З 1 грудня 2014 року установи виконання покарань та слідчі ізолятори, які розташовані на тимчасово непідконтрольній українській владі території в Донецькій та Луганській областях, поступово припинили зв’язок з Державною пенітенціарною службою України. З пенітенціарними закладами, що знаходяться в анексованому Криму, зв’язок було повністю втрачено ще раніше — наприкінці березня 2014 року.

На зміну співробітникам ДПтС України до установ виконання покарання прийшла «нова адміністрація». До її складу увійшли як колишні українські пенітенціарії, які присягнули на вірність так званим «Л/ДНР», так і члени незаконних збройних формувань.

Таким чином, органи державної влади України не мають жодного контакту з ув’язненими, що лишились на окупованих територіях, та не володіють актуальною інформацією щодо їх загальної кількості та стану забезпечення їх прав і свобод. Єдиним джерелом інформації з цих питань є звіти міжнародних та неурядових організацій.

Ситуацію, що склалася, «Судово-юридичній газеті» прокоментував заступник міністра юстиції України Денис Чернишов: «Ми не знаємо, що з ними. У нас немає достовірної інформації. Треба питати у тих, хто в 2014 році очолював Державну пенітенціарну службу, чи зробили вони щось, коли з’явилась загроза втрати контролю та окупації частини території України. Наразі це питання вирішується в рамках Мінського процесу. До робочої групи входять віце-спікер Верховної Ради, уповноважений з прав людини, представники СБУ, прикордонники, Нацгвардія і пенітенціарна система. Це великий пул як центральних органів виконавчої влади, так і політичних діячів, які рухають цей надскладний процес».

Так, на тепер на непідконтрольній українському урядові території розташовано:

в АР Крим — 5 з 5 установ;

в Донецькій області — 14 з 20 установ;

в Луганській області — 15 з 16 установ.

Загалом станом на 1 листопада 2014 року в цих установах утримувалося майже 20 тисяч засуджених: 3295 — в Криму, 9511 — в Донецькій області та ще 6426 осіб — в Луганській.

Евакуація та вимушені втечі

З початку антитерористичної операції на сході України було евакуйовано 170 засуджених жінок з Червонопартизанської виправної колонії Луганської області №68. Тепер вони відбувають покарання у Качанівській колонії №54 в місті Харкові. Також 21 засудженого евакуювали з Єнакієвської виправної колонії Донецької області №52.

23 засуджених, які втекли з Чернухинської виправної колонії Луганської області №23 аби врятуватись від обстрілів, були ідентифіковані та направлені для подальшого відбування покарання в інші установи виконання покарань, розташовані на мирній території, підконтрольній українському уряду. Про долю інших засуджених, що утримувались там, нічого не відомо.

Усього станом на 7.02.2018 р. за сприяння омбудсмена з окупованих територій для подальшого відбування покарання в Україні в декілька етапів було переведено 198 засуджених (186 осіб — з так званої «ДНР» і ще 12 — з Криму).

Наразі переведення можливе лише з Донецької області, проте його реальне здійснення цілком залежить від представників незаконних збройних формувань. Частіше за все вони просто відмовляють з надуманих причин, а навіть якщо і надають згоду, то переведення затягується надовго.

Голод і трудове рабство

За інформацією громадської організації «Донбас SOS», ув’язнені, що відбувають покарання в установах, розташованих на окупованій території, скаржаться на значне погіршення умов їх тримання.

Здебільшого — на відсутність  можливості умовно-достроково звільнитися чи вийти на волю по амністії: за орієнтовними підрахунками, близько 400-450 засуджених за формальними ознаками підпадали під дію Закону України «Про амністію у 2014 році».

Крім того, відчуваючи повну безкарність, «нова адміністрація» піддає засуджених фізичному насильству. Особливу жорстокість пенітенціарії-окупанти виявляють відносно ув’язнених із західних областей України.

При цьому засуджені позбавлені права поскаржитися до українських органів влади на порушення їх прав і клопотати про переведення для подальшого відбування покарання на територію, підконтрольну Україні.

Їм забороняють  бачитися з рідними чи навіть листуватися з ними та змушують безоплатно працювати по 10-12 годин на день без перерви. В деяких колоніях в’язні іноді залишаються без тепло- та водопостачання, медичної допомоги та належного харчування.

«Зараз часто згадую, як в дитинстві мені дід розповідав про німецький концтабір. Я не міг уявити тоді, як це — бути там. А тепер, дякую всім причетним, я й сам там побував», — передає слова ув’язненого Єнакіївської виправної колонії №52 Харківська правозахисна група.

Станом на 21.08.2014 р. 289 осіб, що утримувались в Сімферопольському слідчому ізоляторі та установах виконання покарань, розташованих на території анексованого півострова, поскаржились на порушення їх права на вільний вибір громадянства.

До того ж вироки стосовно осіб, що утримуються в УВП на окупованій території, було переглянуто відповідно до так званого законодавства ДНР та ЛНР, в основу якого покладено Кримінальний кодекс СРСР 1960 року.

Нагадаємо, раніше заступник міністра юстиції України Денис Чернишов розповів «Судово-юридичній газеті» про те, які зміни чекають на пенітенціарну систему та чи покращаться умови тримання підозрюваних та засуджених.