Юрій Луценко. Генеральний прокурор

08.12.2016

“Судові процеси тривають у справах екс-першого заступника голови Миколаївської ОДА Романчука, екс-міністра юстиції Лавриновича, екс-заступника міністра охорони здоров’я Василишина, екс-заступника прокурора Київської області Корнійця, екс-керівника Подільської прокуратури Нечипоренка і його заступника Білого. Днями починаємо заочний процес по екс-міністру оборони Єжелю”.

Цензор.НЕТ публікує першу частину інтерв’ю з Генеральним прокурором Юрієм Луценком. Зазначимо, що в другій частині інтерв’ю будуть відповіді на багато запитань, надісланих Генпрокурору нашими читачами.

луценко

– Ви вже шість місяців на посаді Генерального прокурора. Можна говорити про якісь здобутки? Що вважаєте своїми результатами?

– Що таке ГПУ? Це 10 тисяч прокурорів, які ведуть процесуальне керівництво 1млн 700 тис. кримінальних проваджень. Плюс – тисяча слідчих, які розслідують ще 35 тисяч справ. Відтак, найважливіше в роботі Генпрокурора – забезпечити співпрацю всіх правоохоронних органів. Я добре пам’ятаю, що таке війна силовиків. В помаранчевий період саме така війна погубила всі здобутки оперів та слідчих, що зрештою призвело до реваншу ПР.

Тому найбільшим своїм здобутком вважаю плідну співпрацю ГПУ, МВС, ДФС і СБУ. Не можу сказати, що у нас нема проблем. Але на вищому рівні ми завжди виходимо на узгоджений план дій.

В результаті державі повернуто 8,6 млрд грн, 58 тисяч га землі, до суду направлено 1500 обвинувачень у корупції, причому 500 осіб відсторонено від посад. По кримінальних звинуваченнях винними визнано 70 тисяч осіб.

– Це свідчить, що злочинність росте?

– На жаль, так.

При цьому спостерігається стійка тенденція до падіння кількості навмисних убивств. Добра новина для тих, хто як і я, виступає за розширення дозволу на володіння зброєю. Я ще з часів МВС за це відкрито виступаю. Мене багато колег критикували. Тепер ми бачимо вже другий рік падіння кількості вбивств у країні, яка наводнена зброєю. Чому так сталося, нехай говорять спеціалісти. Я впевнений, що найкращим стримуючим фактором проти озброєного злочинця є ймовірність озброєного громадянина. Звичайно, необхідно слідкувати за легальністю походження зброї, за тим, щоб вона не потрапила до рук раніше судимих, нарко – та алкозалежних осіб. Та факт є факт. Другий рік поспіль меншає замовних убивств та взагалі злочинів проти особи.

Натомість різко ростуть тяжкі злочини проти власності. І це погана новина. Загалом на 30% більше по країні злочинів проти власності порівняно з минулим роком. В цілому це 374 тисячі випадків. Із них 185 тисяч тяжких злочинів проти власності. Три чверті цих правопорушень становлять крадіжки. Це 288 тисяч. Наполовину збільшилися крадіжки, скоєні з квартир. Це 23 тисячі. На третину зросла кількість грабежів – до 24 тисяч. На 22% – розбійних нападів. Це 3,3 тисячі.

– Якщо порахувати у середньому, виходить 10 розбійних нападів за день…

– Розбійних нападів формально – найменша чисельність, але це найтяжчі злочини в цій категорії. Такого їх росту не було ніколи.

– А як з автоугонами?

– За 10 місяців – 10 800. Порівняно з аналогічним періодом минулого року кількість таких правопорушень зросла на 16%.

– 30 машин за день? Нічого собі. Є регіони, де навпаки спостерігається тенденція зростання розкриття злочинів?

– Ні. Абсолютним рекордсменом по злочинах проти власності тривалий час був Київ. Найбагатше місто, найбільший мегаполіс, де завжди легше сховатися від правоохоронних органів. Та вони виправилися зараз. Наразі найгірша за усіма показниками – Черкаська область. Дає ознаки відсутність керівника обласного управління поліції.

Різко зменшилася фіксація наркозалежних. І головне – наркозбутів. Я можу з відповідальністю заявляти, що це результат не покращення ситуації, а відсутності роботи. Наркозалежні є, і вони кожного дня потребують дози. Падати ця цифра не може. Я був тим міністром внутрішніх справ, який заборонив формувати показники на дозах, вилучених у наркозалежних людей. Ми тоді декриміналізували ці нещасні грами і дози. Я казав своїм підлеглим, що нас має цікавити наркозбут і кілограми. Тепер у нас упав рівень викриття правопорушень у сфері обігу наркотиків на 15%. Особливо турбує падіння щодо збуту. В країні щонайменше 400 тисяч наркозалежних, а ми фіксуємо 2 тисячі випадків збуту. На жаль, тут немає кілограмів. Знову забрали зі статистики вагу. Тому все це фікція. Підрозділ по боротьбі з наркотиками перестав працювати.

А бездіяльність БНОН і Патрульної поліції – ключ до результатів. Чому? Бо кожен другий злочин вчиняється у стані алкосп’яніння, кожен третій – у стані наркосп’яніння. Немає роботи патруля і БНОНа – ріст злочинності гарантовано.

Я – за нову патрульну поліцію. Але її створення не може бути самоціллю.

Проблема, як я й казав на зустрічі у Верховній Раді із Хатією Деканоідзе, в дезорганізації поліцейської системи управління. Начальник обласного управління не має у підпорядкуванні поліцейський патруль, підрозділ по боротьбі з наркотиками, підрозділ по боротьбі з економічними злочинами. Що це означає? Юро, давай, уявимо, що ти начальник Черкаського обласного управління. Так от ти не можеш націлити патруль на місця концентрації алкогольних закладів.

– Чому?

– Тому що керівник патрульної поліції тобі не підпорядковується, тільки керівництву на центральному рівні. Ти не можеш ставити йому задачі. Київ чомусь краще знає, де має їздити патруль, де краще проводити рейди по наркопритонах. От і виходить так, що маршрути патрулювання цього року навіть у Києві жодного разу не мінялися. Кожний наркоман на Троєщині чи Борщагівці знає, о котрій годині з’являться машини з мигалками і поїдуть собі далі, не виходячи з автівки. Тому новий патруль і новий БНОН – це потрібна річ, але він має бути підпорядкований, як у всьому світі, начальнику обласного управління поліції. А мер міста має дати йому відеоспостереження. Тоді буде прогрес.

луценко

– Це єдина причина такого стану злочинності?

– Причин такого стану злочинності кілька. Перше – це війна. Наводненість зброєю, невлаштованість деякої частини ветеранів, які входять в контакт зі злочинним світом.

Друга причина такого стану злочинності – дезорганізація системи управління поліцейської машини, про яку я вже сказав. І ще одне. Я вже рік прошу, ще будучи у парламенті, прийміть законопроект про кримінальні проступки. Дві третини роботи, яку роблять слідчі МВС і процесуальні керівники прокуратур, – паперова. Йдеться про те, щоб злочини за статтями, де покарання від двох років і менше, оголосити кримінальними проступками, по яких не потрібно досудове слідство і перегортання сотень папірців. Так ми наблизимо поліцейського до людей. Він, наприклад, затримує вуличного злодія на “гарячому”, складає протокол, записує покази двох-трьох свідків і йде до суду. Ніякого досудового слідства, ніякого прокурора. Ніякої тяганини з паперами і усіх передбачених Кримінальним процесуальним кодексом дій. Так є у всьому світі. Людина розуміє, що таке поліцейський. Він прийшов на місце скоєння злочину, затримав і відвів злочинця до суду. І уже через місяць вирок. А слідчі й прокурори концентруються на решті важливих справ і теж дають результат швидше.

Поки ж паперова робота і масовий відтік слідчих у ході реорганізації призводить до того, що з 500 тисяч проваджень лише по 150 тисячах вручили повідомлення про підозру. Це менше, ніж попереднього року аж на 22%. Тобто маємо наростаючий вал нерозкритих злочинів зі зменшенням аж на п’яту частину розкритих.

– Ви казали про це Авакову?

– За цим же столом ми з ним, Трояном про це говорили…

– А з Хатією?

– З Хатією я не відчував діалогу.

– А чому з Хатією не було контакту?

– Хатія вважала, що патрульна поліція – це головне її завдання. Вона написала заяву, і я тепер маю право про це говорити. Я їй наполегливо казав: “Підпиши наказ і віддай начальникам обласних управлінь повноваження, які в них були і мають бути”. Це називається єдина дислокація. Начальник має бути командиром усіх підрозділів на місці. І спитайте з нього. А вона у відповідь: “Тогда они замучают моих мальчиков”. Вона ставилася до створення патрульної поліції, як до своєї дитини. По-материнськи накривала крилами. І не хотіла підняти масштаб бачення проблеми. Я ще раз підкреслюю: я не проти поліцейських. Мені вони дуже симпатичні. Це потрібно було зробити. Але це не може бути самоціллю.

Не хочу у чомусь звинувачувати діюче керівництво МВС. Вони отримали більше викликів з незалежних від них причин та менші можливості в ході реорганізації і вичищення старого персоналу. При цьому вони часто не утримували важливих професіоналів, які образилися і пішли.

– Наприклад?

– Я не буду називати прізвищ.

– Ви раніше Паскала називали…

– Я називав Паскала, тому що впевнений: він суперпрофі у розкритті злочинів. Чи міг би він бути керівником? Думаю, що ні. В силу правильної політики люстрації і зміни еліт, але взагалі позбутися його можливих порад мені здається розкішшю у нинішній час. Я можу назвати ще ряд людей, але не в цьому ж питання. Повірте, слідчого не можна підготувати за рік. Теорії можна навчити в інституті. Але практичні навики – інше. Років п’ять пройде, поки він дійсно стане слідчим. Тому, коли приходить нова хвиля, мають бути ті, кого раніше називали наставниками. Вони мають перекладати з мови підручників на мову практики. У слідстві і карному розшуку не можна втрачати таких наставників.

Керівниками при цьому повинні бути нові кадри.

луценко

– Ви дуже детально висвітлили усі проблеми по МВС і поліції. А яка роль прокуратури у цьому процесі? Вона ж керує усім слідством та відповідає за звинувачення у судах? За що прокуратура відповідає, а за що ні?

– Новий Кримінальний процесуальний кодекс дав прокуратурі небачені можливості. Прокурори процесуально керують діями усіх оперів, усіх слідчих. Але з іншого боку фактично виходить, що працівник поліції, СБУ і фіскали стають безініціативними виконавцями вказівок прокурорів. Це одна сторона медалі. З іншого боку, якщо хтось не виконує цих вказівок, прокурор не може нічого стосовно нього зробити. Я стикався з ситуаціями, коли опер не виконував елементарні вимоги прокурора. Наприклад, забезпечення проведення обшуку, проведення негласних слідчих дій. Що може зробити прокурор? Нічого.

Тому так важливе взаєморозуміння і співпраця керівників на всіх рівнях.

– Крім НАБУ…

– Мені здається, що їхня проблема в тому, що вони весь час хочуть бути окремішніми. Так, вони особливі з точки зору завдань. Але не можуть бути окремими організаційно. Вони мають відчути себе частиною правоохоронної системи. Просто говорити про те, що уся правоохоронна система гнила, а вони єдині добрі – неправильно і непродуктивно. Не всі в старій системі демони і не всі ангели в нових підрозділах. За рік НАБУ відправило у суд близько трьох десятків справ по боротьбі з корупцією держслужбовців вищої категорії. Водночас ГПУ відправила 1,5 тисячі проваджень саме по боротьбі з корупцією. І це нормально. Їх менше, нас більше. Але це одна робота, одні вороги.

Просто чесним профі треба домовитися, що ми спільно співпрацюємо в рамках єдиної правоохоронної системи. Ще не було жодного випадку, коли б я спробував не дати відкрити або спробував закрити відкрите НАБУ провадження. Не було такого і не буде. Адже я один з авторів закону про НАБУ і про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Натомість у нас уже багато випадків, коли вони відмовляються від справ своєї підслідності.

– Наприклад?

– Таких прикладів багато. Вони вважають, що це мотлох старого періоду. Ну, тоді візьміть і закрийте його. Це ж ваша підслідність. Ні, кажуть, доведіть самі. Добре, будемо доводити. У нас більше людей. Є й сучасні справи, де чітко їхня підслідність. Керівник державного підприємства, сума на мільйони збитків. Знову не беруть. Кажуть, що подібні справи їх перенавантажать.

Формально це неправильно. Але я ніколи не був формалістом, розумію, що у них всього 220 детективів і 80 прокурорів, вони нездатні проковтнути все. На основі цього пропонував: дозвольте іншим правоохоронним структурам, які вийдуть на підслідність НАБУ, продовжувати цю справу самостійно. Якщо ми не можемо заплатити слідчому в СБУ таку зарплату, як в НАБУ, то дайте йому хоч відчути професійну гордість, що він також може зловити хабарника-суддю. При цьому, підкреслюю, НАБУ може будь-якої секунди витребувати цю справу до себе. Ні, кажуть. Це не відповідає ідеї окремого, висококваліфікованого органу, який має монополію на боротьбу з високопоставленою злочинністю. Так що, відмовитися від сотень справ, які нездатні поки що опрацювати НАБУ і САП? Ця дискусія, на жаль, була винесена на публічність, на обговорення не завжди професіоналів. НАБУ створило дуже голосну групу громадської підтримки, будь-які дискусії з НАБУ розглядаються нею як зрада або спроба ущемлення прав. Слава Богу, сіли тут, поговорили. Домовилися про таке: у разі, коли відкриваються провадження ймовірної підслідності НАБУ, ми включаємо їхніх прокурорів і детективів у спільні групи. Така усна угода досягнута. Зараз чекаю першого прикладу, коли ми вийдемо на оперативно-розшукову справу, де ймовірно може з’явитися чиновник категорії “А”, і проведемо спільну роботу по фіксації хабара, досудовому розслідуванню, пред’явленню підозри, передачі обвинувачення до суду. Як тільки пройдемо два-три таких тестових випадки, все владнається.

– Скандал з побиттям співробітників прокуратури та захопленням двох співробітників НАБУ під час операції стеження за прокурором Дмитром Сусом. Який стан цієї справи врешті-решт?

– Вона закінчилася тим, з чого мала починатися – проведенням слідства у кримінальному провадженні, яке має дати об’єктивну оцінку діям обох сторін. Я особисто вважаю, що порушення були і з того, і з іншого боку. Провадження передали до СБУ. Там проводять всі необхідні слідчі дії. Одночасно мій американський радник пан Витвицький є неофіційним куратором розслідування. Він не громадянин України, але допущений до загального стеження за справою як фахівець. Мені здається, це достатня гарантія об’єктивності і неупередженості.

Я читав перші матеріали службового розслідування обох сторін, які передують експертизам, слідчим висновкам. Будуть серйозні наслідки.

– Одним із прикладів дуже резонансної справи, яку спочатку від Генпрокуратури вимагало НАБУ, а потім повернуло, є справа Олега Назарука – заступника голови СБУ Рівненської області. Він був узятий в рамках провадження щодо бурштинової мафії. Його вражаючі відеосвідчення вже навіть викладено в Інтернеті. Справа стосувалася ще й колишнього заступника генпрокурора Заліско. Цікавий її стан. Вона зараз повернута ГПУ, наскільки я чув, бо НАБУ її все ж таки не прийняло. Який стан справи?

– Ви маєте рацію, ще в період В. Шокіна провадження нам повернуто, хоч має явні ознаки підслідності НАБУ. Зараз справа розслідується в прокуратурі Рівненської області.

Коли я обійняв посаду, то саме на цьому прикладі домовлявся з колегами про нові правила: можете витребувати будь-яку справу, але без повернення. Якщо взяли – то або в суд, або закривайте за відсутністю.

– Про бурштинову мафію багато говорили влітку. Тепер знову забули. А це був єдиний реальний результат…

– Про бурштинову мафію ніхто не забув. Заступник рівненського обласного прокурора, якого у моїй присутності виводили з кабінету у наручниках, зараз перебуває під вартою і піде до суду разом із десятками фігурантів цієї справи у березні наступного року.

– Тоді повідомляли, що до угруповання входили понад тридцять людей. Серед них – співробітники районних і обласних органів прокуратури, місцевих органів влади і місцевого криміналітету. Згодом у поліції нам розповіли, що реально арештовано лише кілька осіб. Чому?

– До речі, ще тричі “голубий вертоліт” прилітав, допаковувався і відлітав з новими ділками. І кожен раз збільшується кількість підозрюваних. Боровик у нас вважається лідером ОЗУ. Він перебуває під арештом. Разом із ним по цій справі проходить усього 28 осіб. Але не всі вони під арештом, це правда. Закон не передбачає в цих злочинах безальтернативне ув’язнення. А є й такі, що співпрацюють зі слідством.

луценко

– Юрію Віталійовичу, чи існує в цілому політичний тиск на слідство та на вас безпосередньо?

– Такі спроби, звичайно, є. Виходять і на слідство, і на мене безпосередньо. Як правило, я вислуховую позицію і пропоную передбачену законом угоду: визнавайте вину, вказуйте на організатора, сплачуйте компенсацію збитків, і ми готові обговорити менший термін покарання. Чогось іншого ходоки не доб’ються: у нас різні цінності і різні вагові категорії.

Підлеглим важче. Тому я обмежив можливості народним депутатам без повісток з’являтися у кабінетах слідчих. Я не можу їм заборонити спілкуватися після роботи, та забороняю під час.

– Нардеп БПП Олександр Грановський ходить у ГПУ тільки до Вас?

– Грановський ходить у ГПУ тільки до мене. І то я його востаннє бачив десь місяців два тому.

– Стосовно справи члена Вищої Ради правосуддя Павла Гречківського, якого звинувачують у шахрайстві та отриманні 500 тисяч доларів, до Вас підходили люди з Адміністрації Президента. Про що йшлося?

– У багатьох справах мені кажуть: “Ой, так невчасно. Через Гречківського ледве кворум не зірвався у Вищій Раді юстиції. Новинський…Ну зараз же бюджет. А от навіщо ти так сказав про Хомутинніка?” Давив на жалість і батько Кацуби.

Це було разів п’ять та вони не принесли жодного результату.

Коротше кажучи, страшилки пана Лещенка про те, що я, обраний голосами немайданівських сил, буду якимось чином їх захищати, тоді спростовував словами, тепер – справами. Я не буду займатися політичними репресіями. Та й не буду зупинятися перед будь-яким прізвищем. Єдина моя проблема, що поки не можу вийти на якогось помітного члена БПП. Розумію, що всі цього чекають.

– Одразу після призначення ви говорили, що боротися доведеться і з прокурорською мафією. Що одне із ключових завдань – реформа та оновлення кадрів, щоб прийшли люди не із системи. Що вже вдалося?

– Коли мене призначали, мені сказали розібрати цей паршивий “Москвич”, але негайно доїхати до станції призначення. Так не буває. Тому хочу повністю оновити місцевий рівень прокуратури. Для цього там зараз відбуваються відкриті тести і конкурси з комісіями, у яких дві третини складу – це представники громадськості. Кожен третій керівник місцевих прокуратур і ще 2,5 тисячі кандидатів на 600 вакансій проходять наразі через цей процес.

– При Шокіні вже так було і нічим не закінчилося. Пішли по колу?

– Моя гордість у тому, що тоді з-поза системи було лише 12% кандидатів. Нині – 73%. Люди починають вірити у можливість змін. Звичайно, чують й про збільшення удвічі зарплат. Вдячний парламенту і уряду за таку можливість. 7 тисяч гривень зі старту. Це неспівставно з деякими багатшими нашими колегами, але це для нас ривок, який дозволить прийти на місця новим людям.

А згодом – трава проб’ється через асфальт. Ці люди через рік-два зможуть піднятися на обласний рівень. Де з квітня також запускається вже конкурсна система призначень. Наступного року запрацює і прокурорське самоуправління, і вже не я, а певний орган буде знімати і призначати на посади.

Ну і фінальний удар по вбивству радянської системи – це відокремлення прокурорів і слідчих. Слідство має піти з Генеральної прокуратури в ДБР. Це покінчить із всевладдям ГПУ, залишивши за нею нормальні функції процесуального керівництва і підтримки обвинувачення в судах.

– Коли запрацює ДБР?

– Якщо ми створимо ДБР у січні, воно запрацює наступного листопада. Це непростий процес.

– А буде у січні?

– Сподіваюся. Тоді ми зможемо до кінця року отримати дієздатну структуру, яка забере звідси слідство. І нарешті радянську модель, коли слідчий і прокурор змовляються в одному кабінеті, буде знищено.

– При вас кількість справ, які пішли до суду, збільшилася?

– Так, збільшилася, та на мій погляд питання, не в кількості, а якості. Справа по мілкому чиновнику райадміністрації та по першому заступнику Міністра – це одна і одна справа. Ось тільки вага в них різна. Не можна лише чисельно оцінювати роботу. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб підняти планку кількості резонансних справ. Я не хвалюся, але не пригадую такої кількості підозр і обвинувачень топ-чиновникам колишньої та нинішньої влади.

Я знаю, що на це зрадофіли Фейсбуку сказали, що це “діскавері”: мовляв, рибу ловлять і відпускають.

Ок, я нікого не кличу співати мені дифірамби. Для об’єктивності зазначу лише, що ніколи в СІЗО не сиділи керівники Нацбанку, Мінекономіки, Нафтогазу, Податкової міліції, комерційного банку, держслужб. Решту підозрюваних ніхто не відпускає, просто закон у всьому світі передбачає, що в таких справах може бути застава. Цей закон я ще депутатом пробував змінити. На моє переконання, чиновники першої категорії в справах по хабарах перші чотири місяці мають перебувати у СІЗО, щоб не було впливу на свідків. Парламент цього не прийняв. Тепер ідемо за процедурами, які є.

Зрештою, головне не арешт до суду, а термін ув’язнення по рішенню суду. Зараз перші процеси по резонансах мого періоду в ГПУ якраз починаються.

луценко

– Можете назвати десятку ТОП-справ, де були резонансні затримання і матеріали вже передано до суду?

По завершенні слідства знайомиться з матеріалами справи обвинувачений екс-заступник голови “Нафтогазу” О. Кацуба, екс-начальник Печерської ДПІ Мальцева. Найближчим часом розпочне цю процедуру член ВРЮ Гречківський.

Власне, судові процеси йдуть у справах екс-першого заступника голови Миколаївської ОДА Романчука, екс-міністра юстиції Лавриновича, екс-заступника міністра МОЗ Василишина, екс-заступника прокурора Київської області Корнійця, екс-керівника і заступника Подільської прокуратури Нечипоренка і Білого. Днями починаємо заочний процес по екс-міністру оборони Єжелю.

Я з надією очікую законних вироків по цих справах. Як тільки колишні і нинішні високопосадовці отримають реальні терміни реального ув’язнення – ми житимемо в новій, кращій країні.

– Які виклики сьогодення визначаєте пріоритетами у роботі прокуратури?

– На мій погляд, в Україні склалося три ключові проблеми, на які треба давати відповідь політикам, виконавчій владі, а також Генеральній прокуратурі і правоохоронній системі. Питання номер один – електронні декларації. Попри всі страшилки шукачів зради, закон запрацював. Ми багато цікавого дізналися про депутатів, міністрів та інших високопосадовців.

– Та й про прокурорів теж. До речі, як реагуватимете на тих, хто не заповнив декларації?

– Близько 60 прокурорів, які не заповнили декларацію, будуть звільнені після перевірки НАЗК. Правда, багато з них – в декреті або під арештом.

– Декларації колишніх колег по парламенту вразили?

– Перш за все, ми вже подали на перевірку НАЗК тих 53 депутатів, які займалися забороненим законом сумісництвом чи відобразили в своїх деклараціях неправдиві дані – не вказано продаж/купівлю авто, наявність квартири або землі. Колеги ображаються – в разі підтвердження у суді – їм світить протокол про корупцію. Але хто їм винен? Ну от навіщо крім депутатської зарплати ще отримувати зарплату телеведучого чи отримувати на картку тисячі доларів на ресторани? Скаржтеся Ч. Дарвіну!

Але протокол – це лише штраф. Є більш серйозні речі. Я до цього часу не знав, що в мене за спиною у сесійній залі парламенту сиділа людина, у якої дома 150 мільйонів готівкою. Про мощі й сотню квартир – мовчу. Думаю, суспільство просто вибухнуло після усіх цих одкровень у деклараціях, і це дуже небезпечно. Бо правильна по своїй суті справа може штовхнути замордоване суспільство “come back to the USSR “, до “шаріковщини”, коли всі багаті стануть ворогами.

Відтак я бачу своєю задачею, як і інших правоохоронних органів, – розділити декларантів на агнців та козліщ. Тому, хто заплатив податки, які б у нього гроші не були вдома чи в банку, – треба подякувати, що він створював робочі місця і добавлену вартість країни.

Але є депутати з сотнями тисяч валюти, а от відомості про доходи, а отже і податки, – відсутні. Тут явно пахне статтею Кримінального кодексу.

луценко

– Що будете робити?

– Ми працюємо над можливим притягненням до кримінальної відповідальності по несплаті податків. Надсилати офіційне доручення про проведення перевірки до ДФС. Людина викликається, дає пояснення, складається акт, вона може написати свої заперечення. Як тільки акт про несплату надійде в ГПУ, ми допитаємо свідків і підемо до парламенту знімати недоторканність для притягнення до кримінальної відповідальності.

– А якщо бабуся тримала гроші у скрині? Як дізнатися подробиці?

– Якщо скажуть, що кошти лишила бабця, яка померла, ми допитаємо у рамках провадження односельчан, попередивши про кримінальну відповідальність за неправдиві покази. Якщо хтось скаже, що податки були сплачені у 1992 році, за які в нас немає статистики (її немає по 1997 рік включно), будемо допитувати партнерів по бізнесу, бухгалтерів. Впевнений, що ми вийдемо на те, що декілька десятків народних депутатів, які не можуть пояснити свої статки, опиняться “під прицілом”. Упереджуючи ваше запитання, скажу, що не збираюся поки що оголошувати прізвища.

– Скажіть хоч, кого будете першими перевіряти?

– Стосовно тих, у кого не будуть сходитися доходи і кеш. Наприклад, депутат Д. від БПП має 299 мільйонів, а доходи в нього лише 58. Депутат Т. від опозиції має 77 мільйонів доходів, а показав кешу 143 мільйони. Насторожують люди, у яких написано, що відомості про доходи відсутні, а є мільйон готівкою. Або доходи мільйон, а показує готівкою 50 мільйонів.

Сплатив податки – молодець. Не сплатив – до Верховної Ради подання і притягнення до кримінальної відповідальності. Там невеликі терміни, але це означатиме справедливість.

Думаю, що для пришвидшення цієї справедливості депутати могли б внести законопроект про так званий податковий компроміс. Пам’ятаєте, після Майдану запропонували бізнесу, який вимушений був жити за правилами Курченка, сплатити штраф як податковий компроміс. Тому й тут я б вітав закон, за яким чиновники, у яких немає пояснення джерел доходів, заплатили б не 17% податку на прибуток, а 35%.

Другий виклик, на який ми реагуємо, – банківська сфера. Обдурені вкладники, розкрадання мільярдних коштів рефінансу, оборудки з заставним майном. На цей момент у країні 48 мільярдів не повернутого рефінансу, ліквідовано понад 80 банків.

Деякі політики роблять на цьому піар. Ми арештовуємо керівника банку “Михайлівський” і майно, яке має стати основою повернення вкладів.

– Ви знаєте деталі справи, структуру власності банку “Михайлівський”, як укладалися угоди. Закон, який нещодавно прийнятий і вже підписаний президентом щодо вкладників цього банку, дійсно обґрунтований? В НБУ казали, що гроші подавалися у фінансові компанії, а не в банк. У чому була махінація?

– Люди підписували угоди і не читали надруковане дрібним шрифтом. Де-юре вони були у фінансовій компанії, а не в банку, хоч фактично саме там отримували виплати. Коли банк луснув, виявилося, що вкладникам банку держава повинна повертати до 200 тисяч гривен, а цим, виведеним до фінансової компанії, нічого. Люди розгубилися, кажуть, що також приходили до віконця банку.

– Тобто 1, 2 мільярда гривень, які зараз за законом президент і парламент надали цим людям, заплатили за те, що вони не подивилися угоду, яку підписували? Парадокс.

– А хіба не парадоксом є, те що компенсували “Еліту-центр”, а хіба не парадоксом взагалі є компенсація вкладникам? Але у нас – соціальна держава. Тому держава певну суму – 200 тисяч гривень – страхує. Наприклад, ти вкладник банку і залишився серед тих, кому повинні компенсувати, а вона підписала цей папір у інвестиційному центрі. Їй пояснювали, що так надійніше, і навіть відсоток там вищий. Ти – кинутий вкладник, а вона формально – ні.

Логіка нового закону в тому, щоб підтримати ризики вас обох. І ти ризикував, коли йшов у комерційний банк, а не в державний, де процент менший. І вона ризикувала, і їй також компенсують цю суму.

Закон не є хибним по суті. Він просто продовжує пострадянську традицію політикам розширяти коло обдарованих державною допомогою.

луценко

– Коли держава несе відповідальність перед вкладниками банків, у цьому є хоча б певна логіка. У банка можуть бути активи, які держава може реалізувати. По процедурі банкрутства фінансова компанія відповідає тільки тими грошима, які роздала людям. Держава нічного не поверне.

– Розширення державних виплат, на мій погляд, це шлях у глухий кут. Взагалі вважаю, що найбільшим ворогом нашої країни є навіть не Путін, а патерналізм. Агентів Путіна можна хоч убивати. А патерналізм у собі вбивати ніхто не хоче. Весь час чекають доброго царя і перекладають свої обов’язки на когось іншого. Боюсь, що це буде найдовша війна для України.

– По заступнику глави НБУ Рожковій буде провадження після нещодавніх дуже цікавих її розмов?

– Ми проводимо певні слідчі дії, зокрема й щодо Рожкової. Поки що на цьому обмежуся в коментарях.

Скажу лише, що ми вважаємо необхідним оцінити як дії керівників комерційних банків, так і контролюючих структур, зокрема НБУ.

– Який третій виклик?

– Це тарифи. У кожній області прокуратура показує, що є махінації з тарифами. В Києві і на місцях. Нещодавно я звернувся до Прем’єр-міністра з пропозицією змінити старі радянські сніпи, які закладають в собівартість тарифів. За нашими оцінками, проста їх заміна на вже прийняті українські норми дає десятки мільярдів економії на виплату компенсацій.

Але не менш важливо допомогти розбудити громади внизу. Тут хочу сказати своє політичне кредо. Я вважаю, що країна 350 років тому вкрадена з європейської системи, яка базується на самоуправлінні. Це окрема філософія функціонування, яка фактично є паролем для Європи. Все це було знищено, і нам нав’язали самодержавіє, яке проходило різні етапи, але дуже багато від нього ще залишилося. Тому наші люди досі думають, що все вирішується у Києві. Децентралізація – у тому числі надходження в рази більших фінансів на місця, є величезним досягненням Майдану. Тепер потрібно не вибивати кошти у Кабміні, а обирати нормального мера. Якось проїздив через Тернопіль, там мер від “Свободи”, і для мене то було просто гордістю побачити напис: “Тернопіль на капітальному ремонті”. Будує, тому що у нього кошти з’явилися. Моє Рівне також будується, як і Вінниця, Одеса, Дніпро. Люди обрали цих мерів, вони дуже різні, але це їхні менеджери. А коли постає питання тарифів, чомусь знову апелюють до Києва.

Між тим прокуратури областей виявляють, що на тих ТЕЦ, які використовують вугілля, його вартість утричі більше від реальної. Або дизпаливо – вдвічі. Або крім фактичної вартості компослуг у платіжки вставляють вартість аналітичних послуг від близької до мера фірми. Соррі, це не Київ, це ваш мер, і ваші депутати призначили цього керівника водоканалу чи тепломережі. Народ, спитайте свого депутата! Примусьте свого мера. Міняйте керівника комунального підприємства, якщо для цього є об’єктивні причини. Я вважаю це правильним шляхом.

Так, їхні тарифи затверджуються у Києві. Туди ми йдемо. Скажу чесно, ще не дійшли. Це не означає, що не хочемо, дійдемо й туди. Дамо правову оцінку й тим, хто затверджує ці тарифи і в який спосіб. Але хочу просто дати сигнал людям. Припиніть усе зводити до царя-батюшки, маємо вийти з підліткового стану загальної недовіри і скепсису. Дорослі люди беруть на себе не право, а обов’язок управляти своєю державою. Відповідаючи за своє рішення. На основі усвідомленого особистого і суспільного інтересу.

Юрій Бутусов, Тетяна Бодня

 Джерело

Останні записи про персони

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"