Що таке тілесні ушкодження

Чинне законодавство встановлює кримінальну відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень. Які ж види тілесних ушкоджень існують з точки зору кримінального права та як їх розрізнити поміж собою?

      Кримінальний кодекс України передбачає три види тілесних ушкоджень:
1. легкі;
2. середньої тяжкості;
3. тяжкі.
Важливо розуміти, що віднесення тілесних ушкоджень до того чи іншого виду (визначення їх тяжкості та характеру) в конкретних випадках здійснюється на підставі висновку експерта. Тобто, для вирішення цього питання в рамках кримінального провадження обов’язково призначається судово-медична експертиза. Міністерством охорони здоров’я України затверджені «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17 січня 1995 р. №6 (далі – Правила).

Умисне легке тілесне ушкодження

 є злочином, передбаченим ст.125 КК України. При цьому, закон розрізняє і встановлює різну відповідальність за:
– просте «легке тілесне ушкодження» та
– «легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності».
Друге є більш небезпечним і тому тягне за собою більш суворе покарання.
До «простих» легких тілесних ушкоджень згідно з зазначеними Правилами відносяться такі ушкодження, які мали незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більше шести днів: наприклад, синець, садно тощо.
До легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, Правила відносять ушкодження, що потягли за собою розлад здоров’я тривалістю понад шість днів, але не більше 21 дня, або втрату загальної працездатності до 10 відсотків.

 Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

є злочином, передбаченим ст.122 КК України, і означає умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених для тяжких тілесних ушкоджень, але спричинило:
– тривалий розлад здоров’я або
– значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Тривалий розлад здоров’я, як правило, полягає в порушенні функцій органу, а саме: послабленні функцій руки, ноги, органів слуху, язика (мовлення), зору тощо. Крім того, до тривалого розладу здоров’я можуть бути віднесені випадки повної, проте тимчасової втрати органом його функцій, а також випадки заподіяння шкоди здоров’ю, не пов’язаної з порушенням функцій будь-якого органа, але такої, що викликала втрату працездатності (наприклад, інфекційне захворювання).
Для віднесення тілесних ушкоджень до середньої тяжкості розлад здоров’я у особи має бути обов’язково тривалим, тобто згідно з Правилами, – строк такого розладу має перевищувати 21 день. При цьому, необхідно зазначити, що судово-медичний експерт, який здійснює дослідження, має виходити з об’єктивних медичних даних. Тобто, відомості, зазначені в листку непрацездатності без урахування характеру ушкодження, не можуть автоматично свідчити про тяжкість тілесного ушкодження, оскільки такий листок непрацездатності може бути необґрунтовано продовжений або навпаки – передчасно закритий і таким чином не вказувати на реальну тривалість захворювання.
Стійка втрата працездатності менш як на одну третину – це втрата загальної працездатності від 10 до 33 відсотків.

Умисне тяжке тілесне ушкодження

є злочином, передбаченим ст.121 КК України, і означає умисне тілесне ушкодження, яке відповідає хоча б одному з таких критеріїв:
1. небезпечне для життя в момент заподіяння;
2. спричинило втрату будь-якого органа або його функцій;
3. спричинило психічну хворобу;
4. спричинило інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину;
5. спричинило переривання вагітності;
6. спричинило непоправне знівечення обличчя.
Небезпечними для життя є ушкодження, які самі по собі загрожують життю людини в момент їх заподіяння або за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчитися смертю. При цьому, фактичний наслідок ушкодження не впливає на визнання його тяжким. Наприклад, якщо через своєчасну медичну допомогу людина швидко видужала – це не означає, що заподіяні їй тілесні ушкодження не є тяжкими, якщо ушкодження були небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
Правила відносять до таких пошкоджень наприклад ті, що проникають у черепну порожнину; певні відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа; забиття головного мозку тяжкого ступеня; ті, що проникають у канал хребта; ушкодження з повним порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї тощо; поранення грудної клітки з проникненням; ушкодження живота з проникненням у черевну порожнину; певні термічні опіки; певні види механічної асфіксії (придушення) і т.п.
Тілесне ушкодження, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій, є ушкодженням, внаслідок завдання якого, наприклад, було втрачено або необоротно втрачено функцію (паралізовано або приведено в інший стан, що унеможливлює їх діяльність) руки, ноги, зору, язика (мовлення), репродуктивної здатності. Якщо має місце лише тимчасове позбавлення зазначених органів здатності виконувати свої функції, таке ушкодження не є тяжким (за умови відсутності інших ознак).
До тяжких тілесних ушкоджень відноситься психічна хвороба, яка може бути наслідком як фізичної, так і психічної травми, інфекції, отруєння тощо. Діагноз психічного захворювання, а також причинно-наслідковий зв’язок між її виникненням та ушкодженням, встановлюється психіатричною експертизою.

  Результат пошуку зображень за запитом "легкі тілесні ушкодження"
Тілесне ушкодження є тяжким і тоді, коли воно потягло за собою інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. Під таким розладом розуміють ушкодження, яке не підпадає під інші ознаки тяжкого тілесного ушкодження, але характеризується стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.
До числа тяжких тілесних ушкоджень також віднесені ті, які призвели до переривання вагітності (незалежно від її строку). У даному випадку необхідно, щоб особа, яка спричиняє тілесні ушкодження, знала про вагітність потерпілої особи і бажала або свідомо припускала її переривання.
Непоправне знівечення обличчя, як тяжке тілесне ушкодження,має місце тоді, коли: по-перше, ушкодження обличчя є непоправним (тобто не може бути усунене з плином часу або за допомогою звичайних методів лікування без хірургічного втручання та проведення косметичної операції), і, по-друге, надає обличчю потворного, відразливого та огидного вигляду (рубці, шрами, деформації обличчя, порушення міміки). Для встановлення цих ознак проводиться судово-медична експертиза, проте наявність знівечення обличчя встановлюється судом виходячи з загальноприйнятих уявлень про нормальний вигляд людини.

Чи існує кримінальна відповідальність за тілесні ушкодження в інших випадках?

      У Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність і за інші дії, пов’язані з спричиненням тілесних ушкоджень.
Наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст.123 КК); умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.124 КК) тощо.
Також, заподіяння шкоди здоров’ю може бути засобом вчинення інших злочинів або становити окремий склад кримінального правопорушення. У таких випадках відповідальність може наставати за іншими статтями Кримінального кодексу України, які включають в себе завдання тілесних ушкоджень: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при вчиненні розбою (ч.4 ст.187 КК), заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв’язку з його діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст.377 КК) тощо.

Чи є відповідальність за удар чи інші незначні насильницькі дії?

      Умисне завдання удару, побоїв (численних ударів) або вчинення інших насильницьких дій (стискування частин тіла, виривання волосся тощо), які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень є злочином, за яке ст.126 КК України передбачено покарання.

Чи є відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень самому собі?

      За загальним правилом тілесним ушкодженням є посягання на здоров’я іншої людини, тому заподіяння самому собі тілесного ушкодження будь-якої тяжкості не є злочином і не тягне за собою відповідальності. Проте, є винятки: наприклад, ухилення від військової служби, вчинене військовослужбовцем шляхом заподіяння собі тілесного ушкодження є злочином, передбаченим ст.409 КК України.

Чи є випадки заподіяння тілесних ушкоджень, за які відсутнє покарання?

Для настання відповідальності за тілесне ушкодження необхідно, щоб воно було протиправним. Законодавством передбачені випадки правомірного заподіяння тілесних ушкоджень, які не підлягають покаранню.
Так, не є злочином заподіяння шкоди здоров’ю в стані необхідної оборони, якщо не були перевищені її межі. Наприклад, якщо людина, захищаючись під час нападу хуліганів, завдасть тілесних ушкоджень нападникам – вона діє в стані необхідної оборони, що виключає відповідальність за такі дії.
Також, за певних обставин не є злочинним заподіяння тілесного ушкодження при затриманні злочинця без перевищення необхідних для цього заходів або у стані крайньої необхідності при дотриманні її умов.
Не можна визнати протиправними й дії хірурга, який під час операції в інтересах пацієнта заподіює певну шкоду його здоров’ю, яка попереджує настання більш тяжких наслідків, або тілесні ушкодження, заподіяні під час спортивних змагань (бокс, боротьба тощо), в яких добровільно приймають участь.

Источник