Виконати рішення суду: місія можлива, місія важлива

25.07.2018

Самого лише отримання рішення суду на свою користь недостатньо для досягнення мети, задля якої люди звертаються до системи правосуддя – захисту порушених прав і свобод.

Тому питання виконання рішення суду стає чи не головним у намаганні людей домогтися справедливості.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід’ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини (справи “Юрій Миколайович Іванов проти України”, “Горнсбі проти Греції”) говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Нерідко людина отримує рішення суду на свою користь, але через різні причини не може його виконати. Для того щоб виправити це, уряд реорганізовує систему виконання судових рішень.

У ЧОМУ ПРОБЛЕМА?

Конституція України говорить, що судове рішення обов’язкове до виконання. Виконання рішення забезпечує держава.

Протягом останніх років судові рішення стали виконувати частіше: виконання зросло з 5-6% до 18%. Але цього все одно недостатньо, щоб досягти середньоєвропейського рівня. У країнах ЄС – це 50-70%.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні – системна проблема (справи “Бурмич та інші проти України”, “Юрій Миколайович Іванов проти України”).

Якщо судові рішення системно не виконують, це призводить до зниження довіри людей до судової влади, посилює переконання про те, що вирішити проблеми, використовуючи правові інструменти, майже неможливо.

Так громадяни поступово зневірюються у можливості реального захисту їх прав і свобод.

Люди хочуть не лише отримати судове рішення, але й бачити його реальне виконання.

ЩО З ЦИМ МОЖНА ВДІЯТИ?

Перший варіант – добровільне виконання судового рішення особою, яка програла суд. Якщо особа добровільно не виконує рішення є другий варіант – його примусове виконання.

ЯКІ ПЕРЕВАГИ МАЄ ОСОБА ВІД ДОБРОВІЛЬНОГО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ?

ЯК ВИКОНАТИ РІШЕННЯ СУДУ ДОБРОВІЛЬНО?

За загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Особа може виконати рішення суду добровільно:

• з моменту набрання рішенням суду законної сили;
• до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Раніше закон “Про виконавче провадження” передбачав строк для самостійного виконання рішення – до 7 днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, але зараз такого порядку немає.

Наразі документ говорить: коли до виконавця надходить рішення немайнового характеру, у постанові про відкриття виконавчого провадження він має зазначити, що боржник має виконати рішення впродовж 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Існує порядок добровільного виконання рішень про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо).

За законом, стягувач може самостійно надіслати виконавчий документи про стягнення періодичних платежів підприємству, установі, організації, фізособі – підприємцю, фізособі, які виплачують боржнику зарплату, пенсію, стипендію чи інші доходи.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО СУДОВЕ РІШЕННЯ НЕ ВИКОНУЮТЬ ДОБРОВІЛЬНО?

У такому випадку рішення суду можна виконати примусово – в рамках виконавчого провадження.

Сторони спору набувають нового статусу: особа, яка виграла справу, стає стягувачем, а та, не на користь якої винесено рішення суду – боржником.

Примусове виконання судових рішень здійснюють органи державної виконавчої служби та приватні виконавці.

Виконавчі дії провадять за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

АЛГОРИТМ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ

1. Звернутися до суду, який розглядав справу із заявою про видачу виконавчого листа
2. Подати заяву з копією квитанції про сплату авансового внеску до ДВС або приватного виконавця
3. Виконавець починає примусове виконання рішення суду

ЯКІ ДОКУМЕНТИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ?

Для примусового виконання необхідний виконавчий документ, виданий судом, що розглядав справу як суд першої інстанції.

Документ може бути у формі виконавчого листа, судового наказу, а в окремих випадках – ухвали суду.

Виконавчі документи можна пред’явити до примусового виконання протягом трьох років:

• з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили;
• з наступного дня після його прийняття, якщо рішення суду підлягає негайному виконанню.

У справах про стягнення періодичних платежів виконавчий документ можна пред’явити до виконання протягом усього періоду, на який присуджено виплату таких платежів.

Наразі оформлює і видає виконавчі документи у паперовій формі суд, який ухвалив рішення.

РІШЕННЯ СУДУ, ЯКІ ВИКОНУЮТЬ НЕГАЙНО

Окремі судові рішення у цивільних та адміністративних справах виконують негайно, з наступного дня після його прийняття.

У цивільних справах суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

• стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць;
• присудження працівникові виплати зарплати, але не більше ніж за один місяць;
• відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, – у межах суми стягнення за один місяць;
• поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;
• відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;
• розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;
• примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;
• встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України;
• надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;
• видачу або продовження обмежувального припису.

В адміністративних справах негайно виконуються рішення суду про:

• присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Держбюджету або позабюджетних державних фондів – у межах суми стягнення за один місяць;
• присудження виплати зарплати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби – у межах суми стягнення за один місяць;
• поновлення на посаді у відносинах публічної служби;
• припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності;
• уточнення списку виборців;
• усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань;
• накладення арешту на активи, що пов’язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них;
• оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
• оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
• окремі справи за зверненням органів доходів і зборів

В адміністративних справах суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання також рішення:

• про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об’єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об’єднання;
• про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства;
• про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

ЩО ТАКЕ АВАНСОВИЙ ВНЕСОК І ЯК ЙОГО СПЛАТИТИ?

Для примусового виконання рішення особі, яка виграла справу в суді, перед зверненням до виконавця необхідно сплатити авансовий внесок.

Сплата авансового внеску є обов’язковою і здійснюється у два етапи:

• сплата авансового внеску при поданні заяви про примусове виконання рішення;
• додаткове авансування витрат виконавчого провадження у разі недостатності коштів авансового внеску для подальших виконавчих дій.

В окремих випадках закон звільняє особу від сплати авансового внеску за рішеннями про:

• стягнення зарплати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;
• обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
• відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;
• стягнення аліментів;
• відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення;
• виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Від сплати авансового внеску також звільняються:

• державні органи;
• інваліди війни;
• інваліди I та II груп;
• законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп;
• громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Розмір авансового внеску – 2% суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів зарплати.

За виконання рішення немайнового характеру та рішення про забезпечення позову (арешт майна або коштів, заборона здійснювати платежі тощо) доведеться заплатити авансовий внесок у розмірі 1 мінімального розміру зарплати з боржника – фізичної особи та у розмірі 2 мінімальних розмірів зарплати з боржника – юридичної особи.

ЩО ТАКЕ ВИКОНАВЧИЙ ЗБІР ТА ЯКІ ЙОГО РОЗМІРИ?

Це збір за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Держбюджету у таких розмірах:

• щодо рішень майнового характеру – 10% суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом;
• щодо рішень немайнового характеру – у розмірі 2 мінімальних розмірів зарплати з боржника – фізичної особи і в розмірі 4 мінімальних розмірів зарплати з боржника – юридичної особи.

В окремих випадках, встановлених законом, виконавчий збір не стягується.

ПРИВАТНІ ВИКОНАВЦІ – НОВИЙ ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Із січня 2017 року в Україні почала діяти змішана система виконавчого провадження.

Відтоді виконувати рішення суду можуть не тільки державні, але й приватні виконавці.

Нині вже 120 приватних виконавців отримали ліцензію та почали працювати.

Приватні виконавці – особи, яким держава надала повноваження примусово виконувати судові рішення та рішень інших органів (посадових осіб).

Закон надає приватним виконавцям такий же обсяг повноважень, як і держвиконавцям.

На відміну від держвиконавця, приватний виконавець не отримує зарплату за вчинення виконавчих дій, а отримує винагороду.

Приватні виконавці можуть вчиняти виконавчі дії на всій території України. Знайти приватного виконавця можна на сайті Мін’юсту.

Поява приватних виконавців забезпечила конкуренцію із державними виконавцями, а це означає, що робота і тих, і інших стане ефективнішою. Більше того, українці самостійно вже можуть обрати, до кого з виконавців їм звернутися.

Ефективна робота виконавців передбачає перш за все підвищення рівня виконання судових рішень.

За допомогою приватних виконавців вдається розвантажувати роботу держвиконавців, що дозволяє їм зосередитися на конкретних справах і на досягненні результату – повному виконанні судового рішення.

ЯКІ РІШЕННЯ МОЖУТЬ ВИКОНУВАТИ ПРИВАТНІ ВИКОНАВЦІ?

Приватний виконавець може примусово виконати всі рішення суду, крім рішень:

• про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною
• за якими боржником є держава, держоргани, Нацбанк, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юрособи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25%, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету
• за якими боржником є юрособа, примусова реалізація майна якої заборонена законом
• за якими стягувачами є держава, держоргани
• адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини
• які передбачають дії щодо майна державної чи комунальної власності
• про виселення та вселення фізосіб
• за якими боржниками є діти або фізособи, визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена
• рішень про конфіскацію майна

Станом на 11.06.2018 на виконанні у приватних виконавців перебувало 13 203 виконавчих документи на суму 5 295 891 800 грн.

Завершено приватними виконавцями 1 691 виконавчий документ на суму 155 230 826 грн., з яких фактично виконано 1 004 виконавчих документи та стягнуто (з урахуванням часткових стягнень) 290 601 674 грн.

Залишок виконавчих документів на кінець звітного періоду – 11 501 документ на суму 5 068 303 413 грн.

Приватним виконавцем може бути громадянин України, який:

• досяг 25 років
• має вищу юридичну освіту не нижче другого рівня
• володіє державною мовою
• має стаж роботи у галузі права після отримання відповідного диплома не менше двох років
• склав кваліфікаційний іспит

“Якщо наступного року з’явиться ще 1000 приватних виконавців, вони вже можуть скласти серйозну конкуренцію державним, яких нараховується близько 4 тис. А це може стати серйозним проривом в досягненні поставленої мети – за 5 років вийти на середньоєвропейський рівень виконання судових рішень”, – каже міністр юстиції Павло Петренко.

Зростання кількості виконаних судових рішень добровільно або у примусовому порядку буде сприяти підвищенню довіри людей до правосуддя та до права у цілому, як інструмента для вирішення проблем.

ЯКІ Є МЕХАНІЗМИ ПРАВОВІ ЗАХИСТУ БОРЖНИКІВ, ЯКЩО ВИКОНАВЦІ ПОРУШУЮТЬ ЇХ ПРАВА?

Якщо держвиконавець порушує права боржника, він має право оскаржити його рішення, дії або бездіяльність виключно у суді.

Якщо це робить приватний виконавець, то боржник може звернутися зі скаргою до Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Мін’юсті, або безпосередньо до суду. Результатом розгляду Дисциплінарною комісією скарги може бути: попередження; догана; зупинення діяльності приватного виконавця на строк до 6 місяців; припинення діяльності приватного виконавця.

Сергій Гавриленко, державний експерт експертної групи з доступу до правосуддя Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності міністерства юстиці, для УП.Життя

Джерело