Роман Пилипенко. Очільник патрульних Львівщини
26.01.2018
Поліцейська реформа в Україні стартувала у 2015 році із запуску патрульної поліції. Минуло майже 2,5 року з моменту, коли на вулицях Львова з’явилися молоді хлопці і дівчата в чорних одностроях – дуже схожі на американських «копів». І це вселяло велику надію. Згодом ці ж молоді люди виїхали патрулювати траси області – замінивши пузатих, часто хамовитих даішників, які займалися заробітчанством на дорогах.
Але час ейфорії, селфі минув. Частина суспільства розчарувалася, можливо, через завищені раніше очікування. Про це свідчать дані соцопитувань. У багатьох громадян, зокрема, водіїв, з’явився свій конкретний досвід спілкування з патрульними. Поки різкого негативу – системних фактів корупції чи вчинення інших злочинів з боку патрульних – немає.
Що найбільше непокоїть – погіршилася ситуація з безпекою на дорогах: зросла як кількість ДТП, так і кількість загиблих та травмованих у результаті аварій. Львівська область лідирує у статистиці смертей на дорогах.
Про ситуацію на шляхах Львівщини, нинішні реалії роботи патрульних – у розмові кореспондента IA ZIK із начальником управління патрульної поліції Львівщини Романом Пилипенком.
«Водії прекрасно розуміють безкарність за перевищення швидкості»
Роман Пилипенко. Фото: Микола Тис/ZIK
– Відомо, що на дорогах гине більше людей, ніж на війні. Така статистика по всій Україні. Але Львівська область – перша в Україні за кількістю смертельних ДТП. Чому така ситуація? Як це пояснити?
– По-перше, у Львівській області відремонтували найбільше доріг в Україні. Машинопотік у Львівській області значно більший, ніж на території інших областей, оскільки область прикордонна і має три одні із найбільших пропускних пунктів на державному кордоні. Відповідно, їде багато великогабаритного транспорту, туристи. Чим більше транспорту, чим більша мережа автомобільних доріг – більша кількість ДТП.
Окрім того, підрозділи Нацполіції, патрульна поліція в тому числі, не мають змоги вимірювати швидкість – як в автоматичному режимі, так і мобільними приладами вимірювання. Про це всі знають. Водії прекрасно розуміють: коли вони порушують швидкісний режим, не будуть притягнені до відповідальності.
Основна проблематика ДТП у Львівській області та на усіх дорогах державного значення – недотримання швидкісного режиму, далі порушення правил маневрування, виїзд на смугу зустрічного руху там, де це заборонено. Не будемо відкидати ще один фактор – це низька правосвідомість наших водіїв. Водії шляхами України їздять як їм заманеться, тому що розуміють – відсутня відеофіксація в автоматичному режимі, ми не можемо виміряти швидкість і є досить малі штрафи за порушення правил дорожнього руху. Щойно наші водії переїздять кордон Польщі, Німеччини, Угорщини чи іншої країни ЄС і не тільки – відразу згадують, що є пасок безпеки, що треба дотримуватись швидкісного режиму. Там у нашого водія відразу правосвідомість прокидається і він не порушує.
– Як змінити цю сумну статистику із ДТП?
– На мій погляд, статистику змінити дуже просто – через встановлення фото-, відеокамер, які би фіксували порушення ПДР в автоматичному режимі, у першу чергу, на найбільш проблемних аварійних ділянках. Друге – встановити вимірювачі швидкості у патрульні автомобілі. Це загальноєвропейська практика. Плюс – забезпечення органів Національної поліції автомобілями, які не будуть мати кольорографічного зображення поліції, але в них так само буде встановлена техніка, яка вимірює швидкість і фіксує порушення водіями. Бо зрозуміло: коли водії бачать патрульний автомобіль, намагаються не порушувати. Наступне – зміна законодавства та збільшення штрафних санкцій. Штрафи, які є зараз – просто «смішні». Зокрема, штраф за неприщепнутий пасок безпеки – 51 грн.
– ДАІ мала відповідні технічні засоби для контролю швидкості, чому їх не може використовувати патрульна поліція?
– Це питання не до мене.
– Куди ці технічні засоби поділися? Чому їх не передали патрульній поліції?
– Вони є. Зберігаються десь на складі ГУ Нацполіції. Це не проблема Львівської області. Це проблема всієї України. Є мораторій. Це питання не до мене. Я сам переймаюсь тою проблемою, що ми не можемо вимірювати швидкість.
– Ситуація виглядає дивною, адже запроваджено нові обмеження швидкості у населених пунктах, а як її виміряти?
– Я не знаю. Нам кажуть, що питання опрацьовується, визначається техніка, якою буде вимірюватися швидкість. Я більш ніж упевнений, що це буде нова техніка, а не та, яка була до того, бо більша частина її мала значні похибки і в тому числі через це відмовилися від її використання.
«Культура водіння – один із показників, яким можна вимірювати культуру нації»
Роман Пилипенко. Фото: Микола Тис/ZIK
– Ви маєте досвід роботи у патрульній поліції Запоріжжя, Києва, Львова та області. Чи є якась відмінність у поведінці водіїв на дорогах цих регіонів?
– Немає. Перелік і питома вага порушень плюс-мінус однакові на всій території України. Щось виділити не можу, всюди порушують приблизно однаково.
– До прикладу, мій сусід – з Чернігова. Він каже, що у Львові більш зухвалі водії…
– Є специфіка керування транспортними засобами у Львові, особливо, в центральній частині – тут може відрізнятися культура водіння. Але сказати, що дуже відрізняється – не можу. На території всієї України є водії, які керують сумлінно, поважають усіх учасників дорожнього руху, а є ті, які думають: «Мені треба, а всі інші нехай чекають». Не можу виділити якесь місто, де таких водіїв більше. Це проблема всієї країни. Мені здається, це є один із показників, яким можна вимірювати культуру нації.
– Чи справедливі звинувачення у бік водіїв на «євробляхах», які нібито відчувають свою безкарність?
– Безкарність вони не відчувають, тому що на них так само складаються матеріали про адміністративні правопорушення. Одна із основних проблем так званих єврономерів – це те, що в разі вчинення особою ДТП і втечі з місця події, втікача досить проблематично встановити. Був випадок: ми патрульним авто на трасі наздоганяли порушника, був виклик на 102, що водій перебуває у стані алкогольного сп’яніння, він пошкодив нам цілий бік службового авто, зник з місця ДТП, залишився номер від його машини. Коли ми почали встановлювати цей транспортний засіб, насправді з такими номерами машина на територію України не заїжджала…
Тому, якщо ми вже маємо таку ситуацію, що в країні є певна кількість автомобілів не на українських номерах, можливо, треба вводити тимчасову реєстрацію і ставити машини на тимчасовий облік, щоб ми могли ідентифікувати, хто автомобіль завіз і хто ним керує чи передає право керування цим авто.
– Чи можна сказати, що ці водії частіше порушують?
– Я не маю такої статистики. І це не має навантаження, яке би нам допомогло в покращенні дорожнього руху.
У патрульній поліції Львівщини некомплект – 200 осіб
– За спостереженнями громадян, на вулицях Львова та області зараз суттєво менше патрульних, аніж це було на початку роботи патрульної поліції (О.Синютка на колегії ЛОДА просив посилити присутність на дорогах). Чи це справді так? З чим це пов’язано?
– Коли запускалось управління патрульної поліції у Львові, ми на той момент патрулювали лише місто. У нас не було ні доріг державного значення, ні стаціонарних постів, ми не забезпечували охорону громадського порядку на пунктах перетину Державного кордону. Після того як нам додали нові функції – звідки ми мали брати нових людей? Люди у нас просто так не з’являються. Відповідно, особовий склад був взятий з міста. Звичайно, кількість особового складу, яка патрулює у місті, зменшилася. Плюс – є певний плин кадрів.
– Яка потреба у кадрах на сьогодні у патрульній поліції Львівщини?
– Точну цифру не можу сказати. Ми зараз формуємо тактичну поліцію на базі управління. Зараз це взвод, пізніше буде рота, а далі батальйон. Відповідно, будуть відбиратися найбільш підготовлені офіцери, які працюватимуть у складі батальйону тактичної поліції. Це перший момент. Друге – нам потрібно доукомплектувати, збільшити взвод для обслуговування доріг державного значення, тому що об’єктивно цієї кількості, яка є, замало. Плюс – потрібно додати людей у місто. Якщо говорити сухими цифрами, за штатом, який має управління патрульної поліції у Львівській області, некомплект – близько 200 осіб. Але на початку лютого відбудеться випуск новобранців – 118 осіб має прийняти присягу. На постійній основі триває набір у патрульну поліцію – навчаються понад 200 осіб. Кожного місяця у нас будуть виходити все нові і нові люди. Сформована поліцейська комісія на базі управління – постійно йде відбір. Думаю, до літа ми укомплектуємо робочий некомплект, який є зараз. Далі будемо формувати тактичні групи, взвод для обслуговування доріг державного значення.
«Якби в інспектора патрульної була зарплата у 20 тис. грн – було б дуже добре»
Роман Пилипенко. Фото: Микола Тис/ZIK
– Яке зараз матеріальне заохочення до роботи у патрульній поліції, оскільки, відомо, що на початках це були досить високі зарплати. Що зараз?
– На мою думку, звичайно, 8100 грн для інспектора, який працює на лінії у дощ і в холод і перебуває постійно у стресових ситуаціях – це досить мало. Але, давайте будемо об’єктивними – вчителі, викладачі отримують менше. Лікарі, рятувальники отримують не більше, ніж ми. Держава може нам платити таку суму коштів, яку платить. Ми не приховуємо цього. Нікому не обіцяємо 20 тис. грн грошового забезпечення. Усі прекрасно розуміють, на що вони йдуть. Звичайно, грошове забезпечення – суттєвий фактор, який впливає на вибір професії. Але насправді більша частина хлопців та дівчат, які несуть службу у нас – це люди, які прийшли за ідею, змінювати країну, тому що у населення був на це запит.
– Яка оплата праці у керівництва патрульної поліції Львівщини?
– Я отримую 22 тис. грн на місяць. Командири батальйонів, заступники командирів батальйонів 16-18 тис. грн. Не може керівник, у якого у підпорядкуванні близько 1 тис. осіб і перспектива збільшення колективу, ненормований робочий графік, отримувати менше. Вважаю, якби така зарплата була і в інспектора – було б дуже добре.
«Однозначної відповіді на проблему перекриття доріг я не маю»
– Регулярні перекриття міжнародних трас на Львівщині. Як реагує патрульна поліція на ці порушення, за які передбачена кримінальна відповідальність?
– Патрульна поліція присутня на перекриттях доріг для забезпечення безпеки дорожнього руху, для забезпечення охорони громадського порядку та недопущення будь-яких силових сценаріїв між протестувальниками та водіями.
– Тобто, функція спостерігання?
– Не функція спостерігання, а функція забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони громадського порядку – недопущення будь-яких силових зіткнень між учасниками дорожнього руху і громадянами, які перекривають.
Коли на нерегульованому перехресті є регулювальник, люди, які ходять пішохідним переходом, мають виконувати його жести і команди, оскільки це має вищу силу, ніж дорожні знаки, розмітка, світлофор. Але люди, як показує практика, цього не виконують – тоді викликаємо слідчо-оперативну групу, яка документує правопорушення, встановлює осіб. У подальшому цим займаються слідчі.
– Зрозуміло, такі перекриття викликають масу незручностей для людей, які їдуть до кордону. Як з цим боротися?
– Ваші пропозиції? Що би ви хотіли, щоб робила поліція?
– Притягати організаторів перекриття до кримінальної відповідальності. Наразі так виглядає, що це відбувається безкарно…
– Для прикладу, ви як командир взводу чи роти патрульної поліції виїздите на перекриття. У вас є певна кількість бійців, груп тактично-оперативного реагування. Ви приїхали, вас не слухають – що ви зробите?
– Затримати одного-двох громадян…
– Ну добре. Люди починають їх відбивати. Ваші дії?
– Тобто, патрульна не хоче вступати у відкрите протистояння з порушниками?
– Доки я керую управлінням патрульної поліції у Львівській області – жодного силового сценарію з боку патрульної поліції не буде. Оскільки у нас добра співпраця з ГУ Нацполіції, надаємо відео, разом із слідчо-оперативною групою встановлюємо учасників даної акції. Але силовий сценарій – неприпустимий. Я розумію, до чого всі питання. Усі хочуть, щоб приїхала поліція і всіх розігнала. Такого не буде, тому що на цьому багато хто спекулює. І я не впевнений, що під час деяких акцій немає саме тої мети, щоб приїхала поліція і розгорнувся силовий варіант вирішення проблеми. Я виїжджаю майже на усі перекриття. Однозначної відповіді на дану проблему я не маю. Лише притягувати організаторів до кримінальної відповідальності.
Що найбільш цікаво – під час акцій перекриття, коли ми підходимо до водіїв і питаємо, чи будуть вони писати заяву на тих людей, які заважають їх руху – вони відмовляються. Якщо з 10-20 водіїв один або два напишуть заяву – це дуже добре. Люди просто не хочуть. Їх мотивів я не знаю.
Те, що вимагають особи, які перекривають дороги – не вирішується на рівні Львівської області. Парадокс у тому, що ситуація тут не вирішується, а розмовляємо з людьми ми – представники обласної влади, поліції, СБУ, прокуратури.
Ще раз наголошую – певна кількість акцій спрямована на те, і ці факти, думаю, задокументовані і щодо цього йде робота, аби спровокувати органи Нацполіції та інших структур на силове протистояння. Є певні провокатори. У цій історії не все так однозначно.
– Чи за всіма фактами перекриття доріг відкриті кримінальні провадження?
– На це питання не можу відповісти, оскільки не управління патрульної поліції вносить відомості до ЄРДР.
«Це неправильно, що всі проблеми паркування скинули на патрульну поліцію»
Роман Пилипенко. Фото: Микола Тис/ZIK
– Розкажіть, як бореться патрульна поліція з порушниками правил паркування. Чи налагоджена робота щодо евакуації транспортних засобів?
– Штрафуємо, евакуюємо. Близько місяця до свят на вул. Коперника був піший наряд, який постійно за цим слідкував, евакуйовували авто. На Різдвяні свята піший наряд перенесли ближче до ярмарку. Наразі посилена увага до вул. Коперника, далі будуть інші вулиці. Працюємо у такому режимі і закриваємо таку кількість об’єктів, як це дозволяє наявний особовий склад. Я не можу вивести батальйон, який на вихідному, і сказати: «Хлопці, ви сьогодні працюєте на паркуванні». Бувають дні, що ми на евакуаторі забираємо 10 авто, а буває, що два. Сказати, що в патрульних є команда, що ми маємо забрати 10 чи 20 авто – такого немає. Усе залежить від кількості викликів на 102. Адже першочергове завдання патрульної поліції та поліції в цілому – реагування на правопорушення, які мають ознаки злочину – крадіжки, грабежі, розбої. Звичайно, якщо є виклик на розбій – знімаються усі екіпажі, буває знімається екіпаж навіть з ДТП, щоб затримати людину, яка здійснила розбійний напад. Бо суспільна небезпека від того діяння набагато більша. Щодо паркування – досить неправильна риторика, коли усі проблеми скинули на патрульну поліцію. Ця проблема має вирішуватись комплексно – потрібні місця для паркування, зміни в організації дорожнього руху, встановлення належного дорожнього обладнання, яке б заважало паркуватися, десь штучне звуження проїжджої частини – з двох смуг зробити півтори, щоб великий транспорт проїздив безперешкодно…
Середній час евакуації одного авто – 2 години. А середня кількість викликів у поліцію, на які треба їхати, у денну зміну в будній день – близько 320, буває 380.
– У соцмережах трапляються пости з обуренням, що патрульні не реагують на порушення паркування біля обласного управління Нацполіції, обласної прокуратури…
– Це відверта маячня, оскільки евакуйовуються автомобілі і від ГУ Нацполіції, і від прокуратури, бо в першу чергу керівники цих органів зацікавлені, щоби там був порядок. У місто виїжджає у кращому разі два-три евакуатори. Одна евакуація – 2 години. Порахуйте, скільки можна здійснити евакуацій, якщо екіпаж буде займатися суто цим. Один евакуатор – шість машин.
– У місці щодень працює два евакуатори?
– Інколи три. Техніка ламається, не вистачає операторів на евакуатори. Знову ж таки, без змін до законодавства порядку з порушенням правил стоянки, паркування ми не наведемо. Проблема українців у чому? Ми всі хотіли змін, була Революція Гідності. Але більша частина хоче змін від інших, а потім тільки від себе. Українець хоче дві речі: щоб у країні не було корупції і мати кума, який все «порішає». У цьому велика проблема. І ті, хто найбільше кричить про порушення правил паркування, самі їх порушують. Мотивують так: «А де я маю стати?».
– Як зміниться робота патрульної поліції після початку роботи дорожньої поліції?
– У Львівській області дорожня патрульна поліція працює з січня 2016 року. Є декілька трас, які патрулює патрульна поліція. Єдиний момент – зараз по всіх управління проводиться доукомплектація підрозділів, які працюють на дорогах державного значення, далі це будуть місцеві дороги.
– Як ви зазначали, основна функція патрульних – затримання злочинців, реагування на злочини. Як часто вдається затримувати злочинців за «гарячими слідами»?
– У 2018 році працюємо досить непогано, особливо, щодо осіб ромської національності. Розуміємо механізм скоєння ними грабежів та крадіжок, тому їх досить часто затримуємо.
– Який стан справ зі службовими автомобілями? Чи належно фінансується обслуговування та ремонт розбитих авто?
– Обслуговування фінансується. Ремонт автомобілів, які потрапили у ДТП, фінансують страхові компанії, моторно-транспортне бюро. Є низка цивільних позовів до винуватців. Є низка ДТП, скоєних з вини патрульних, де не було службової необхідності. Бувають ДТП, коли є службова необхідність – потрібно перекрити дорогу, є переслідування. А є ДТП, скоєні через неуважність тощо. Після того як суд приймає рішення – страхова та НДЕКЦ рахують збитки і готують цивільні позови.
– Чи є випадки стягнення коштів з патрульних, якщо ДТП сталася з їх вини?
– Немає.
– Чи достатньо патрульних автомобілів у Львівській області? Скільки потрібно для оптимальної роботи?
– Наразі з нинішньою кількістю особового складу транспортних засобів нам вистачає. Якщо виглянете у вікно, певна кількість автомобілів стоять на території управління.
– Скільки патрульних автомобілів є у вашому розпорядженні?
– Близько 60.
– А виїздить щодень скільки?
– Близько 45-50.
«Системності у випадках корупції та неповаги до громадян немає»
Роман Пилипенко. Фото: Микола Тис/ZIK
– Коли патрульні вийшли на вулиці були певна ейфорія, селфі. Зараз же оприлюднюються деякі дослідження, що нібито впала довіра до патрульної поліції. На вашу думку, чи виправдала патрульна поліція сподівання людей?
– Моя думка – суб’єктивна. Є певна категорія людей, які не довіряють патрульній поліції. Але у них треба запитати: чому? У багатьох ейфорія зникла, коли їх почали притягати до адміністративної відповідальності. Для прикладу, до мене приходить людина на прийом і каже: «Ви гірші, ніж ті, що колись були». Питаю: «Чому?». «Тому що раніше я міг дати умовно 50 грн, а зараз ви мені штраф пишете на 510 грн. І тоді мені не треба було чекати, а зараз треба зачекати, доки випишуть штраф». Певна категорія незадоволена через певні дії поліції. Ви ж прекрасно розумієте: у поліції працюють такі самі люди, їх не привезли з іншої країни чи планети. Це зріз суспільства, у якому ми живемо. Звичайно, і в наших рядах є люди, і ми їх виявляємо, які неналежним чином виконують свої службові обов’язки, присутні моменти перевищення засобів фізичного впливу, корупційні прояви. Позиція керівництва Нацполіції, департаменту і мене як керівника на місці – ми не приховуємо таких фактів. Що тішить – системності у цих моментах немає. Наше завдання – не допустити системності. Звичайно, від цього залежить і рівень довіри.
Чому спочатку було більше довіри? Спершу у громадян був попит, усі хотіли чогось нового, перебудованого – вони отримали. Але вони не були готові самі змінитися. З цим теж пов’язаний певний відсоток зниження (довіри, – ZIK).
– Ви з перших днів у патрульній поліції. Яка кількість ваших знайомих, колег покинули ряди патрульної поліції, оскільки самі розчарувалися, залишилися невдоволеними, бо не сталося того, чого вони очікували від роботи?
– Коло мого спілкування на 99% залишилося у патрульній поліції. Насправді я не можу оцінити кількість (тих, які розчарувалися, – ZIK).
– Щодо Львівської області – чи багато патрульних, які були від початку, залишилися і працюють досі?
– Багато залишилося. Але є люди, які від служби очікували дещо іншого. Був присутній відсоток романтизму. Коли вони прийшли – побачили, що 90% часу на службі ти спілкуєшся не з тими людьми, які тобі вдячні, а це, у кращому разі, правопорушники, у гіршому – злочинці. Дехто думав, що він буде їздити у красивій білій машині і йому всі будуть махати ручкою. Патрульна поліція – орган, який спілкується з громадянами, і ми не можемо усім подобатися. Хтось вигорів морально – бо коли ти виїздиш на сімейну сварку, де серйозна «поножовщина», покинуті діти, або на ДТП з потерпілими, загиблими – це досить неприємно і не кожен готовий це витримати. Частина звільнилась через те, що їх не влаштовує матеріальне забезпечення. Вони очікували, що за два роки із 8100 грн вони будуть отримувати умовно 20 тис. грн. Когось звільнили через негатив. Деякі звільнялись, бо виїжджали за кордон.
– Чим може похвалитися патрульна поліція Львівщини? Яке би ви назвали головне досягнення за минулий рік?
– Не люблю хвалитися і називати якісь досягнення. У першу чергу, це мають сказати громадяни. Моя думка – основне досягнення патрульної поліції, що ми не допускаємо системної корупції, системних проявів неповаги до громадян. Основний наш здобуток – не розкриті злочини, протоколи чи постанови, а врятовані життя. Є речі, які неможливо виміряти коштами чи папірцями. Врятованих життів було досить багато. Суто технічно, дуже тішусь тим, що ми створили поліцейську комісію в управлінні, суттєвого некомплекту у нас вже не буде – буде постійний відбір кандидатів. Це дуже класно. Будуть приходити люди зі свіжим поглядом. Адже за 2-2,5 року люди, які навіть прийшли із цивільних професій, стають дещо жорсткішими, у них замилюється око. Коли ми будемо розбавляти екіпажі молодими хлопцями і дівчатами, львів’яни і загалом люди в Україні відчують певні позитивні зміни.
Розмовляла Наталія Шутка
