Монітори ХПГ та УГСПЛ здійснили візит до Бучанської виправної колонії
05.05.2018
27 квітня 2018 року монітори-експерти Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи здійснили візит до Бучанської виправної колонії № 85 в рамках реалізації проекту «Розвиток мережі правової допомоги людям, що живуть з ВІЛ/СНІД, уразливим до зараження ВІЛ та хворим на туберкульоз»
Під час відвідання міжобласної лікарні, яка знаходиться на території БВК-85 монітори окрему увагу приділили умовам забезпечення медичною допомогою засуджених з ВІЛ-позитивним статусом. Після конфіденційних розмов із засудженими з ВІЛ-позитивним статусом було встановлено, що більшість із них мали можливість зробити аналіз на дослідження кількості клітин CD-4 вже понад рік тому. Відповідно, схеми антиретровірусної терапії (АРТ) для таких засуджених жодним чином не коригувались.
Було також відзначено, що в останній час у колонії був відсутній інфекціоніст, його візит, за твердженням адміністрації медичної частини, мав бути найближчим часом. Відповідно, визначення стадій ВІЛ у медичних картках засуджених ЛЖВ бути вимушено виставлені лікарем іншого профілю.
Самі засуджені повідомили про випадки, коли вони не отримували АРТ понад сім місяців через відсутність інфекціоніста, а також про відсутність АРТ під час їхнього етапування. Зокрема, один із опитаних засуджених повідомив, що від лютого 2018 року по теперішній час він не отримував АРТ через відсутність інфекціоніста.
Під час візиту монітори виявили ще одну системну проблему. Від середини березня 2018 року в Україні не працюють лікарсько-консультативні комісії внаслідок ліквідації медичної служби та створення державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” для забезпечення надання безперервної медичної допомоги засудженим та особам, узятим під варту, на належному рівні.
Відсутність висновку ЛКК позбавляє адміністрацію місць відбування покарання можливості клопотати про звільнення засуджених від відбування покарання за хворобою (ст. 84 КК). Це призводить до того, що засуджені на термінальній стадії хвороби не можуть бути звільнені і змушені проводити останні дні життя у місцях несвободи.
