Один із суддів ВАКС не погоджується із умовним вироком за корупцію
30.09.2020
Суддя Вищого антикорупційного суду Олег Ткаченко має окрему думку щодо справи про пропозицію неправомірної вигоди колишньому прокурору ГПУ Костянтину Кулику.
ВАКС виніс вирок на підставі угоди про визнання винуватості між обвинуваченим адвокатом Лук’янченком і прокурором.
За версією обвинувачення, Лук’яненко запропонував прокурору ГПУ Кулику неправомірну вигоду в розмірі 40 тисяч доларів США за дії в інтересах службових осіб ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» – скасування арешту газу і закриття кримінальної справи.
Лук’яненко визнав вину і пішов на угоду. Йому дали 5 років позбавлення волі, але звільнили від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки.
Суддя Ткаченко, який входив до колегії у справі, з вироком не погоджується і вважає, що суд не мав затверджувати угоду та звільняти особу від відбуття покарання з випробуванням.
За угодою, підозрюваний зобов’язується співпрацювати з прокурором у викритті кримінальних правопорушень за фактом розтрати та привласнення державного майна службовими особами ТОВ «Кувейт Енерджі Юкрейн» під час видобутку та реалізації газу через надання правдивих викривальних показань та їх підтвердження під час судового розгляду.
Водночас відомо, що підозрюваний є адвокатом (має свідоцтво) і укладав договір про надання правової допомоги з ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» (колишня назва – «Кувейт Енерджі Юкрейн») було перейменовано у ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ»).
Суду не надано відомостей, що обвинувачений має будь-які дані, інформацію тощо про факти розтрат та привласнень державного майна службовими особами ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ», які були отримані поза межами виконання обов’язків адвоката.
Так само не надано письмової заяви ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» про втрату статусу адвокатської таємниці інформацією, яка стала відома обвинуваченому при виконанні ним умов договору про надання правової допомоги.
Відтак угода про визнання винуватості суперечить вимогам КПК і закону про адвокатуру та адвокатську дільність та існує очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов’язань.
Крім того, Лук’янчнко звнувачувався за ч. 3 ст.369 ККУ, що належить до корупційних злочинів.
Ч.1 ст. 75 ККУ забороняє звільнення особи від відбування покарання за корупційний злочин.У частині 2 цієї статті щодо угод винуватості ця заборона не вказана. Але суддя Ткаченко вважає, що заборона поширюється також і на випадки затвердження угод.
На думку судді, звільнення від відбуття покарання за корупційні злочини у випадку затвердження угоди є порушенням такої загальної засади кримінального провадження як рівність перед законом і судом.
«Різні особи за абсолютно тотожних підстав та обставин можуть бути: у випадку затвердження угоди – звільнені від відбування покарання з випробуванням, а у випадку здійснення кримінального провадження за загальним порядком – ні. Тобто, відбувається дискримінація особи за ознакою певного порядку кримінального провадження, що є проявом вибірковості правосуддя, що є у свою чергу порушенням права на справедливий суд», – зазначив Ткаченко.
На його думку, суд не повинен був ухвалювати вирок на підставі угоди про визнання винуватості, а мав відмовити в її затвердженні та повернути обвинувальний акт прокурору для продовження досудового розслідування.
