Голова Верховного Суду Всеволод Князєв. Інтерв’ю
06.04.2022
«Ми працюємо, незважаючи на атаки. За перший місяць російської агресії українські суди ухвалили 195 тис. судових рішень», – каже Всеволод Князєв, Голова Верховного Суду.
Російська армія націлена на Вас? Ви ж очолюєте незалежну демократичну інституцію, а таких людей Кремль не любить.
Безумовно, я та інші судді Верховного Суду є мішенню Росії. І це буквально. Кілька днів тому наша судова охорона затримала диверсанта, який мав із собою спеціальні навігаційні пристрої для керування бомбардуванням будівлі Верховного Суду.
Чи досі працює Верховний Суд у Києві?
Згідно з нормативними актами наші приміщення розташовані в Києві. Закон не змінився, тому ми й досі працюємо в столиці. На початку війни я наказав, щоб частину роботи тимчасово виконували дистанційно. Деякі судді залишилися в столиці, інші – ні. Зараз військова ситуація в місті та на околицях дещо спокійніша, тож із 1 квітня повернемося до нормальної роботи, проведення засідань у приміщенні Верховного Суду. Звісно, проблеми зі сполученням лишаються, важко добиратися на роботу в Київ. Багато доріг розбито, потяги не ходять. Хоча місто й досі під обстрілами, суд має працювати. Тому було створено проєкт законодавчого регулювання дистанційної роботи, який має розглядатися найближчим часом. Із цієї нагоди я хотів би подякувати своїм колегам-суддям із Польщі, адже ми використали досвід дистанційної роботи суду під час пандемії Covid-19.
А як щодо діяльності інших судів?
Це залежить від того, про яку територію іде мова. Там, де тривають інтенсивні бойові дії та діє російська окупація, як-от у Маріуполі, Херсонській і Луганській областях, а також у деяких містах Чернігівської та Харківської областей, – суди не працюють. Деяким суддям вдалося виїхати. На жаль, із тими, хто залишився, ми не маємо контакту. Наприклад, я знаю про чотирьох суддів у Маріуполі, але нам не відомо, чи вони живі.
Чи були підтверджені випадки загибелі суддів у результаті бойових дій?
Одна з наших колег намагалася евакуюватися із Чернігова й загинула у своєму автомобілі. Російська армія обстріляла його. Очевидно, росіяни знали, що в цій машині була суддя, але підтвердження такої інформації у мене немає. Утім, це цілком імовірно, враховуючи Ваше попереднє запитання, – ми все-таки представники демократичних інституцій.
Як працюють інші суди?
Наскільки це було можливо, ми перенесли розгляд справ із тих судів, про які я розповідав, до судів, розташованих подалі від гарячих точок. Там, де немає окупантів чи активних бойових дій, суди працюють у звичайному режимі. За перший місяць війни, із 24 лютого по 24 березня, по всій Україні було ухвалено 195 тис. судових рішень. Це свідчить про те, що ми намагаємося працювати нормально, де це можливо.
Чи збираєте Ви докази воєнних злочинів?
Так, судді були залучені до цього процесу, і дуже активно. Ми готуємо матеріали як для Міжнародного суду, так і для міждержавної скарги до Європейського суду з прав людини. Створений спеціальний телеграм-канал, де ви можете розміщувати фото та відео, які є доказами воєнних злочинів, таких як обстріли цивільних житлових будинків, шкіл, лікарень тощо. Ці матеріали передаються до нашої прокуратури, а потім до вказаних міжнародних інституцій. Наскільки мені відомо, тисячі людей уже подали такі докази. Звісно, одних фотографій і відео недостатньо, вони повинні бути підкріплені заявою заявника про те, що він готовий постати перед міжнародними інституціями, щоб засвідчити, що бачив воєнні злочини на власні очі. Звісно, це станеться не відразу, але поки що, принаймні, реєструються свідків.
У Польщі теж є такі свідки серед біженців…
Я також запрошую їх повідомляти інформацію – чи то в польську, чи в українську прокуратуру. Що більше доказів, то краще.
Чи можете Ви уявити, що одного дня такі люди, як президент Путін чи генерал Шойгу, справді будуть передані до Міжнародного кримінального суду?
Так і станеться. У мене немає сумнівів. Буде новий Нюрнберг. Історія доводить, що диктатори зазвичай погано закінчують. У цьому разі вони будуть передані до Трибуналу й будуть покарані.
А якщо війна закінчиться перемир’ям, а Крим та інші окуповані Росією території залишаться в її руках?
Такий варіант був би поганим сценарієм. Історія конфліктів ХХ століття показує, що багато з них були замороженими, а кожна з воюючих сторін залишилася при своєму. Я не думаю, що ми повинні допустити це. Жодного міліметра української землі не слід залишити окупантам. Зрештою, відомо, що російська армія стріляє в мирних жителів, зокрема дітей, ґвалтує жінок, вивозить мешканців окупованих територій у невідомому напрямку. Це методи, які використували Гітлер у Третьому Рейху та Сталін у Радянському Союзі. Із цим не можна миритися, тому в інтересах України та всього світу, щоб ця війна завершилася виведенням російських військ з усіх територій України.
Росія називає вивезення людей з окупованих територій «евакуацією» і повідомляє, що їх близько 400 тис. Як ставитися до такої дії з юридичної точки зору?
Це злочин. Міжнародні конвенції дають кожному право вільно пересуватися та селитися. Примушування до зміни місця проживання – порушення прав людини. Куди депортують цих людей, точно не відомо, але я не здивуюся, якщо їх відправили до спецтаборів, можливо, навіть до концтаборів. Відомо, що в Луганську, Херсонську та Донецьку області на сході України привозять інших вихідців із глибинок Росії. Можна припустити, що лише для підтримки там путінського режиму.
Як зміниться Україна після війни? Серед українських підприємців, юристів і навіть представників місцевої влади вже лунають думки про те, що в законі потрібно багато чого змінити, насамперед щоб притягнути до реальної відповідальності за корупцію. Що Ви думаєте про це?
Корупція – серйозна проблема, яка багато років не дає Україні розвиватися. Це було перешкодою для інтеграції з Європейським Союзом. Думаю, що після важких випробувань війни, після тяжких втрат, які зазнала наша країна, безліч людей зрозуміють, наскільки шкідливим було це явище. Думаю, у багатьох людей буде певне моральне зцілення. Адже ми всі хочемо відбудувати свою країну. Вже зараз видно, що війна зруйнувала багато бар’єрів, які існували в нашому суспільстві. Ви бачите, що ми об’єднуємося. Я вважаю, що це єднання також допоможе раз і назавжди ліквідувати корупцію. Певні правові реформи, спрямовані на її обмеження, були розпочаті ще до нинішньої війни. Я згоден, що для досягнення цієї мети необхідно ще багато змін до законодавства. Зрештою, наша мета – стати повноправним членом Європейського Співтовариства.
Лише право та об’єднання нації не сприятимуть досягненню цієї мети?
Боротьба з корупцією – завдання номер один. Це треба прищеплювати ще учням із початкової школи. Адже більшість дітей знає, що не можна красти ручку чи блокнот в однокласника. Те саме стосується і корупції. Діти та підлітки повинні знати про це з раннього віку. Навіть якщо хтось має сумніви, він повинен усвідомити, що корупція послаблює нашу країну. І ми маємо бути сильними, тому що Росія не зникне з карти світу й може знову стати загрозою.
Після війни, напевно, буде програма фінансової допомоги Заходу для відбудови України. Що робити, щоб ці кошти справді йшли на реконструкцію доріг, шкіл чи будинків, а не лише в чиїсь приватні кишені?
Має бути система прозорих тендерів на різноманітні проєкти реконструкції. Я думаю, що тут, в Україні, буде потрібна допомога наших західних партнерів, щоб ці процедури були виконані та щоб кошти йшли туди, куди потрібно. Крім того, кожен наш чиновник має задуматися: чи може він обікрасти матерів із дітьми, які залишилися без житла? Чи може він обікрасти армію, яка втратила багато солдатів?
Що робити, щоб забезпечити безпеку іноземних інвесторів? Зрештою, вони можуть боятися вкладати гроші в країну, майбутнє якої невизначене?
Якщо подивитися на рейтинг сприяння розвитку бізнесу, наприклад «Doing Business» Світового банку, то можна побачити, що одним із факторів цього сприяння є суди, які злагоджено функціонують. Ми вже розпочали реформування судової системи задля її вдосконалення і, як наслідок, покращення нашої позиції в цих рейтингах. За останні кілька років позиція України в цих рейтингах покращується, зокрема тому, що реформа судів почала давати результати. Я не фахівець із господарського права, але загалом можу сказати, що багато процедур створення та діяльності компаній мають бути спрощені. Те саме стосується податкової системи. На сьогодні існує тимчасове спрощення податків, але після війни цю систему потрібно спростити остаточно. Як суддя адміністративних судів, я сам мав справу з багатьма податковими спорами і можу підтвердити, що нинішня система є надто складною.
Чим тепер польські судді та правники загалом можуть допомогти українським колегам?
Передусім я хочу подякувати вам за вашу допомогу. Я знаю, що польські судді допомагають нам різними способами – чи то грошима на потреби нашої армії, чи то прийомом біженців. Вони також прихистили багато сімей наших суддів. Юридичні організації допомагали Україні в міжнародних інституціях, щоб виключити Росію з них. Я хотів би подякувати польським юристам і всьому польському народові за цю допомогу. Звісно, ми все ще воюємо, і я можу лише просити, щоб ця допомога тривала до перемоги.
А якщо не буде перемоги?
Я не вірю в такий варіант. За потреби кожен суддя візьме до рук автомат. Жінки-судді також. Ми переможемо.
