Секс рік по тому
06.04.2020
Трохи більше року збігло після набрання чинності змін до законодавства з метою протидії сексуальному насильству.
Я детально розбирав, то що ж змінюється, і як це працюватиме.
Подія справді сколихнула все суспільство: пригадайте хвилю розмов і жартів про “розписки”, про “жінка посадить чоловіка” і “буде як на Западі: чоловіки сахатимуться жінок”. Експертних обговорень і прогнозів була сила силенна, тож настав час перевірити: і що справдилось? Для цього, дослідив реєстр судових рішень, який за період з січня 2019 року містить близько 50 вироків за вчинення злочинів проти статевої свободи, а також чимало ухвал.
Чи справдились побоювання
Побоювання №1: Розпочнуться масові неправдиві звинувачення у зґвалтуванні.
Воно ж звучало так: “Чоловіки (на заході) вже сахаються жінок, які звертаються до них, бо бояться звинувачень у сексуальному домаганні.
Тепер цей маразм добрався і до нас – посварилася жінка з чоловіком і вирішила оскаржити його за згвалтування“.
За період з 1 січня 2019 року не знайдено жодного судового рішення про притягнення до відповідальності за неправдиве звинувачення у зґгвалтуванні.
З цього можна зробити основний висновок у непоширеності таких дій.
Побоювання №2: Всі писатимуть розписку на доказ наявності добровільної згоди.
У жодному з опрацьованих близько сотні судових рішень, не віднайдено слово “розписка”.
Теоретично це може свідчити і про те, що якраз розписки не дали справі дійти до суду, але більше віриться у сценарій, що такі розписки не мають ніякої юридичної ваги (як і попереджали), тож ніхто їх і не став писати.
Побоювання №3: Презумпція вини тепер на тому, хто ініціював секс, а довести наявність згоди можна тільки розпискою.
Експерти одностайно заперечували це побоювання, адже і презумпцію невинуватості ніхто не відміняв, і сукупність доказів (де розписка – точно не основний).
Як демонструє судова практика, все так і є.
Ніяких слідів розписок у якості доказів, зате повна палітра інших доказів: “Під час спілкування в соціальній мережі “Інстаграм”, ОСОБА_1 , запропонував їй вступити з ним в статеві зносини“; “здійснив 8 дзвінків ОСОБА_2 на її особистий абонентський номер“; “Доручити експертам … провести судово-медичну експертизу громадянки ОСОБА_2.
На вирішення експерта поставити такі питання:
-чи є на тілі громадянки які небудь тілесні ушкодження, якщо так, то вказати їх локалізацію, механізм спричинення, ступінь важкості,
-чи є в наявності у в області статевих органів, прямої кишки та рота сперматозоїди?
-чи мали місце статеві зносини з ОСОБА_4?”
Інкаше кажучи, самих слів “він/вона мене згвалтував” чи “у нас був секс без моєї згоди” – замало.
Також, ось позиція апеляції про суперечливі докази: “За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші“.
Статеві зносини з неповнолітніми
Де насправді відбулась зміна, то це по кількості вироків за вчинення сексуальних зносин з особою, яка не досягла віку згоди 16 років (ст. 155 КК).
Вдалось віднайти не менше п’яти вироків з приблизно наступною фабулою: “Маючи прямий умисел, спрямований на статеві зносини з ОСОБА_2 , яка не досягла шістнадцятирічного віку, достовірно знаючи про її вік та незважаючи на це, за взаємною згодою з останньою, без застосування фізичного та психологічного насилля та погрози застосування такого насилля, вступив з нею у природні статеві зносини“.
Інакше кажучи, секс повнолітнього з особою ДО 16 років – це злочин, за який карають, як про це свідчить судова практика.
Інша справа, що у всіх досліджених випадках укладалась угода про примирення, і покарання замінювалось іспитовим строком.
Цікаво було б розуміти механізм, як саме приватні стосунки потрапляють в поле зору правоохоронної системи.
Адже випадків статевих зносин з особами, які не досягли 16 років, ймовірно значно більше за декілька на рік.
Окрім вищевикладеного реєстр судових рішень не містить нічого, де б зустрічались пошукові слова “пізніше заявила(-в) про відсутність згоди”, “розписка” , “передумала(в)”.
Висновки
Все спокійно, побоювання виявились безпідставними.
Маємо документальну ілюстрацію: страшилки рідко справджуються.
Судова практика, яка склалась за період дії зміненого законодавства, це підтверджує.
У той же час, насторожує відсутність у реєстрі рішень про притягнення за неправдиве звинувачення у зґвалтуванні, за вчинення дій сексуального характеру (=приставання) на роботі, чи вчинення сексуального насилля відносно подружжя.
Навряд відсутність такої судової практики свідчить про тотальне неіснування таких явищ.
Пам’ятаємо про “лише так означає так”, тепер знаємо напевне, що ніяких страшилок насправді немає, і приємно проводимо карантин.
Владислав Власюк, адвокат
