Суддя Петро Гуменний. Я противник показникової системи
25.11.2016
Майже все, пов’язане із цим інтерв’ю, було нетиповим. Героя публікації ми знайшли випадково. На очі потрапила стаття тернопільского порталу “Терен” під назвою: “Виправдовуючи наркоторговців судді не хочуть, щоб правоохоронці займалися провокацією”. У ній судді Тернопільського суду відповідали на звинувачення журналістів у “кришуванні” наркоторговців.
Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, служителі Феміди пояснювали, що виправдали не наркоторгівців, а наркозалежних людей, яких спровокували на злочини самі правоохоронці, що “дії, вчинені в умовах провокації, не несуть суспільної небезпеки”. І додавали: особи, обвинувачені у цих справах, як правило, соціально не захищені. Здивовані, ми вирішили познайомитися з прогресивними суддями ближче і відправили в Тернопіль лист з проханням про інтерв’ю.
Наступною несподіванкою став запропонований ними спосіб поспілкуватися – за допомогою системи відеозв’язку, що зазвичай використовується для проведення судових засідань (наприклад, коли немає можливості доставити підсудного до суду). Щоправда, тут довелося зачекати – єдиним судом у Києві, що погодився надати своє приміщення, став Вищий спеціалізований суд з розгляду кримінальних та цивільних справ. І ось ми опиняємося у залі № 124, де, наприклад, слухали справу Юлії Тимошенко.
Нашим співрозмовником виявляється Петро Гуменний. Уже п’ять років він виносить вироки, до цього – чотири роки був слідчим і розслідував кримінальні справи. Поки фахівець суду налаштовує зв’язок, здається, що пан Гуменний мало цікавиться тим, що відбувається, але вже після першого питання він починає говорити так динамічно, жваво й захоплено, що зупиняти його не можна і не хочеться. За годину ми встигли поговорити про виправдувальні вироки, провокації та переслідування наркозалежних, тиск на суддів, і про покликання судді, звичайно ж.
“Це була моя мрія, адже, на мою думку, суддя – це верхівка кар’єри юриста. У всіх країнах світу, як то кажуть “выше только небо”. Після слідчого стати суддею на той період часу було неможливо. Я три роки працював помічником судді в апеляційному суді”.
ПРО “ЗЛОЧИНИ” І ПОКАРАННЯ
Перший мій виправдувальний вирок за статтею 307 Кримінального кодексу (КК) – збут наркотичних засобів – у нашому суді за період дії нового КПК мною винесений 28 квітня 2015 року. В нашій області перший. Він був винесений щодо особи, яка є наркозалежною, тяжко хворіє і перебуває на замісній терапії (замісна підтримувальна терапія – терапія, яку проходять наркозалежні, які вирішили припинити вживання ін’єкційних наркотиків – ред.). Ця людина в протитуберкульозному диспансері отримувала метадол (препарат замісної терарії – ред.). Щодо цієї особи була вчинена провокація з боку правоохоронців. Навіть самі працівники міліції говорили, що агент під прикриттям діяв за їхньою вказівкою. Ми забезпечили конфіденційність допиту цього агента, в ході якого з’ясувалась низка обставин, що свідчили про провокацію. Цей вирок був залишений без змін як апеляційним судом, так і Вищим спеціалізованим судом.
Інший виправдувальний вирок винесений мною по 309-й статті – зберігання наркотичних речовин. Там взагалі була цікава ситуація. Особу затримали, завезли в міліцейський відділок, там провели огляд (так записано в обвинувальному висновку), залучили понятих, з якими вилучили пакунок, провели експертизу і виявили 5 з невеличким грамів забороненої речовини. Так справа була скерована до нашого суду.
В ході розгляду з’ясувалося, що понятими залучили осіб, які в той же час перебували під слідством в іншій кримінальній справі. Коли я їх допитував, вони мене чесно одразу запитали: Ваша честь, Вам розповідати, як треба чи правду? І вони розповіли: коли прийшли до слідчого по своїх кримінальних провадженнях, до них підійшов працівник міліції і запропонував заробити трохи грошей за підписи на двох папірцях. Вони погодилися: один із них грошей не хотів, він лише підписав папірці, інший начебто взяв винагороду. Під час вилучення присутніми не були, коли вони зайшли в кабінет до слідчого, там уже сиділа затримана особа, щось лежало на столі. Вони не бачили, в кого вилучалось, як вилучалось, що вилучалось. На підставі цього та інших процесуальних порушень наявних при проведенні кримінального провадження я виніс виправдувальний вирок. Але що найцікавіше: до ЄРДР (Єдиного реєстру досудових розслідувань – ред.) внесені відомості щодо цих двох понятих, тому що на досудовому розслідуванні вони давали інші свідчення.
ПРО ТИСК, ПРОВИНИ І ДВА ВИДИ РІШЕНЬ
Чи був тиск ? Попередньо чотири мої виправдувальні вироки скасували. П’ятий і шостий залишили без змін, а сьомий теж скасували. Давати оцінку рішенням суддів я не можу, не буду, і не хочу. Всі ухвали є в єдиному реєстрі (судових рішень – ред.), можна дати їм оцінку.
Ви маєте розуміти, яку відповідальність бере на себе суддя, коли виносить виправдувальний вирок. У місті реєструються десятки тисяч повідомлень про злочини. З тих десятків тисяч лише сотні надходять до суду для розгляду як кримінальні провадження. Тобто приблизно 1,5% заяв і повідомлень про злочини доходять до стадії кримінального провадження, який розглядає суддя. Уявіть, яке вони проходять сито професійних юристів, які вирішують, чи направляти справу до суду, чи ні. Нас часто звинувачують у тому, що ми вчиняємо правосуддя по всіх справах, але це не так. Частину правосуддя, якщо говорити більш глобально, здійснюють правоохоронні органи.
Винесений виправдувальний вирок правоохоронці чомусь сприймають як недолік своєї роботи. При чому недолік, образно кажучи, “смертельний”. Всі люди, які вносили відомості у ЄРДР, здійснювали розслідування, підтримували державне обвинувачення, після виправдувального вироку отримують як мінімум стягнення по роботі. Свого часу я спілкувався із прокурором із Бельгії. Він мені сказав, що у випадку виправдувального вироку він буде просто дуже собою незадоволений. Ніяких стягнень щодо нього застосовувати не будуть. Я не кажу, що не потрібно застосовувати стягнення, я говорю про те, що потрібно розбиратися, чи ті, хто здійснювали розслідування, об’єктивно винні у тому, що вирок виправдувальний.
Але якщо ми не будемо виносити виправдувальний вирок, він просто буде не потрібний. Вироки повинні бути різні. Людина повинна приходити в суд і знати, що там буде справедливість. А справедливість передбачає два види рішень.
Я працював сам у системі правоохоронних органів чотири роки. Мій батько слідчим працював багато років. І я готувався бути слідчим. Але коли я прийшов і побачив, як це все працює – мене це не задовольнило. У країні відбулась революція, люди хочуть жити по-новому, судді теж хочуть жити по-новому. За півтора роки виніс сім виправдувальних вироків. Я працюю чітко: якщо є склад злочину, людина засуджена. Немає – виправдувальний вирок. Усі повинні працювати чітко і якісно. Кожен має робити свою роботу.
ПРО ПРАКТИКУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
На сьогоднішній день Європейський суд нам однозначно говорить – дії, вчинені в умовах провокації, не є злочином. Є позитив дуже серйозний впливу практики Європейського суду: на сьогоднішній день вимагається розсекречувати всі документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих дій. У випадку, якщо таких документів немає – виправдувальні вироки.
Європейський суд у низці своїх рішень сформулював поняття провокації, і він говорить, що треба бути дуже обережним під час оцінки дій працівників правоохоронних органів: чи вони пасивно документували вчинення особою злочину, чи вони безпосередньо спровокували його. Тут дуже тонка межа.
ПРО ПОКАЗНИКИ
Я взагалі противник показникової системи. Вона у нас ще з радянських часів: має бути стільки-то відсотків чи стільки-то відсотків. Ми ніяк не можемо вийти з того, що кожного місяця слідчий підрозділ має направити до суду певну кількість одних справ, певну кількість інших. Політика не міняється, але не ми її формуємо.
У більшості випадків правоохоронці документують осіб, які є посередниками, а не осіб, які займаються збутом наркотиків багато років системно. Зазвичай до суду потрапляють люди, які один-два рази щось збули у невеликих розмірах. Я думаю, що у цьому є питання.
ПРО ЛІКУВАННЯ ЗАМІСТЬ ПОКАРАННЯ
– Стратегія з прав людини пропонує внести зміни до Кримінального виконавчого кодексу, які замінять кримінальне покарання для наркозалежних добровільним лікуванням. Це зможе покращити ситуацію?
– У 2011 році Стратегія була трошки іншою. Якщо Ви слідкували за Кримінальним кодексом, у 2011 році були внесені зміни. На той час держава в особі Верховної Ради вважала, що треба боротися шляхом підняття порогу покарання. Я особисто вважаю, що в першу чергу таких людей треба лікувати.
У 309 статті таке положення існує. Наркозалежна особа звільняється від відповідальності, якщо вона пройшла курс лікування. Це вже є. Можливо, Ви маєте на увазі якось розширити цю норму. В моїй практиці були випадки, коли особа звільнялась. Просто в таких випадках ми переконуємось, чи лікування від наркоманії є добровільним, чи воно є шляхом уникнення відповідальності.
ПРО ЗВИНУВАЧЕННЯ У “КРИШУВАННІ НАРКОТОРГОВЦІВ” ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
– Кожен виправдувальний вирок, або майже кожен – це відразу стаття у ЗМІ. Вже були статті щодо моїх виправдувальних вироків. Ми можемо реагувати виключно таким чином: висвітлювати достовірну інформацію на сайті свого суду і автоматично пропонувати висвітлити її у ЗМІ. На сьогоднішній день щодо суддів розповсюджується виключно негативна інформація. Найлегше сказати, що рішення погане, не читаючи його, бо всі судді погані.
Для нас дуже важливо, щоб наші вироки читали. Не просто давали оцінку резолютивній частині, а читали, чому саме суддя прийняв таке рішення. І тоді вони стають зрозумілими.
Я взагалі вважаю, що суддівська влада є найвідкритішою. Всі наші рішення є в ЄДРСР (Єдиний державний реєстр судових рішень – ред.) – хто хоче, той може прочитати, чому суддя прийняв саме таке рішення. Там все описано.
Судді по Україні виносять такі виправдувальні вироки. Їх небагато, але вони є. Я бачив у Миколаївському суді такий вирок. Вони не є унікальним. Для нашої області він став унікальним, бо після нього з’явилися ще інші. Але він не є унікальним у масштабах України. І зараз ми маємо підтримку від Вищого спеціалізованого суду.
Є дуже велика відповідальність, і люди бояться приймати нестандарті рішення. Вони хочуть подивитися – один прийняв – пройшло, тоді всі приймають. Така загальна психологія не тільки в нас, а я думаю, і у вас, журналістів, також.
Я вважаю, що суддя повинен бути сильним і психологічно зокрема, інакше немає чого йти на цю роботу. Фактично ми є запобіжником, через це ми повинні бути аполітичними. Чи я не хвилювався при винесенні виправдувальних вироків? Хвилювався. Але ми повинні переборювати свій страх і приймати ті рішення, які ми вважаємо правильними. Якийсь період часу це було щось нове, щось неймовірне, усі ходили з такими великими очима. Зараз, дякувати Богу, це стає нормальним. Принаймні, в нашому суді.
– Тобто можна говорити, що парадигма змінюється?
– Я можу говорити щодо нашого суду. У нашому суді змінюється.
Висловлюємо подяку Вищому спеціалізованому суду з розгляду кримінальних та цивільних справ за сприяння та допомогу у проведенні інтерв’ю.
Матеріал підготовлений в рамках проекту за підтримки програми “Громадське здоров’я” МФ “Відродження”
