Журналіст у суді – правові поради
31.01.2020
Останнім часом гучні судові процеси, які привертають увагу суспільства, відбуваються постійно. Тож цілком зрозуміло, що на такі процеси відправляють журналістів, щоб вони подивилися, послухали – і написали про це статтю або зробили відеоматеріал. Але робота журналіста в судах має певні особливості, передбачені статусом судів і судовими процедурами. Перш ніж збирати інформацію в залі судових засідань, варто ознайомитися, на яких умовах це можливо.
Для початку звертаю увагу, що доступ до суду відбувається з показуванням документа, що засвідчує особу. Це не означає, що вас не пропустять у разі відсутності в якихось списках, але вас можуть зареєструвати в журналі відвідувачів (а можуть і не зареєструвати – коли як). Тож не забувайте взяти із собою паспорт та/або журналістське посвідчення.
За загальним правилом для відвідування відкритого судового засідання вам навіть не потрібний статус журналіста. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, у відкритому судовому засіданні мають право бути присутніми будь-які особи. Від особи, яка бажає бути присутньою на судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу, – тому вимога журналістського посвідчення, редакційного завдання, договору з конкретним ЗМІ або інших подібних документів буде незаконною.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотознімання, відео- та аудіозапис із використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, – але з урахуванням обмежень, встановлених законом. Таким обмеженням, наприклад, є дозвіл на знімання фізичної особи відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України: він припускається, коли зйомка проводиться відкрито в громадському місці, проте саме припускається, а не надається. Якщо особа вимагає припинити знімати її – то варто припинити таке знімання, проте заборона знімати певну особу в суді не дорівнює загальній забороні знімати в суді.
Також право на знімання стосується лише портативної техніки: ручної відеокамери, невеликого фотоапарата, мобільного телефона тощо. Використання стаціонарної апаратури зі штативами, навіть якщо воно саме по собі невеликого розміру, потрібно узгоджувати із суддею.
Проведення в залі судового засідання фотознімання, відеозапису, а також трансляція судового засідання повинні здійснюватися без створення перешкод у веденні засідання і здійсненні учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав. Тобто не можна під час судового засідання вставати, ходити, обираючи найкращий кадр тощо.
Суд може визначити місце в залі судових засідань, з якого має проводитися фотознімання, відеозапис, – це також визначено в частині четвертій статті 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Зазначені положення повторюються в статті 7 Цивільного процесуального кодексу, статті 10 Кодексу про адміністративне судочинство України, статті 8 Господарського процесуального кодексу, а також у статті 240 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тож якщо під час розгляду господарського спору, оскарження дій органу влади в адмінсуді, цивільного спору про відшкодування збитку суддя забороняє в залі відеознімання на мобільний телефон – такі дії судді є протизаконними і можуть бути оскаржені.
Найбільше проблем виникає в кримінальному процесі. Адже, на відміну від зазначених вище статей процесуальних кодексів, частина шоста статті 27 Кримінального процесуального кодексу України визначає, що кожен, хто присутній в залі судового засідання, може вести стенограму, робити нотатки, використовувати портативні аудіозаписувальні пристрої. Щодо проведення в залі судового засідання фотознімання, відеозапису, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури – це допускається на підставі ухвали суду, що виноситься з урахуванням думки сторін та можливості проведення таких дій без шкоди для судового розгляду. Тобто стаття 27 дозволяє використовувати без будь-яких інших додаткових процедур лише диктофон. Щодо відеозапису, фотографування – необхідно отримати ухвалу суду, якою б дозволялися таке відеознімання, фотографування тощо. Часто судді не виносять усну ухвалу на місці, а вимагають від журналістів подавати клопотання про дозвіл проведення фото-, відеознімання заздалегідь через канцелярію суду – що фактично унеможливлює відеофіксацію конкретного судового засідання.
Однак така практика є щонайменше спірною. Адже в цьому разі спостерігається конфлікт норм двох законів – норми, визначеної в статті 11 Закону України “Про судоустрій й статус суддів”, і норми, визначеної в статті 27 Кримінального процесуального кодексу. Тобто є так звана правова колізія. Зазвичай вона вирішується застосуванням норми закону, яку ухвалено пізніше (вирішення колізії за часом), або використанням норми, яка є спеціальною щодо загальної (вирішення колізії за ієрархією). Закон України “Про судоустрій і статус суддів” ухвалено 2 червня 2016 року, тобто пізніше за Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий 13 квітня 2012 року, тож якщо вирішувати колізію за часом – то треба застосовувати норму статті 11 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Тобто в кримінальному суді особи, присутні в залі судового засідання, представники засобів масової інформації можуть проводити в залі судового засідання фотознімання, відео- та аудіозапис із використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду.
Водночас частина суддів вирішує зазначену правову колізію за ієрархією, вважаючи положення Кримінального процесуального кодексу України спеціальною нормою щодо загальної норми в Законі України “Про судоустрій і статус суддів”. І відповідно, застосовують саме статтю 27 КПК і виносять ухвалу про дозвіл або заборону проведення зйомки.
Варто звернути увагу, що однозначного тлумачення цього конфлікту норм наразі не існує. Кожний суддя щоразу самостійно вирішує, чи буде він застосовувати норму статті 11 Закону України “Про судоустрій й статус суддів” і не реагувати на знімання в залі судового засідання, чи буде застосовувати статтю 27 КПК і забороняти знімати в залі судового засідання без спеціальної ухвали суду. На запит Інституту масової інформації Верховний Суд повідомив у своїй відповіді № 227/0/18-19 від 28.11.2019, що методичних рекомендацій, правових позицій (висновків), листів-роз’яснень тощо стосовно застосування норм частини четвертої статті 11 Закону № 1402-VIII та частини шостої статті 27 КПК Касаційним кримінальним судом Верховного Суду не надавалось; узагальнення судової практики щодо питання надання судом дозволу на фотознімання, відеозапис, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню, а також проведення звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури в кримінальних провадженнях не здійснювалось.
Щонайменше така невизначеність надає журналісту, якому заборонили знімати на судовому засіданні в кримінальній справі, право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді. Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, відповідно до статті 107 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката. Дисциплінарна скарга подається в письмовій формі із зазначенням інформації, передбаченій у статті 107 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Підставою для дисциплінарної відповідальності судді в разі заборони знімання на судовому засіданні буде підпункт “в” пункту 1 частини першої статті 106 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”: умисне або внаслідок недбалості порушення засад гласності і відкритості судового процесу.
Зрозуміло, що випадки бувають різні, і варто порадитися з фахівцем, перш ніж переходити до якихось надзвичайних заходів.
Нагадаємо, в ІМІ працює правова гаряча лінія, на якій надають консультації досвідчені медіаюристи Роман Головенко та Алі Сафаров за телефоном 050-44-77-063. Запитання можна також надіслати на електронну пошту ІМІ info@imi.org.ua.
Алі Сафаров
