Інтерв’ю з І-м заступником міністра внутрішніх справ Євгенієм Єніним

Інтерв’ю з першим заступником міністра внутрішніх справ України Євгенієм Єніним ми почали не з підготовлених питань. Щойно зайшли у кабінет, як він звернув нашу увагу на неякісну бронеплиту, яку привезли до однієї військової частини і яку, звісно, випробували. Пробита наскрізь плита вказала на неякісну поставку з відомої азіатської країни.

– Євгенію Володимировичу, що це за випадок? Наскільки часто з такими фактами стикаєтеся?

– Ми вже неодноразово стикаємося зі спробами постачати недоброякісну продукцію військового призначення для захисників нашої Вітчизни. Інколи це продається, на це йдуть зібрані нашими співгромадянами кошти, а дехто з не дуже добропорядних ділків намагається на цьому нажитися. Відповідно нашим завданням, як Міністерства внутрішніх справ і органів Національної поліції, є недопущення розкрадання коштів, недопущення смертей наших військовослужбовців, з яким, на превеликий жаль, інколи доводиться стикатися. За дорученням міністра внутрішніх справ я вчора очолив одну з таких комісій з організації внутрішнього розслідування. «Що, де і коли» ми поінформуємо суспільство вже за його результатами. Попередній результат от ми бачимо і теж саме можемо сказати і про куленепробивні шоломи. У мене немає їх безпосередньо на столі, але результати випробувань шокують, позаду маркування четвертий клас, а на ділі… Загалом органами Національної поліції внесено відомості про 294 факти незаконних дій, пов`язаних з гуманітарною допомогою. Нещодавно ми бачили інцидент у Чернівецькій області, крім того, розслідуються й інші факти на території інших областей. Йдеться про престиж уряду, йдеться про престиж влади в цілому, а найголовніше – йдеться про життя і здоров’я наших захисників.

– До речі, нещодавно з ініціативи МВС у країні стартував флешмоб «Вшануй героя». Як він проходить?

– Ми маємо вшанувати цих героїв, незалежно чи вони служать у структурах МВС, чи інших структурах військових, оборонних, взагалі вони можуть бути цивільними особами, які рятують життя. Ми даємо відсіч одній з найбільш потужних армій світу і все це роблять звичайні люди, наші з вами співвітчизники. І тому звершення кожного мають бути належним чином оцінені і ті, хто вчинили такі звершення і не дійшли до наших днів, про них щонайменше ми маємо пам`ятати, щоб розуміти ціну свободи і незалежності нашої держави. Саме тому департамент комунікації МВС започаткував цей проєкт «Вшануй героїв», який закликає українців, побачивши наших захисників просто на вулицях, в громадському транспорті, вітати їх, не відводити очі, не мовчати сором`язливо, а дійсно підтримувати їх емоційно, тому що все це допомагає кожному з них підняти бойовий дух, швидше відновитися і знову ж таки стати в стрій як це ми вже неодноразово бачили.

Одну з таких найбільш яскравих картинок хотів би відзначити: бійця Національної гвардії, який з відверто застарілої зброї збиває вже третій літак військово-повітряних сил держави-агресора Су-25. І так само хотів би відзначити і героїчні вчинки наших рятувальників. Дуже часто вони постають перед непростим вибором слідувати регламенту і чекати детонації боєприпасів чи заходити в будівлю і рятувати наших громадян. І вони дуже часто без будь-яких команд йдуть на порятунок життя інших людей. Інколи це, безумовно, призводить до певних втрат, поранень. Буквально тиждень тому ми зіткнулися з жахливою трагедією в Кременчуці, там де троє наших рятувальників-вогнеборців зазнали поранень. З одним з них я спілкувався по телефону і навіть виклав коротке відео спілкування на своїй сторінці у Фейсбуці з тим, щоб дійсно люди знали про те, з чим щодня мають справу наші рятувальники.

Можу сказати, що це далеко не єдиний проєкт, створений нашими комунікаційниками. Наш департамент комунікацій має низку інших ініціатив. Ми започаткували проєкт, який мав відобразити історії перших 100 днів героїчного спротиву, там де кожний з елементів Міністерства внутрішніх справ та інших елементів сектору безпеки і оборони міг побачити себе і згадати, як все це було. Тому що коли прийде Перемога, нам всім буде варто пам`ятати, як вона творилась.

– В одному з недавніх інтерв’ю ви говорили про викриття поліцією майже 1000 диверсантів. І ми розуміємо, що їх буде ще більше. Що це за люди, звідки вони беруться, яка у них мотивація? Можливо є приклади найбільш серйозних затримань.

– Хочу нагадати про перші дні війни, коли саме підрозділи Національної поліції вдалися до досить простого прийому – відстежували телефони з російськими номерами, які світяться на території України. І дуже цікавим було з`ясувати велику концентрацію саме таких мобільних з російськими номерами навколо об`єктів критичної інфраструктури, навколо об`єктів оборонного значення, навколо урядового кварталу, навколо, скажімо так, резиденцій духовних лідерів української нації, і значна частина диверсантів тоді була нейтралізована, затримана. І, безумовно, з розвитком цієї військової кампанії змінювався характер дій диверсійно-розвідувальних груп. На початках ми всі пам`ятаємо бій, який наші захисники дали диверсійно-розвідувальній групі в районі метро «Берестейська», ми пам`ятаємо спроби вчинення терористичних актів у Києві, ми бачили диверсантів, які вилазили з каналізаційних люків, і дуже приємно, що нашими головним помічником стало цивільне населення, яке проявляло і пильність, і небайдужість. З перших днів війни на наші гарячі лінії ми отримали понад 3 мільйони дзвінків, які свідчили про ті чи інші підозрілі дії, і завдяки яким ми виявили тих чи інших осіб, які виявилися чужинцями. Здебільшого вони поселились  в квартири за декілька тижнів чи за місяць до початку широкомасштабної агресії, поводили себе нетипово, говорили з відповідним акцентом, розпитували шляхи тощо.

В подальшому ми виявляли велику кількість і міток, і маршрути, нанесені люмінесцентною фарбою, які вели до урядового кварталу. Тобто змінювався характер дій противника, очевидно, що росіяни розраховували взяти Київ наскоком, вчинити ту чи іншу терористичну акцію десь в серці Києва.

Сьогодні більше ми стикаємося з пособниками ворога, які коригують вогонь, які інформують про пересування військової техніки чи підрозділів Збройних Сил, і встановлювати таких диверсантів допомагають і блокпости, і комендантська година і навіть, скажімо так, інструменти штучного інтелекту, які мають на своїх планшетах наші поліцейські.

Ми маємо на сьогодні величезну фотобазу осіб, які в той чи інший спосіб пов`язані з росією і окупацією, з незаконними збройними формуваннями «ДНР/ЛНР», і все це дає свої плоди. Це дуже така кропітка і відповідальна робота, але пильність не втрачається. Так само ми бачимо на сьогодні велику кількість інсинуацій навколо можливого більш активного втручання білорусі у військову кампанію на боці рф і, безумовно, понад тисяча працівників кримінальної поліції, які об`єднані у 123 спеціальні групи, щоденно несуть свою службу з тим, щоб виявляти і в разі виявлення знешкоджувати підозрілих осіб. Це є підслідністю Служби безпеки України, тому більше 95 відсотків таких осіб, яких ми затримуємо, підозрюючи їх у диверсійно-розвідувальній діяльності, передається до органів СБУ – і робить це саме Національна поліція.

– Розмінуванням звільнених територій займаються ваші структури: і ДСНС, і Нацгвардія, і Нацполіція. За інформацією МВС, на це піде кілька років, а що все-таки можна зробити аби швидше відбулося зачищення територій?

– Я вже згадував про такий світовий тренд, що один активний день військових дій дорівнює щонайменше місяцю робіт з гуманітарного розмінування, але це в теорії. Ми бачимо наприклад Грузію, війна, яка тривала всього 8 днів, а офіційне гуманітарне розмінування було завершено лише у 2019 році, тобто тривало 11 років поспіль. За ініціативи МВС України уряд дозволив збільшити кількість піротехніків, тобто замість 600 ми за місяць-півтора будемо мати вже 1000. Це збільшення спроможності майже вдвічі. Це і надання відповідних функцій органам Національної поліції. Перебуваючи в багатьох гарячих точках, я на власні очі бачив як злагоджено працюють піротехніки ДСНС і вибухотехніки Національної поліції, всі працюють в одному ключі на один результат – на безпеку громадян. Так само, безумовно, ми працюємо з нашими міжнародними партнерами з тим, щоб отримати і в порядку гуманітарної допомоги, а коли це неможливо –  і придбати за кошти резервного фонду, техніку з гуманітарного розмінування. Вона є досить дорогою, але без неї уявити швидкий процес гуманітарного розмінування просто неможливо. Я хочу звернути увагу на те, що значна частина громадян з розумінням ставиться до міркувань безпеки, але дехто ж уповає мабуть на Господа Бога і все це, зазвичай, має досить трагічні наслідки.

– Євгенію Володимировичу, робота саперів та піротехніків межує з ризиком загибелі. Чи були такі нещасні випадки, як їх уникнути?

– Безумовно, я пам`ятаю і трагедію, яка сталася на Харківщині, коли вже зібрані боєприпаси чи рештки боєприпасів були звезені у відповідне місце і в процесі заповнення цього котловану відбувся вибух, який вартував трьох життів і все це не через помилку, а через те, що один з касетних боєприпасів спрацював через певний час, як це і було передбачено росіянами. Так само я згадую, коли нам вдалося запобігти смерті нашого рятувальника з Миколаєва, коли людина була в добрих і якісних обладунках 9 класу захисту. Як зараз пам`ятаю цей шолом канадського виробництва, який прийняв п`ять осколків від касетного боєприпасу, який здетонував майже біля сапера, і захист навіть суттєво не був пошкоджений, і це, безумовно, врятувало життя людині. Ця людина вже повернулася не тільки зі шпиталю, а й до своєї повсякденної служби і продовжує її.

Ми робимо все для того, щоб отримати від наших міжнародних партнерів якомога більше якісного устаткування, якісних захисних костюмів, щоб мінімізувати втрати, з якими ми змушені стикатися. Наші фахівці працюють часто на місцях ракетних обстрілів і стають жертвами повторних обстрілів, які навмисно прилітають через декілька годин після первинного обстрілу, напевно знаючи, що наші рятувальники чи вибухотехніки працюють саме там. Ми максимально підтримуємо наших людей, максимально адаптуємо регламенти їхньої роботи до сучасних реалій з тим, щоб все ж таки убезпечити їх від неприємностей.

– Якраз хотів запитати про канадський костюм, який захистив рятувальника. Їх кількість у нас буде збільшуватися?

– Вони є досить вартісними. І ми написали листи-подяки і цим нашим канадським партнерам, і багатьом іншим партнерам з різних країн. Дякуючи їм і демонструючи, як їхня техніка, як їхні костюми працюють на тих чи інших гарячих місцях з тим, щоб вони розуміли, що це не пилиться десь на складі. А все це працює на «передку» і рятує життя. І це дуже живі емоції і, як правило, наші партнери відгукуються і демонструють бажання допомагати ще більше. Я ніколи не забуду, коли делегація ДСНС повернулася не так давно з одного міжнародного форуму з Німеччини. І кажуть, ми пам’ятаємо круглі очі наших партнерів, коли ми їм сказали, що на території України зруйновано понад 100 тисяч будівель. Вони просто не могли осягнути масштаби цієї трагедії.

– Повідомлялося, що Нацполіція заблокувала виведення активів проросійських компаній на суму до 200 млрд гривень. Як таке можливо, що вони досі працюють в Україні?

– Ні для кого не секрет, що російський бізнес всі 30 років почував себе досить впевнено в Україні. Україна демонструвала максимальну лояльність і толерантність. Частина з цих активів була виведена з України після 2014 року, частина була прихована шляхом зміни бенефіціарних власників, якихось офшорних юрисдикцій та ін. Тим не менш органи Національної поліції на систематичній основі накопичували всю цю інформацію, і коли розпочалося широкомасштабне російське вторгнення, ми чудово розуміли, що один із шляхів наближення перемоги є обмеження фінансування цієї, не можу назвати по-іншому, як  терористичної діяльності з боку російського бізнесу або українського бізнесу, пов’язаного з російським. Не в останню чергу ми керувалися бажанням зменшити витік капіталу в перші дні після початку агресії, особливо «сірого» чи тим паче «чорного». Ми намагалися упереджувати необґрунтоване виведення валюти з використанням чи то удаваних позик, чи то погашення неіснуючих кредитів. І з відповідними ініціативами ми зверталися до Національного банку України, і це дало певний результат. На сьогодні маємо досить масштабну суму активів, які не дозволили вивести з-під нашої юрисдикції. Так само ми поставили на фінансовий контроль операції близько 7 тисяч резидентів, що мали господарські відносини чи то з росією, чи то з білоруссю. Безумовно не про все ще можна розповісти, але ми на системній основі продовжуємо цю роботу взаємодії і з органами прокуратури, і з нашими міжнародними партнерами. Всі російські ділки, олігархи, пов’язані з путінським режимом, мають бути покарані. І ті гроші мають працювати не на економіку росії, а на компенсацію збитків, спричинених національній економіці України.

– У 2014 році на окупованих територіях відбувався масовий перехід правоохоронців на бік росії. А недавно була заява від МВС, що «кількість колаборантів серед поліцейських ледь добереться до 1%». Що змінилося в системі МВС, що рівень відданості людей у погонах так змінився?

– Дійсно, ви абсолютно праві, у 2014 році ми стикнулися з тим, що під контроль росії чи то так званої ДНР/ЛНР переходили цілі гарнізони як міліціонерів, так і пожежників. Сьогодні, на щастя, ми спостерігаємо відносно незначну кількість тих, хто спокусився працювати на стороні ворога. Ми дійсно нарахували не більше декількох сотень зрадників лише в понад 130-тисячному колективі Національної поліції України. Ми активно працюємо спільно з Державним бюро розслідувань з тим, щоб забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності всіх і кожного, хто став на бік колаборантства, всіх хто зрадив присязі або допустив злочинну недбалість. Ми пишаємося тим, що жоден з матеріальних носіїв інформації, жодна база даних, розпорядником яких є Міністерство внутрішніх справ, чи її окремі елементи, не дісталася ворогу. Ані Єдиний реєстр, ані демографічний реєстр, жодна база, розпорядником якої є Національна поліція України, жодний таємний документ не потрапив до рук ворога. І, можливо, це досить непопулярна тема, але я пишаюся тим, що число таких зрадників фактично є мізерним. Можна глибше розбиратися про причини кожного з таких випадків. Хтось можливо не був українцем, маю на увазі в сенсі громадянства, а не національності, до кінця всі ці роки. У когось були можливо матеріальні мотиви, хтось вирішив не лишати домівку чи сподівався на те, що від зміни влади нічого для нього персонально не зміниться. Водночас досвід 14-го року так само яскраво показав, що росіяни не церемоняться зі зрадниками. Той, хто думав, що він продовжить службу на території Криму, був перекинутий кудись там в район Сєвєроморська з зовсім іншою зарплатнею, кліматичними і побутовими умовами. Бо той, хто зрадив один раз, зрадить і другий. І росіяни це чудово розуміють. Більше того, ми бачимо, що тих, хто став на шлях зради, в подальшому спіткали якісь життєві неприємності: чи то необережне ставлення з сірниками, чи якісь порушення швидкісного режиму. І ми бачимо смерті, трагічні загибелі тих, хто став на шлях зради. Ні на що не натякаю, але хочу сказати, що кожен з них рано чи пізно постане перед кримінальним законом або перед Божим.

– За війною ми бачимо менше повідомлень про кримінал, надзвичайні події, аварії. Це підтверджується показниками? Якщо є зменшення, то чия це заслуга?

– Важко сказати, чи можна це розглядати як чиюсь заслугу. Це пов’язано з об’єктивними чинниками. Ми бачимо і впровадження додаткових елементів безпеки: і комендантська година, і патрулі, і загалом підвищення пильності громадян. Та й не слід забувати про від’їзд значної кількості населення, у тому числі потенційних правопорушників. Все це дає змогу говорити про зменшення в декілька разів насильницьких злочинів, загалом тяжких злочинів як таких. Водночас ми спостерігаємо збільшення кількості злочинів, пов’язаних з незаконним поводженням зі зброєю, викраденням автотранспортних засобів. І якщо слідувати світовим трендам, а також українському досвіду 2014-2015 років, то попереду нас чекає зростання рівня злочинності. І це є нашим спільним викликом. І я кажу не лише про систему МВС, я кажу про усіх нас, як про українське суспільство загалом. Адже гідну відповідь цьому може дати кожен з нас спільно з правоохоронними органами. Ми бачимо, як гуртуються українці під час спільних викликів, як ми разом з ними протидіємо ДРГ і як протидіємо російському вторгненню.

Звичайно, ми як центральний орган виконавчої влади готуємося до цього виклику, і на виконання доручення Президента, опрацьовуємо модальності діяльності органів поліції і спрямування її фокусу саме на найбільш нагальні виклики і загрози, перед якими ми постанемо в післявоєнний період.

На сьогодні ми відновили автофіксацію правопорушень. Хочу сказати, що ці камери і взагалі система «Безпечне місто» дозволяла і дозволяє нам розкривати левову частину злочинів по гарячих слідах. І, безумовно, ми плануємо розвивати цю систему. Ми виходимо з абсолютно іншого безпекового середовища, в якому ми опинимося по завершенню цієї війни, і саме тому ми не гаємо часу, готуємося до цього. Це будуть сучасні цифрові рішення, врахування практик наших партнерів європейських, американських і ізраїльських у тому числі. Але ключовим є налагодження більш щільної співпраці між поліцією і суспільством. А співпраця неможлива без довіри. Тому саме над цим ми наразі і працюємо.

– У МВС ви є куратором Державної міграційної служби, а ще працюєте в комісії при Президентові України з питань громадянства. За громадянством України звертаються в тому числі й відомі росіяни, що у нашому суспільстві сприймається неоднозначно. Який ваш підхід до цього? Чи не зникла ідея множинного громадянства для українців?

– Хочу сказати, що комісія з питань громадянства при Президенті України є дієвим органом, там часто точаться досить палкі дискусії щодо надання чи не надання громадянства тій чи іншій особі, береться до уваги величезна кількість чинників і аналіз усіх наявних джерел інформації стосовно поведінки особи, стосовно, скажімо, рівня заслуг перед державою Україна, оскільки ми розглядаємо громадянство України, насамперед, як привілей. І з набуттям Україною статусу кандидата в члени Європейського Союзу увага до цього питання буде зростати не лише всередині України, але і з боку наших партнерів.

За дорученням Президента Державна міграційна служба спільно з МВС напрацювала цілу низку проєктів нормативно-правових актів, які б унормовували в тому числі й питання множинного громадянства. Виходимо з чіткого забезпечення балансу між безпековими інтересами нашої держави, особливо в умовах повномасштабної агресії рф, з одного боку, а з іншого боку, необхідності залучення того потенціалу, яким володіє закордонна українська громада в країнах Європейського Союзу, в Канаді, в Сполучених Штатах Америки, оскільки вирішення цього питання обіцяла ціла низка попередніх президентів України. Президент України надає пріоритетного значення реалізації цієї ініціативи, на яку очікують мільйони українців.

– Триває реформування системи МВС, мета якого – підвищення рівня довіри до всіх служб. Яким Ви бачите зараз результат?

– Можливо, ще рано говорити про підсумок. Війна дійсно певною мірою змінила пріоритети діяльності і Національної поліції, і інших елементів системи Міністерства внутрішніх справ. Це дозволило нам більш практичним оком глянути на те, що важливо, так само  і на те, що може поки що почекати до кращих часів. І мабуть одним з таких видимих елементів чи мірилом успішності, чи неуспішності діяльності цього уряду і чинного міністра внутрішніх справ є рівень довіри громадян. Ми бачимо, що опубліковані буквально декілька днів тому результати опитування КМІС показали, що рівень довіри до поліції сягнув близько 59 відсотків, і це фактично на 20 відсотків більше, ніж це було до війни. І це абсолютно не тому, що хтось там системно працював у цьому плані з громадською думкою. Ми просто турбуємося про свою власну державу, спокій і безпеку наших громадян. Ми активно залучали наших громадян у співпрацю і були раді бачити відгук у серцях майже кожного українця.

Підготував Віталій Голод.

Джерело