Інтерв’ю голови Національної поліції України Івана Вигівського
10.10.2023
“Втоми від України в Європі не відчув”
Минулого тижня Ви були в Гаазі. З ким зустрічалися та про що йшла мова?
Так, минулого тижня був в Гаазі на конференції керівників поліції Європолу, де були представлені 44 країни – Євросоюзу та країн-партнерів. Також я провів близько 20 двосторонніх зустрічей з представниками різних країн і зустрівся з виконавчим директором Європолу Катрін де Боллє – в квітні ми зустрічались з нею у Києві та відвідували місця воєнних злочинів в Ірпіні.
Європейці дійсно втомилися від нас?
В своїй промові я сказав, що багато хто вже втомився від війни в Україні, і навіть слово Україна вже асоціюється з війною, але насправді зовсім не відчув того від наших європейських колег, була атмосфера щирої підтримки. Ми нічого не просили – але вони самі запитували, що нам потрібно і чим допомогти.
Колеги з європейських країн дивуються обсягу нашої роботи: крім основної поліцейської діяльності українська поліція є і на лінії фронту, і на блокпостах, і задіяна в рятувальних операціях. Міжнародна поліцейська спільнота дуже дружна, їм важко навіть осягнути, як ми при всіх викликах утримуємо країну, зокрема, внутрішній порядок.
У представників країн – наших сусідів, також є розуміння того, що якщо рф переможе, то вони будуть наступними, на кого сунеться російська армія.
Наскільки значущою є технічна та експертна допомога українській поліції від міжнародних партнерів?
Матеріально-технічно нам найбільше допомагає США. На початку війни це був бронезахист, жилети, каски, транспорт. Зараз вже навіть важка броня поступає – ті автомобілі, які може безпосередньо використовувати наша об’єднана штурмова бригада “Лють”, яка разом з ЗСУ брала участь у звільненні Кліщіївки, а зараз – Курдюмівки.
США та країни Євросоюзу допомагають і нашій вибухотехнічній службі. Загалом їх допомога в грошовому еквіваленті – це десятки мільйонів доларів.
В перші місяці війни США, Польща, Франція, Нідерланди, Австрія, Молдова навчали на тренінгах наших криміналістів, вибухотехників з урахуванням специфіки розслідування воєнних злочинів. Зараз наші криміналісти їздять на навчання в Японію, Бельгію.
Деякі країни допомагали и допомагають тактично і медико-санітарно нашій “Люті”.
Тобто, процес допомоги постійний, і зараз він точно не менший, ніж був в перші місяці війні.
“Документуємо воєнні злочини окупантів для визнання геноцидом в міжнародному суді”
Спільна робота з СБУ, ДБР і прокуратурою по напрямку воєнних злочинів. Назвіть найбільш резонансні, кричущі випадки воєнних злочинів, по яким встановлені особи підозрюваних російських військових чи є заочні вироки?
На даний час вже більше 96,5 тисяч воєнних злочинів розслідує саме Нацполіція – це десь 90% від всіх воєнних злочинів, які розслідують українські правоохоронці.
В першу чергу це пов’язане з тим, що ми найбільший правоохоронний орган, у нас найбільше слідчих.
Матеріали по ракетним обстрілам, злочини, вчинені російськими військовими на деокупованих територіях – насилля, катування, зґвалтування – в переважній більшості ми документуємо, розслідуємо і передаємо до СБУ, бо це їхня підслідність.
СБУ зі своєю кількістю особового складу не впоралася би з цим обсягом роботи, тому ми постійно взаємодіємо. Документування воєнних злочинів – це наше спільне завдання, в майбутньому ці документи ляжуть в основу обвинувачення російських військових злочинців в міжнародних судах.
Є у нас і спільні міжвідомчі групи. І все це координує Офіс генпрокурора. Треба віддати належне генпрокурору, він приділяє максимум уваги воєнним злочинам, постійно спілкується з прокурором Міжнародного кримінального суду Карімом Ханом.
Що стосується розслідування найбільш резонансних справ, то, в першу чергу, це депортація українських дітей з тимчасово окупованих територій Донецької, Харківській та інших окупованих областей, і причетність до цього воєнних злочинців рф і наших колаборантів. Цей напрямок по дітях став підґрунтям для ордеру МКС президенту рф.
Злочини, які вчиняє рф, зокрема, обстріли нашої критичної інфраструктури – це геноцид української нації. Ми рухаємося до того, щоб задокументувати всі ці факти для визнання в міжнародному суді злочинів рф геноцидом.
Ще з ключових розслідувань – руйнування Каховської ГЕС та наслідки, які ми маємо.
В нашу міжвідомчу базу “Воєнний злочинець”, якою користуються фактично всі структури, що входять в Сили оборони і безпеки, вже внесено дані про більше ніж 236 тисяч російських військових. За допомогою цієї бази ідентифіковано і оголошено про підозру 2100 воєнним злочинцям, в тому числі командному складу, поплічникам та зрадникам.
Тортури і сексуальне насильство під час війни. Скільки злочинів вже розкрито?
Це дуже чутливі і латентні злочини – ті, хто став жертвою насилля, не завжди хочуть про це розповідати.
У вересні ми повідомили заочно про підозру військовослужбовцю Росгвардії, який з іншими його поплічниками з березня по жовтень 2022 року під час окупації Херсону скоїли насильницькі дії щодо більше 200 українців – це переважно були активісти, волонтери, родичі правоохоронців. Їх били, катували, обмежували в їжі, воді. Як мінімум щодо 24 людей окупанти застосовували сексуальні тортури у вигляді биття струмом по статевим органам.
Після звільнення Київщини були встановлені факти ґвалтування жінок. Також є факти сексуального насильства щодо дітей, найменшій постраждалій дитині 4 роки.
Загалом поліцейські розслідують 54 факти сексуальних насильств, пов’язаних з конфліктом, з боку окупантів. Ідентифіковано та оголошено про підозри у цих злочинах 19 російським військовим. Йде процедура оголошення їх в міжнародний розшук.
Чи вірите Ви особисто в те, що російські військові злочинці будуть притягнуті до відповідальності не по заочній процедурі? Національними, міжнародними судовими органами (МКС, Спецтрибунал по агресії)?
Звісно, якщо військові злочинці будуть знаходитися в рф, то росія їх не видасть. Але якщо злочинець, оголошений в міжнародний розшук, виїде в іншу країну, з якою у нас є міжнародні правові угоди, і буде там затриманий, то буде засуджений у тій країні чи в МКС.
Не думаю, що це масово буде. Але саме для цього треба хоча би заочно оголошувати підозри.
Щодо спецтрибуналу по агресії – то це справа на майбутнє. Ми робимо все, аби воєнні злочинці понесли покарання та були притягнуті до відповідальності будь-де у світі.
“Корупція – найбільша загроза всередині країни”
Внутрішня ситуація в країні в контексті війни. Якими наразі є дестабілізуючі фактори, що є найбільшою загрозою розхитування країни зсередини?
Поліція, звісно, поза політикою. Скажу лише, що коли ми єдині і заради спільної мети рухаємся разом, то не буде розхитування.
Одним із дестабілізуючих факторів я вважаю корупцію. І Національна поліція бореться з проявами корупції як в країні, згідно з нашим функціоналом, так і всередині структури.
Одні люди воюють на передовій, інші живуть мирним життям, вважаючи, що війна їх не стосується, а дехто взагалі конвертує війну у гроші.
Зараз ми активно працюємо по ТЦК і лікарським комісіям. Вже є результат – набагато важче стало ухилитися від військового обов’язку.
Ще ризики дестабілізації – наявність на руках у населення незареєстрованої зброї, на майбутнє – можливе погіршення криміногенної ситуації внаслідок імовірних повоєнних складнощів.
“За час війни виявлено 126 ДРГ”
Чи продовжує поліція допомагати СБУ встановлювати потенційних диверсантів та розвідників та яким чином? Скільки наразі налічується даних в поліцейській базі, по якій проходять перевірки для виявлення ДРГ?
Так, ми на постійному контакті з СБУ, обмінюємося інформацією, працюємо по виявленню ДРГ. Звісно, вони зараз не настільки активні, як були на початку війни. Всього за весь період повномасштабного вторгнення поліцейськими було виявлено трохи більше 1500 осіб, це більше 126 груп з ознаками ДРГ, всі матеріали по ним передані до СБУ.
Ця робота не припиняється. Будь-яку інформацію, яку ми отримуємо щодо причетності певних осіб до розвідувальної, диверсійної діяльності, відразу передаємо до спецслужби.
Якщо говорити про підсистему баз даних НПУ “Блокпост”, то зараз в ній налічується майже 2,5 млн осіб. Майже 135 тисяч – учасники незаконних збройних формувань, 58 тисяч осіб, які можуть бути причетні до колабораційної діяльності, також є зрадники, дезертири, підсанкційні особи, 154 тисячі представників збройних сил рф, близько 300 ймовірно причетних до участі в ДРГ, майже 500 осіб, які становлять так званий “оперативний інтерес”.
“В більшості випадків наполягаємо на евакуації з прифронтових територій, але є “ждуни”
Розкажіть про роботу поліцейських у прифронтових зонах. Чи працює так звана примусова евакуація людей з територій, які постійно знаходяться під обстрілами? Не секрет, що багато цивільних, навіть з дітьми, з різних причин категорично не хочуть виїжджати.
Робота поліцейських у прифронтових зонах – це евакуація, гуманітарне забезпечення населення, порятунок після прильотів ракет окупантів, фіксація ворожих злочинів.
Конкретний приклад. Нещодавно був в Оріхові Запорізької області. В місті залишилося десь 1200 людей, йдуть постійні обстріли, наші поліцейські групи знаходяться там на постійній основі: документують наслідки обстрілів, допомагають людям медикаментами і гуманітаркою.
Окрема подяка нашим “Білим янголам” – це парамедики, які починали роботу по евакуації в Донецькій області. Зараз вже працюють 22 групи “Білих янголів” – по всіх областях на лінії фронту. Вони врятували велику кількість людей і продовжують це робити. Ми максимально забезпечили їх, в тому числі броньованими капсулами.
Що стосується безпосередньо евакуації. Ми розуміємо, що, на жаль, є так звані “ждуни”. Це певна соціальна категорія людей, яка живе на “гуманітарці”, – виїжджати не хочуть, а силою забрати дітей без згоди батьків ми можемо лише за складною тривалою процедурою з залученням місцевих органів влади, соціальних служб, а рішення про таку примусову евакуацію дітей приймає тільки суд. Поліцейським дуже часто доводиться приводити купу аргументів, наполягати, аби евакуювати родини з дітьми.
Часто це вдається, але є і трагічні випадки. У Донецькій області влітку, наприклад, поліцейські намагалися евакуюватися сім’ю з малолітньою дитиною, люди категорично відмовилися, а через день їхній будинок потрапив під артбостріл, і сім’я загинула.
“Лють” просувається, забезпечена всім необхідним, але на жаль, маємо і втрати”
Поліцейські безпосередньо на фронті. Ви особисто приїжджаєте до “Люті”?
Намагаюся хоча б раз на три-чотири тижні приїжджати до них. Декілька тижнів тому, після звільнення Кліщіївки, приїжджали з міністром внутрішніх справ Ігорем Клименком, нагороджували, обговорювали потреби і проблеми.
Кожного дня спілкуємося з керівництвом бригади, там на постійній основі знаходиться мій заступник Олександр Фацевич, який взаємодіє з оперативним штабом ЗСУ, отримує бойові задачі і розпорядження.
Не так все легко, як хотілося б, але просуваємося. На жаль, маємо і втрати.
Наших хлопців максимально намагаємось забезпечити всім необхідним. Працюємо і у взаємодії з військовими, і під їх вогневим прикриттям. Разом штурмуємо, разом звільняємо нашу землю.
Яка кількість поліцейських знаходиться безпосередньо на фронті?
Декілька тисяч.
Багато хто з наших іноземних колег запитує, чому поліцейські воюють. Тих, хто хотів воювати в перші дні, ми не тримали, вони пішли до ЗСУ. Але щодо поліцейських є певний момент. Наприклад, я, як генерал поліції, якщо піду в армію, то буду рядовим, бо у нас спеціальні звання, а не військові. Багато хто воювати хотів, але не хотів звільнитися з поліції та втрачати звання. Але тепер є бригада “Лють”. Поліцейські, які зараз там воюють, зберігають свої звання, вислугу, а після війни можуть повернутися в свої підрозділи. Ті ж, хто прийшов у поліцію по новому набору, після війни займуть різні посади в структурі НПУ.
Реабілітація для поранених є?
Після первинної медичної допомоги і стабілізації направляємо до лікувальних закладів по всій країні та за кордон. Керівники головних управлінь Нацполіції в областях опікуються пораненими зі своїх регіонів.
Активно займаємося питанням протезування. Психологічна допомога також в повному обсязі, на постійній основі працюють психологи. Тобто, нікого не залишаємо, працюємо з родинами наших загиблих бійців, максимально допомагаємо, чим можемо.
“Після звільнення наших територій третина поліцейських з умовно-мирних областей працюватимуть на деокупованих “
В зв’язку з тим, що багато поліцейських воюють, який некомплект у Нацполу на даний момент?
Некомплект робочий, як і до війни. Десь 16%, це приблизно 20 тис. поліцейських.
Під час війни у нас немає проблем з комплектуванням. До війни зарплата поліцейського була неконкурентноздатною у порівнянні навіть з правоохоронцями інших структур. Поліцейські могли піти працювати у цивільний сектор на більшу зарплату. То тепер грошове забезпечення поліцейського у два рази більше, а хто служить у прифронтових регіонах та безпосередньо бере участь у бойових діях – отримує ще додаткові виплати. А цивільному сектору зараз складніше забезпечувати високі зарплати. Тож зараз ми можемо проводити якісніший відбір і мотивувати служити тих, хто є професіоналом, та суворо дотримується вимог закону та дисципліни.
А ротації є? Бо є регіони воюючі, а є невоюючі, порівняти навантаження неможливо
Звісно. В зведених загонах на постійній основі проходять ротації, це не обов’язково спецпризначенці – це можуть бути оперативники, криміналісти, слідчі, дільничні та інші поліцейські.
Тобто, слідчий з Тернополя може бути направлений в Донецьку чи Запорізьку область.
Після деокупації наших територій плануємо 30% особового складу з умовно-мирних областей направити на деокуповані території для стабілізаційних заходів.
Взагалі, поліцейські із західних регіонів, які війну не бачать, повинні якійсь час пропрацювати в прифронтових районах – щоб розуміти ситуацію, відчути її на собі, розділяти ті цінності, та врешті після війни мати змогу сміливо дивитись в очі військовим та свої колегам-поліцейським з фронтових областей.
“Поліцейських, які зрадили Присязі і під час окупації стали працювати на ворога – менше піввідсотка”
Розкажіть про зрадників у лавах поліції. Чи багато їх виявлено загалом від початку повномасштабної агресії та яким чином поліцейські перевіряються зараз на можливу співпрацю з ворогом?
Біля 400 працівникам поліції, які залишились на окупованих територіях, і після того стали працювати на ворога в правоохоронних квазіутвореннях, заочно повідомленні про підозру у державній зраді. Цифра начебто велика, але від загальної кількості поліцейських це менше 0,4%.
Ще щодо 400 поліцейських, які залишились на окупованих територіях, йде робота, відпрацьовується їхня можлива причетність до співпраці з ворогом. Але всі, хто відмовився виходити – були звільнені з лав поліції.
Постійно працює внутрішня безпека Нацполіції, перевіряються поліцейські, які працюють, зокрема, на прикордонних з рф територіях. Всіх, кого переводили з окупованих територій, всіх, по кому були хоч якісь сумніви, перевірили за допомогою поліграфу.
“Рухаємо законопроект про облік зброї”
Зброя як можливий фактор дестабілізації. Наскільки серйозна зараз ситуація по злочинах з використанням зброї, скільки вилучається?
По зброї інтенсивно працюємо. Вилучається в рази більше, ніж в мирний час. Вилучаємо на блокпостах, в схронах, в рамках оперативних закупок. Їх ми провели 588 за тільки цей рік, 4 тис одиниць зброї вилучили. Загалом це понад 1,5 млн набоїв, більше 13 тис. гранат, 2 тони вибухових речовин, 14 тис. боєприпасів.
Як працюють блокпости в Україні та яка там ситуація?
В Україні залишилося більше 300 блокпостів, постійно вилучаємо там зброю, в тому числі трофейну.
Розуміємо, що сьогодні у громадян є зброя, яку видали їм на початку війни, і трофейна. Всі її зберігають, бо не розуміють, коли закінчиться війна.
Законопроект про облік зброї ми рухаємо: щоб громадяни принесли зброю, ми її облікували і віддали назад людям до кінця війни. Після закінчення воєнного стану протягом 90 діб громадяни повинні будуть здати її. Поки цей законопроект в парламенті на другому читанні.
Українське суспільство сьогодні зі зрозумілих причин хоче володіти зброєю і відчувати себе більш захищеними. Але має з’явитись культура поводження зі зброєю. Можливо, спочатку потрібно буде дозволити володіння зброєю тим, хто вже має певний досвід і історію – хто володів мисливською або травматичною зброєю, і не порушував правила принаймні пʼять років. Можливо, встановити якийсь період у три-п’ять років, і дозволити спочатку купувати гладкоствольну і травматичну зброю. Аби людина довела, що виконує всі норми закону. І тоді вже можна дозволяти їй вогнепальну короткоствольну зброю.
Але на сьогоднішній день я проти носіння короткоствольної вогнепальної зброї на вулицях.
Що стосується зброї для захисту будинку – то ті, хто знається, розуміють, що краще тримати у приміщенні помпову рушницю – вона буде ефективнішою для самозахисту, ніж пістолет.
За оперативними даними скільки зараз знаходиться необлікованої зброї на руках у українців в тилу?
Оперативні дані є, але сказати, що вони точні, ми не можемо. Цифру не називатиму.
Те, що ми видали на початку війни – облікували, і тут ми розуміємо ситуацію.
“Поліцейський не повинен боятися використовувати зброю за законом”
Жахливий випадок у Дніпрі, який призвів до смерті нетверезого водія при затриманні патрульним. Які висновки були зроблені Нацполом?
Ми зробили висновки, розібралися з цією ситуацією, довели до відома всьому особовому складу. А ситуація дуже непроста, і правову оцінку надасть ДБР. Менше з тим, з одного боку, поліцейський не повинен боятися застосовувати зброю законно. З іншого боку, ми розуміємо високий рівень вимог та очікувань від суспільства до представника закону. Тому максимально приділяємо увагу професійній підготовці поліцейських.
Але кожен громадянин має зрозуміти, що поліцейський, коли зупиняє нетверезого водія, коли затримує грабіжника чи розбійника, коли приїжджає на факт домашнього насильства – він оцінює ризики максимально. Очікує, що сьогодні, коли в країні війна, зловмисник може бути у небезпечному психічному стані, він може бути озброєний, він може бути здатний на все.
Тому, якщо ми хочемо жити у правовій державі, суспільство повинно знати, що вимоги поліцейського треба виконувати, що не можна провокувати поліцейського, а якщо не згоден з діями правоохорнця – звертатись до суду, до ДВБ (департамент внутрішньої безпеки – ІФ-У) або ДБР (повірте, тих, хто контролює роботу поліцейських немало).
Також ми для себе зрозуміли, що потрібно повернутися до питання електрошокерів. Наші партнери навіть готові закупити їх, щоб ми не витрачали бюджетні кошти.
До того законопроекту по електрошокерам, який був відхилений парламентом у 2021 році?
Так, його повернули на доопрацювання. У народних депутатів були певні застереження та розбіжності щодо визначень. Але ми будемо лобіювати тему необхідності забезпечення поліцейських електрошокерами, як іще одним видом спецзасобу, який часто доцільніше використовувати.
“Вал шахрайства поступово збиваємо”
Злочини, пов’язані з шахрайством різного роду, мутували і вийшли на новий рівень під час війни. Наскільки серйозна зараз ситуація загалом, чи не вважаєте за доцільне проведення роз’яснювальної роботи у суспільстві, та ж сама соціальна реклама, наприклад, бо це злочин виключно на довірі українців.
Дуже болюча тема. Психологічний стан громадян грає на руку злочинцям, з’явилися нові схеми на кшталт “звільнення з полону”, “оренда квартир для переселенців”. Є також фішинг, коли за посиланням зчитуються дані карток і знімаються кошти.
Робота шахрайських колцентрів. Постійно документуємо, виявляємо, вилучаємо техніку – але цей напрямок для злочинців є прибутковим, тому на місці ліквідованих з’являються інші. Часто у цих шахрайських схемах беруть участь організовані злочинні групи, тому процес їхнього документування, на жаль, вимагає часу. Крім того, такі кол-центри знаходяться не тільки на території України, а й на окупованих територіях, та навіть за кордоном.
Розкривається шахрайств зараз в два рази більше, ми поступово цей вал злочинів збиваємо.
Наприклад, такої схеми як “ваш син в поліції”, вже майже не існує.
А щодо роз’яснювальної роботи з людьми, то вона постійно проводиться, ми зробили по цьому дуже багато. Це реклама на біг-бордах і сіті-лайтах, на радіо і по телевізору, дільничні і офіцери громад ходять до літніх людей персонально і пояснюють їм, як вберегтись.
“Готуємося до зими”
Як готується Нацпол до цієї зими з урахування досвіду блекаутів після масштабних обстрілів критичної інфраструктури минулого року?
Ми готуємося до можливих проблем з критичною інфраструктурою – з літа ще займаємося питаннями наявності генераторів, пального, радіостанцій у підрозділах поліції. Також спілкуємося з операторами мобільного зв’язку, щоб їхні вишки були заживлені до генераторів, аби був безперервний зв’язок.
Також, як і минулого року, у всіх приміщеннях підрозділів поліції будуть “Пункти незламності” для громадян, щоб елементарно мати змогу зігрітися, підзарядити мобільні телефони, випити гарячого чаю, вийти на зв’язок з рідними. Ми над цим всім працюємо.
Чи доцільно під час війни проводити реформи, щось змінювати у роботі поліції та що саме?
Ми продовжуємо постійно змінюватись, навчатись на помилках, адаптуватись до викликів та вимог. Під час війни ми переформатували департамент боротьби з наркозлочинністю – через відкритий прозорий конкурс, за стандартами міжнародних партнерів. Зробили департамент у центральному апараті, а на місцях – підпорядкували територіальним підрозділам. Призначили ефективне керівництво, яке не працювало в колишніх підрозділах боротьби з незаконним обігом наркотиків, набрали вмотивованих оперативників, перевірили кандидатів за допомогою поліграфа. Також зробили акцент на взаємодію з країнами-партнерами. Задачі перед підрозділом – не просто “закладки” виявляти, а знешкоджувати та ліквідовувати лабораторії, канали поставок.
В кіберполіції збільшуємо штат, продовжуємо проект “поліцейський офіцер громади” (на заміну дильничним), який за результатами досліджень, користується найбільшою довірою громадян. Активно розвиваємо підрозділи кримінального аналізу – які показують високу ефективність у розкритті злочинів сучасності.
Ми об’єднали в один і створили Департамент головної інспекції та дотримання прав людини – сьогодні це ефективний та комплексний департамент, який перевіряє та контролює дотримання прав людини під час надання поліцейських послуг.
Патрульна поліція – ми розширюємо присутність патрульної поліції на територіальні громади, де навіть у маленьких містах тепер будуть створені окремі підрозділи.
На перших етапах війни якісь проекти були призупинені, не до того було, зараз ми все повертаємо і розвиваємо.
Ви довіряєте своїм підлеглим-керівникам?
В кадрових питаннях ми з Міністром внутрішніх справ дивимося на професіоналізм, чесність, ефективність, відповідальність. Це все якраз про довіру. Тому хто не виправдовує таку довіру – тим, певна річ, не довіряю, і такі люди будуть змінені на посадах. Найближчим часом ще будуть кадрові зміни.
Оксана Геронтьєва
