Суд виправдав арештанта Лук’янівського СІЗО, якого звинувачували у смерті іншого в’язня
15.07.2022
Шевченківський районний суд міста Києва виправдав чоловіка, якого звинувачували в тому, що, перебуваючи в ДУ «Київський слідчий ізолятор», від заподіяв тяжке тілесне ушкодження іншому арештанту, що призвело до смерті (вирок від 6 липня).
Подія трапилась 11 квітня 2017 року, приблизно об 11 год. 30 хв., у приміщенні корпусу №5 для тримання неповнолітніх в загальному коридорі дворів для прогулянок. Поруч із вхідними дверима до прогулянкового дворику №41, обвинувачений вступив у словесний конфлікт з наглядно знайомим йому слідчо-заарештованим. Начебто ударив його так, що той втратив рівновагу і вдарився потилицею об стіну.
За висновком судмедексперта, причиною смерті чоловіків, 1961 року народження, стала відкрита черепно-мозкова травма.
Арештант, який конфлікт із загиблим, заперечував свою вину. На його одягу та взутті не виявлено слідів крові. Він розповів, що підмітав недопалки і повз нього йшов потерпілий у супроводі інспектора. Потерпілий сам його зачепив, кажучи, щоб він прискорився, замахнувся, щоб його ударити. Обвинувачений нібито відштовхнув руку потерпілого так, що той похитнувся і присів біля стіни. Інспектор злякався і побіг кликати на допомогу. Підсудний заперечував, що його поштовх міг призвести до таких серйозних наслідків. На його очах потерпілий почувася нормально і на біль не скаржився.
Зі слів інших ув’язнених обвинуваченого відомо, що після конфлікту двоє засуджених із господарчої обслуги намагалися знести потерпілого на носилках по сходах, але той впав, що і стало причиною травми.
Однак з’ясувалося, що в матерілах справ є звукозапис показань деякого залегендованого свідка, який говорив, що бачив, що саме обвинувачений вдарив потерпілого об стіну. Ця людина була допитана ще на стадії досудового слідства у слідчого судді. На той момент підозра ще офіційно нікому не повідомлялася. Тому свідка допитував тільки прокурор і суддя. Обвинувачений і його адвокат не мали можливості поставити запитань цій особі. Під час розгляду справи судом по суті явку цього свідка не забезпечили. Такий поспішний допит пояснювали заходами безпеки.
Втім,обвинувачений вважає, що цей свідок є вигадкою і фальсифікацією правоохоронців. За його словами, єдиним стороннім очевидцем події був інспектор СІЗО.
Суд проаналізував документи і не знайшов аргументів, які би пояснювали необхідність таких заходів безпеки до свідка. По-друге, суд погодився, що сторону захисту позбавили можливості допитати свідка. Тому суд відмовився врахувати аудіозапис показань свідка як доказ, тому що це тягне за собою порушення права на захист обвинуваченого.
Версію захисту підтвердив чоловік, який працював молодшим інспектором СІЗО у 2017 році. Він розповів, що того дня супроводжував потерпілого в прогулянковий дворик. По дорозі їм зустрівся обвинувачений. Між арештантами виникла сварка. Потерпілий замахнувся, щоб ударити обвинуваченого, а той відштовхнув його так, що той ударився потилицею об стіну і присів. Чоловіки продовжили спілкуватися на підвищених тонах. Інспектор спустився на другий поверх, щоб подати сигнал тривоги, а, повернувшись, бачив, що обвинувачений схилився над потерпілим і вони розмовляють. У цей час, крім них трьох, в коридорі нікого не було. Коли прибігла група реагування, то обвинуваченого забрали, а потерпілого оглянув лікар, після чого прийшли засуджені з господарчої обслуги та поклали його на ноші й понесли. Прохід на сходах вузький і там неможливо пройти з ношами. Інспектор стверджував, що бачив, як на рівні проходу потерпілий кілька разів падав із нош на сходи. Після чого його знову клали на ноші й несли, хоча потерпілий намагався встати. Сходи, де падав арештант частково сталеві та бетонні.
Ще один в’язень повідомив, що у момент інциденту перебував у сусідньому прогулянковому дворику і чув та частково бачив те, що відбувалося через віконце для наглядачів. Він підтверджував версію захисту. Чув, що потерпілий говорив, що все нормально і не хотів, щоб його несли на ношах.
Інший арештант саме ішов на прогулянку і чув грюкіт на сходах. Піднявшись на дах, він побачив двох засуджених в помаранчевих жилетах, один з них тримав ноші в руках, а другий піднімав чоловіка, який, здається, був непритомним.
Службове розслідування обствин травмування ув’язненого на території СІЗО результатів не дало.
У підсумку суд не побачив доказів, які би підтверджували причинний зв’язок між діями обвинуваченого, а саме поштовхом і тими тілесними ушкодженнями, від яких настала смерть потерпілого.
Також суд визнав процедурні порушення в діях правоохоронців. Зокрема, те, що не дотримано порядку повідомлення про підозру. Знаючи, що особа утримується у СІЗО, поліція чомусь направляє повідомлення про підозру суправідним листом на ім’я начальника МЮУ ДУ «Київський слідчий ізолятор». Суд не переконався, що прокурор або слідчий не могли вручити підозру особі в день її складання.
У протоколі слідчого експерименту зазначено, що слідчий експеримент проводиться у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор». Однак при перегляді відеозапису з’ясовується, що слідчий експеримент проводився у приміщенні Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві.
Виправдавши чоловіка, суд скасував йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і звільнив його в залі суду.
