Справа в’язня, який втікав з української колонії на гелікоптері

15.04.2021

Вісім років тому, навесні 2013 року, у Петрівській колонії суворого режиму №49, що у селі Новий Стародуб, неподалік Олександрії, сталась надзвичайна подія. Немов у голлівудському фільмі на територію колонії залетів гелікоптер.

Як потім з’ясувалося – один з ув’язнених, Дмитро Тичков, організував втечу.  Тоді йому не вдалося здійснити заплановане, але за три роки Тичков таки втік із виправного закладу у Кропивницькому.

Що з цією справою нині, й чому втікача нешукають, вирішила дізнатися “Українська правда. Життя”.

“Украл, выпил, в тюрьму”

На момент спроби втечі з Петрівської колонії Дмитру Тичкову був 41 рік.

Він родом з Криму, жив у Сімферополі, був одружений, виховував неповнолітню доньку.

Починаючи з 90-х років, його біографія налічує 5 судових вироків, кожен з яких він отримував тільки-но вийшовши з-за ґрат. Щоразу йому вдавалось звільнитись достроково за зразкову поведінку.

Вже у 2002-му він загримів за ґрати на 4 роки за шахрайство і підробку документів.Так, за інформацією з судових ухвал, у 1999-му за незаконне носіння й зберігання зброї Тичков отримав 2 роки позбавлення волі.

Звільнився раніше, проте на волі довго не пробув. Знову ж таки за шахрайство у 2005 році отримав ще 6 років ув’язнення, але за три роки домігся м’якшого покарання у вигляді виправних робіт.

У 2009-му отримав свій четвертий вирок за махінації з банківськими картками. І знову таки вийшов достроково.

До суду навіть надали лист від роботодавця, який обіцяв влаштувати чоловіка на посаду веброзробника, в’язень чудово розумівся на програмуванні.

Останнім вироком, який відбувати Тичков прибув на Кіровоградщину, його засудили за викрадення мільйона гривень з сейфа підприємства, де він працював начальником інформаційної безпеки.

Згідно з матеріалами справи, половину вкрадених грошей він передав знайомому в Росію, де той їх поклав на депозит під відсотки.

Окрім 7 років позбавлення волі Сімферопольський райсуд ухвалив конфіскувати усе майно засудженого на користь держави. Та, схоже, забрали не все.

Гелікоптер до в’язниці

Дмитро Тичков спланував втечу з Петрівської колонії залучивши до оборудки Олега Крушанока, котрий відбував покарання за зґвалтування.

В матеріалах справи йдеться, що той заборгував йому картковий борг.

У тюрмі, вказано у тексті обвинувачення, Тичков обдзвонив приватні авіакомпанії та замовив гелікоптер. За легендою – для перевезення цінного вантажу до Херсона.

Дорогою до колонії пілот мав приземлитися в Олександрії і підібрати там вітчима Крушанока, якого той залучив на прохання Тичкова.

Вітчим виконував роль охоронця й мав повідомити пілоту координати наступної точки посадки.

Напередодні він забрав макет автомата Калашникова, який телефоном замовив у Криму та перенаправив “Новою поштою” Тичков.

Де в колонії в’язні взяли не те що телефони, а залізний трос, замок і вапно, так і лишилось загадкою.16 березня Крушанок намалював вапном посадкове коло на території спортмайданчика колонії та, виконуючи наказ Тичкова, тросом і навісним замком заблокував єдині ворота до площадки, аби їх не спинила охорона.

Як і те, чому тюремники не помітили малюнку.

Коли гелікоптер приземлився на території колонії, Тичков і Крушанок побігли до нього й погрожуючи макетом автомата наказали пілоту злітати.

Але спроба провалилася. Працівники тюрми почали кидати каміння у гелікоптер та попередили, що стрілятимуть. В результаті пілот Євген Зотов вимкнув двигун та викинув ключі.

Фігурантів взяли під варту, розпочався судовий процес, Дмитра Тичкова етапували до Кропивницького.

Як судили втікачів

У справі про спробу втечі з Петрівської тюрми відбулося п’ять судових розглядів – від районного до касаційного суду.

Остаточні вироки отримало лише двоє людей – пілот Євген Зотов і пособник Тичкова Олег Крушанок. Вітчим останнього помер у 2015 році, справу щодо нього закрили.

У Петрівському райсуді Кіровоградської області обвинувачений Тичков дотримувався версії, що з колонії тікати не збирався, а хотів лише передати флешки з ключами авторизації до рахунків з накопиченими ним коштами для його сім’ї.

Пілот стверджував, що про втечу нічого не знав, а територія колонії, куди він спрямував гелікоптер, була схожа на промисловий об’єкт тож в нього не виникло підозр. Про політ він повідомив авіаслужби.

Мовляв, того дня покурив суміш, що викликала в нього ейфорію, а коли побачив у гелікоптері Тичкова, під її дією став виштовхувати останнього. На цьому їх і затримали.Олег Крушанок доводив, що тікати не збирався, а лише допомагав в оборудці з передачею грошей.

Вироком Петрівського райсуду у 2014 році усіх засудили до позбавлення волі від 5 до 14 років. Пілот відбувся строком умовно.

У момент оголошення вироку усі фігуранти, крім пілота, перерізали собі вени. За словами очевидців, це було більше схоже на показову акцію, ніж реальну спробу самогубства. Їм одразу надали допомогу.

Рішення суду було оскаржене. Апеляційний суд Кіровоградської області призначив пілоту штраф, а за обвинуваченням у пособництві втечі виправдав.

Тичкову зменшив строк до 12 років позбавлення волі.

В касаційній інстанції це рішення визнали незаконним, адже чомусь суд свого рішення належним чином не обґрунтував.

Вдруге в апеляції вирок районного суду взагалі скасували і передали на повторний розгляд до Кіровоградського районного суду.Відтак справу передали до апеляційного суду на повторний розгляд апеляційної скарги.

Мовляв, у письмовому тексті оригіналу вироку суду першої інстанції виявили невідповідність інформації, зафіксованої під час судового провадження.

Зокрема, судячи з другого вироку, не врахована інформація про передачу записки Тичковим Крушаноку, коли ті були в ізоляторі, в якій містились вказівки як свідчити, щоб у справі змінили кваліфікацію.

Таку ж записку знайшли у пілота. В ній була вказівка повернути гроші та інструкції що говорити.

У березні 2017 року, тобто за 5 років після подій, Кіровоградський райсуд виправдав пілота за обвинуваченням у пособництві втечі та присудив 510 грн штрафу за порушення правил повітряних перельотів.

Олег Крушанок отримав 8 років позбавлення волі. Дмитро Тичков на момент вироку перебував у розшуку.

Втеча №2

У вересні 2016 року Дмитро Тичков зник з камери №77 режимного корпусу Кіровоградської установи виконання покарань №14, куди його перевели на час судового розгляду справи про спробу втечі з Петрівської тюрми.

Лише за два дні після втечі ЗМІ дізналися про це з Facebook ексголови Державної пенітенціарної служби України Сергія Старенького.

За інформацією з кримінального провадження від 7 вересня 2016 року, вранці 6 вересня в’язень втік у контейнері сміттєвоза, що виїжджав з території тюрми.

Його недорахувалися лише ввечері того дня, після чого оголосили сигнал “Буря-3” (втеча в’язня) й викликали слідчих.

Зміна прізвища та загадкова загибель

За 4 роки після втечі колишня дружина в’язня звернулася до Кіровського районного суду Кропивницького з проханням встановити факт смерті Тичкова. Мовляв, в інтересах своєї доньки, яка має отримати спадщину.

У матеріалах справи йдеться, що у лютому 2017 році Тичков, перебуваючи в Криму, прийняв громадянство Росії, за даними Інтерполу, змінив прізвище на Шереметьєв й отримав новий паспорт.

Заявниця стверджувала, що у січні 2019 року Тичков при керуванні парапланом в районі с. Зелене Бахчисарайського району АР Крим не впорався з керуванням і внаслідок падіння повітряного засобу загинув.

На підтвердження надала медичне свідоцтво і довідку про смерть, видані на окупованій території.

Суд, узявши до уваги ці дані, а також лист Об’єднаної федерації спорту надлегкої авіації Росії, фотознімки поховання і покази свідка, встановив факт смерті в’язня-втікача.

На основі встановлення факту смерті адвокати родини Тичкова-Шереметьєва через суд закрили провадження у справі спроби втечі з Петрівської колонії.

А також звернулися до суду з клопотанням закрити розслідування щодо втечі з СІЗО. Втім, як ідеться в ухвалі Кропивницького апеляційного суду від 21 липня 2020 року, їм це не вдалося.

На суді досліджувались 4 фотознімки із зображенням людей, паркану, пам`ятника, труни, таблички з написом. Проте у висновку експерта йдеться, що на фото є ознаки монтажу.

Крім цього, слідчі виявили в інтернеті та запротоколювали статті з кримського сайту, присвяченого парапланеризму.

Серед учасників змагань, датованих червнем 2019-го, тобто за пів року після нібито смерті втікача, згадується Дмитро Шереметьєв.

Вивчивши цю інформацію суд дійшов висновку, що у кримінальному провадженні треба провести низку слідчих дій, аби підтвердити чи спростувати факт загибелі в’язня-втікача.

У коментарі журналісту начальник поліції Кіровоградської області Роман Козяков повідомив, що слідство перевіряє чи дійсно фігурант справи загинув.

“Довідка (про загибель – авт.), яка до нас дійшла, ми її не сприймаємо, вона скоріше всього підроблена.

Вірогідно, це було створено, аби ввести слідство в оману. Наразі ці відомості перевіряються“, – зазначив Роман Козяков.

У разі, якщо справу закриють, особу мають зняти з розшуку. Нині у базі розшуку МВС Тичков фігурує під новим прізвищем – Шереметьєв.

18 покараних. Чи ні?

У прокуратурі Кіровоградської області на наш запит повідомили, що кримінальне провадження за фактом втечі Тичкова з СІЗО зупинене на підставі перебування особи в розшуку.

Щодо притягнення до відповідальності посадовців виправної установи, то розслідування за фактом неналежного виконання ними своїх обов’язків проводилося. Провадження порушували за статтями співучасть у втечі.

Проте про підозру так нікому і не повідомили, а справу закрили за два роки через встановлення відсутності в діянні складу злочину.

“Начальнику установи внесено документ прокурорського реагування за результатами розгляду якого до дисциплінарної відповідальності притягнено 18 посадовців”, – йдеться у відповіді.

Ми отримали наказ про дисциплінарні стягнення щодо посадовців виправного закладу №14 (нині СІЗО) за підписом начальника управління Держпенітенціарної служби України у Кіровоградській області.

Так, сувору догану отримав начальник кіровоградської 14-ки Ігор Калашников.

Він, згідно з наказом, усунувся від участі в оперативно-службовій діяльності установи, послабив контроль за підлеглими, неналежно організував роботу пункту пропуску.

Втім, за рік посадовець пішов на підвищення – отримав посаду заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Мін’юсту.

Судячи з декларацій, він працює у пенітенціарній системі по сьогодні.

Журналіст намагався взяти в Ігоря Калашнікова коментар з цього приводу та говорити він відмовився.

“П’ять років пройшло. Я поняття не маю. Тому всього доброго”, – сказав телефоном Калашніков.

П’ятьох осіб звільнили, водночас один з них сам подав рапорт. Втім, далеко з системи вони не пішли.

Так, заступник начальника СІЗО з режиму і охорони майор внутрішньої служби зайняв керівну посаду у Бориспільській виправній колонії №119, де зараз працює помічником начальника.

Заступник начальника відділу режиму охорони капітан внутрішньої служби нині працює начальником відділу охорони у Кропивницькій виправній колонії №6, що практично через дорогу від 14-ки.

Старшого уповноважений оперативного відділу капітана внутрішньої служби звільнили через відсутність оперативної обізнаності про негативні процеси в середовищі ув’язнених. Але судячи з декларацій, він поновився і як мінімум до 2020 року працював у СІЗО.

У рамках перевірки тюремники дійшли висновку, що за недостатній контроль діяльності закладу заслуговує суворого покарання перший заступник начальника обласного управління Держпенітенціарної служби України Володимир Воробйов. Оскільки він сам подав рапорт, цим і обмежились.

Ми поцікавились у колишнього посадовця чому він звільнився, адже решта його колег не залишилися без роботи.

“На той період уже було рішення про розформування управління (Держпенітенціарної служби – авт.) у Кіровоградській області.

У мене була вислуга. Це не в тому сенсі (звільнення – авт.), що я попав під жорна цього наказу.

Я тоді давно для себе прийняв рішення звільнятися, пішов на пенсію за вислугою років без проблем”, – сказав телефоном Воробйов.

На питання хто, на його думку, безпосередньо винен у тому, що в’язень втік, колишній посадовець припустив, що співробітники СІЗО, які “десь не догляділи, десь не до кінця виконали свої обов’язки“.

Як фізично Тичкову вдалося покинути виправний заклад чоловік говорити відмовився.

Серед звільнених була й молодша інспекторка відділу режиму і охорони сержантка Марія Шведа. Втеча відбулась у її зміну, тож посадовицю звинуватили у неналежному виконанні обов’язків щодо покамерної перевірки ув’язнених.

Жінка оскаржила звільнення. Суд ухвалив компенсувати їй понад 10 тис. грн зарплати за час вимушеного прогулу.

Марія Шведа від коментарів відмовилась проте спрямувала до своєї адвокатки.

Адвокатка Оксана Комякова у коментарі журналісту повідомила, що в рамках судового розгляду вивчали матеріали перевірок, більша частина з яких мала гриф службової таємниці.

Не розкриваючи деталей адвокатка лише повідомила, що камери відеоспостереження того дня в СІЗО не працювали.

“Із камери вивести людину, провести з поверху на поверх і потім на вулицю, виводні дівчата не мали фізичної змоги.

Це міг зробити лише черговий офіцер”, – зауважила Комякова.

На суді з’ясували, що посадовиці доручили інспектувати три пости, хоча за посадовими інструкціями вона мала заступати на службу лише на одному.

Кількість в’язнів на цих постах збігалась з числом, зазначеним у постовій відомості.

Інша працівниця СІЗО, яка прийняла зміну після інспекторки, підтвердила, що звіряючи кількість ув’язнених, їхня чисельність також збігалась з числом у відомості, а ув’язнений спав. Проте підтвердити, чи був то саме Тичков, не змогла.

Крім цього, позивачка пояснювала – пройти всі три пости, які до того ж були обладнані камерами відеоспостереження, можна лише у супроводі сертифікованого спеціаліста, який може відкрити кодовий замок. Вона ж такого доступу не мала.

Що ж до решти посадовців, то одній людині оголосили сувору догану, ще вісьмох попередили про неповну посадову відповідність. Усі лишились працювати в системі.

Анастасія Зубова

Джерело