Зізнання написане під примусом: суд виправдав обвинуваченого у вбивстві поліцейського
30.01.2023
Голосіївський райсуд Києва виправдав чоловіка за звинуваченням в умисному вбивстві майже 14-річної давнини (вирок від 13 січня).
12 березня 2008 року в квартирі в Голосіївському районі знайшли труп чоловіка. Покійний працював у поліції, на посаді начальника наукової лабораторії проблем запобігання та розкриття тяжких злочинів ННІ підготовки кадрів кримінальної міліції Київського НУВС, мав звання майора. На тілі померлого було не менше 16 ножових поранень. За даними судмедексперта, смерть настала приблизно за дві доби до того. Знайшлися свідки, які бачили вбитого живим ще 10 березня ввечері.
Знаряддям злочину вважався кухонний ніж, який убивця вимив в унітазі й залишив у квартирі.
У вбивстві звинуватили товариша загиблого, який ввечері 10 березня 2008-го гостював у нього вдома. Цей чоловік написав явку з повинною, дав пояснення під час слідчого експерименту. Мотивом убивтва начебто послужило те, що господар непристойно висловлювався про його дівчину, сказав, що мав із нею статеві стосунки.
Пізніше в судовому засіданні обвинувачений відмовився від колишніх показань. Розповів, що дійсно гостював у вбитого, але 8 березня, і конфліктів на було. Їхня зустріч тривала близько години, після чого вони з дівчиною повернулись додому.
У подальшому начальник райвідділку поліції начебто попросив його про допомогу в розкритті вбивства. А саме, сказав, що треба спровокувати вбивцю і для цього сісти у слідчий ізолятор на декілька днів. На чоловіка склали адміністративний матеріал, що 10.04.2008 він нібито брудно лаявся на вулиці та чіплявся до перехожих, і арештували на чотири доби. Після цього ставлення працівників поліції змінилося. Його постійно тягали по кабінетах, не давали їсти, били, чинили психологічний тиск, вимагаючи зізнатися у вбивстві. При цьому переконували, що його можуть судити за менш тяжкий злочин — убивство в стані афекту.
Правоохоронці організували обвинуваченому поліграф, який показав, що чоловік причетний до вбивства, був на місці події, йому відомі обставини злочину, але він їх приховує. Стану афекту експертиза не підтвердила.
Голосіївський районний суд Києва двічі — у 2009 і 2011 роках — повертав справу прокурору для додаткового досудового слідства. У 2013-му суд виправдав обвинуваченого і звільнив з-під варти. Однак вирок скасувала апеляція і справу повернули на новий розгляд.
Колишня дівчина обвинуваченого неодноразово допитувалася у цій справі. Вона підтвердила, що у квартирі вбитого вони святкували 8 березня, а про події 10 березня їй нічого не відомо, оскільки 9-12 березня вона перебувала в Житомирі. Померлого характеризувала як гостинного, доброго чоловіка, який поводився як джентельмен і нічого образливого не говорив. Обвинувачений просив її повідомити, що вони з убитим посварилися через неї, але вона відмовилася.
У підсумку суд чоловіка повторно виправдав, виявивши численні процесуальні порушення при збиранні доказів.
Під час написання явки з повинною обвинувачений перебував у Голосіївському райвідділі поліції як особа, яка відбуває адміністративний арешт за хуліганство. Підстави затримання фактично не перевірялися, хоча чоловік заявляв, що що це сталося за вигаданими обставинами. Приводом для затримання слугували рапорти оперуповноважених ВКР Голосіївського РУ ГУ УМВС, які також входили до складу слідчо-оперативної групи у кримінальній справі про вбивство і проводили оперативно-розшукові заходи, шукаючи підозрюваного, допитуючи свідків тощо.
За висновком судової-автотоварознавчої експертизи, текст явки складений в стані психоемоційної напруги за участі сторонньої особи (шляхом диктування або підказування).
Санкція ч.1 ст.115 КК України не передбачала такого покарання, як довічне позбавлення волі, і участь захисника, відповідно до вимог КПК України в редакції 1960, не була обов’язковою. Але суд вважає, що таке право повинно було забезпечуватись під час складання явки з повинною і відібрання первинних показань, враховуючи, що обвинувачений на той момент був особою, яка відбуває адміністративне стягнення та був обмежений у свободі пересування.
Суд вважає доведеним, що, відбуваючи арешт, громадянин фактично був позбавлений можливості підготовки свого захисту і права на захист. Проведення із ним допитів, перевірки на поліграфі, виклик медиків через заподіяння собі арештантом у відділку поліції тілесних ушкоджень — ці дані у своїй сукупності доводять показання обвинуваченого, що явку з повинною та показання до неї він написав під примусом.
Під час допиту в слідчого та відтворення обстановки і обставин події, чоловік не пригадав, як саме завдавав тілесні ушкодження, зокрема перерізав шию, та спричинив більш ніж 16 колото-різних поранень шиї, грудей та живота тощо.
За даними судово-психолого-психіатрично-наркологічної експертизи, чоловік міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не знаходився у стані афекту і т.п. Відтак пояснення, що він не пам’ятає, як наносив удари, не відповідають висновкам експерта щодо його стану.
Протокол відтворення обстановки та обставин подій суд вважає сумнівним і, враховуючи відсутність у справі інших прямих доказів вини, відмовляється покласти в основу обвинувального вироку.
Суд констатує те, що у матеріалаї справи відсутні докази, які б доводили пред’явлене обвинувачення. Чоловіка виправдали за недоведеністю вини і скасували йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
