Вам вручили підозру: чим це загрожує і як захищатись

17.03.2020

Справа Павла Шеремета й оголошення підозр у причетності до його вбивства волонтерам і ветеранам збентежила громадський актив. Усіх вразило: як раптово з авторитетних у своїй сфері діячів можна перетворитися на потенційних злочинців.

Критики називають слідство в справі Шеремета політично заангажованим. Мовляв, раптові підозри є або спробою продемонструвати ефективність роботи українських правоохоронців на чолі із суперечливим “тимчасовим” міністром внутрішніх справ, або намаганнями дискредитувати добровольчий рух.

Утім, навіть якщо припустити, що підозри є обґрунтованими, сам процес повідомлення про підозру спричинив багато запитань і сумнівів.

Адже такими аргументами та доказами, які наводить слідство, підозрюваною потенційно може стати будь-яка небажана чи випадкова людина.

Тож, зважаючи на непрофесійність української правоохоронної системи, яка подекуди поєднується з політичною заангажованістю, від оголошення підозри зарікатися не може ніхто.

Що треба знати про таке поняття, як повідомлення про підозру? Як правильно діяти, коли вам про неї повідомляють? Що має відбуватися потім?

Центр прав людини ZMINA публікує рекомендації з публічної лекції громадського активіста і юриста Сергія Стерненка, який особисто кілька разів отримував підозри.

ЩО ТАКЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ

У Кримінальному процесуальному кодексі немає чіткого визначення, що таке повідомлення про підозру.

Фактично це процесуальна дія, яку вчиняє слідчий або прокурор і якою він офіційно засвідчує, що вважає конкретну особу ймовірно причетною до злочину.

Тобто з цього моменту особа стає офіційно підозрюваною та починається процес притягнення її до кримінальної відповідальності.

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ НЕ ВКАЗУЄ НА ВИНУВАТІСТЬ ЛЮДИНИ

Якщо особі повідомили про підозру, її не можна вважати злочинцем.

Підозра – це лише припущення слідчого, що людина може бути причетна до злочину. Винуватість людини може встановити лише суд. Тобто на час усього досудового розслідування, складення обвинувального акта, передання його до суду і розгляду справи в суді людина не вважається і не може вважатися злочинцем.

Невинуватість людини до кінця судового розгляду гарантує стаття 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та низка рішень Європейського суду з прав людини.

Проте в Україні часто нехтують цими нормами і навіть міністр внутрішніх справ може дозволити собі назвати злочинцем людину ще на етапі повідомлення про підозру.

ЯК ПОВІДОМЛЯЮТЬ ПРО ПІДОЗРУ

1. Якщо це не тяжкий злочин, то зазвичай про підозру можуть повідомити в кількох випадках: зателефонувати або надіслати повістку з викликом на допит, а за вашої появи вже повідомити про підозру. Це має відбутися за три дні (в окремих випадках за п’ять) до допиту.

Ви можете просити у відповідь на телефонний дзвінок надіслати вам повістку. Адже за цим документом можна буде ще до допиту дізнатися з бази Єдиного реєстру досудових розслідувань, про яку справу йдеться, якщо вам про це не повідомили телефоном.

Проте повістку можуть і не надіслати. Адже телефонний дзвінок теж вважається офіційним викликом. Особа, яка телефонує, має назватися. Її прізвище варто перевірити в базі електронних декларацій, чи дійсно вона працює в правоохоронних органах.

Найчастіше на допит викликають як свідка, а вже на момент особистої зустрічі можуть повідомити про підозру.

2. Про підозру можуть повідомити під час чи після проведення обшуку. Тобто на обшук приходять уже з готовою підозрою. Проте про неї частіше повідомляють уже після обшуку, оскільки, коли ви отримуєте статус підозрюваного, у вас більше процесуальних прав, що не завжди вигідно слідчим.

3. Про підозру можуть повідомити, якщо особу затримано на місці скоєння злочину чи одразу після вчинення з очевидними доказами причетності. Умовно кажучи, якщо вас спіймали після нападу, а в руках у вас закривавлений предмет, схожий на зброю.

Важливо: у такому разі про підозру мають повідомити не пізніше ніж за 24 години з моменту затримання. Відлік часу йде саме з моменту затримання, а не складання протоколу про затримання.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України також передбачає, що про підозру можуть повідомити вже під час обрання запобіжного заходу.

Але така норма не застосовується на практиці, оскільки за процедурою запобіжний захід обирають тільки тій особі, якій вже повідомлено про підозру.

ЩО МАЄ БУТИ В ПОВІДОМЛЕННІ ПРО ПІДОЗРУ

У цьому документі мають бути зазначені:

– анкетні дані підозрюваного; прізвище, ім’я, по батькові слідчого; номер кримінального провадження; підпис тощо;

– кваліфікація злочину, за яким повідомляється підозра;

– опис події злочину;

– опис ролі підозрюваного в злочині, тобто що конкретно вчинила ця людина;

– права підозрюваного.

Яскравим прикладом невідповідності вимогам КПК є текст підозри Юлії Кузьменко в справі Шеремета. Зокрема, наприкінці не описано прав підозрюваного. І вже через це підозру можна оскаржувати.

Також роль підозрюваного там була описана некоректно і без фактів, що підтверджують викладене. Так, основна суть підозри зводиться до захоплення Андрієм Антоненком “ультранаціоналістичними ідеями”, “культивування ним величності арійської раси” і прагнення “зробити свої погляди об’єктом уваги громадськості”.

Сергій Стерненко називає цю підозру “художнім твором”, бо наведені факти нічим у ній не підтверджено.

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ДОПИТ

Після повідомлення про підозру проводиться допит, якщо до цього вас не допитали як свідка.

В особи є право не надавати жодних свідчень. Це дозволяє 63 стаття Конституції України. “Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом”, – йдеться в статті. Це стосується як і підозрюваного, так і свідка. Ви також маєте право не давати жодних свідчень, доки не приїде ваш адвокат.

Навіть якщо сказане вами, на вашу думку, вас виправдовує чи надає стовідсоткове алібі – краще не свідчити без адвоката.

Коли прибуде адвокат, слідчий зобов’язаний надати можливість конфіденційно з ним поспілкуватися. А далі ви вже вирішуєте, давати свідчення чи ні.

Водночас суддею під час обрання запобіжного заходу часто береться до уваги, і не на користь підозрюваного, відмова свідчити під час допиту з посиланням на статтю 63 ККУ.

Адже судді здебільшого гадають, що просто відмова від давання свідчень уже означає визнання провини.

Тому, за словами Стерненка, оптимальніше не просто відмовлятися від свідчень на підставі 63-ї статті, а вказати, приміром, на погане самопочуття, наголошуючи, що це не відмова від свідчень, а фізична неспроможність їх адекватно давати. Мовляв, ви вимушені чекати адвоката, який допоможе вам краще сформулювати свої свідчення.

В ідеалі потрібно мати наперед підписаний договір з адвокатом і його копію показати слідчим.

Варто обирати адвоката, якому ви довіряєте і щодо якого певні, що він вам не нашкодить.

КОЛИ ПІД ЧАС ОГОЛОШЕННЯ ПІДОЗРИ МОЖУТЬ ЗАТРИМАТИ

Для затримання підозрюваної особи має бути відповідна ухвала суду. Після цього суд не пізніше ніж через 72 години повинен обирати запобіжний захід або відпустити вас після закінчення 72 годин.

Протягом цього часу затримана особа перебуває або в ізоляторі тимчасового утримання, або, якщо засідання відбувається того ж дня, у райвідділі чи спеціальній кімнаті в суді.

Затримати без ухвали суду можуть, якщо особу застали на місці злочину.

Якщо ухвали на затримання немає, то особа вільна до обрання їй запобіжного заходу, який мають обрати протягом трьох діб після повідомлення про підозру.

Якщо особа не з’явилася на засідання, то це додає аргументів суду для обрання суворішого запобіжного заходу.

ОБРАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ

Бувають виняткові випадки, коли особі повідомляють про підозру, але справу не передають до суду для обрання запобіжного заходу.

Проте зазвичай слідчі просять суд обрати один з видів запобіжного заходу. Це обмеження, які може накласти суд, аби підозрювана особа не перешкоджала здійсненню кримінального провадження, притягненню її чи інших осіб до кримінальної відповідальності.

Наприклад, щоб особа не втекла, не впливала на свідків, не приховала речових доказів тощо.

На судове засідання слід узяти максимум документів, що позитивно характеризують підозрюваного. Характеристики з місця роботи, грамоти, документ про реєстрацію місця поживання, наявність сім’ї тощо – це все вказує на міцні соціальні зв’язки. Мовляв, перед судом не асоціальний об’єкт без жодної відповідальності, який може просто зникнути.

Запобіжний захід обирається на момент досудового розслідування і допоки триває судовий розгляд. Його можуть обирати і змінювати безліч разів, оскільки термін одного запобіжного заходу – два місяці.

Найпростіший запобіжний захід – особисте зобов’язання. Підозрюваний письмово обіцяє, що з’являтиметься на кожен виклик суду, слідчого чи прокурора. Неявка призводить до штрафу, а повторна – до ризику зміни запобіжного заходу на більш суворий.

В окремих випадках особисте зобов’язання поєднується із забороною залишати населений пункт, де проживає особа, чи спілкуватися з особами, перелік яких встановить суддя.

Особиста порука – передбачає ті самі обов’язки та умови, що й особисте зобов’язання. Але тут за підозрюваного має поручитися людина чи організація, яка обіцяє, що забезпечить явки підозрюваного на виклики. Інакше з особи, що поручилася, стягнуть штраф за неналежне виконання свого зобов’язання.

Домашній арешт – буває або цілодобовий, або обмежений певним періодом, зазвичай нічним. Особі водночас можуть одягнути електронний браслет, щоб відслідковувати її місцеперебування.

Застава – може бути як основним запобіжним заходом, так і альтернативним триманню під вартою. На внесення застави надається п’ять діб, якщо це основний запобіжний захід. Якщо кошти не сплачено, слідчі або прокурори вносять клопотання про зміну запобіжного заходу.

Застава повертається, якщо людина отримує виправдувальний вирок. Або коли особу визнають винною, проте вирок не пов’язаний з конфіскацією грошей чи майна. Найсуворіший запобіжний захід – тримання під вартою (арешт). Обирається на 60 діб (але не довше за строк досудового розслідування), потім повторно розглядається судом і або продовжується, або змінюється на більш м’який.

Суд, ухвалюючи рішення про запобіжний захід, повинен врахувати ризики щодо конкретної людини.

Так, у клопотанні про той чи інший запобіжний захід прокурори часто просто цитують статтю 177 КПК з переліком ризиків перебування особи на волі чи без певних обмежень волі. Але насправді в клопотанні слід кожен з наведених ризиків аргументувати стосовно конкретного підозрюваного.

Наприклад, аргументуючи арешт ризиком знищення речових доказів, слід вказати, про які ймовірні докази йдеться. Або ж якщо повідомляється про можливість перешкоджання слідству, то уточнити, як саме підозрюваний може йому перешкодити. Апелюючи до можливості переховування, прокурори мають вказати, які є підстави цього побоюватися, наприклад раніше особа вже уникала викликів на допит тощо.

ДІЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ

Якщо ви не виключаєте можливості повідомлення про підозру, то варто діяти на випередження. Зокрема, щоб потім у суді прокурори не вказали на ризик переховування підозрюваного від слідства.

Так, Сергій Стерненко наводить приклад із власного досвіду. Після акції протесту проти забудови Літнього театру в Одесі, яка супроводжувалася сутичками з поліцією, він дізнався, що його друзям повідомили про підозру в організації масових заворушень. Припускаючи ймовірність такої підозри і щодо себе, Стерненко оперативно повернувся до Одеси, звідки напередодні поїхав до Харкова для участі у форумі.

Хоча ніхто активістові не телефонував для виклику, як і не приходив на орендовану ним квартиру з повісткою.

Уже дорогою від свого батька Стерненко дізнався, що до батьківського дому приходили слідчі з повідомленням підозри. Водночас сам активіст там не проживав уже сім років. Батько документ не взяв, повідомлення залишили під хвірткою.

Стерненко певен, що слідчі свідомо не намагалися повідомити про підозру йому особисто хоча б телефоном, аби потім у суді аргументувати про ризик переховування. Мовляв, особу вдома за пропискою не виявлено.

Тож він тоді одразу з потяга разом з адвокатом сам пішов у райвідділ, щоб попросити вручити йому підозру. Водночас усе це транслював в ефірі соцмереж. Завдяки цьому Стерненко потім мав аргументи в суді про те, що він навіть не намагався переховуватися, оскільки сам добровільно пішов отримувати документ без офіційного виклику.

Суддя не задовольнила клопотання прокурорів про арешт на два місяці без права застави і присудила альтернативну заставу в розмірі 600 тисяч гривень, яку вдалось успішно оскаржити.

ЧИ Є СЕНС ЩОСЬ ДОВОДИТИ, ЯКЩО ЙДЕТЬСЯ ПРО ПОЛІТИЧНЕ ЗАМОВЛЕННЯ

Якщо вам повідомляють про підозру з очевидною політичною мотивацією і є розуміння, що суддя буде проти вас ще до початку засідання, однаково потрібно використовувати всі можливості для захисту. Навіть якщо є чітке розуміння, що це не спрацює під час обрання запобіжного заходу.

Але це може допомогти потім.

Обрання першого запобіжного заходу – один з найважливіших процесів в усьому кримінальному провадженні.

Якщо суд першої інстанції не врахує ваших об’єктивних аргументів для захисту, то це може врахувати суд другої інстанції (апеляційний), змінивши запобіжний захід на більш м’який. Чи суд третьої інстанції, який може згодом виправдати під час оскарження вироку.

Кожна дія на свій захист у кримінальному процесі – це закладання фундаменту для того, щоб виграти справу або отримати справедливий вирок.

Мар’яна П’єцух

Джерело