Назар Холодницький. Інтерв”ю керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

01.06.2020

Впродовж всієї каденції на посаді керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького супроводжують конфлікти.

До цього у нього були затяжні тертя з керівником НАБУ Артемом Ситником. Епогеєм їхньої неприязні став скандал з акваріумом – у 2018 році Генеральна прокуратура спільно з НАБУ більше місяця прослуховувала кабінет Холодницького. “Жучок” був захований у великому акваріумі керівника САП.

Ситник тоді звинувачував Холодницького у “зливах” інформації підозрюваним та у тиску на підлеглих прокурорів.

Кваліфікаційна комісія прокурорів навіть розглядала можливість звільнення керівника САП, але Холодницький зумів захиститися і відбувся лише доганою.

Не минуло і двох років, як у головного антикорупційного прокурора новий конфлікт. Минулого тижня генеральна прокурорка Ірина Венедіктова записала спеціальне відео, у якому звинуватила керівництво САП у бездіяльності.

Кричущі факти системних прорахунків в організації роботи прокурорів САП свідчать про споглядацьку позицію та цілковиту відсутність адекватних заходів з боку керівництва цієї прокуратури, і така безпорадність не може більше залишатись без реагування генерального прокурора“, – беземоційно заявляла Венедіктова.

Щоб розібратися у ситуації, ми вирішили записати невелике інтерв’ю з Холодницьким.

Впродовж 50 хвилин “Українська правда” розпитувала керівника САП про зауваження генпрокурорки, його відносини з Офісом президента, можливу відставку та кримінальні провадження.

“Я не погоджуюся зі звинуваченнями Венедіктової, починаючи від “шановні колеги”

 Зовсім нещодавно ви сказали, що з пані Венедіктовою у вас нормальні робочі відносини. 

– Так.

– Що сталося за пару днів? Як ваші відносини так різко змінилися?

– Це інтерв’ю було записано в понеділок (25 травня – УП), і я говорив те, що думав. Вже в іншому спілкуванні з журналістами, на запитання: “що сталося?” у відносинах з прокуроркою – я сказав, що “це був повний нєжданчик”. Бо я дійсно цього не очікував.

 Саме відео генпрокурорки стало для вас “нєжданчиком”?

– Так. Бо публічно чи непублічно жодних листів з тими чи іншими претензіями не було. 19 травня я востаннє був у Венедіктової, ми обговорювали питання підслідності деяких проваджень, питання карантинних обмежень в тому числі і зарплатних для працівників.

Я ще перед виходом з кабінету кажу: “Є якісь питання до мене?”. Вона каже: “Ні , питань немає”. От і все.

Але ми не будемо записувати “відосик” на “відосик”. Є комунікація, є законні рамки, і коли мені приходять запити: “невідкладно надай матеріали справ кримінальних, бо ми хочемо їх почитати”… Ну, так не буде.

– Зараз вам приходять такі повідомлення?

– Є резолюції, причому не зрозуміло, за яким принципом вибирають справи.

– Які саме справи? 

– Останній запит, який прийшов – це “дайте нам справу Гладковського, дайте нам ще якусь справу”. Тобто беруться вибіркові справи, їх логіки я до кінця не розумію, таке враження, що хочуть або щось зловити, або щось взнати в тих справах.

Або, знаєте, спочатку сказали, що все погано, а тепер треба знайти, а що ж там поганого. От якісь такі ігри, дитячі відверто. Є процесуальні межі, і будемо в цих процесуальних межах працювати.

Я реально був налаштований на конструктивну роботу. Ми по деяких справах і самі наради ініційовували і давали як процесуальні керівники доступ прокурору генеральному до тих чи інших справ.

Ну, зараз, я так розумію, цього робити не треба і не можна.

– Чому генеральному прокурору не можна передати справу Гладковського?

– Тому що я і мої працівники, які мені доповідають, не впевнені, що якщо дати матеріали справи генеральному прокурору, то ця справа не піде “гуляти” по всій Генеральній прокуратурі. Піде по руках різних радників, помічників, у тому числі й на громадських засадах; радники почитають, потім якісь помічники будуть цю справу читати, а далі шукай вітру в полі.

Якщо генеральний прокурор захоче читати, ми їй дамо доступ – відповідно до закону. Але коли ти бачиш, які приходять запити, і чітко видно, що це ну явно не генпрокурор готував запити, і потім моїм процесуальним керівникам дзвонять якісь прокурори різних відділів: “у нас там то, то, то”. Ну, так не може бути.

Є загроза витоку. У нас є побоювання, що ці справи не лише генеральних прокурор буде читати. І де воно потім буде нам буде важко відслідкувати, де вони там ходили і хто їх бачив.

– На що ви натякаєте? Що станеться, якщо справу читатимуть інші прокурори?

– Небезпека в тому, що доступ до справи мають виключне коло осіб: детективи, які розслідують, прокурори, які є процесуальними керівниками або керівник прокуратури, ну, або особисто генеральний прокурор. Мається на увазі, що керівник САП підпорядковується безпосередньо генеральному прокурору.

Це означає “безпосередньо” – без посередників, без радників, без помічників. З тієї інформації, якою ми володіємо і з тих телефонних дзвінків, які деякі люди видзвонюють моїм підлеглим, я розумію, що надаючи матеріали окремих проваджень на вивчення безпосередньо генеральному прокурору, ці матеріали вивчаються не лише нею.

Це мої здогадки. Тому, щоб уникнути розголошень даних слідства, ми робимо все, щоб зберегти незалежність антикорупційних прокурорів і детективів та, власне, зберегти таємницю слідства.

– Стосовно відео Венедіктової, з чим ви точно не погоджуєтеся?

– Зі всім. Починаючи від “шановні колеги”.

– Вона проїхалася по справі Кузьміна, цю ж справу справді закрили. 

– Була справа пана Кузьміна. Про це вже можна говорити, вона закрита, так.

Прокурор прийшов і сказав: “Я не готовий у цій справі прийняти рішення і іти з нею в суд, тому що раз, два, три, чотири, п’ять”. Було рішення суду, про яке ми не знали, коли цю справу отримували. А генеральна якраз про це знала, коли її передавала, але про це не говорила. Як виявилося, суд визнав бездіяльність прокурорів ГПУ під час оголошення підозр під час розслідування цієї справи.

І що зробив прокурор САП? Він прийняв цю справу. А потім адвокати кажуть: “А от в справі ухвали цієї не було, адвокати її дали суду”. Прокурор САПу дивиться, каже: “А що це за ухвала?”.

Починаємо розбиратися, шукаємо прокурора, який був до нас. Їдемо в Черкаси, вивчаємо матеріали судової справи, слухаємо аудіозапис засідання. І в засіданні прокурор каже: “Я згоден зі стороною захисту”. Ну що це таке? Може це був злив справи, а не те, що нам всім тепер розказують?

–  Прокурор ГПУ був згідний зі стороною захисту?

– Сторона захисту подала клопотання, прокурор встає і сказав: “Я згоден”.

– Коли це сталося?

– Це був жовтень 2019 року. Суд приймає рішення, рішення набуває законної сили. Потім: “Ой, в нас слідства немає, давайте передаємо справу в САП і в НАБУ”.

– То чому Венедіктова пішла війною проти вас?

– Я не хочу називати це війною. Слухайте, можна рапортувати про тисячі дрібних вироків, але наша задача – це отримати крупні вироки.

Я розумію маніпуляцію тих відео: “покажіть нам, прокурори, свої вироки“. Ну, хто-хто, але Генеральна прокуратура повинна знати, що вироки може показати суд. І ми в тому числі будемо робити все, щоб суд ці вироки показав.

Як ми це будемо робити? Направляючи справи, де є судова перспектива. І зараз таких справ в антикорупційному суді близько 200. Вони різної категорії і вони слухаються.

Є і “велика риба”, і не дуже. “Велика риба” трохи повільніше слухається в силу тих, чи інших обставин. “Менша риба”, наприклад, вчора отримала вирок по колишньому судді Апеляційного суду Дніпропетровської області за недекларування.

Є справи, у яких очікуємо на вироки – це справа колишнього голови ДФС, справи колишніх нардепів, які вже не перший рік в суді.  Щоб ці вироки отримати, треба дочекатися їх.

Особисто у мене є сподівання до кінця року отримати хоча би 100 вироків у різних справах, різної категорії складності. З них хоча би 10 – отої “великої риби”.

“Ми закінчуємо провадження “Армія. Мова. Зброя”

– Ми уважно слідкуємо за діяльністю антикорупційних органів майже всю, як ви кажете, п’ятирічку. Ми ходили на засідання комітетів Ради по народних депутатах, яким знімали недоторканність, були на судах НасіроваМартиненка. Але вже минуло чимало часу і все ще ніхто не сидить. Ба, більше – підозрювані спокійно собі живуть звичним життям, ми зустрічаємо їх на публічних заходах. І бачачи це все, люди справедливо обурюються – чому за весь цей час немає посадок? 

– Абсолютно згоден в цій частині, що є загальна картинка, що немає посадок, про які говорять. Але посадки робить суд. Для того, щоб вони були, суд повинен поставити крапку у наших 200 справах.

200 справ зараз, і вони збільшуються. І далі буде. На наступному тижні ми запланували закінчувати одне велике провадження, яке нашуміло минулого року там: “Армія. Мова. Зброя” і так далі.

– Це ви про справу Гладковського?

– Я не можу озвучити прізвище, кожен собі думає сам.

– Наступного тижня?

– Так. Але треба пройти процесуальні моменти. І знову ж таки, закінчення справи, направлення до суду – це не означає, що вже є вирок. Я ж тобі казав, що підозра – це лише перша стадія процесу, це так закон вимагає. І на жаль, у нас суспільна думка така і медійно це висвітлюється так, що оголошення підозри вже виглядає як якась крапка, і вже людина винувата. На жаль.

 За нашими даними, Венедіктова відкрила службову перевірку щодо вас. Це так?

– Правда, так. Вчора тільки прийшов наказ (інтерв’ю записане 29 травня – УП). Там не тільки по мені, там по прокурорах САП теж службові перевірки якісь проводяться, хоча по закону вони повинні бути створені за моїм наказом. Це одна з гарантій незалежності. Але ми будемо розбиратися по закону.

– Службова перевірка пов’язана зі звинуваченнями генпрокурора? 

– Зараз не хочу публічно все це говорити, тому що наказ лише прийшов. Там вони просять пояснення, зараз я його готую, пропишу свої заперечення і свої контраргументи, і свої врешті-решт претензії, хто там ті накази видає і чи взагалі вони законні по прокурорах САП.

“Я можу сам піти зі своєї посади. Така опція у мене є”

– Які у вас відносини з Офісом президента? На зустрічі на Банкову вас запрошують?

– Ні, немає окремих зустрічей.

– Я знаю, що ви там були кілька разів. Як мінімум, ви з президентом спілкувалися.

– Давно спілкувалися. Раніше були зустрічі у питаннях по енергетичній сфері. Я на них був, Артем Ситник був.

– Про що ви говорили з президентом?

– Цього року я з ним не бачився. Минулого року, от коли ми зустрічалися всі разом, то тоді стояло питання Антикорупційного суду, бо в них тоді не було приміщення.

Кажу відверто, президент без тих всіх, знаєте, “нєжданчиків”, він каже чітко: “що вам треба? Як вам допомогти, що вам бракує”? Ми сказали тоді: “Раз, два, три – такі проблеми”. Раз, два, три там було вирішено, незаконне збагачення повернуто. Але по конкретних справах мене особисто президент не питав.

– По конфлікту з генпрокуроркою ви намагалися зв’язатися з президентом?

– Не намагався.

– Яка кінцева мета заяви Венедіктовоі?

– Чесно, не розумію. Я знаю, що є спроби проведення конкурсу.

До речі, про проведення конкурсу на керівника САП я з Венедіктовою ще в березні говорив, коли вона тільки прийшла. Я їй казав: дивіться, в мене є побоювання щодо чесного проведення конкурсу.

Да, там є різні тлумачення закону про термін дії, термін повноважень – з вересневою реформою прокуратури була зупинена дія статті 39, яка визначає термін повноважень, я їй про це казав.

Але я їй також казав, що необхідно провести все-таки цей конкурс, незважаючи на ті статті і на це все. І я їй казав, які в мене є особисто перестороги, щоб цей конкурс не був зірваний.

Тому що 4 особи подаються від генерального прокурора – від Ради прокурорів, і 7 осіб подаються від Верховної Ради в конкурсну комісію. Я наголошую, що конкурс, якщо буде, то він буде на три посади: на керівника САП, на заступника керівника САП, бо є вакансія, і на начальника п’ятого відділу.

– Коли цей конкурс має бути?

– От питання, коли він має бути. Питання в тому, що якщо судити по п’ятирічному контракту, то строк повноважень закінчується в листопаді. Тобто конкурс має бути проведений, щоб уже станом на день закінчення строку ми або працюємо далі, або передаємо ключі. Тобто щоби це був еволюційний шлях.

У мене є досі єдині перестороги по конкурсу, щоб він не був зірваний. Обов’язково треба здавати знання законодавства, комп’ютерний тест General Skills, а потім співбесіда. Скажу відверто, два перших етапи є об’єктивними. Тобто ти і комп’ютер: ти або знаєш, або не знаєш. Все. Будь-які співбесіди – це завжди є суб’єктивний фактор.

Крім цього у мене особисто занепокоєння викликає не сам факт проведення конкурсу, а щоби це не перетворилося на історію з аудиторами НАБУ, як було у Верховній Раді. В результаті аудитора НАБУ вибирали скільки часу? Рік, півтора, два? Зі скандалами, з лижниками, з ким там тільки не було. Я їй про це наголошував.

 Ви будете брати участь в цьому конкурсі?

– А то вже інше питання. Давайте інтригу потримаємо до кінця.

– Ви можете добровільно піти зі своєї посади?

– Можу. Така опція передбачена. Я її розглядаю як можливість.

Я піду в двох випадках: коли закінчиться строк, або коли я сам цього захочу. Це дві опції.

“Депутати пишуть заяви про злочин один на одного”

– Минулого тижня на Facebook-сторінці САП з’явився допис, де прокурори просять генеральну прокурорку внести в ЄРДР дані по народному депутату, якого підозрюють у контрабанді тютюну. Можете розказати, про якого конкретно депутата йдеться?

– За ці два місяці ми писали декілька звернень. У вересні Верховна Рада прийняла норму про те, що тільки генеральний прокурор може вносити відомості по народних депутатах.

Якщо я чи ви зараз напишете заяву, що народний депутат Іванов, Петров, Сідоров вчиняє злочин, то треба йти до генерального прокурора. Хоча він не є ні підозрюваним, ніким. І зараз те, що ми бачимо – часто зловживання, в тому числі і самих народних депутатів.

Наприклад, один депутат з однієї фракції пише заяву на фракцію другу і це все на фоні місцевих виборів, коли кожен хоче бути смотрящим, куратором тієї чи іншої області.

І в нас зараз дуже багато заяв надходить. Один на одного пишуть. І що нам залишається? Хочеш не хочеш – якщо заява написана, треба йти до генерального прокурора і кожен раз вносити дані в ЄРДР, або обґрунтовуй відмову.

– Депутати один на одного скаржаться?

– Є такі моменти. В нас такі є скарги.

– Є такі: “я, член фракції такої-то, скаржуся на свого колегу з іншої фракції”?

– Так. Умовно кажучи, народний депутат Ю. скаржиться на народного депутата Д. Такі моменти є.

– А депутати з однієї і тієї ж фракції скаржаться один на одного?

– І з однієї фракції скаржаться. Але це рідкість. Як правило, один на одного з різних фракцій.

– Скільки таких скарг хоча б приблизно?

– Десь ми таких заяв розглянули ну з добрий десяток точно. Не тільки чинні депутати пишуть. Буває, що колишні депутати пишуть заяви. Це мажоритарників стосується у першу чергу.  Ті, що не пройшли у Раду, пишуть на тих, що пройшли.

– Повертаючись до мого питання про народного депутата… Генпрокурорка обґрунтовано не вносить дані в ЄРДР?

– По тому, що ви запитували, на моє переконання, це є абсолютно незрозуміла позиція щодо невнесення в ЄРДР. Бо є конкретні факти, які потребують дослідження слідчим шляхом, щоб довести або спростувати ці факти. Ми цього зробити не можемо через те, що немає ЄРДР.

– Це пан Холодов? Про нього йдеться?

– Ні, ці теорії розвіяли. Я бачив цей квест “Вгадай депутата”. Така гра на різних політичних і новинних сайтах. Це не пан Холодов, скажу зразу. Але кейс пов’язаний з контрабандою, скажем так.

– Чому немає нових підозр депутатам?

– Будуть злочини – будуть підозри. Не робіть думку суспільства, що депутат – автоматично злочинець.

От зараз закінчилася каденція попереднього скликання і в нас вже 7 чи 8 підозр по компенсаціях за житло. Уже є перші вироки в тому числі, і відшкодовані ці витрати.

Мене питали ваші колеги: “А чого немає по нових депутатах по цих статтях”? Бо нові депутати, якщо розумні, так не будуть робити. А якщо не розумні, то дочекаються, поки зросте сума збитків, щоб можна було притягувати. Розумієте? Тому, знаєте, такий лайфхак для народних обранців: не робіть так, як попередники.

– Крім плівок Єрмака – чи є інші скарги на оточення президента?

– Є, звісно. Президент – така посада, яка не може подобатись всім і зразу.

– Дані в ЄРДР внесені на когось з оточення президента?

– Інше питання. Давайте таємницю слідства збережемо.

– Низка медіа раніше писали, що нові народні депутати отримують зарплати в конвертах…

– Це було внесено в ЄРДР. Я не готовий зараз – ми ж питання з вами не узгоджували… я не готовий вам сказати, який стан цієї справи. Але була заява про злочин і було розпочато провадження, я пам’ятаю це.

“Ми із Ситником випили пляшку віскі в позаробочий час”

– І не можу не запитати про справи Роттердам+ і “Приватбанку”. Коли будуть якісь результати слідства? 

– Знаєте, це можна записати собі в плюси – все, у чому звинувачують в бездіяльності прокурорів САП, не стосується принаймні “роттердамів” і “Приватбанку”.

– Давайте конкретно: Ситник говорив в одному з інтерв’ю, що НАБУ рухається до підозри Коломойському.

– Рух є, але поки що про підозри говорити дуже рано, це я кажу як прокурор. Це по “Приватбанку” зокрема. Слідство триває. Воно вже триває, до речі, четвертий рік.

– Четвертий рік! Чому так довго? 

– Справа непроста, я це кажу зразу. Та сама історія з “Укрнафтою”, де прокурорам в лютому були надані вказівки у справі. Там в тій, і в другій справі, і в “Роттердамі”, до речі, стоїть питання дуже гостро в економічних експертизах.

І за наслідками експертиз тоді можна говорити про результати розслідування всіх цих справ. Це економічні справи, де без економічних експертиз та кваліфікованих експертів поставити крапку неможливо.

– Тобто “Роттердам+”, “Приват”, “Укрнафта” – все ще розслідуються?

– Вони не закриті. І це вже, знаєте, в наших реаліях – якщо воно не закрите, це вже плюс.

– Ви колись розказували історію, що сюди до вас, як тільки вас призначили, приходив Коломойський

– Да, так це ж було, ми з Ситником були на нараді зверху в актовому залі (в будівлі САП – УП) , а тут було шоу.

– Зараз Коломойський в Києві…

– Не приїжджав ні разу, не був, не бачив. Зразу випереджаю питання.

– З Рінатом Ахметовим спілкувалися?

– Я його в очі не бачив. Навіть на футболі. Бачив його лише по телевізору.

– На вас же можуть виходити їхні люди. 

– Не виходять. А що виходити, що це змінить? Ну нічого ж не змінить.

– До речі, забув запитати, як ви помирились із Ситником?

– Випили пляшку віскі в позаробочий час (посміхається). 

Роман Кравець

Фото: Назарій Мазилюк

Джерело

Останні записи про персони

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"