“Захищався і зробив це неумисно”: суд виправдав чоловіка, який зламав ніс поліцейській
22.10.2021
Октябрський райсуд Полтави виправдав чоловіка, якого звинуватили у заподіянні легких тілесних ушкоджень співробітниці поліції і опору правоохоронцям (вирок від 19 жовтня).
У серпні минулого року патрульні прибули на виклик щодо сімейного насильства. Мешканець квартири начебто був п’яний і вів себе агресивно. Для складенні адмінпротоколу чоловіку запропонували вийти на вулицю, але той відмовлявся і, нецензурно висловлюючись, вдарив поліцейську, зламавши їй ніс.
Підсудний винним себе не визнав і пояснив, що вдарив поліцейську неумисно, коли захищався він неправомірного намагання виштовхати його з квартири у спідній білизні на вулицю.
Із показань свідків та відеозаписів нагрудних камер поліції суд з’ясував, що обвинувачений, перебуваючи в квартирі в спідній білизні, вступив у суперечку з правоохоронцями, був невдоволений їхнім приїздом за викликом дружини. Але його поведінка не була насильницькою та агресивною до того моменту, поки поліцейські не почали вимагати від нього залишити квартиру та вийти на вулицю.
Жінка повідомила поліцейським причину їхнього виклику, сказавши: «Буянить, намагається битися». Однак суд звертає увагу, що працівники поліції не з`ясували більш детально, які ж конкретно неправомірні дії вчинив обвинувачений та чи продовжують вони становити загрозу для життя та здоров`я, щоб це було причиною для негайного залишення квартири та доставки у відділення поліції.
Працівник поліції, розпочавши процедуру складання протоколу, роз’яснивши суть правопорушення, зачитавши права, не зрозуміло з яких підстав одразу ж промовив: «Одягайтеся, чи так підете?». На це чоловік спитав, чому протокол не можна скласти тут? Поліцейський відповів: «Тут складати протокол не будемо». Суд вважає, що співробітник поліції мусив мотивувати таке рішення.
Суд приходить до висновку, що вимога поліцейських залишити місце проживання не була пов`язана із забезпеченням публічної безпеки і порядку, охороною життя і здоров`я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення та ін., оскільки матеріалами справи це не підтверджено. Ні дружина та інші присутні в квартирі особи не повідомляли про те, що поведінка обвинуваченого становила загрозу для їхнього життя та здоров`я.
Таким чином, суд вважає, що вимога поліцейських до обвинуваченого покинути місце свого проживання не була необхідною та пропорційною ситуації, що склалася та не було жодних перешкод для складання протоколу на місці.
На відеозаписах видно, що поліцейський після невиконання вимоги покинути житло і вийти на вулицю, попередив чоловіка про застосування до нього фізичної сили та інших спецзасобів, однак суд вважає, що таке попередження не було виправданим через відсутність загрози життю та здоров`ю поліцейських.
Суд приходить до висновку, що заходи з боку поліції не були необхідними та пропорційними ситуації, а дії обвинуваченого були зумовлені самозахистом.
Із пояснень обвинуваченого, він не мав наміру вдарити потерпілу і це сталося з необережності, коли його засліпили сльозогінним газом.
Допитана потерпіла не повідомила суду хронологію застосування спецзасобів до обвинуваченого, однак стверджувала, що сльозогінний газ до нього застосували тільки після того, як він її вдарив.
Переглянутий судом відеозапис з бодікамер не містить запису щодо хронології застосування спецзасобів, але одразу ж після супротиву громадянина, можливо припустити, що чутно звук пшикання газу, видно фрагмент гумового кийка, а потім слова: «Он сломал мне нос», що не спростовує показань обвинуваченого в тій частині, що удар в обличчя він завдав з необережності, під час довільного руху руками, будучи осліпленим від дії газу.
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність прямого умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, що виключає наявність в його діях складу злочину.
