Нерідко в Україні виникають випадки, коли поліцейський без будь-якої причини зупиняє автомобіль і вимагає документи. Та все частіше стаються випадки, коли фіксація правопорушень здійснюється не на бодікамеру поліцейського. З цього, у багатьох водіїв виникає питання: чи визнається відеозапис, отриманий з мобільного телефону поліцейського, належним доказом?

Так, саме цим питанням зацікавився Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі № 679/625/21. Суть справи полягала в тому, що водійку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП за те, що вона перетнула проїжджу частину дороги, де є дві смуги в одному напрямку поза пішохідним переходом при його наявності.

Так, під час розгляду справи представник позивача зауважив, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення поліцейський здійснював відеозапис порушення ПДР України на власний мобільний пристрій. Вказане також об`єктивно підтверджується відеозаписом із назвою «VID210513- 120045F.MP4», на якому він, роз`яснюючи власні думки про ніби вчинене правопорушення, зазначив, що зафіксував факт вчинення правопорушення на власний мобільний телефон.

Суд першої інстанції прийняв рішення про задоволення адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд, розглядаючи справи, зазначив про те, що відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв’язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, що нівелює доказове значення наданих відповідачем відеозаписів, а тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 17 КУпАП.

Щодо наданого відповідачем відеозаписів із власного мобільного телефону із назвами VTD210513-120045F.MP4, VTD210513-121046F.MP4, VID210513-122046F.MP4, WhatsApp Video 2021-05-20 at 22.29.36.mp4 про вчинення позивачем правопорушення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, та не надає право поліцейським здійснювати відеофіксацію власними мобільними пристроями.

Таким чином, надані відповідачем із власного мобільного телефону відеозаписи не можуть бути належними доказами у справі. При цьому відповідач не був позбавлений можливості зафіксувати правопорушення за допомогою нагрудної камери, однак такою можливістю не скористався.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Втім, відеозапис з мобільного телефону може бути визнаний належним доказом, якщо поліцейський не міг користуватись бодікамерою з «технічних причин». Саме на цьому наголосив Горохівський район суд Волинської області у справі №155/1101/21.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення водій керував  мотоциклом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився зі згоди водія на місці події приладом «Драгер». Він порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні водій свою вину в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні не визнав і пояснив, що працівники поліції при складанні протоколу дійшли передчасного висновку про його винуватість, оскільки він не керував транспортним засобом.

Розглядаючи справу, суд звернув увагу на те, що жодних заперечень під час складання протоколу і надання пояснень про те, що водій не керував мотоциклом, з відеозапису не вбачається.

Також суд вважає недоведеним порушення працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вимог ч. 4 ст. 256 КУпАП, оскільки, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис водія в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також суд не погодився із доводами про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєтраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, оскільки відеозапис вівся не на бодікамеру, а на приватний телефон працівника поліції, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, фіксування зазначених подій здійснювалось не на бодікамеру, а на мобільний телефон інспектора поліції з технічних причин.

Суд визнав винним особу  у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та наклав штраф у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Сергей Попов