Про те, що з цією справою стало потім, у чому підозрюються судді скандального Окружного адміністративного суду м. Києва, на яких підставах закрили справу колишнього міністра доходів і зборів Клименка, чим завершилося розслідування у кримінальному провадженні про найбільший хабар і через що прокуратура судиться з народними депутатами, він розповів в інтерв’ю “Цензор.НЕТ”.
“ЦЕ ТЕЖ ОСОБЛИВІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ, КОЛИ СУДДЯ З ПІДОЗРОЮ В ОТРИМАННІ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ РОЗГЛЯДАЄ СПРАВИ ПРО ХАБАРІ”
– Нещодавно стало відомо, що Печерський райсуд Києва зобов’язав прокуратуру закрити кримінальне провадження щодо суддів Окружного адмінсуду, записи розмов котрих було оприлюднено НАБУ. Як ви оцінюєте таке рішення?
– Мені важко прокоментувати, я не бачив цього рішення. До того ж, цю справу розслідує Офіс генпрокурора, у нас – інша.
– Скільки загалом справ щодо Окружного адміністративного суду м. Києва?
– У нас є справа, в якій фігурує 11 осіб. Слідство у ній завершено, особи, яким пред’явлено звинувачення, знайомляться з матеріалами. Це справа, у якій голові суду, суддям та іншим особам було повідомлено про підозру торік у липні.
– Це справа, в якій ідеться про створення злочинної організації, про що говорилося раніше публічно? Можете розповісти трохи подробиць? У чому саме звинувачують суддів і хто решта підозрюваних?
– Так, це саме ця справа. Там різні статті й різна кваліфікація. Хтось учасник схеми, хтось пособник, деталі дізнаєтесь, коли справу будуть слухати в суді.
– Чи могли б коротко сказати, в чому полягала злочинна діяльність цих людей?
– Участь у злочинній організації, зловживання впливом, перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Також частині осіб інкримінуються дії, спрямовані на захоплення державної влади. Це основні статті.
– Когось із членів ВККС чи ВРП притягнуто до відповідальності?
– Ні, не притягнуто. Підозри пред’явлено 7 суддям ОАСК, 2 адвокатам, колишньому голові Державної судової адміністрації і судді у відставці.
– Коли НАБУ було оприлюднено так звані перші плівки, називали різних співрозмовників суддів ОАСК, серед яких – і Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Але до підозри, як я розумію з вашої відповіді, не дійшло. Експертиза не підтвердила припущення?
– Ми не можемо розповідати, що і як перевіряємо. На основі тих матеріалів, які є у справі, визначено достатність доказів для пред’явлення підозри 11 особам, про яких я сказав. Звичайно, що всі обставини було перевірено. Але вони або не знайшли підтвердження, або є недостатньою кількість доказів, щоб пред’явити підозру ще комусь. Та ми працюємо далі, оскільки ще є фактова справа, яка перебуває у провадженні НАБУ під процесуальним керівництвом САП, у ній слідство триває.
– Навесні цього року Юрія Зонтова – брата голови ОАСК Павла Вовка – і ще одного адвоката затримали на хабарі в 100 тисяч доларів. Як відомо з відкритих джерел, гроші вони нібито повинні були передати за ухвалення “потрібного” рішення. Про якого суддю йдеться? Йому пред’явлено підозру в цій справі?
– Коли його затримували, була інформація в частині отримання неправомірної вигоди за вплив на суддю і отримання рішення одного з суддів ОАСК. Йшлося про суддю, яка розглядала одну з адміністративних справ. Була інформація, яку ми перевіряли. Під час обшуків встановили, що підстава для підозри є тільки стосовно двох осіб. Підстав для пред’явлення підозри судді немає.
– Під час обшуків у цій справі виявлено великі обсяги іноземної готівки. Як зазначається в повідомленні пресслужби НАБУ, це понад 3,7 млн дол. США, 840 тис. євро, 20 тис. фунтів, 230 тис. грн і 100 шекелів. Вони належать затриманим адвокатам? Перевіряєте походження цих коштів?
– На ці кошти накладено арешт. На сьогодні походження даних коштів перевіряється, з урахуванням зокрема отриманої інформації, що фактичним набувачем житла, в якому зберігалися кошти, був один із підозрюваних. А також з урахуванням інших даних, отриманих під час розслідування.
– Як ви вважаєте, справу щодо суддів ОАСК вийде довести до вироку? Адже йдеться про досить впливових у судовій системі людей.
– Справа справді непроста, хоч простих, загалом, у нас і немає. Та розслідування завершено, і, як я вже казав, підозрювані знайомляться з матеріалами справи, яких чимало. Це відбувається не швидко. У багатьох з них по кілька захисників. Хтось загалом не вважає себе підозрюваним і просто ігнорує. Ми поки що чекаємо, оскільки повинні враховувати практику Вищого антикорупційного суду й надати певний час для ознайомлення, перш ніж просити обмеження.
– Спостерігала за розслідуванням справи і поведінкою причетних до неї. Коли йдеться про будь-яке кримінальне провадження і підозрюваний ігнорує засідання суду, застосовують привід. Чому не застосовували до фігурантів цієї справи, які постійно ігнорували засідання? З боку це видавалося як безсилля правоохоронної системи.
– Ми заявляли таке клопотання, і його було задоволено. Проблема в тому, що немає механізму реалізації такої ухвали. Суддя має імунітет. Ми обговорювали це питання з детективами, питали, чи є в них змога виконати таку ухвалу. Дійшли висновку, що якщо привести, так би мовити, за руку в суд, це вже буде затримання. На затримання судді потрібно дозвіл Вищої ради правосуддя.
Навіть якби ми певним чином суддю доправили до суду, на цьому привід закінчується. У нього більше жодних зобов’язань немає. Він розвертається і виходить з судового засідання. Максимум, що може зробити суддя, який головує в засіданні, накласти на нього штраф.
Через недосконалість законодавства маємо низку проблем не лише з ОАСК. У нас є справи, які вже слухаються в суді. Ті самі справи щодо Східного Гірничо-збагачувального комбінату, там колишні представники окремих партій. Так там адвокати вже рік затягують процес – не приходять на засідання, заявляють клопотання, безпідставні відводи.
Судді районних судів мають повноваження, які дають змогу розцінити таку поведінку як неповагу до суду і притягнути особу до адміністративної відповідальності. І це може бути не лише штраф, а й 15 діб адміністративного арешту. ВАКС не має такої опції. Коли його створювали, цього не прописали. Була спроба виправити, але за відповідний законопроєкт поки що не проголосовано.
Так само важко відсторонити суддю, який перебуває під слідством, від посади. Це можна зробити на два місяці, потім продовжити ще на два під час досудового розслідування – і все.
– Щодо суддів ОАКС і цього не вдалося добитися. Вища рада правосуддя не дала згоди, наводячи цілу низку причин, зокрема порушення процесуальних норм під час вручення підозр, також були аргументи, що підозри не обґрунтовані тощо.
– Так, певною мірою навіть перебрали на себе повноваження суддів, кажучи про необґрунтованість підозри.
– Це вплинуло на розслідування?
– За великим рахунком, це засіб забезпечення дієвості провадження, і фактично не впливає на збирання доказів. Єдине – це може ускладнити роботу органу досудового розслідування.
– І ще питання того, що людина, яка перебуває під слідством, здійснює правосуддя.
– Це теж особливість української судової системи, коли суддя з підозрою в отриманні неправомірної вигоди розглядає справи про хабарі. Загалом судова система потребує реформ.
– Про реформу судової системи і антикорупційну багато кажуть і міжнародні партнери України. Зокрема, президент США Джо Байден заявив, що Україні слід подолати корупцію й провести низку реформ на шляху до членства в НАТО. Дехто зі “слуг народу” заявив, що не розуміє таких закидів, і потрібні чіткі індикатори, до якої межі нам потрібно здолати корупцію. А на ваш погляд, Україна зможе виконати таку умову, і що для цього потрібно зробити?
– Вона не нова. Нам про це говорять, мабуть, років із двадцять. Якщо ми хочемо інтегруватися в західний світ, маємо розділяти важливі для них цінності. Серед них – нульова толерантність до корупції. Немає країни, де б повністю викорінили корупцію. Ми також не зможемо викоренити її повністю, та повинні обмежити корупційні прояви правилами, законами, реформами, ментальним ставленням. І ми рухаємося у цьому напрямі. Від часу створення антикорупційних органів цей процес прискорився. Його неможливо зупинити, хіба що сповільнити, й наші опоненти це намагаються зробити.
Боротьба з корупцією – це не лише 150 справ і 150 засуджених чиновників. Це несприйняття корупції як явища. Це правила і традиції. Коли людина не дякуватиме лікарю чи вчителю цукерками.
– Це побутова корупція, яку нереально побороти.
– З побутової корупції все й починається. Коли всі кричать, що треба боротись проти корупції, й при цьому хочуть мати впливового кума.
Антикорупційна стратегія, запропонована НАЗК, – це великий крок уперед. Її потрібно нарешті затвердити. Цього Верховна Рада не може, на жаль, вже рік зробити.
Ми боремося з наслідками, а треба працювати на попередження. Практика західних країн доводить, що боротьба з наслідками – це лише 20% успіху. Так, це покарання і попередження для інших, хто лише планує злочин, що відповідати доведеться обов’язково, та головне – запобігти. І тут важливий комплекс заходів, починаючи з прозорих правил у всіх сферах і закінчуючи позбавленням чиновників будь-яких потенційних корупційних чинників. Щоб у них не було змоги зловживати своїм службовим становищем. Тому процес цифровізації – це також дуже важливий крок на шляху подолання корупції.
“ЗА МЕНЕ ПРОГОЛОСУВАЛИ МІЖНАРОДНІ ЕКСПЕРТИ І НЕ ПРОГОЛОСУВАЛИ ПРЕДСТАВНИКИ ПАРЛАМЕНТУ. ЯК НА МЕНЕ, РІШЕННЯ КОМІСІЇ НЕСПРАВЕДЛИВЕ”
– Досі не вдалося залучити жодного міжнародного експерта до комісії, яка обирає керівника Державного бюро розслідувань. Так само було і коли намагалися створити комісію з відбору членів Вищої кваліфкомісії суддів. Тепер буде ще одна спроба. САП у цьому відношенні пощастило більше. Та все одно робота цієї конкурсної комісії викликає чимало запитань і критики з боку громадських активістів. Кажуть про те, що Офіс президента намагається зірвати конкурс і буде новий. Ви також у ньому брали участь. І не пройшли далі через результати перевірки на поліграфі, які було оприлюднено. Чи будете оскаржувати рішення комісії? І як загалом оцінюєте цей конкурс?
– Напевно завдяки тому, що в комісію увійшли міжнародні партнери, ми маємо змогу говорити про нього, оскільки нічого неможливо приховати. Про роботу комісій, де немає міжнародних партнерів, ми взагалі нічого не знаємо. Їх присутність забезпечує вищі стандарти, а відповідно вищою має бути і якість кандидатів, а також прозорі правила – ми бачимо, хто і як вибирає.
Мені важко давати оцінку членам комісії, оскільки я брав участь в конкурсі і є зацікавленою особою. Єдине, що можу сказати: присутність міжнародних партнерів – це величезний плюс, тому що вони привносять свій досвід.
– А що з поліграфом не так? Чому не пройшли його?
– Я пройшов поліграф. Просто окремі члени комісії вирішили, що не будуть за мене голосувати, тому що їм не сподобався результат. Хоча я пояснював, чому давав саме такі відповіді.
У мене немає якоїсь методології проходження поліграфа, я загалом вдруге в житті проходжу такий тест, відповідав на всі запитання. Просто питання було сформульовано так, що потребували пояснень, чому людина сказала “так” чи “ні”.
– Наприклад?
– Чи є у вас родичі на окупованих територіях? В Росії? Чи були ви на окупованій території? Чи не вербували вас агенти іноземних країн? Чи платили вам гроші особи з іноземних представництв? Так, я був на окупованих територіях, бо я там воював у 2014 році. У Росії в мене є далекі родичі. Розумієте, чому такі відповіді потребують пояснень?
Окрім того, коли САП лише починала працювати, нам організовували зустрічі з нашими партнерами за кордоном, щоб ми могли ознайомитися з досвідом роботи антикорупційних органів в інших країнах. Це робили посольства Великобританії, США, Єврокомісія. Вони нам допомагали, зокрема й оплачували ці поїздки. Можна вважати, що вони платили нам гроші?
Ось тому я все пояснював максимально детально. Підняв усі документи, які просили. Копії надав. У своїх родичів пояснення відбирав (посміхається – авт.). Наприклад, було питання щодо квартири, яку мати купила в 2007 році. Питали, де вона взяла гроші. Вона 19 років живе і працює за кордоном. Надіслала декларації, які подає в Італії.
За мене проголосували міжнародні експерти і не проголосували представники парламенту. Як на мене, рішення комісії несправедливе.
– Коли оприлюднили результати поліграфу, порушили закон?
– Формально так.
– Так все ж будете оскаржувати рішення комісії чи ні?
– Я напишу звернення в комісію, щоб вони роз’яснили, чому саме таке рішення і чим керувалися, коли його ухвалювали, чи дотримувалися свого ж положення. Якщо ж далі оскаржувати, треба це робити через ОАСК. Оскільки я входжу в групу прокурорів по провадженню, про яке ми говорили, риторичне запитання: йти мені в ОАСК чи не йти.
– Я б пішла. Це ж принципові речі. Як думаєте, буде новий конкурс на керівника САП?
– Підозрюю, що може бути. Його вже оскаржили до суду. Та й самі члени комісії напевно відчувають, що є питання до справедливості їхніх рішень.
– Коли йдеться про боротьбу з корупцією, у нас критикують передовсім антикорупційні органи, чекаючи від них “посадок” і затримання “крупної риби”. У вас є контраргументи? Якщо казати про спільні результати роботи НАБУ і САП, які з кейсів ви вважаєте успішними?
– Усі справи, які спрямовано до суду, ми вважаємо успішними. З угодами у нас уже понад 50 вироків.
Але люди чекають миттєвих результатів у вигляді “посадок”. Не отримуючи їх одразу, розчаровуються. Та, як на мене, питання трохи в іншому. Ми – один із органів прокуратури. А прокуратура у нас завжди асоціювалася з представниками держави, тобто владою, яку традиційно не люблять. І щойно людина читає назву, в неї одразу виникають асоціації з представниками попередньої прокуратури. Не всі розуміють, у чому саме полягає специфіка роботи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
До того ж, фігуранти справ – це переважно топ-чиновники. Вони мають змогу винайняти дорогих адвокатів, замовляють проти нас негативні інформаційні кампанії.
– Один із найрезонансніших кейсів – справа Татарова. Що нині відбувається у цій справі? Вона загалом де?
– Десь “висить” у просторах ЄРДР. Як тільки у будь-якому проводженні ми пред’являємо підозру, впродовж наступних 60 днів маємо ухвалити одне з трьох рішень: спрямувати справу до суду, закрити її чи продовжити строк розслідування, якщо бракує часу.
Він отримав підозру. Відлік, як-то кажуть, пішов. І один раз строк досудового розслідування було продовжено. Наступного разу, наскільки мені відомо, слідчий суддя відмовив. Зокрема з підстав, що неуповноважений орган розслідує.
– Можна вважати, що розслідування припинено?
– Важко коментувати, не наша справа. Нас виключили з процесуального керівництва. За рішенням Печерського райсуду Києва змінено орган розслідування, від НАБУ ця справа перейшла до СБУ.
– Але саме ви підписували підозру Татарову. Після чого Державне бюро розслідувань відкрило проти вас кримінальне провадження. Що з цією справою зараз? Вас викликали на допит?
– Читав про відкриття справи в ЗМІ. На допити у цій справі не викликали.
– А це законодавство у нас таке, що можна притягнути до відповідальності прокурора за те, що він підписав підозру?
– У Кримінальному кодексі є стаття “Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою особою”. У нас були обґрунтовані підстави і докази вважати, що він підозрюється у вчиненні злочину, який йому інкримінується.
– Ви спілкуєтеся з Татаровим? Він же курирує правоохоронні органи.
– Я його бачив кілька разів на публічних заходах – на засіданнях Консультативної ради з антикорупційної реформи.
– Коли почалася ця історія, вам не дзвонили з Офісу президента, не радили зупинитися?
– Ні.
– Не думаєте, що ваш провал у конкурсі – це певною мірою відлуння?
– Не хочу це пов’язувати. Та й іншого рішення в справі я б не прийняв. Я перевіряв усі обставини, підписав не одразу.
– Не кожний день підписуєш підозру посадовцю такого рівня.
– У нас усі рівні перед законом. Ми з колегами прийшли в цю прокуратуру в 2015 році, розуміючи, що повинні протидіяти топ-корупції. Не для того, щоб кожного разу переживати: а що ж мені буде, якщо я це підпишу.
– Буває страшно? Ми ж усі живі люди.
– Тут? Ні.
– Ставити таке питання “кіборгу”, який захищав Донецький аеропорт, трохи дивно, напевно. Але там, на Донбасі, все було зрозуміло, а тут занадто багато маніпуляцій і політики.
– Там було страшно під час першого обстрілу. Фізіологічно страшно настільки, що аж руки трусилися. Через кілька днів адаптувався.
Тут ніколи не знаєш, звідки може “прилетіти” негатив. Але треба працювати і відстоювати свою позицію, зокрема і в судах.
– Бувають провокації, спроби підловити на хабарі? Пропонують домовитися?
– Лише на початку роботи були якісь натяки. Але швидко зрозуміли, що не буду ні про що ні з ким домовлятися. Прикро, що намагалися виходити на мене через побратимів.
“МЕХАНІЗМ ЦИВІЛЬНОЇ КОНФІСКАЦІЇ, ЯКИЙ АКТИВНО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ, ТЕПЕР ЗАПРАЦЮВАВ І У НАС”
– Нещодавно, коли публічно стало відомо про те, що Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила кримінальне провадження за підозрою колишнього міністра доходів і зборів Олександра Клименка, мені подзвонила колега, яка працює на одному з телеканалів, і обурено заявила: “Це що, Грищук на пенсію зібрався і так собі її влаштовує?” Потім я прочитала заяву одного з прокурорів САП про перевищення максимального строку досудового розслідування ще в 2018 році й неможливість зібрати нові докази. А що ви можете сказати про це рішення?
– Дійсно, там закінчилися строки досудового розслідування. Нам прийшла вже справа з Офісу генпрокурора. Вони цю справу розпочинали і розслідували. Вони відкрили матеріали для ознайомлення. Тобто визнали, що доказів достатньо, щоб пред’явити обвинувачення і спрямувати справу до суду.
А через рік несподівано згадали, що це підслідність НАБУ. Так справа потрапила до нас, але у ній уже не можна було проводити розслідування. Ми могли її лише спрямувати до суду або закрити.
Коли ж прокурори ретельно вивчили матеріали (а їх понад півтори тисячі томів), вони дійшли висновку, що там бракує доказів, щоб іти до суду. А зібрати додаткові ми також уже не можемо, оскільки не маємо права через вичерпані строки ініціювати будь-які слідчі дії. Тому й було ухвалено таке єдине можливе в такій процесуальній ситуації рішення.
– Можете пояснити докладніше з простроченими строками? Не дуже зрозуміла, як так вийшло.
– Було дві справи з підозрами щодо Клименка О.В. (і відповідно зі строками). Їх об’єднали, строки додалися. Це все ще було в Офісі генпрокурора, точніше тоді в Генеральній прокуратурі України. Ми писали про це Руслану Рябошапці. Ми пропонували прокурорам, які розслідували, долучитися до групи наших прокурорів у цій справі, щоб вони підписали обвинувальні акти і йшли в суд, адже розуміли, що у разі закриття провадження всі звинувачення у начебто незаконному прийнятті рішення будуть спрямовані на прокурорів САП. Але нікого з попередніх прокурорів до групи прокурорів у провадженні включено не було і ніхто з них не виявив бажання довести в суді своє рішення про достатність доказів для доведення обвинувачення у відкритому змагальному процесі.
– А що з арештованими майном і коштами в цій справі? Знімаються арешти?
– Так, скасовуються.
– Там же чимало вже встигли продати чи передати в управління. Щоб державі не довелося ще компенсувати матеріальний і моральний збиток. А як вплине закриття цього провадження на справу, яку слухають у суді, щодо дій колишніх керівників податкової міліції і податкові майданчики? Вони ж були, наскільки я пам’ятаю, прив’язані до злочинної організації.
– До того моменту, як справа, про яку ви зазначаєте (щодо податківців та податкових майданчиків) була скерована до суду – в ній розслідувались і епізоди щодо Курченка. КПК дозволяє прокурорам виділити матеріали, якщо це не зашкодить справі. Якщо прокурор свого часу виділив матеріали в окреме провадження, виходить, він дійшов висновку, що будь-яка процесуальна доля виділеного провадження не вплине на те провадження, з якого воно виділене, тобто на те, що наразі передане військовою прокуратурою до суду. В переданій до суду справі публічне обвинувачення прокурори САП не підтримують.
– Нещодавно стало відомо, що Олена Мазурова, колишній високопосадовець ДФС, яка підозрювалася у тому, що у червні 2020 року брала безпосередню участь в організації спроби підкупу керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури й НАБУ, визнала свою провину в скоєнні цього злочину і уклала угоду зі слідством. І вже навіть отримала вирок. Як це вплинуло на розслідування справи? Що з іншими фігурантами?
– Розслідування у цій справі завершено, вона в суді. Взагалі у цій справі проходить четверо підозрюваних. Троє, які давали хабар, четвертий – зацікавлений у цьому.
– Інші учасники цієї історії на угоди зі слідством піти не схотіли?
– Поки ні. Це їхнє право.
– Венедіктова вас не викликала у зв’язку з закриттям справи Клименка?
– Ми спрямували копію рішення про закриття справи в Офіс генпрокурора. Генпрокурор має право в порядку 36-ї статті КПК скасувати. Також може змінити підслідність.
– Що з “посадками” представників чинної влади і народних депутатів? Коли ж буде та сама весна, про яку казали в команді президента?
– Щодо депутатів, то у нас є декілька справ по недекларуванню і два позови по цивільній конфіскації. Цивільна конфіскація – це новий для нас інститут. Його особливість у тому, що ми рухаємося не через кримінальне провадження, і в цьому разі немає презумпції невинуватості – особа повинна довести, що законно отримала кошти або інші активи. Механізм цивільної конфіскації, який активно застосовується в європейських країнах, тепер запрацював і у нас. Період декларування в квітні закінчився. Тепер поступово аналізуємо інформацію і готуємо позови.
– На яку суму ці два подані позови?
– Один на 1,2 млн грн , другий – близько 7 млн грн. Щодо “посадок”, то було викрито народного депутата, якому пред’явлено підозру за лобіювання інтересів при зміні екологічного законодавства. Розслідування у цій справі завершено, наразі підозрювані знайомляться з матеріалами справи. Там, крім депутата, ще його помічник.
– Але ж колишній член фракції “Слуга народу”, а нині позафракційний народний депутат Олександр Юрченко заявив нещодавно про намір доводити свою невинуватість у Європейському суді з прав людини.
– Це його право. Багато хто так каже.
– Дивилися відеозвернення колишнього судді Чауса?
– Лише перше. Він в такий спосіб робить якісь заяви про наміри і спілкується з дружиною.
З моменту, як стало відомо, що він перебуває в Молдові, ми направили запит про екстрадицію. У нас була гарна комунікація з молдовськими прокурорами. Але він звернувся до президента Молдови з проханням про політичний притулок, а коли йому відмовили, оскаржував це в судових інстанціях. Тому екстрадицію було заблоковано. Ми чекали, поки він пройде всі судові інстанції. А потім дізналися про його зникнення.
– У мене склалося враження після перегляду його відеозвернень, що справа щодо нього може розвалитися. Якось він загадково про неї говорить.
– Це особливо тяжкий злочин, строк притягнення до відповідальності – 15 років. Зараз він перебуває у міжнародному розшуку. І якщо буде встановлено його місце знаходження в іншій країні, ми наполягатимемо на екстрадиції. Нині ми просто втрачаємо час, але поки що не можемо його знайти.
– Якщо це все ж викрадення, як ви вважаєте, якою може бути його кінцева мета?
– Це точно не прискорило розслідування нашої справи, тільки нашкодило. По-перше, ми не знаємо, де він. По-друге, якщо повториться історія з політичним притулком, то це може знову розтягнутися на роки.
– Адвокати ексголови правління “ПриватБанку” Дубілета кажуть, що їхній клієнт проживає в Ізраїлі, і детективам НАБУ про це було повідомлено. Чи розпочато процедуру його екстрадиції?
– Ми вжили заходів щодо звернення до Інтерполу і оголошення його в розшук. Рішення суду про його арешт є. Рішенням детектива НАБУ його оголошено в розшук. Тепер чекаємо рішення щодо його розшуку каналами Інтерполу.
– Скільки ще підозрюваних у справі “ПриватБанку” виїхали за кордон? Кого оголошено в розшук?
– Загалом підозрюваних п’ятеро. В розшуку – двоє. Щодо другої особи ми також вжили заходів для звернення в Інтерпол.
– Верховна Рада підтримала в другому читанні законопроєкт про податкову амністію. З нульовою декларацією і сплатою податків усе зрозуміло, а як бути з перевіркою легальності походження активів? Давно відомо, що частину незадекларованого майна кмітливих чиновників і політиків записано на підставних осіб. Чи не станеться так, що під час цієї амністії всі статки, набуті корупційним шляхом, ще й буде легалізовано? Ви можете пояснити, як перевірятимуть походження активів? Багатьом ставила це питання, та відповіді поки не отримала.
– У мене теж більше запитань, ніж відповідей. Давайте почнемо з того, що таке податкова амністія і для чого це робиться.
У нас розслідуються справи по незаконному збагаченню і недекларуванню. Ті самі рішення Конституційного Суду 2019-2020 років – це теж свого роду амністія. Тоді особи, які не задекларували майно і щодо яких справи ми спрямували до суду, просто отримали амністію, що називається, одним розчерком пера. Уже немає підстав їх притягувати до відповідальності, а всі кошти, які вони отримали до того, легалізовано.
Все, що було набуто до цих рішень КС, ми не можемо інкримінувати навіть у межах нових статей про незаконне збагачення і недекларування. Та сама ситуація з цивільною конфіскацією. У законі чітко написано: не раніше 28 листопада 2019 року. Все, що було набуто до цього часу, під конфіскацію не підпадає.
Тому, відповідаючи на ваше питання, скажу так: задум хороший, можливо, економіка справді отримає додаткові кошти. Та як уникнути спроб легалізувати майно і активи, набуті злочинним шляхом, поки незрозуміло. Це питання доброчесності громадян.
Тетяна Бодня, “Цензор.НЕТ”
Фото: Наталія Шаромова
