Військового прокурора, який «загубив» $40 тис. речових доказів, засудили до 7 років із конфіскацією
21.07.2021
Дарницький суд Києва визнав колишнього військового прокурора Михайла Білана винним у заволодінні коштами шляхом зловживання службовим становищем, в особливо великих розмірах (вирок від 16 липня).
У 2015 році військова прокуратура Дарницького гарнізону розслідувала справу за підозрою командира військової частини А3466 в отриманні 57 тис. грн неправомірної вигоди.
При обшуку вдома у підозрюваного були вилучені 38 800 доларів та 60 500 гривень, які належали його дружині і синам, тобто не були предметом кримінального правопорушення.
Однак слідчий не звернувся до суду з клопотанням про арешту вилученої готівки та не вніс кошти на спеціальні банківські рахунки, а зберігав їх у себе в кабінеті в сейфі. У тому ж місяці, коли відбувся обшук, слідчого перевели на інше місце роботи, і він передав кримінальні провадження і ключі від кабінету. Перед від’їздом слідчого у присутності свідків були перераховані гроші і знову повернуті до сейфу. Новий господар кабінету – прокурор військової прокуратури – аналогічно продовжував зберігати гроші в сейфі. Родичі підозрюваного зверталися із заявами про повернення коштів, але їм відмовляли, кажучи, що це станеться пізніше.
Тільки в жовтні 2015-го стало відомо, що гроші зникли. Прокурор, який мав ключі від кабінету з сейфом, озвучував різні версії: говорив, що гроші здав у відділ бухгалтерського обліку, але коли це не підтвердилося, то заявив, що їх викрали з машини під час їх перевезення до військової прокуратури Центрального регіону, потім розповідав, що помилково передав з особистими речами батькам до Полтави, випадково передав із речовими доказами в іншому кримінальному провадженні, жартував, що гроші витратив на особисті потреби, на відпочинок у Затоці, що гроші в нього і будуть повернуті пізніше і т.п.
Саме влітку того року прокурор придбав собі телефон «Iphone 6» і новий автомобіль «Мазда» за 7000 доларів.
У суді обвинувачений провину не визнав, просив виправдати. Стверджував, що гроші в сейфі востаннє бачив у жовтні того року. Коли дізнався що вони зникли, злякався та нікому нічого не розповідав, вважав, що гроші знайдуться, що вони просто направлені кудись з іншими речовими доказами. Він переконував суд, що діяв за вказівками безпосереднього керівника, який також був старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні. Керівники начебто психологічно тиснули на нього і змусили написати неправдиву розписку про отримання на зберігання коштів, вилучених у житлі командира військової частини. За цих же обставин він мусив просити сестру позичити та привезти йому до прокуратури регіону 60, 5 тис. грн., щоб частково повернути ті, що зникли.
Показання підсудного, що ключі від кабінету і сейфу були в багатьох людей, у тому числі прибиральниць і прокурорів, спростували самі працівники прокуратури і прибиральниця. Суд дійшов висновку, що ключі мав лише обвинувачений.
Суд призначив покарання – 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною на 3 роки обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності.
Також задоволено цивільні позови потерпілих у гривневому еквіваленті.
З приводу зникнення грошей до кримінальної відповідальності також притягнули безпосереднього керівника обвинуваченого – колишнього прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Центрального регіону України Євгенія Похиталюка. Його звинуватили в недбалому ставленні до військової служби і у 2019-му засудили умовно – до 5 років позбавлення волі, звільнивши від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки.
Але у січні 2020-го Верховний суд вирок Похиталюку скасував і скерував справу на новий розгляд у першій інстанції.
Зокрема суд зазначив, що у вироку немає мотивів відхилення доводів захисту щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між діянням, які ставилися у вину, та наслідками у виді заволодіння коштами іншою особою.
Крім того, заволодіння коштами вже подається як встановлений факт, хоча на 2019 рік чинного обвинувального вироку суду щодо іншого фігуранта (Білана – ред.) ще не існувало. Тобто заволодіння на той момент було тільки припущенням.
Також апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційних скарг, вийшов за межі висунутого обвинувачення, вказавши, що Похиталюк дав можливість вчинити злочин – заволодіти грошовими коштами іншій особі. Однак обвинувачення в цій частині йому не висувалось і він від нього не захищався.
У квітні 2020-го Дарницький суд повернув прокурору обвинувальний акт щодо Похиталюка. Суд зробив висновок, що невідповідність обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК унеможливлює призначення судового розгляду. Після того справа більше до суду не надходила.
Постановою прокурора від 06.07.2020 провадження за підозрою Похиталюка закрито у зв’язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
У 2021 році Похиталюк отримав рішення про поновлення на посаді у військовій прокуратурі. Однак переведення прокурорів військових прокуратур до Офісу Генерального прокурора відбувається виключно за результатами проходження ними атестації. Похиталюк не заявляв вимоги ані про переведення до Офісу Генерального прокурора, ані про поновлення на посаді у цьому органі.
Суд стягнув Похиталюку середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 222 тисяч гривень.
