НОВИНИ

20.11.2019

19.11.2019

18.11.2019

РУБРИКАТОР

Заступник міністра юстиції Денис Чернишов прозвітувався щодо стану справ у пенітенціарній системі

27.08.2019

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що всі міністерства мають підготувати так звані звіти для наступних міністрів, з інформацією про цілі, завдання і досягнення, аби цивілізовано передати повноваження наступникам.

Заступник міністра юстиції Денис Чернишов повідомив, що звіт щодо пенітенціарної системи вже готовий для передачі.

«Стосовно пенітенціарної системи, якою я опікуюсь, ми зробили досить великий transfer-report, який дозволить передати справи новому Міністру не тільки з нашими досягненнями, а й викликами і ризиками, які існують в певних напрямах, якщо не продовжувати їх реформування, – сказав Денис Чернишов. – По-перше, це дозволить забезпечити безперервність влади, по-друге, звіт дозволить уникнути винятковості особи та дозволить новому керівнику не витрачати багато часу, щоб увійти у курс справ».

Урядом України у 2017 році було схвалено Концепцію реформування (розвитку) пенітенціарної системи України. За цей час було багато зроблено. Вперше в історії України запроваджено проєвропейську систему виконання покарань без ізоляції від суспільства – пробацію, що дозволило не менше ніж у 10 разів зекономити бюджетні кошти.

«Ми розмежували систему управління пенітенціарною системою, пробацією та удосконалили систему контролю прав людини у в’язницях, – зауважив заступник Міністра юстиції. – Оптимізували систему управління Державною кримінально-виконавчою службою – створили 6 міжрегіональних управлінь, а також оптимізували 22 в’язниці, що дозволило заощадити понад 260 млн. грн. бюджетних коштів».

Значна робота була проведена щодо поліпшення умов перебування засуджених у в’язницях та приведення їх до європейських стандартів:

-у всіх установах запровадили проведення короткострокових побачень у відкритих умовах,  запустили проект «зарплатні картки» серед засуджених для розрахунку у в’язничних крамничках, які можна використовувати при звільненні з установ, створили  Інтернет-магазин «УВП-Маркет» як альтернативу неєвропейським підходам у виді «посилок і передач»;

-забезпечили принцип «об’єктивності» доказової бази в Європейському суді з прав людини у випадку неналежного поводження у в’язницях, надали доступ ув’язненим і засудженим до онлайн-сервісів (електронна скарга);

-визначили земельні ділянки для реалізації інвестиційних проектів з винесення установ за межі центральних частин міст Києва, Львова та Хмельницького та розробили технічні завдання для будівництва нових майнових комплексів державних установ «Київський слідчий ізолятор», «Одеський слідчий ізолятор», «Хмельницький слідчий ізолятор» та «Чернівецький слідчий ізолятор», а також «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» з плановим наповненням установ 2500, 1200, 450, 350 та 930 місць;

-створили незалежну медичну вертикаль, інтегровану у загальнонаціональну систему охорони здоров’я (виведено з ДКВС). Смертність засуджених склала у двічі менше, ніж серед громадян у цивільному секторі;

-закладено основи міжнародного підходу «динамічної безпеки» – адекватність режимних заходів рівню небезпеки з боку засуджених;

-суттєво модернізували інженерно-технічні засоби охорони в’язниць (огорожі в’язниць, відеоспостереження, відеореєстратори, GPS-трекери.

Також провели роботу по «очищенню персоналу»: забезпечили нульову толерантність до порушень, зловживань та злочинів. У 2018-2019 роках виявили та передали до правоохоронних органів матеріали щодо 185 правопорушень: 157 кримінальних та 28 адміністративних.

«Вперше було розроблено програмне забезпечення для запуску «Єдиного реєстру засуджених осіб та осіб, взятих під варту», що нарешті дозволить визначати рівень ефективності роботи пенітенціарної системи, а саме зниження рецидиву», – зазначив заступник Міністра юстиції.

Серед ризиків, що мінімізують результативність реформування, Денис Чернишов називає недостатність повноважень Адміністрації ДКВС та Центру пробації для безпосереднього і ефективного виконання завдань,  визначених законом, відсутність підтримки законодавців, застарілу матеріальну базу, плинність кадрів та брак фінансування.