Володимир Уваров. Генеральний інспектор ГПУ

03.05.2017

З початку цього року при ГПУ працює оновлена Генеральна інспекція, яка має чистити прокурорські ряди. Її створено в рамках реформи Генпрокуратури, на вимогу США. Про те, як тепер борються з недобросовісними прокурорами, – в інтерв’ю з генеральним інспектором ГПУ Володимиром Уваровим.

МИ ЗВІЛЬНИЛИ ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 4 ОСОБИ

-Розкажіть, чим Генеральна інспекція принципово відрізняється від колишнього управління.

-Раніше було дві структури: управління внутрішньої безпеки і слідче управління. Зараз створений єдиний самостійний підрозділ – це Генінспекція, в структуру якої увійшли підрозділи, які я назвав. Це дає взаємодію і ефективність. Я Вам покажу статистику. А людей більше не стало.

-А скільки це людей?

 – 87. У нас одна вакансія – начальник відділу аудиту.

– Тобто ви людей нових не набирали?

– Ні, людей багато було. Близько 50% – це нові люди.

– Хто ці люди, відібрані комісією? Це співробітники прокуратури?

– Брали участь всі, хто виявив бажання. Але об’єктивно, бо я сам не кадровий прокурорський працівник, вищі знання під час тестування показали все-таки прокурорські. У тестах були теми, з якими вони частіше стикаються, на відміну від зовнішніх кандидатів.

Порівняльна таблиця показників роботи Генеральної інспекції внутрішніх розслідувань та безпеки і Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України

– Найбільш резонансне, що можна показати медійно, – це хабарі. На професіональному жаргоні – “хлопок”, тобто взяти на гарячому. Ми почали працювати з січня 2017-го і від початку роботи хабарів ми “зробили” сім – усі підозрювані затримані.– Але найцікавіше, як ви працюєте, як перевіряєте, як це відбувається?

– А як ви ділите корупційні злочини із НАБУ?

– Наша підслідність – всі місцеві, регіональні прокуратури до заступника керівника регіональної прокуратури. Вище – якщо злочин корупційний, то це підслідність НАБУ. От ми взяли на хабарі заступника прокурора Кіровоградської області, задокументували, затримали, оголосили підозру і були змушені передати в НАБУ. Хоча ми зробили 80% роботи. Законом підслідність визначено, тому особливої полеміки тут нема.

– Крім хабарів, що ще?

Всі правопорушення, які скоюють співробітники прокуратури. Не тільки хабарі, а ДТП, наркотики, незаконне зберігання зброї, бійки. Хоча в пріоритеті Генінспекції – антикорупційна діяльність, з якою метою вона і була створена.

– А чому ДТП з участю прокурора має займатись Генінспекція?

– Якщо буде розслідувати райвідділ, управління поліції, є загрози об’єктивності розслідування. На поліцію може  йти тиск і розслідувати і направляти в суд вони будуть з труднощами.

Генеральна інспекція займається справами, які розслідує, до вступу в силу вироку суду. І ми ж підтримуємо обвинувачення в суді. Повний цикл. Відділ процесуальних керівників у нас свій.

– Ви ще мали б займатися деклараціями прокурорів.

– Цим займається наше управління внутрішньої безпеки. На сьогодні перевірено близько 500 декларацій. З них ми звільнили за порушення антикорупційного законодавства 4 особи, 8 покарані доганою, ще 8 оголошено застереження. Але робота триває.

– А як ви перевіряєте, вручну?

– По-перше, використовуємо інтернет – заходимо і читаємо. По друге, ми маємо доступ до реєстрів. Якщо потрібна повна декларація, направляємо в НАЗК, і вони дають відповідь, чи є порушення.

– А Генеральна інспекція тільки в Києві знаходиться? Чи має вона підрозділи в областях?

– Центральний апарат і слідство – в Києві. В регіонах перебуває 20 чоловік. На Заході є невеликі області, і одна людина обслуговує по дві області, тому не 25, а 20 чоловік. Регіональний представник за необхідності проводить службові перевірки на місцях. Якщо є серйозна інформація, вони передають до нас, і ми документуємо і займаємось розробкою. По одній людині – це напевно мало, але штат ось такий, і виходимо, з того, що є.

МИ МАЄМО СПРАВУ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ ЗНАЮТЬ ЩО ТАКЕ НЕГЛАСНІ РОЗШУКОВІ СЛІДЧІ ДІЇ, І ДОКУМЕНТУВАТИ ЇХ СКЛАДНІШЕ

– От ви читаєте декларації, ведете розвідувальну роботу. А якщо громадянин стикається з тим, що у нього прокурор щось вимагає, куди йому звертатись?

– Є гаряча лінія. А зараз з допомогою Юрія Віталійовича запускаємо проект “Безкоштовний дзвінок” – це будемо ми – Генінспекція, пряма лінія. Ми таку інформацію не просто приймаємо, ми ганяємось за нею.

– Із недавнього, що викликало резонанс, – це Дмитро Сус. Він є у ваші статистиці?

– Звільнено! Його було закладено в програму перевірки з самого початку. Ми перевірили ще раз і ще раз, і я доповів ситуацію Генеральному прокурору, і він підписав наказ про звільнення.

– Раніше в Суса була догана, і цього наче було досить.

– Цього було не достатньо.

– Я бачила відповідь ГПУ про причини звільнення Суса: не задекларував користування кімнатою і продаж автомобілів Сітроен і Пежо. А як же скандальна AudiQ7 ?

– За це він отримав догану.

– Тобто за цю машину його б не звільнили?

– Я б звільнив і за AudiQ7.

– Але чому її не було в причинах?

– Він отримав догану. А того, що ми знайшли, було достатньо для звільнення.

– Я знаю, що Дмитро Сус фігурує у кримінальному провадженні щодо зловживань співробітників Департаменту ГПУ в особливо важливих справах, яке розслідує НАБУ. У цьому провадженні ще є інші працівники ГПУ, імена яких не називалися.

– Це було до мене. Що там є провадження стосовно Суса, я знаю. А хто ще проходить, я не можу коментувати. Провадження у мене не знаходиться.

– Ще яскравий приклад – прокурор АТО Костянтин Кулик. Він має статус обвинуваченого. Його справа зараз слухається в суді. Але він не відсторонений від посади.

– Я не захищаю нікого. Це кримінальний процес. Клопотання подали – відсторонили. Він оскаржив це клопотання і апеляційна інстанція вирішила так, як вирішила. Є рішення суду. Тобто він має право сьогодні працювати.

-Іноді в соцмережах бувають дописи. Наприклад, недавно екс-депутат Олександр Шепелєв поширював інформацію щодо Юрія Луценка, який, будучи міністром внутрішніх справ, отримував від нього хабарі.

– Я це читав. Ми ситуацію моніторимо. Ну завтра скажуть, що я взяв мільйон доларів. Але якщо інформації фактичної, яку можна перевірити, нема, то це розмова ні про що.

– Ще побачила у Фейсбуці відеозвернення прокурора, тепер уже звільненого, Володимира Скородинського, який займався кримінальним провадження щодо колишнього заступника генпрокурора Рената Кузьміна. Скородинський стверджує, що на нього начебто тиснуло керівництво ГПУ, щоб він займався цією справою. Він тепер каже, що справа Кузьміна замовна, і її треба було закривати.

– Я бачив фрагмент цього відеозвернення. Я не знаю, хто там що замовляв. Я пам’ятаю замовні справи, в тому числі, політичні, які робилися з допомогою Рената Кузьміна. Я це дізнався вже за 5 місяців роботи тут. А те, що він там говорив?! Чимось ображений, з чимось незгодний. При Кузьміні, напевно, комфортніше працювалося.

– Але де зараз Кузьмін?!

– Він розраховує, що не все вічне під сонцем. Скородинський був одним із наближених до Кузьміна, мабуть тому він так поводиться.

– А чому він тоді розслідував справу, якщо був близьким до Кузьміна?

– Ну так вийшло. Це рішення було не за цього складу керівництва ГПУ. Було багато кадрових ротацій.

– Ще про результати. От звільнили ви Суса, а кого ще?

– Всього 8 людей звільнили. Коли ми приносимо якісний матеріал, то Генпрокурор спокійно підписує наказ. Я не стикався з тим, щоб він когось покривав. Інше питання, що це викликає бурю негативу щодо Генінспекції. Ми ставимось до цього по-філософськи.

– Щодо решти покараних, то це співробітники якого рівня?

– В тому числі, Генеральної прокуратури.

Була скандальна історія, на хабарі попався колишній член консультативної ради при ГПУ. Він представлявся працівником Генпрокуратури і вимагав та отримав 5 тисяч доларів від комунального підприємства.

Два співробітники ГПУ – начальник управління і його заступник – отримали догани за прийняття процесуальних рішень. Тепер намагаються скаржитися на інспекцію.

Вони на одну серйозну фірму подавали в суд клопотання про накладання арешту 33 рази. Компанія зазнала збитків.

– Це про яку фірму?

– Я поки не можу про це говорити. Але фірму “кошмарили”, з якою метою – здогадатись нескладно.

Специфіка полягає в тому, що ми маємо справу з людьми, які знають методи, знають що таке негласні розшукові слідчі дії, і документувати їх складніше.

– Генінспекція в Україні створювалася за американським зразком. Не знаю, наскільки вона в нас американська. Ключова відмінність: у США генінспектор – це незалежна фігура, і він не підпорядковується генеральному прокурору. В Україні не так, бо генінспектор підпорядковується Генпрокуру.

– Генеральний прокурор – тільки це мій безпосередній керівник і більше ніхто. Це відповідно до положення про Генінспекцію і закону про прокуратуру.

– Безвідносно до персоналій, якщо виникає підозра на Генерального прокурора. Чи є можливість в Генінспекції розслідувати?

– Відповідно до чинного законодавства, Генеральний прокурор і його заступники – це підслідність НАБУ.

ТЕ, ЩО МЕНЕ СЮДИ ЗА ВУХА ТЯГНУЛИ, – НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ

– До посади керівника Генінспекції, наскільки я знаю, Ви працювали в органах внутрішніх справ.

– У 2009 я був начальником Управління внутрішніх справ у Миколаївській області, а раніше перший заступник начальника у Дніпропетровській. Курирував оперативну службу, розшук, управління по боротьбі з торгівлею людьми, управління по боротьбі з наркотиками.

Потім пішов в докторантуру. Захистив докторську дисертацію і займався науковою діяльністю. Викладав в Дніпропетровському національному університеті ім. Олеся Гончара і Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. В основному наукова робота, був членом Вченої ради.

-А яка була тема Вашої докторської?

-“Реалізація рішень Європейського суду з прав людини у кримінальному процесі України”.

-Чи можна стверджувати, що в останні роки Ви були теоретиком?

– Якоюсь мірою це так і є. Але я за той час прочитав значно більше, ніж за 20 років роботи в міліції.

– А на посаду в Генеральну інспекцію Ви самі подалися чи Вас запросили?

– Хочете вірте, а хочете ні, а я розкажу, як це було. Взагалі було бажання піти в Державне бюро розслідувань, яке ще так і не створене: директор і заступники досі не вибрані. Оскільки там все затягувалось, я подав документи сюди. Юрій Віталійович про це навіть не знав. Він дізнався після третього туру конкурсу. Звідки я знаю Луценка? Коли я був начальником МВС у Миколаївській області, були колегії в Києві приблизно раз на місяць, і було певне спілкування. Не більше і не менше. Те, що мене сюди за вуха тягнули, – не відповідає дійсності.

-А на яку посаду Ви претендували в ДБР?

– Розраховував не нижче посади начальника територіального управління.

– А з Луценком тепер часто бачитесь?

– Бачимося, звісно. Я стараюсь не турбувати. Якщо є серйозна інформація, я приходжу до нього і інформую. Окрім нього, нікому про це не говорю і не повинен це робити. Або в нього є інформація – і він запрошує. Є і прямий телефон, тобто тут проблем нема.

– Я знаю, що спочатку у Вас мав бути випробувальний термін 3 місяці, а потім контракт.

– Я, якщо чесно, на контракті не наполягав. Наказ є, мене призначили. Думаю, на даний момент цього достатньо.

– А як Вас можуть звільнити?

-Зрозуміло, що за власною заявою, за станом здоров’я. Генеральний прокурор може, але потрібні вагомі підстави.

– Передбачалося, що буде контракт на 5 років. Чому Ви не захотіли?

– Я не наполягав. Я не маю особливого бажання чи страху. Мені такий контракт нічого не дає, тому я цю тему не педалюю.

Ірина Салій, “Цензор.НЕТ”Источник: http://censor.net.ua/r438018