Андрій Бойко. Член Вищої ради правосуддя
13.02.2019
Цього року склад найвпливовішого органу в судовій систему – Вищої ради правосуддя – оновиться майже на половину. У десяти її членів (із 21) закінчується термін повноважень.
П’ятеро членів ВРП (включно з головою Ігорем Бенедисюком) нині пробують свої сили в конкурсі до Верховного Суду. Ще двоє – Павло Гречківський і Олексій Маловацький – намагатимуться переобратися на з’їзді адвокатів наприкінці цього тижня. Хоча, зазначають юристи, законодавством це заборонено.
“Я вважаю, що правових підстав ще раз бути обраним на посаду члена ВРП немає”, – каже їхній колега Андрій Бойко і зауважує, що термін повноважень, в тому числі його, закінчується 30 квітня.
“Якщо виходити з моєї позиції, то безсумнівно, у разі їх обрання легітимність двох членів ВРП може бути поставлена під сумнів. Але давайте не заглядати аж настільки наперед. Якщо вони будуть обрані з’їздом адвокатів, то подальший розвиток подій навколо цього питання, напевно, буде мати певне продовження. Дочекаємося цих рішень”, – додає він.
У ВРП Бойко прийшов після 12-річної роботи деканом юридичного факультету Львівського університету імені Івана Франка. Куди подаватиметься далі, – наразі не знає. Хоча активно бере участь у заходах, пов’язаних із реформою юридичної освіти.
Чому суддя Вищого господарського суду Артур Ємельянов був звільнений після двох років з моменту оголошення йому підозри, чи помітний вплив окремих членів ВРП на рішення більшості та з яких причин нинішні члени ради не можуть переобиратися на цю посаду, – в інтерв’ю з Андрієм Бойком.
“В Україні занадто мала історія декларування доходів і видатків, зокрема суддями”
В 2018 році Вища рада правосуддя розглянула 15 тисяч 716 скарг на поведінку суддів. Це вдвічі більше, ніж в 2016 році. І на три тисячі більше, ніж у 2017-у. Чи можна зробити висновок, що на суддів частіше скаржаться?
Напевно, ні. Справа в тому, що до ухвалення нової редакції Закону «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарні скарги на суддів першої і апеляційної інстанцій розглядала Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС). З ухваленням Закону України «Про Вищу раду правосуддя» ці повноваження перейшли до Вищої ради правосуддя (ВРП). Після втрати повноважень дисциплінарного органу ВККС передала нам понад 13 тисяч скарг на суддів. Крім того, щодня до ВПР надходили нові скарги. Це, безсумнівно, істотно ускладнило не тільки організаційно, але й змістовно нашу роботу.
Скарги, які надійшли від ВККС, ви вже розглянули?
Наразі не всі. Хоча усі вони розподілені між членами ВРП. У залишку є дуже складні скарги, де здійснюється ще перевірка, витребовуються додаткові матеріали, які можуть підтвердити чи спростувати винуватість суддів у вчиненні дисциплінарного проступку.
Якась частина суддів, очевидно, уникне притягнення до дисциплінарної відповідальності через закінчення трьохрічного терміну давності.
У такому випадку ВРП направляє матеріали дисциплінарної скарги і рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи до ВККС, яка долучає їх до суддівського досьє. У випадку проведення кваліфікаційного оцінювання чи розгляду інших питань щодо суддівської кар’єри ці матеріали можуть бути предметом додаткового вивчення і оцінки.
Впродовж 2018 року ВРП притягнула до дисциплінарної відповідальності 170 суддів (у 2017 — 96). Це дуже багато.
В європейських країнах, де рівень правосуддя є вищим, до відповідальності притягують не так багато суддів. Це доводить, що рівень компетентності, дотримання етичних норм та стандартів доброчесності в Україні поки не досяг належних стандартів.
Засiдання Вищої ради правосуддя
До слова, якщо слідкувати за співбесідами під час прямої трансляції ВККС чи ВРП, іноді складається враження, що судді намагаються пошити в дурні суспільство, пояснюючи свої статки заробітками батьків чи родичів, що працювали простими робочими на заводах, прибиральницями, поварами.
В Україні занадто мала історія декларування доходів і видатків, зокрема суддями. І зробити повну й об’єктивну оцінку того, чи дійсно спосіб життя судді відповідає його доходам в окремих випадках досить складно.
Звернув би увагу на конкурс до Вищого антикорупційного суду, до якого були долучені міжнародні експерти. Вони демонстрували дуже високі вимоги до доброчесності і професійної етики суддів. Сподіваюсь, це буде добрим прикладом для органів системи судової влади в Україні, а також для самих суддів. Якщо суспільство не переконане в чесності і порядності судді, тоді довіри до суду не буде в цілому.
«Докази, які містяться в дисциплінарному впровадженні, підтверджують, що суддя Ємельянов здійснював вплив на інших суддів»
Знову ж таки, окремі рішення ВРП щодо притягнення суддів до відповідальності судді оскаржують в суд. Влітку минулого року Верховний Суд скасував рішення ВРП про звільнення судді з Черкащини Валерія Чепурного, який ухвалював рішення про арешт вісьмох учасників Революції гідності. Велика Палата встановила, що в розгляді справи судді брав участь член ВРП Вадим Нежура. Хоча не мав права голосувати, оскільки входив до складу палати, котра розглядала цю справу.
Сталася прикра помилка. Дійсно, якщо член ВРП бере участь у розгляді дисциплінарної справи у дисциплінарній палаті, він не може брати участь у перегляді рішення у пленарному складі ВРП. Головуючий (Ігор Бенедисюк – LB.ua), зважаючи на велике навантаження, мабуть, не звернув на це увагу. Але це не було свідоме порушення. Після рішення Великої Палати ВРП повторно розглядала цю справу і знову ухвалила рішення про звільнення цього судді.
Можливо. Але суддя продовжує працювати, попри те, що підлягає звільненню.
Після скасування рішення в судовому порядку справа повертається на новий розгляд ВРП. І рада знову приймає рішення щодо цього судді.
Верховний Суд скасував також рішення ВРП про притягнення судді Галицького районного суду Львова Віталія Радченка до дисциплінарної відповідальності за нібито порушення Кримінального процесуального кодексу під час розгляду клопотання детективів НАБУ на проведення обшуків у голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка.
ВРП прийняла рішення, що ухвала слідчого судді (Радченка — LB.ua) про надання згоди на проведення обшуку була невмотивованою. Верховний Суд з цим не погодився. Може в якійсь мірі мав підстави для цього.
Але ми розглядали скаргу на суддю Радченка повторно. І знову ухвалили рішення притягнути його до дисциплінарної відповідальності, але пом’якшили вид дисциплінарного стягнення – від догани до попередження.
Cуддя Галицького районного суду Львова Віталій Радченко ( в центрi)
Останнє рішення ВРП суддя знову може оскаржити до Верховного Суду?
Так.
Тобто цей процес може тривати до безкінечності?
Не зовсім. Насправді ВРП мала би враховувати ті підстави, з яких Велика палата Верховного Суду скасувала рішення ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, або усунути допущені процедурні порушення, якщо вони мали місце. До прикладу, як в попередньому випадку (щодо судді Чепурного – LB.ua), дотриматися процедури розгляду питання і голосування.
Але щодо судді Радченка рішення ВРП залишилося таким же. Змінилось лише покарання.
Не зовсім. ВПР у цьому рішенні змінило не тільки вид дисциплінарного стягнення, але і мотивувальну частину, навівши підстави притягнення судді до відповідальності. Після цього випадку ми також дещо змінили свою практику притягнення слідчих суддів до дисциплінарної відповідальності. Адже на стадії досудового розслідування слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотримання, власне, прав людини та основоположних свобод.
Тож ми зійшлися на тому, що визнавати їхні рішення невмотивованими чи ухваленим з іншими порушеннями можна лише в тих випадках, коли порушуються права людини і основоположні свободи, передбачені Європейською конвенцією із забезпечення прав людини та основоположних свобод.
15 січня цього року ВРП звільнила суддю Вищого господарського суду Артура Ємельянова. З моменту оголошення йому підозри Генпрокуратурою пройшло два з половиною роки.
Кримінальне провадження, яке розслідує стосовно цього судді Генпрокуратура, і дисциплінарна скарга за зверненням фізичної особи – це різні процеси. Хоча від подачі скарги на цього суддю до ухвалення рішення також пройшло більше року.
У скарзі фізичної особи йшлося про те, що суддя Ємельянов на посаді заступника голови Вищого господарського суду впливав на інших суддів, чим вчинив дисциплінарний проступок. За результатами розгляду дисциплінарна палата внесла подання про звільнення судді. Воно було підтримане пленарним складом ВРП.
Суддя Артур Ємельянов
Тобто можна говорити про те, що Ємельянов таки впливав на розподіл справ і їх розгляд в суді?
Докази, які містяться в дисциплінарному впровадженні, підтверджують, що суддя Ємельянов здійснював вплив на інших суддів.
Щодо конкурсних процедур звучить чимало критики на адресу ВККС, однак фінальну крапку ставить ВРП і президент. Так, за нашою інформацією, ВККС ухвалила 109 рішень про звільнення суддів за результатами кваліфікаційного оцінювання. ВРП розглянула хіба що кілька десятків.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду і навіть Велика Палата ухвалила кілька рішень щодо складання кандидатами теоретичної і практичної частини іспиту в рамках конкурсу. ВРП має сформовану позицію з цього приводу. І якщо до нас надходить подання ВККС щодо звільнення суддів за непроходження першого етапу кваліфікаційного оцінювання – іспиту – ми їх звільняємо.
Хоча якщо суддя подає заяву про звільнення з посади за власним бажанням чи відставку раніше, то ми надаємо цьому пріоритету.
Цей нюанс дає можливість таким суддям з часом знову повернутися у професію.
Навіть якщо суддя буде звільнений за поданням ВККС, він може через рік брати участь у будь-якому конкурсі. Тому немає різниці, чи ВРП звільнила суддю з посади за власним бажанням чи за поданням ВККС.
Що стосується непроходження кваліфоцінювання за результатами співбесіди, то поки що ми не звільняли таких суддів. Більшість із них оскаржили рішення ВККС до Верховного Суду, і ми чекаємо його рішень по кожному з суддів, хто звернувся з позовом до суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду скасував рішення ВККС про внесення подання про звільнення одного судді з посади, вважаючи його недостатньо мотивованим. Чекаємо решту і будемо приймати рішення.
«Правових підстав ще раз бути обраним на посаду члена ВРП немає»
Цього року ВРП фактично на половину оновить свій склад – у десяти із 21 члена ради закінчуються повноваження. Очевидно, це вплине та темп і, можливо, якість роботи ВРП.
До певної міри, так. Досвід дає можливість значно ефективніше працювати. Я свідомий того, що декілька місяців новим членам ВРП треба буде адаптовуватися до іншого характеру роботи. Але більшість членів все таки залишається. У них вже сформоване розуміння, яким чином ухвалювати рішення за тих чи інших обставин, що брати до уваги під час розгляду дисциплінарних скарг тощо.
Чому, на відміну від двох своїх колег – Павла Гречківскього і Олексія Маловацького, ви не переобиратиметеся на цю посаду?
Я вважаю, що правових підстав ще раз бути обраним на посаду члена ВРП немає. Це моя особиста позиція. В складі ВРП ми не обговорювали це питання. І не повинні цього робити.
Поясню свою позицію. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» на момент нашого призначення передбачав, що члени Вищої ради юстиції (ВРЮ) обираються лише на один чотирирічний строк. У перехідних положеннях Закону України «Про Вищу раду правосуддя» зазначено, що ВРП є правонаступником ВРЮ, а члени ВРЮ набувають статусу членів ВРП і здійснюють свої повноваження до 30 квітня 2019 року.
Андрій Бойко
Таким чином, ми набули статусу членів ВРП. В Законі «Про вищу раду правосуддя» також визначено, що одна і та ж особа не можна бути членом ВРП два рази поспіль.
Іншими словами, члени ВРП, в тому числі і ті, хто набув такого статусу відповідно до перехідних положень Закону «Про Вищу раду правосуддя» не можуть претендувати поспіль на цю посаду.
Мабуть, пан Гречківський і пан Маловацький по-іншому читають закони.
З етичних міркувань, я не буду коментувати позицію своїх колег.
А секретаріат ВРП не повинен був висловити свою позицію під час отримання документів від кандидатів? Наприклад, відмовитись приймати від них документи.
Секретаріат може висловити свою позицію. Але рішення ухвалюватиме, в даному випадку, з’їзд адвокатів.
Чи поставить під сумнів діяльність ВРП повторне обрання двох її членів?
Якщо виходити з моєї позиції, то безсумнівно, у разі їх обрання легітимність двох членів ВРП може бути поставлена під сумнів. Але давайте не заглядати аж настільки наперед. Якщо вони будуть обрані з’їздом адвокатів, то подальший розвиток подій навколо цього питання, напевно, буде мати певне продовження. Дочекаємося цих рішень.
Водночас голова і четверо членів ВРП претендують на посади суддів Верховного Суду.
Закон «Про Вищу раду правосуддя» не встановлює обмежень для членів ВРП щодо участі в конкурсах на суддівські посади. Аби уникнути конфлікту інтересів, що може виникнути під час розгляду питання про призначення кандидатів на посади суддів Верховного Суду, ВРП звернеться за роз’ясненням НАЗК. Така ж практика була під час першого конкурсу до Верховного Суду, в якому брали участь двоє членів ВРП.
Можливо, виникає певний етичний момент, що члени органу, який ухвалює рішення в рамках конкурсної процедури до Верховного Суду, беруть участь в конкурсі, а їхні колеги потім повинні голосувати за них. Якщо будемо слідувати законодавчій процедурі, то, сподіваюсь, ми достойно пройдемо етап рекомендації для призначення до складу Верховного Суду.
Що стосується окремих членів ВРП (в тому числі Ігоря Бенедисюка), то вони були суддями вищих спецсудів до призначення членами ВРЮ. Сьогодні ці суди ліквідовані. І для продовження суддівської кар’єри вони вирішили брати участь у конкурсі.
«Пояснення, мовляв, «це хороший суддя» не може бути індульгенцією від дисциплінарної відповідальності»
Під час нашого попереднього інтерв’ю ви відзначали, що ВРП – колегіальний орган, де досить складно відстоювати свою – не завжди схожу з іншою – позицію. Чи задоволені ви діяльністю ВРП за період своєї каденції?
Не можу однозначно відповісти. Загалом, напевно, що так. Але іноді – пишу окремі думки, пояснюю, чому виступаю проти.
Можливо, мені би хотілося, щоб ВРП була набагато ефективніша, щоб був більш якісний розгляд дисциплінарних справ. А це, в свою чергу, позитивно б впливало на ефективність та якість правосуддя. Хоча, останнім часом, я почав толерантніше ставитися до нинішньої ситуації, розуміючи, що судова система проходить складний шлях трансформації. Поступово відбувається процес зміни стандартів і стереотипів у здійснення правосуддя. Суспільство має зрозуміти, що зміни у системі правосуддя будуть тривалішими ніж це уявлялося на початку реформ. Але позитивні зміни відбуваються і про них треба говорити. Процедури кваліфікаційного оцінювання та дисциплінарної відповідальності вже мають позитивний вплив на ефективність системи правосуддя .
Якщо суддя розумітиме, що відповідальність буде невідворотна, що він не зможе «домовитися», когось знайти, хто його «підстрахує», а дотримуватиметься закону і власного сумління, то може спокійно працювати і формувати свою професійну кар’єру.
Ви помічали хоч раз, що хтось із членів ВРП намагається «підстрахувати» когось із суддів?
Не виключаю таких спроб. Іноді під час засідань проявляється підвищена активність когось з колег до розгляду того чи іншого питання. Не обов’язково за цим простежується якийсь корупційний інтерес. Можливо, член ВРП знає цього суддю, має позитивне про нього враження. Однак, як на мене, пояснення, мовляв, «це хороший суддя» не може бути індульгенцією від дисциплінарної відповідальності.
Як будь-який колегіальний орган, ВРП очевидно ділиться на окремі групи, зважаючи на різні цінності, підходи в роботі. Чи існують групи впливу, так би мовити? Котрі намагаються сформувати більшість в раді.
До певної міри, склад ВРП поділений на групи, котрі співпадають з дисциплінарними палатами. Звісно, це більш згуртований структурний підрозділ, ніж пленарний склад ради.
В різних палатах формуються певні підходи щодо окремої категорії дисциплінарних справ. І можуть бути розбіжності в дисциплінарній практиці. І під час пленарного розгляду (усім складом ВРП) певної справи відчутна розбіжність між членами палат.
Наведіть приклад.
У дисциплінарній палаті, до складу якої я входжу, до прикладу, розглядали справу щодо одного судді, якого притягнули до адмінвідповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. Ми ухвалили рішення про притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності і застосували стягнення у виді подання про його звільнення з посади. Пленарний склад ВРП змінив наше рішення і пом’якшив відповідальність судді.
Перед цим інша палата розглядала аналогічну дисциплінарну справу і вирішила відсторонити суддю від здійснення правосуддя на шість місяців з направленням судді на навчання в Національну школу суддів. Колеги з цієї палати вже у пленарному складі підтримували свою позицію, коли переглядали наше рішення про звільнення судді. От маєте приклад розбіжності, яка впливає на розгляд певних питань.
А що можна навчитися в Школі суддів в такому випадку?
Мабуть, етичних стандартів. Як себе необхідно поводити, будучи суддею.
Скільки триватиме навчання?
Від трьох до шести місяців.
До речі, при перегляді нашого рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у пленарному складі ВРП ми не можемо брати участі. І воно може бути змінене, адже члени іншої палати не завжди поділяють нашу правову позицію. Цього суддю, приклад якого я наводив, також направили на навчання в Національну школу суддів (посміхається – LB.ua). І таких випадків – ціла низка.
Фото: Макс Требухов
Чи лобіює хтось із членів ВРП ухвалення конкретного рішення?
До мене ніхто не звертався з такими проханнями. Навіть з мого рідного регіону (зі Львова – LB.ua). І мені приємний цей факт.
Це свідчення того, що судді розуміють мою функцію і не ставлять ні мене, ні себе в некомфортне становище. Думаю, їм також було б неприємно почути, що я цього робити не буду.
“Хто би що не казав, а процедури конкурсу почали якісно впливати на чимало процесів в системі правосуддя”
Очевидно, останньою конкурсною процедурою для вас на посаді члена ВРП буде призначення нових суддів Верховного і Вищого антикорупційного суду. ВККС обіцяє оголосити переможців до кінця лютого. Чи встигне ВРП прийняти рішення до президентських виборів?
Сподіваюсь, так. Ми вже маємо досвід з конкурсом до Верховного Суду. Добре відпрацьовані організаційні процедури. Є досвід членів ВРП, яким чином готувати висновки щодо кандидатів, що перевіряти, на що звертати увагу. Можливо, цей процес зараз буде більш ефективним, як в плані строків розгляду, так і щодо якості оцінки матеріалів від ВККС.
Голова ВККС Сергій Козьяков не приховує, що завершення принаймні цих двох конкурсів до президентських виборів є ключовим завданням. У випадку зміни глави держави вони можуть призупинитися.
Ми не прив’язуємо процес формування цих двох судів до виборів. Однак, я вважаю, що для нас завершення цих процедур в короткий строк також є важливим. Хто би що не казав, а процедури конкурсу почали якісно впливати на чимало процесів в системі правосуддя.
Зокрема, ефективність конкурсу до Верховного Суду відобразилась, по-перше, на формуванні якісного складу суду, а по-друге, на формуванні механізмів забезпечення єдності судової практики.
Чи несе відповідальність ВРП за результати конкурсів до Верховного Суду і Вищого антикорупційного суду, як вважаєте?
Потрібно спочатку, щоб завершились конкурсні процедури. І ми побачили, кого ВККС таки рекомендує на призначення в ці суди.
Під час попереднього конкурсу, пам’ятаєте, окремі члени ВРП надали низку негативних висновків щодо кандидатів до Верховного Суду, що були предметом ретельного обговорення в нарадчій кімнаті. Тому ми відповідально ставимось до розгляду цих питань. З іншого боку, треба зазначити, що ВККС набула дуже серйозного досвіду з проведення конкурсних процедур. Тож цього разу все може бути по-іншому, значно ефективніше.
Як би ви загалом оцінили судову реформу? Які позитивні і негативні її наслідки?
Найбільшим негативом судової реформи є те, що на момент початку реформи (можливо й об’єктивно) не було розуміння, на який строк вона розтягнеться. У мене таке враження, що було велике сподівання завершити її в значно коротші терміни. Натомість конкурсні процедури і кваліфікаційне оцінювання суддів затягнулися. В багатьох судах сьогодні не вистачає суддів, виникає надмірне навантаження на суддів, які здійснюють правосуддя, особливо у великих містах. І без сумніву це впливає на якість і ефективність правосуддя.
Фото: Макс Требухов
Тим паче, що реформа може зупинитися після зміни влади.
Я сподіваюся, що цього не відбудеться.
Якщо відбуваються якісні зміни, а вони відбуваються, треба набратися терпіння, і довести все до кінця. Хоча, можливо, окремі процедури і ефективність діяльності органів судової влади щодо реалізації реформи необхідно покращувати.
“Чотири роки на посаді члена ВРП дали мені великий досвід іншого плану. Я побачив зсередини судову систему”
Судова реформа, задекларована Адміністрацією президента, передбачала в тому числі ухвалення закону про вищу юридичну освіту. Очевидно, цей етап, як і реформа адвокатури, не буде реалізований в найближчій перспективі.
Наскільки я знаю, ви активно долучаєтесь до будь-яких ініціатив, пов‘язаних із реформуванням юридичної освіти. Навіть були одним із активних лобістів (в хорошому сенсі) введення тесту на кшталт ЗНО для магістратури на юридичних факультетах.
Юридична освіта має дуже велике значення у професійному становленні, особливо для діяльності на посадах судді, адвоката та прокурор.
В університеті формується система цінностей, спосіб мислення, закладаються етичні стандарти майбутнього правника. Якщо в Україні буде якісна правнича освіта, то добір на посади суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів, буде набагато якісніший.
Сьогодні лише кожен 12-й випускник закладу вищої юридичної освіти працює за спеціальністю. Це менше 10 %. А в цьому навчальному році тести для вступу в магістратуру не склали 33% студентів, які закінчили навчання на рівні «Бакалавр». Хоча пороговий бал для участі у конкурсі був навіть трохи занижений. Це ще раз свідчить про досить серйозні проблеми з якістю юридичної освіти в Україні.
Ви хотіли би продовжити свою кар‘єру саме в цьому напрямку чи плануєте повернутися до викладання?
Я поки не загадую наперед. На сьогодні не маю жодних пропозицій. Можливо, буду проявляти ініціативу і, умовно кажучи, стукати в двері якогось університету, можливо, що мій досвід ще буде корисним.
Тобто ви не виключаєте повернення до викладацької діяльності?
Звісно. Я 12 років був деканом юридичного факультету (Львівського національного університету імені Івана Франка — LB.ua). У мене сформувалося певне розуміння стандартів юридичної освіти, механізмів забезпечення її якості. А чотири роки на посаді члена ВРП дали мені великий досвід іншого плану. Я побачив зсередини судову систему. Знаю, як вона функціонує, які має вразливі місця і перспективу розвитку.
Вікторія Матола
