Андрій Марусов. Судова каста захищає корупціонерів
27.11.2016
Українська влада багато говорить про корупцію, проте не бореться з нею як слід. Такого висновку дійшов аналітичний центр міжнародного Фонду Карнегі, пише газета “Експрес”.
“Проблема корупції нині непокоїть більшість українських громадян, а брак прогресу за найгучнішими корупційними справами є джерелом розчарування у лідерах, які прийшли до влади після Євромайдану”, — йдеться у доповіді фонду, підготованій за підсумками робочих зустрічей із представниками наших громадських організацій.
Наскільки об’єктивною є оцінка міжнародних аналітиків? З’ясовуємо це у розмові з членом правління українського відділення міжнародної антикорупційної організації “Transparency International” Андрієм Марусовим.
— У міжнародному Фонді Карнегі вважають, що антикорупційні інститути, створені в Україні, фінансово слабкі й не надто компетентні, щоб успішно працювати. Чи погоджуєтеся з такими висновками?
— Як на мене, висновки щодо діяльності антикорупційних інститутів робити рано. Якщо Національне антикорупційне бюро вже з початку року працює більш-менш стабільно, оскільки має мінімально потрібний штат, то Нацагентство з питань запобігання корупції почало працювати якихось два-три місяці тому. Антикорупційне бюро вже відкрило приблизно 200 справ. Ще немає жодного вироку за справами, переданими до суду. Але минуло не так багато часу — якихось півроку (перша підозра була висунута наприкінці грудня). Тож судити про роботу антикорупційних органів завчасно. Я б почекав бодай рік. І вже тоді давав би оцінку. Лакмусовим папірцем тут має стати розгляд корупційних справ у судах.
— Які ваші очікування щодо результатів цих справ?
— На жаль, судова каста й далі захищає корупціонерів. Надто тоді, коли йдеться про суддів, затриманих на хабарах. Саме тому ми, антикорупційна громадська спільнота, наполягаємо на створенні Антикорупційного спеціального суду, який би розглядав суто корупційні справи і судді якого були б обрані за прозорою процедурою. Поки що ж Україна демонструє найгірші в Європі темпи проведення антикорупційних реформ.
— Деякі аналітики зазначають, що нові антикорупційні структури не є цілковито незалежними, а певною мірою залежні від влади. Чи мають вони слушність?
— Так. Візьмімо, для прикладу, Нацагентство з питань запобігання корупції, головним завданням якого є перевірка відповідності даних, вказаних в електронних деклараціях чиновників, реальному рівню їхнього життя. Багато кому в уряді та в Адміністрації Президента дуже не подобався запуск електронного декларування. Зазначу, що за навмисну брехню про статки й видатки чиновники можуть потрапити до тюрми на декілька років.
Так-от, під час формування НАЗК з боку влади були спроби зробити так, щоб керівництво агентства складалося з осіб, які б постійно озиралися на президентську адміністрацію, уряд чи парламент. Частково цей сценарій реалізований. На жаль. Дехто схильний вважати, що й керівництво НАБУ “лягло” під Адміністрацію Президента чи під деякі політичні сили. Однак я б із такими висновками не поспішав. Повторюю, я б почекав і подивився, якими будуть результати за рік роботи. Бо, для прикладу, так звана газова справа, порушена проти екс-регіонала Олександра Онищенка, зачіпає інтереси людей з оточення Порошенка та інших політсил.
— За два роки після зміни влади ми бачили низку гучних затримань високопосадовців, але жодного судового вироку в кримінальних провадженнях, відкритих проти них. Суспільство вже скептично ставиться до таких затримань…
— Так, наразі всі ці гучні затримання дуже схожі на піар-арешти. Але не варто складати руки й казати: “Все пропало!” Не варто вважати, що боротьбу з корупцією провалено. Можна говорити про брак політичної волі для покарання винних у корупції. Але діяльність Антикорупційного бюро все-таки вселяє оптимізм — через ті справи, які вже відкриті і які стосуються посадовців середнього й найвищого рівня. Переконаний, потенціал НАБУ має.
— Нещодавно у вас викрали ноутбук із документами та архівом організації “Transparency International Ukraine”, а після цього двічі скоїли напад на вас. Чи маєте якісь припущення щодо причин цього інциденту?
— Я схильний це розцінювати як грубий тиск на українське відділення “Transparency International”. Минулого тижня ми спільно з британським відділенням організації провели семінар за участі міжнародних експертів, на якому говорили про потребу створити в Україні незалежний антикорупційний суд та організувати громадський моніторинг корупції у сфері оборони. Крім того, ми засудили відновлення на посаді військового прокурора Костянтина Кулика, якого НАБУ підозрює у незаконному збагаченні.
Що цікаво, головний військовий прокурор Анатолій Матіос та Костянтин Кулик у відповідь публічно звинуватили члена правління “Transparency International Ukraine” Віталія Каська в тому, що він нібито гальмував розслідування корупційної діяльності Курченка. А згодом схожі звинувачення пролунали з боку народних депутатів, близьких до оточення Сергія Пашинського, голови парламентського комітету з питань оборони й безпеки. Я не вірю у випадковий збіг цих обставин…
Наталія ВАСЮНЕЦЬ
