Після побиття поліцейських чотири правопорушника залишилися на волі

11.09.2018

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області виніс вирок чотирьом учасникам масової бійки, які 2,5 роки тому напали на трьох поліцейських охорони біля кафе «Капкан» у Лубнах. 29 серпня суддя Василь Даценко засудив трьох з них до умовних термінів, а четвертого амністував. Про це «Полтавщині» стало відомо з реєстру судових рішень та офіційного сайту суду.

Нагадаємо, у січні 2016 року у лубенському кафе «Капкан» сталася бійка за участі 15-20 чоловіків. Поліцейські охорони, які приїхали на виклик, отримали травми і були змушені використати табельну зброю. Це не допомогло, хоча один з нападників отримав поранення у ногу.

За місяць правоохоронці встановили чотирьох чоловіків, яким оголосили про підозру щодо побиття поліцейських. Це Олександр Гнівшов, Владислав Мясоїд, Богдан Курило та Антон Степаненко.

Понад 2,5 роки тривали досудове розслідування та судові розгляди. Подекуди це зіграло на користь обвинувачених.

Як розгорталися події у день бійки

Згідно з матеріалами справи, у ніч з 25 на 26 січня 2016 року Олександр Гнівшов, Владислав Мясоїд та Антон Степаненко святкували у Лубнах день народження Богдана Курила разом із ним. Спочатку вони відпочивали у кафе «Лавіта», а потім приїхали до кафе «Капкан». Там у цієї четвірки виник конфлікт із іншими відвідувачами закладу.

Відео масової бійки в Лубнах

Зав’язалася бійка, під час якої чоловіки трощили меблі та посуд. Адміністрація натиснула тривожну кнопку. На виклик прихав наряд поліції охорони. Один поліцейський залишився біля автомобіля, двоє інших — пішли до кафе.

Двоє поліцейських прямують до кафе «Капкан», третій залишається у автомобілі

Наряд натрапив на дебоширів у тамбурі. Антон Степаненко вдарив одного з поліцейських рукою в голову. Той вдарився об стіну і намагався підвестися, але підігріті закликами бити поліцейських чоловіки почали його лупцювати. Дісталося і другому правоохоронцю.

Далі поліцейських витягли на вулицю — до входу біля кафе. Одного поліцейського продовжили бити, іншого — повалили на землю. Богдан Курило почав його душити. Допомогти своїм колегам намагався третій правоохоронець, але отримав удар по голові ззаду.

Хулігани оточують поліцейського з пістолетом

Наряд поліції охорони почав відступати у бік «АТБ», що навпроти «Капкану». Близько 10 разів вони попередили, що використають вогнепальну зброю, якщо нападники не припинять порушувати спокій. Ті не реагували і відповідали лайкою, махали ногами та вигукували погрози. За словами одного з потерпілих, у когось в руках була «розочка».

Поліцейські спочатку використали балончик зі сльозогінним газом, а потім кілька разів вистрілили у повітря і один раз — у сніг. Куля влучила у ногу Владиславу Мясоїду. Далі кількість учасників бійки зменшилася, але Олександр Гнівшов та Владислав Мясоїд продовжили переслідувати охоронців до музичної школи. При цьому перший викрикував, що йому нічого не буде, бо він офіцер прокуратури.

За даними Мін’юсту, на той час ця людина дійсно працювала у прокуратури Полтавської області — на посаді старшого прокурора. Ймовірно, його звільнили або заднім числом до бійки у кафе, або одразу після неї. Бо вже за два тижні у матеріалах провадження він значився як безробітній.

Під час переслідування поліцейським вдалося втекти. Тієї ж ночі вони звернулися по допомогу до медиків. В усіх охоронців були синці та садна, одному діагностували струс головного мозку. Усі тілесні ушкодження кваліфікували як легкі. Хоча через розлади здоров’я одного з них звільнили з органів внутрішніх справ.

До приїзду поліцейських у лікарню туди навідалися і нападники. Зокрема і той, що отримав поранення у ногу. Але коли лікар сказав, що зробить знімок та вийшов, Владислав Мясоїд зник. Повернувся за допомогою за кілька днів — вже без кулі.

Рішення суду

У результаті слідчі кваліфікували дії Олександра Гнівшова, Владислава Мясоїда, Богдана Курила та Антона Степаненка за двома статтями:

– ч.2 ст.296 ККУ (Хуліганство, вчинене групою осіб);

– ч.2 ст.345 ККУ (Умисне заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків).

Дослідивши матеріали провадження, суддя Василь Даценко вирішив, що судити Олександра Гнівшова та Владислава Мясоїда потрібно лише за хуліганство. На його думку, обвинувачення у побитті охоронців базується лише на їхніх показах. Надані ж у якості доказу відеоматеріали з камер запису зібрала слідча, яка не була уповноважена проводити досудове розслідування. Тому розглядати ці відео суд не став.

Крім того, суд не став враховувати звинувачувальні покази третього охоронця, який залишився біля машини. Бо він не зміг сказати, хто саме вдарив його ззаду по голові.

Двох лубенців визнали винними у груповому хуліганстві та заподіянні поліцейським легких тілесних ушкоджень. У якості покарання їм призначили:

– Антону Степаненку — 4 роки ув’язнення, від відбування яких його звільнили через статус АТОвця (використавши відповідну частину закону «Про амністію у 2016 році»);

– Богдану Курилу — 3 роки ув’язнення, від відбування яких його звільнили з іспитовим терміном 2 роки.

Також Антон Степаненко має сплатити 50 тисяч гривень моральної та матеріальної шкоди одному з постраждалих поліцейських, а Богдан Курило — 35 тисяч гривень іншому.

Двох інших обвинувачених визнали винними лише у хуліганстві. У якості покарання вони отримали:

– Владислав Мясоїд — 2 роки ув’язнення, від відбування яких його звільнили з іспитовим терміном 2 роки;

– Олександр Гнівшов — 2 роки ув’язнення, від відбування яких його звільнили з іспитовим терміном 2 роки.

На такі ступені покарання, зокрема, вплинули гарні характеристики обвинувачених та їх молодий вік, а також те, що з моменту вчинення злочинів минув значний час (майже 3 роки), протягом яких вони не вчинили нових правопорушень. Також цікаво, що Богдан Курило відшкодував завдані власнику «Капкану» збитки, хоча заперечував свою причетність до бійки та трощення меблів. Пояснити свої дії на суді він не зміг.

Вирок суду не набрав чинності і може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»

Джерело