Основна проблема, яка зумовлює порушення розумних строків розгляду кримінальних справ українськими судами, – це нестача суддів, а відтак – надмірне навантаження. А от фактор зловживання адвокатами процесуальними правами схоже сьогодні перебільшений.Судді двох столичних судів на запитання кореспондента видання «Закон і Бізнес» під час XIII Kyiv Criminal Law Forum (проводить ВГО «Асоціація адвокатів України») озвучили основні причини, які зумовлюють тривалість розгляду справ у суді.

«У нас основна проблема – це шалене навантаження, – зауважила суддя Солом’янського районного суду міста Києва Вікторія Жовноватюк. – У Солом’янському суді близько 180-ти колегій, де ми розглядаємо справи по суті. Фізично ми не можемо призначати справи частіше, ніж один раз на місяць. Це і доставка тих осіб, які тримаються під вартою».

При цьому суддя не бачить проблеми зловживання адвокатами процесуальними правами, оскільки останнім часом не стикається з нею. «Коли, наприклад, ми узгоджуємо дати на п’ять засідань наперед по всім справам, на жаль, бувають такі випадки. Всі люди, і прокурори, і сторона захисту… Ну я не бачу останнім часом, щоб зловживали сторони. Бувають відкладення за їх клопотаннями, – зазначила суддя. – Але повторюсь, основна проблема все ж таки це шалене навантаження, нестача суддів, те, що змінюється головуючий, змінюється склади і знову по колу все повторюється».

Болючим питання довготривалості кримінального провадження називає і її колега з Голосіївського райсуду м.Києва Наталія Дмитрук. Вона все ж визнає, що затягування процесу сторонами (учасниками) існує.

Але актуальним вона назвала випадки розгляду справ за участі присяжних. «Це взагалі утопія, – говорить суддя. Чому? Тому що присяжні обираються на певний строк, ці строки закінчуються і добре, якщо цей список буде однаковий. Але якщо присяжні змінюються? В мене є кримінальне провадження, де я розпочала процедуру відбору присяжних з самого початку, хоча ми вже там і досліджували матеріали, і все інше… Як я не намагалась бігти швидше, щоб призначати цю справу, її слухали рік, може більше, але ми її слухали». Н.Дмитрук уважає, що хоча присяжні і мають статус судді, коли вже в процесі, але не вони не усвідомлюють покладених на них обов’язків, оскільки раптом може з’ясуватися, наприклад, «а у мене пари». «Я перепрошую, але у мене теж багато чого… Бувають такі моменти, що дивуєшся, злишся, а сенс?», – жаліється суддя.

Вона погоджується, із колегою стосовно перевантаженості суддів. «Про кількість (справ, – прим. Ред.) я взагалі мовчу. Це нікого не цікавить, крім суддів. У мене може бути щодня слухання по 15 справ і хочеться всім приділити увагу. Звісно, люди чекають, я це все розумію. Але прохання до вас, професіоналів, все ж таки мати терпіння. Хоча я не можу сказати, що я стикаюсь з тим, щоб хтось сильно чимось обурений. Ставляться з розумінням», – додала Н.Дмитрук.

Джерело