Денис Чернишов. Заступник міністра юстиції України
25.01.2018
Пенітенціарна система України застаріла. Оновлення потребують і будівлі — найстарішу тюрму в країні побудували ще в XVII столітті, і закони. Але насамперед має змінитися ставлення суспільства до ув’язнених. «Якщо підліток потрапив у тюремну систему, йому майже нереально повернутися до нормального життя», — нарікає співрозмовник Громадського, заступник міністра юстиції України, Денис Чернишов.
Після ліквідації Державної пенітенціарної служби в травні 2016-го саме Мін’юст перебрав на себе її функції.
Ми поспілкувалися з Денисом Чернишовим про можливість умовно-дострокового звільнення довічно ув’язнених та перспективи тих в’язнів, які засуджені несправедливо.
Яких змін нині потребує пенітенціарна система?
На жаль, нам досі не вдається втекти від Радянського Союзу. Лише торік зареєстрували проект закону «Про пенітенціарну систему», яким уперше визначаються місія і мета пенітенціарної системи. А саме — відхід від акценту на виконання покарань до ресоціалізації ув’язнених і їхнього повернення до суспільства.
Тобто тепер робота з ув’язненими спрямовуватиметься саме на їхнє виправлення, а не покарання?
Звісно. Але без зміни ставлення соціуму до проблеми ми багато не змінимо. Минулого року я був гостем одного з телеефірів. Зателефонувала глядачка й каже: «Я вважаю, що всіх злодіїв треба розстрілювати!».
Мені подобається слоган пенітенціарної системи Швейцарії: «Яким ви хочете побачити сусіда, що повернувся з місць позбавлення волі?»
З таким ставленням ми далеко не підемо. Є дуже багато ув’язнених, які із соціальної точки зору вчинили невеликі проступки. За рік, два чи п’ять вони повернуться в суспільство. Якими вони повернуться? Чи буде людина морально адекватною, чи буде здоровою психологічно та фізично, чи не схоче скоїти злочин знову?
Особисто мені подобається слоган пенітенціарної системи Швейцарії: «Яким ви хочете побачити сусіда, що повернувся з місць позбавлення волі?». Таке запитання одразу наближає до проблеми.
Як досягти ефективної роботи системи?
Зрозуміло, що цей процес потребує років… і мільйонів. За роки незалежності України не побудували жодної тюремної установи. Адже будівлі — це не коньяк. І з роками вони не покращуються. Наприклад, найстаріша будівля в пенітенціарній системі збудована ще 1614 року. Звісно, жодних європейських чи світових стандартів щодо утримання ув’язнених там немає.
Пенітенціарна система — це країна в країні. У цієї країни ті ж потреби: медицина, харчування, гігієна, виробництво, освіта. Щодо всіх цих напрямків ми розробили план, який протягом наступних років утілюватимемо в життя.
Ви згадали, що в Раді зареєстрували проект закону «Про пенітенціарну систему». Що він передбачає?
Законопроект закладає фундамент для існування пенітенціарної системи як такої. Передусім передбачені зміни стосуватимуться персоналу — засади заохочення, соціальні гарантії, пенсії тощо. Пенітенціарій має цінувати роботу, а не думати, де підзаробити. Адже звідси й виникає корупція.
Ми не можемо працювати над ресоціалізацією і поліпшенням людини, яка не має мотиву для покращення .
Також зміни безпосередньо торкнуться засуджених. Ідеться про умовно-дострокове звільнення осіб, які отримали довічні терміни. Ми не можемо працювати над ресоціалізацією і поліпшенням людини, яка не має мотиву для покращення. Законопроект передбачає можливість подання звернення про умовно-дострокове звільнення особами, засудженими довічно, які вже відбули 10 років.
Далі щодо такого ув’язненого складатиметься портрет і за 15 років після звернення він може бути умовно-достроково звільнений. За умови того, що за ці роки (загалом 25 років — ред.) вона показала якісні зміни своєї особистості. Ураховуватимуться і соціальні зв’язки людини, яку освіту отримала, де вона мешкатиме, чим зароблятиме на життя, що взагалі робитиме.
Скільки засуджених претендуватиме на таке звільнення?
Якщо це якісь серійні вбивці, вони такого шансу не отримають. Але є різні випадки. Принаймні право на звернення отримають усі.
Усі ж пригадують відому історію з Чикатило? У ході його справи розстріляли людину, яка не вчиняла тих злочинів
Чи варто чекати змін незаконно засудженим в’язням?
Так, щоправда, в межах уже іншого законопроекту — 2033а. Щодо цієї ініціативи в Раді буде вже друге читання. Ні для кого не секрет, що раніше свідчення добувалися не зовсім законним шляхом — за відсутності адвоката тощо.
Ми повинні дати шанс таким людям, щоб їхні справи переглянули, і здобули докази законним шляхом.
Чи готова в такому випадку правоохоронна і судова системи визнавати власні помилки?
Якщо ми до цього не дійдемо, то якісно не змінимося. Виходить, певний прошарок суспільства затаврували, визнали винними, хоча, можливо, вони й невинні. Усі ж пригадують відому історію з Чикатило? У ході його справи розстріляли людину, яка не вчиняла тих злочинів. Отже, помилки треба визнавати. Ми всі не святі.
Чи виплачуватимуть компенсації тим, кого визнають невинними?
Усе вирішуватиме суд. Але, безумовно, компенсації мають виплачуватися. Країна зобов’язана компенсувати людині ті роки, які вона несправедливо відбула за ґратами.
Коли ж уже чекати на конкретні зміни — ваші прогнози?
Прогнози базуються на фінансуванні. Мін’юст, на жаль, кошти не виділяє. Але в нас є плідний діалог з відповідними органами. Особисто для себе ставлю реферні точки — один рік, три, п’ять та сім. На оновлення будівель теж потрібні роки. Тому треба набратися терпіння.
