Як облаштовано український табір для полонених
22.05.2022
Утримання полоненого росіянина обійдеться Україні 90 тис. грн на рік
Словосполучення «Женевська конвенція» заступниця міністра юстиції Олена Висоцька у бесіді з «Главкомом» вжила близько десяти разів. Адже ті, хто ще вчора стріляв по українцях, руйнував житлові будинки,катував мирне населення, потрапивши у полон, опиняються під захистом міжнародного права. Конвенція, яку Україна ратифікувала у 1954 році, передбачає: сторона збройного конфлікту гуманно поводиться з військовополоненими без будь-якої дискримінації.
«Вибачте, але це не курорт. Проте краще за польові умови, у яких перебувають російські солдати», – запевняє Висоцька.
На середину травня 2022 року в Україні функціонує понад 30 дільниць для тримання військовополонених на базі установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби. Також створено перший табір для тримання полонених російських солдатів. Він розрахований на пів тисячі схоплених окупантів.
Однак у цілях національної безпеки Олена Висоцька не називає його розташування, уточнивши, що він знаходиться подалі від зони бойових дій.
Офіційна статистика генштабу ЗСУ дає дані, що Україна взяла у полон близько тисячі російських солдат. Якою цифрою оперує Мін’юст і де російські вбивці та кати наразі перебувають?
З початком війни в Україні створено Національне інформаційне бюро, яке веде реєстр військовополонених. Тому Міністерство юстиції не даватиме коментарів щодо кількості. Наше завдання – утримання військовополонених, котрі прибувають до дільниці або табору. Лишень можу додати таке: з початком другої фази війни кількість полонених росіян збільшилася. Однак ця цифра не є сталою, оскільки постійно відбуваються обміни.
Наприкінці березня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова відвідала один зі столичних пунктів, де утримують російських полонених. За її словами, усі права, згідно із Женевською конвенцією про військовополонених, дотримуються. Каже: ніхто не зняв із офіцерів форму, на ній так і написано «Армия России». Ви особисто бували у місцях, де утримуються російські полонені?
Для мене це не нові місця. Це інфраструктура, яка не вирізняється високими стандартами, але вона знаходилася в активному реформуванні останні три роки. Нині ж Мін’юст намагається створити нормальні умови для перебування військовополонених, щоби показати усьому світу і самим полоненим росіянам цивілізоване обличчя України. І не дати шансів на жодні юридичні проблеми. Для цього наші спеціалісти детально опрацювали Женевську конвенцію та залучали міжнародних експертів. Ми й надалі запрошуємо Червоний хрест та інші донорські організації допомагати, щоб у військовополонених не виникало жодних питань.
Полонені росіяни у кращих умовах, аніж українські засуджені, котрі сидять у камерах або слідчих ізоляторах?
Я не можу так сказати. Вони точно у кращих умовах порівняно з тим, як вони жили у воєнній обстановці: хтось був у полі, а когось наші військові знаходили й у лісі. Водночас не можна сказати, що ми навмисно погіршуємо їхні умови, мовляв, хочемо помститися за те, що вони робили на полі бою або в окупованих містах. Ми не саджаємо їх у непристосовані підвали, як це робить Росія щодо полонених українців. Україна поводиться з ними, відповідно до Женевської конвенції: лікуємо, годуємо, одягаємо і утримуємо в належних умовах.
Заступниця міністра юстиції Олена Висоцька: Ми створюємо європейські умови для військовополонених, щоби показати їм і світу цивілізоване обличчя України (фото з відкритих джерел)
Кабінет міністрів 5 квітня затвердив Порядок тримання військовополонених. Де планується виділяти площі під табори для полонених росіян і що для цього вже зроблено?
Ще до появи урядової постанови Міністерство юстиції створило понад 30 дільниць для тримання військовополонених на базі установ виконання покарань. Адже полонені росіяни постійно прибували і їх десь необхідно було розміщувати. Наше відомство керувалося Женевською конвенцією, забезпечуючи їх відповідними умовами перебування.
Що стосується табору для тримання військовополонених, це складніший процес. Ми мали всередині широку дискусію, тому що не до кінця розуміли, про яку кількість військовополонених взагалі йдеться. Тобто чи будуть обміни, чи будуть накопичувати полонених, скільки триватиме війна.
Наразі табір зареєстровано як юридичну особу. Він розрахований на 500 полонених. Крім цього, Кабмін затвердив фінансування, яке буде спрямовано на дооблаштування табору, відповідно до вимог Женевської конвенції.
Очевидно, ви маєте на увазі 44,7 млн грн, які 7 травня уряд виділив Міністерству юстиції. На що конкретно витратите кошти? І ще уточнення: у якій частині України цей табір?
За рекомендаціями Женевської конвенції, табір повинен бути розташований подалі від зони активних бойових дій, у глибокому тилу. Україна дотрималася вказаних застережень і організувала його на базі однієї з установ кримінально-виконавчої служби.
Слід розуміти: до війни у нашій країні не діяло таких установ, як табір. Тому основні витрати, кошти на які передбачив Кабмін, планується спрямувати на адміністрування та охорону, закупівлю предметів гігієни для полонених, їхнє харчування і медичне забезпечення. Зокрема, Женевська конвенція досить вимоглива у питанні медзабзпечення та проведення діагностики військовополонених. Це дороговартісне обладнання.
Повірте, під час підготовки урядового рішення, Мін’юст надав детальну калькуляцію витрат на утримання табору.
За вашими підрахунками, скільки нашій державі вартує утримання одного військовополоненого на добу?
Усе впирається у методику підрахунку, щоби цифри виглядали коректними. Наприклад, утримання засудженого або ув’язненого коштує бюджету 130 тис. грн на рік. Приблизно 10 тис. грн на місяць. Багато хто з громадськості обурювалися, мовляв, чому така велика сума? Річ утім, що у згадані суми входить не лише харчування в’язнів, а й оплата праці адмінперсоналу, витрати на енергоносії, капітальні видатки на утримання колоній тощо.
Якщо 45 млн грн, які виділив уряд, поділити на 500 полонених, виходить 90 тис. грн – стільки вартує утримання одного полоненого росіянина. Але левову частину цих коштів заберуть капітальні видатки, у тому числі – на закупівлю медичного обладнання для повноцінного функціонування табору.
Ви наголошуєте, що табір треба іще доукомплектовувати. Наскільки він зараз готовий до роботи?
Заклад придатний для утримання 200 осіб. Щоб розмістити іще 300, необхідно відремонтувати приміщення, завезти ліжка, обладнання для пральні та їдальні. Тому табір запускаємо частково. Решта військовополонених тимчасово перебуватимуть у дільницях. Окремо просимо міжнародних партнерів та донорів надати допомогу із забезпеченням медикаментами та речами особистої гігієни. Це дасть змогу зекономити бюджетні кошти і направити їх на потреби української армії.
Чи є ця зворотна комунікація з боку міжнародних донорів?
Вони по-різному реагують на прохання, зважаючи на специфіку нашої сфери. Є готовність більше допомагати Україні політично або надавати військову підтримку. Що стосується наших заявок на допомогу для військовополонених, то вони не на перших сторінках за пріоритетністю. Треба розуміти, що європейці дуже обережні у таких питаннях. Зі свого боку ми ведемо перемовини і пояснюємо, у яких важких умовах нині знаходиться Україна.
На Міністерство юстиції покладено чітку функцію – забезпечити утримання військовополонених, підготувавши необхідну інфраструктуру. Україна діє у рамках Женевської конвенції. А якщо ж військовополонені бажають додаткових покращень, то вибачте, ви не на курорті. Переконана, що російські солдати вже зрозуміли, що їм і так пощастило зі стороною конфлікту, яка бере їх у полон.
Україна має намір залучати військовополонених до суспільно-корисних робіт. До чого вони нині вже задіяні?
Справді, така можливість передбачена Женевською конвенцією. І більше розрахована на тривале утримання військовополонених. У нашому ж випадку про їхнє залучення до суспільно-корисних робіт поки не йдеться. Адже більшість полонених перебувають у дільницях та готуються до обміну (із останніх заяв віцепрем’єра Ірини Верещук – Україна запропонувала Росії обміняти поранених бійців з «Азовсталі» на полонених російських солдатів – «Главком»).
Коли ж станеться так, що всіх полонених переведемо до табору, тоді їх залучатимемо до праці, але у межах периметру самої установи. Передовсім це пов’язано із питаннями безпеки.
Окремо варто переговорити з представниками бізнесу про те, що можна їм доручити. Очевидно, це буде низько кваліфікована робота. Бо вони не з усім устаткуванням зможуть працювати. Усі ж бачили, як російські солдати дивилися на пральні машини ніби на щось коштовне…
Віталій Тараненко
