Закони воєнного стану: за викрадення телефона вартістю 1350 грн присудили 7 років в’язниці
30.06.2022
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області визнав чоловіка винним у грабежі (вирок від 13 червня).
28 березня 2022 року, їдучи в машині таксі, пасажир помітив біля водія мобільний телефон на зарядці. Коли авто зупинилося, він смикнув телефон до себе і кинувся тікати. Але його швидко затримали працівники поліції.
Таксист розповів, що того вечора віз двох чоловіків. Клієнти відмовилися платити. Він пригрозив поліцією і тоді один із пасажирів (не обвинувачений) вдарив його. Спілкуючись, вони вийшли з автомобіля. Тоді обвинувачений пересів на водійське крісло, схопив телефон та побіг до швидкісного трамваю. Наряд поліції, що приїхав за викликом, затримав зловмисника.
Те, що сталося, кваліфікували як відкрите викрадення майна, тобто грабіж, в умовах воєнного стану (ч.4 ст.186 ККУ).
Другий пасажир у матеріалах справи взагалі не фігурував. Про нього відомо тільки зі слів потерпілого.
Судово-товарознавча експертиза встановила, що телефон «Meizu MX5», сірого кольору, який хотіли привласнити, коштує 1350 гривень.
Обвинувачений є уродженцем Росії, але має українське громадянство Він вину визнав, раніше не судимий, значиться на обліку в лікаря-нарколога з грудня 2018-го з приводу вживання психотимуляторів зі шкідливими наслідками. Чоловік каявся і запевняв, що більше злочинів не вчинятиме.
Таксист також просив суд призначити крадію мінімальне покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
Але законом від 3 березня 2022 року посилено відповідальність за низку корисливих злочинів у разі їх вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Відтак суд призначив громадянину 7 років позбавлення волі — покарання в межах санкції інкримінованої статті, у виді позбавлення волі, проте на мінімальний строк, що «буде для нього оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів».
Грабіж в умовах воєнного стану карається ув’язненням на строк від 7 до 10 років.
Підстав для умовного чи більш м’якого покарання, аніж передбачено законом, суд не побачив.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в обвинуваченого сплинув, а новий не обирався.
