Юрій Луценко. Керівник Генеральної прокуратури
09.02.2018
Керівник Генеральної прокуратури Юрій Луценко – найбільш медійний персонаж кінця минулого – початку цього року. Здебільшого, не за своєї згоди. Пишне весілля сина, конфлікт ГПУ і НАБУ, голосні звинувачення Міхеіла Саакашвілі в співробітництві з молодим соратником Януковича – Сергієм Курченком – далеко не усе, за що критикують Луценка. Але генпрокурор тримається бадьоро і навіть жартує, звертаючись до журналістів ТСН.ua
“Каву питимете?” – усміхаючись, повторює він відомий вислів Ігоря Коломойського, що став мемом. Один із журналістів погоджується, але каву так її не отримує. Тільки-но розмова починається, Луценку вже не до кави. Дві години під яскравим світлом камери він розповідає про правильну партію влади, 15 хвилин, що не вистачило, щоб попередити публічний конфлікт з НАБУ, майбутнє Саакашвілі, свята з Порошенком і про журналіста, якого вважає провокатором, але все одно готовий його захищати.
– Більшість людей в Україні не розуміються на роботі ГПУ, але нещодавно великий резонанс викликала ваша заява про те, що середній клас може дозволити собі відпочинок на Сейшелах. Ви так дійсно думаєте?
– Я дійсно думаю, що до тридцятиріччя одруження середній клас може дозволити собі відпочинок. Саме це я і зробив. При цьому офіційні доходи за рахунок високої зарплати в ГПУ дозволяють мені паралельно точно таку сумму в грудні виділити на протезування інвалідів у Збройних силах України.
Якщо хтось критикує – будь ласка. Якщо всі сотні посадовців, які виїхали на Новий рік за кордон, покладуть таку ж суму на соціальну підтримку людей, думаю, ми будемо жити у більш справедливій і міцній країні.
– В своєму дописі на Facebook ви стверджували, що витратили на відпочинок 20 тис. доларів, а у розслідуванні “Радіо Свобода” фігурує сума не менша, ніж 50 тис. євро.
– Я оперую фактами.
– Але що відбувається останнім часом: ваша заява про відпочинок на Сейшелах, далі – критика процедури конфіскації коштів Януковича, ваша зустріч з Ігорем Коломойським в Амстердамі. Вам після цього не здається, що будь-які ваші дії суспільство не сприймає?
– Мені здається, це якраз відповідь. Хтось перенацілює фокус від результатів до емоцій. Ще раз хочу поставити запитання: мій син одружився, він має на це право? Має. Це весілля стало предметом дискредитації Луценка, за що? Виявляється, там була державна охорона. Але я особа, що охороняється. На весіллі сина було чотири особи, яких охороняли, і за периметром на весілля чекала державна охорона, як вона цілодобово чекає на людей на будь-якій іншій позиції.
Ще одне запитання: державна охорона когось возила? Я проводив службове розслідування, зняли усі відео з камер. Дійсно охорона, яка поїхала заправлятися на сусідню заправку, метрів 500 підвезла дорогою жінку. Чесно кажучи, я сказав багато слів своїм охоронцям, але це їхня людська емоція – жінка попросила підвезти до автобусної зупинки, де на неї чекало таксі. Якщо це все, в чому звинувачують Луценка у корупції – о’кей.
Давайте далі – син одружився, але нікуди не поїхав і вирішив, що початок цього року ми проведемо разом. У мене з Іриною тридцять років подружнього життя, у них медовий місяць. Син взяв на себе зобов’язання знайти місце і запросити нас. Що він і зробив: вони обрали місце відпочинку і дату вильоту, квитки проплатив син. Я, згідно із законом, вказав у декларації як подарунок від нього для нас трьох – мене, Ірини та молодшого сина. Перебування на островах я здатен проплатити хоча б тому, що у мене зарплата за грудень 180 тис. грн, зарплата за січень разом з преміальними за рік – 300 тис. грн.
– ГПУ також зазнає критики через спецоперацію, що відбулася в листопаді минулого року, в рамках якої був затриманий детектив НАБУ. Пізніше ви говорили, що це була помилка. Як це позначилося на вашому іміджі і відносинах із західними партнерами?
– Як це було: до нас надходить заява від одного з керівників міграційної служби, пані Діни Пімахової, про те, що її нібито довгий час провокують на отримання хабара. Що маю зробити я згідно з законом? Зареєструвати провадження. У ході санкціонованих судом оперативних заходів ми бачимо що на двох квартирах збираються люди, які обговорюють речі схожі на провокування хабара. Зрештою, відбувається ключова розмова, де до Пімахової дзвонить ця особа і говорить, що готова надати суму, що називав раніше.
Цю людину затримують, місця його зустрічей обшуковують. Під час обшуків прокуратурі стало зрозуміло, що це квартири НАБУ. Я зателефонував директору агенства Артему Ситнику і сказав: “Артеме, у нас проблеми. Є пропозиція завтра о 9:00 провести нараду”. До цього часу я утримувався від будь-якої публічної інформації. Рівно о 8:45 з’являється заява від прес-служби НАБУ про те, що ГПУ і СБУ зірвали їхню операцію. Я вважаю це немудрим, бо спочатку треба було обговорити ситуацію. Тим не менше, напередодні Нового року у нас була зустріч із Ситником.
– Хто був ініціатором?
– Він. Ми дійшли висновку, що то була помилка і не може бути повторення публічного протистояння. Підкреслюю, що йдеться не про дії ГПУ. Закон вимагає від нас реагувати на заяви про провокування хабара, адже законом України це заборонено.
Публічне протистояння неприпустиме і не може бути повторене. Воно зашкодило і нам особисто, мені зокрема, нашим відомствам, і, головне, Україні. У нас було ще декілька зустрічей з Артемом Ситником. Зараз ми бачимо дорожню карту виходу з ситуації. У законі написано, що всі працівники НАБУ набираються на відкритому конкурсі. Це імперативна норма, що не має виключень. Я прекрасно розумію, що набирати секретного агента на відкритому конкурсі – м’яко кажучи, нерозумно. Потрібно внести зміни до закону. Просто написати в дужках “крім секретних агентів”. Це ж усім зрозуміло. Треба змінити закон, підкорегувати його під вимоги ефективності, але не порушувати.
– Продовжуючи тему боротьби з корупцією. Зараз є справа голови “Центру протидії корупції” Віталія Шабуніна, який вдарив Віталія Філімоненка. Ця людина говорить, що він журналіст, активісти і журналісти – що провокатор. Влітку прокуратура не визнавала Філімоненка журналістом, тепер – навпаки. Які докази він надав прокуратурі?
– Коротка відповідь, дуже проста. Ця людина заакредитована у Верховній Раді, ця людина має…
– Він помічник народного депутата.
– Він акредитований як журналіст у парламенті.
– Якого видання?
– Якогось свого сайту, який він веде і в якого є декілька десятків тисяч, як він каже, підписників.
– Але це ж навіть смішно звучить. Будь-хто може написати “я журналіст”.
– Корочку може написати кожен, але в парламенті є управління, що видає журналістські акредитації і він там акредитований. Також він у своїй заяві вказує, що є власником інтернет-сайту.
– “Голос народу”. Канал на Youtube, так?
– Так, можливо. В якому є стільки-то переглядів, стільки-то підписників і стільки-то виходів. Ну це ознаки журналістської діяльності.
– Ну це блогерство, насправді.
– Можливо, але його акредитовано як журналіста у Верховній Раді. (Пізніше в Генпрокуратурі уточнили, що Філімоненко має повну вищу освіту за кваліфікацією журналістики, диплом Східноукраїнського університету імені Володимира Даля та працює журналістом в інформаційному порталі та газеті Flash on Time News – ТСН.ua)
– Тобто ви на підставі акредитації у парламенті переписали підозру?
– Спочатку я був проти того, щоб розглядати його як журналіста. Але надані слідству документи привели слідчого до висновку, що все ж таки потрібно застосовувати цю статтю. Зараз має відбутися відкритий суд. Якщо сторона захисту надасть докази, що пан Філімоненко не є журналістом, то прокуратура в будь-який момент має право змінювати обвинувачення. У тому числі відмовлятися від цієї статті. Я точно не та людина, яка хоче перебільшити обвинувачення щодо Шабуніна. Але якщо є справа фізичного насильства, я не можу закрити очі і не порушити цю справу. Більше того, так, я чесно вам скажу, я вважаю журналіста Філімоненка провокатором. Із того, що я бачив, він провокатор. Але це не означає, що можна йому нанести фізичний удар, який призвів до тілесних пошкоджень середньої тяжкості. Якби вони були легкої тяжкості, це були б цивільно-правові відносини, якщо вони середньої тяжкості, на жаль, це справа кримінальна. Я впевнений, що суд буде відкритим, спокійним.
– Але західні дипломати говорять про переслідування Віталія Шабуніна. Що ви можете на це відповісти?
– А що я маю тоді сказати Філімоненку, у якого діагноз тілесних ушкоджень середньої тяжкості? У нього кістка затиснута лицева. Що я маю йому відповісти? “Ти знаєш, справи не буде, бо той, хто наніс тобі ці ушкодження антикорупціонер?” Тоді давайте складіть мені список, давайте я пишу: Шабунін, кого далі? Давайте Лещенка. Хто в нас ще відомий антикорупціонер? Мустафа Найєм. Ну давайте складемо список недоторканних людей, яким можна все і проти яких порушення кримінальних справ буде політичною розправою. Давайте складемо цей список!
– Нещодавно у ЗМІ була інформація про те, що колишній міністр екології та природних ресурсів Микола Злочевський прилітав до України. Ви знаєте, чому і до кого?
– А я тут до чого? 2016 року НАБУ витребувало у мене п’ять справ, що стосувалися діяльності міністерства екології та природних ресурсів часів Злочевського. Я віддав усі п’ять справ, із них у двох справах у фабулі згадується прізвище Злочевський. В одній він причетний до незаконної видачі ліцензій фірмам, де він беніфіціар. В іншій, здається, розкрадання держресурсів. Одна з переданих мною справ закрита САП, і про це нарешті сказав голова Назар Холодницький. Я питав його про підстави. За його словами, за дев’ять місяців НАБУ не надало жодних фактів для обвинувачення. Стосовно ГПУ – ми відкрили справу 2016 року і разом із ДФС з’ясували, що компанії, де одним із бенефіціарів був Злочевський, для зменшення податків користуються фіктивними фірмами. Ми отримали відповідні ухвали суду щодо власників цих фірм, висунули обвинувачення бухгалтеру, нарахували несплачені податки, суму яких встановила еспертиза і бухгалтер отримав умовний термін, а фірма відшкодувала 200 мільйонів гривень до бюджету.
– Раніше журналіст ТСН Ольга Василевська опублікувала фото зустрічі Злочевського з першим заступником голови фракції БПП Ігорем Кононенком у віденському ресторані восени минулого року. Він був переговорником від української влади?
– Не знаю, ким він був там, але точно не представляв слідство ГПУ. Сума в 200 мільйонів сплачених податків, напевно, не подарунок для Злочевського. Можу сказати, як ми діяли. Ми заарештували усі рахунки компанії. Мені надійшов лист від керівництва цієї компанії, де вони просили зняти арешт з коштів, бо це б просто знищило б фірму. Але вони написали, що готові до сплати суми, що встановить ДФС і експертиза. Коли експертиза сказала 200 млн – наступного дня 200 млн грн були перераховані до бюджету.
– Ви публічно представили записи телефонних розмов Міхеіла Саакашвілі і олігарха-втікача часів Януковича Сергія Курченка, який нібито надавав гроші на акції Саакашвілі. Які перспективи цієї справі і що далі буде з Саакашвілі?
– Не секрет, що мене багато що поєднувало із Міхеілом Саакашвілі багато років – багато візитів у Тбілісі, де ми зустрічалися. Мій найкращий друг тих часів у МВС, міністр внутрішніх справ Грузії Вано Мерабішвілі, зараз за ґратами. Я не буду зараз давати оцінку як він працював – це не моя робота. У момент, коли мені стало відомо, що права рука Саакашвілі веде переговори із правою рукою Курченка – я ніч не поспав. Коли почув їхню розмову – для мене весь позитив Саакашвілі вже відійшов у спогади.
Які новини? Новини є в експертизі профільної установи. Автентичність голосів Саакашвілі і Курченка на плівці підтверджена. Тепер ми маємо це юридичним фактом. Пан Саакашвілі після багатьох чудернацьких акцій, все ж таки почав ходити на допити. Тому, наприклад, зараз, коли закінчується запобіжний захід, обраний йому, ми не будемо його продовжувати, бо він приходить на повістки. І тому жодних обтяжень, з моєї точки зору, не потребує. Наскільки я знаю, найближчим часом у нього знову буде серія допитів. Тому я сподіваюсь, що він так само буде спокійно приходити туди і давати відповідні покази.
– Йому загрожує депортація?
– У цій ситуації я не хочу давати короткі відповіді, бо вони будуть неповними. Що відбувається з його статусом? Я вважаю, неправильним ні роздачу паспортів за день перед призначенням на державні посади, ні їх забирання перед процедурою через місяць після розлучення.
– Це питання до президента.
– Як генпрокурор я можу вам підтвердити, що юридична підстава для анулювання громадянства була. Дійсно, Саакашвілі не вказав те, що мав вказати в анкеті. Там прямо написано: “Я свідомий того, що якщо я вказав невірні дані, то рішення про громадянство може бути скасовано”. На цей момент він все ще у судових процесах про політичний притулок. Якщо суд визнає, що він не має права на політичний притулок в Україні, виникне декілька можливостей для нього. Перша – добровільне повернення в будь-яку з обраних ним країн, наприклад, в Нідерланди, де проживає його сім’я. Наскільки мені відомо у Нідерландах підтвердили готовність прийняти його по процедурі возз’єднання сімей (Family Union). Ця дорога відкрита. Друга можливість – добровільна або примусова депортація в одну з обраних ним країн, або в країну, з якої він нелегально перетнув український кордон – тобто Польща. А також екстрадиція на вимогу генеральної прокуратури Грузії. Нещодавно у мене була зустріч із одним з керівників грузинської прокуратури. Вони уже вкотре підтвердили бажання отримати Саакашвілі по екстрадиції. Для цього потрібно пройти ще декілька довгих судових процедур. Але ми йдемо цим шляхом, бо Україна підписала відповідне міжнародне зобов’язання, в тому числі перед Грузією. Гаразд, я скажу це. Для мене було б найважчим останнє рішення. Бо екстрадиція Саакашвілі в Грузію стовідсотково означає його ув’язнення.
– Споглядаючи за його діяльністю в Україні, ви особисто хотіли б, щоб він поїхав?
– Я вважаю, що він має відповісти. Якщо буде доведено, за те, що він зробив Україні у рамках справи Саакашвілі-Курченко. Я вам чесно сказав, я б дуже не хотив відправляти його в грузинську в’язницю.
– Юрію Віталійовичу, ви говорите, що у вас були факти про Саакашвілі і Курченка, але минулого року з’являлась інформація про його зустріч з Коломойським у Женеві. Ви коли бачили Коломойського в Амстердамі, не цікавилися, чи давав він кошти Саакашвілі?
– Цікавився.
– Що відповів Коломойський?
– Я не питав у нього. Я йому сказав свою точку зору. Я попросив Ігоря Валерійовича припинити підтримку людини, про яку скоро буде публічна інформація. Фактично про його зв’язки із мафією Януковича. Я вже навіть тоді знав, до чого йде ця справа. І просто просив його не надавати людині, яка зв’язалася з Курченком, ні медійної, ні фінансової допомоги.
– Коли ви просили не надавати ні медійної, ні фінансової допомоги, у вас були факти, що Коломойський надавав медійну і фінансову допомогу?
– Ні, фактів не було. Було стійке відчуття.
– В травні виповнюється два роки, як ви у цьому кріслі. Ви перший генеральний прокурор без юридичної освіти. Чи вдалось вам сформувати команду, не стати “рабом білих телефонів”?
– Вибачте за мою нескромність, але я скажу прямо. Я людина, з 22-річним стажем у політиці, з двома майданами, з 2,5 роками за ґратами, з сином на фронті. Ні один телефон я не боюсь, ні один із цих дзвінків, які досі лунають не змусять мене щось зробити. Я вмію казати “ні”.
– А хто вам телефонує?
– Телефонують усі, хто є абонентами державного зв’язку.
– Це вади політичного призначенця?
– Ні, це позитив політичного призначення. Немає такого політика, який може телефонувати мені і дати команду або навіть прохання.
– До реформи слідства і прокуратури, президент вам телефонував, просив або закрити справу, або пустити на гальма?
– Ні, таких дзвінків ніколи не було. Президент і тоді, і зараз телефонує щодо справ, просить обговорити ситуацію, що виникає. Ну от ви мене щойно питали про Саакашвілі. Дай мені юридичну довідку, на якому етапі.
Або президент був у курсі з приводу спецконфіскації 1,5 млрд дол. Так, він знав кожен наш крок. І у силу своєї компетенції цікавився усім. Що дуже важливо. Потім ми разом з політиками, прем’єром, спікером, керівниками фракцій – про використання цих коштів. Мені здається це також президентська робота.
Я теж дзвонив президенту. Наприклад, у проекті бюджету у нас все було гаразд із зарплатами. Потім бац, цифра зменшилась. Ну якщо ви хочете чесних прокурорів, маєте дати їм зарплату, на яку можна жити без хабарів.
Якщо треба – телефоную прем’єру. Наприклад, я вважаю, що конкурс на 4G мав би в тексті містити заборону на участь компаніям із російськими акціонерами.
– На старий Новий рік президент запросив вас на свою резиденцію в Гуту. Що ви там обговорювали?
– Новий рік! Серйозно, це була чисто людська зустріч. Президент із самого початку запрошував всіх з родинами відсвяткувати старий Новий рік. Я б сказав, що це була зустріч не політиків, а тим більше не урядовців, а просто колег, родинного характеру. Жодних політичних обговорень не було.
– Президент не звертався до секретаря РНБО Олександра Турчинова, щоб він очолив його виборчий штаб?
– Ми сидимо з дружинами, колядники і тут раптом президент робить якісь заяви – як ви собі це уявляєте?
– Президентські вибори ви не обговорювали?
– Я не думаю, що це взагалі можна обговорювати в такому колі, а тим більше ще й з дружинами.
– А в якому колі це питання обговорюється зараз?
– Думаю, що президент обговорює це питання у колі свого виборчого штабу.
– Штаб уже сформований?
– Я, слава Богу, не є і не можу бути членом передвиборчого штабу. Але наскільки знаю, він зараз формується.
– Ви готові приєднатися до цього передвиборчого штабу?
– Ні, генеральний прокурор не має такого права. Генеральний прокурор не має права на жодну політичну діяльність.
– Але перебуваючи в цьому кріслі, ви все одно залишаєтеся політиком. Ви готові підтримувати Порошенка під час виборчої кампанії і бути його VIP-агітатором, наприклад?
– Моя робота передбачає забезпечення законності під час цього дуже складного і політизованого періоду. Чим я можу допомогти президенту? Результативністю своєї роботи на посаді генпрокурора. Є дуже велика дискусія, чи це вигідно, коли генпрокурор веде в суд голову районної, або обласної державної адміністрації. Моя принципова позиція – так, це працює на користь владі. Дехто каже, що ні, як же так, це ж представник влади. Є ще одна дискусія: чи можна при цьому допускати аналогічні дії до опозиції, бо скажуть, що це політичні переслідування. Якщо ви робите перше – законно переслідуєте представників влади – можете робити і друге. З моєї точки зору, це називається об’єктивність.
– Ви говорили, що приходите на посаду генпрокурора на півтора-два роки. Можливо, президент пропонував вам крісло прем’єр-міністра?
– Ні, такої пропозиції не було. На цей момент Гройсман не вичерпав своїх можливостей. Більше того я вважаю себе людиною спільної політичної команди з чинним прем’єр-міністром і, до речі, з відставним прем’єр-міністром. Можливо, це новина дня, але Арсенія Петровича до зняття з посади, якого я доклав багато зусиль, після відставки я дуже поважаю. Так як він повів себе після відставки означає, що він великий державник. Стосовно терміну моєї роботи тут, мені тут підказали більше не говорити на який термін, бо це розхолоджує і підлеглих, і приводить у радість ворогів. Тому давайте питання часу пропустимо.
– Наприкінці минулого року ви говорили українським телеканалам, що в наступному році Луценко буде там, де найгарячіше. Де саме?
– Спочатку року найгарячіше тут.
– Що ви мали на увазі?
– Те що сказав, те і мав на увазі. Не більше, але й не менше.
– Гаразд, де б ви хотіли себе бачити?
– О’кей, ви хочете перевести все у політику. Генпрокурор не має права займатися партійною діяльністю, але я не можу не думати про політику. Як ви бачите я без краватки, тому дозволю собі деякі думки, що потрібно зробити зараз. Моя принципова позиція і порада: всі, хто працює на країну, мали би створювати центристську об’єднану політичну силу. Це не повинна бути ні БПП, ні “Народний фронт”, ні УДАР при всій повазі до членів і лідерів цих партій. Ліміт довіри до них всіх вичерпано. Але це не означає, що ліміт вичерпано до багатьох, хто перебуває всередині. Умовно кажучи, той хто реально працює в своєму окрузі і має результат, той хто реально працює в своєму міністерстві і формує зміни на краще. Я думаю, що об’єднатися мали би всі, хто щось корисне робить для людей і держави без особливої градації на відтінки ідеологічної спрямованості.
– Тобто партія має бути абсолютно новою?
– З новою назвою, на зрозумілій і ідеологічній основі, з міксом старих і нових людей.
– Такий рецепт перемоги на президентських і парламентських виборах?
– Я так думаю.
– Ви пропонували це президенту?
– Я озвучував свою точку зору і не тільки йому, а керівниками практично усіх озвучених мною партій. Я справді думаю, що дуже різні люди в різних регіонах України мали би об’єднатися для спільного результату. Наприклад, мій хороший друг – мер Дніпра Борис Філатов. Він реально багато зробив для міста. У нього сьогодні один із найвищих рейтингів мерів великих центрів. І він мене питає: “Чому немає якоїсь зрозумілої платформи без ідеологічної тріскотні, але тих, хто робить роботу. Я готовий іти з ким завгодно, хто допоможе Дніпру”.
– Тоді хто проти такого політичного об’єднання?
– Ой, я ж розказав дуже логічний план, але в Україні ніколи такі логічні плани не реалізовують просто так. Далі починається розмова про те, як об’єднуємося, які співвідношення, які проценти, хто очолить, в кого скільки буде людей в політбюро. Ну це логічно і це вже не про мене…
– Ви готові це об’єднання очолити?
– Я генеральний прокурор, я нічого не можу очолити, крім Генпрокуратури.
– Ви не вічний генеральний прокурор.
– Коли буду невічний, тоді і поговоримо. На цей момент я можу сказати лише одне: я точно бачу, що необхідність об’єднавчого процесу людей, які реалізують і впроваджують реформи, які мають результати – абсолютно нагальна. При чому, якщо відкладати це кудись, означає здати курс.
– Наприклад, Арсен Аваков і Арсеній Яценюк пропонують зміни до Конституції.
– Це також правильно.
– Ви підтримуєте їх?
– Так. У нас є різні нюанси, але я вважаю, що президент робив зміни в Конституції. Пам’ятаєте, він відмовлявся від обласних і районних держаних адміністрацій, а натомість уводив перфектів. Ця система була проголосована в першому читанні і лише злощасна поправка про особливий статус Донбасу зупинила ці зміни до Конституції. Я вважаю, що це треба зробити. Є також можливості ще краще збалансувати і уникнути дубляжу президентської і прем’єрської влади і на це треба йти.
– Ви багато років знаєте Порошенка. Чи піде він на вимоги або умови політичних партнерів змінити Конституцію? І взагалі, як він змінився за час президентства?
– Ще восени 2013 року я сказав, що Порошенко буде дуже активним гравцем президентської кампанії. Тоді багато хто іронізував на мої заяви, мовляв, Луценко намагається зробити приємне своєму куму і так далі. Я вмію рахувати і скажу, що Порошенко вміє домовлятися і наскільки я бачу, робить це останнім часом достатньо наполегливо.
Марія Жартовська, Роман Кравець
