Обшук житла та його проведення

Кількість обшуків в Україні останні роки тільки зростає. Якщо в 2013 році на всій території держави щоденно проводилося близько 150 обшуків, то в 2016 році – це число наближається до 200 обшуків у день. Таким чином, все більше і більше людей безпосередньо стикаються з цією слідчою дією. Відповіді на найпоширеніші питання про обшук наведені у цій статті.

Що таке обшук?

Обшук – це слідча дія, яка проводиться лише в рамках кримінального провадження під час здійснення досудового розслідування злочину. Метою проведення цієї слідчої дії є виявлення та вилучення доказів, злочинно добутого майна або відшукання осіб, які розшукуються.

Суть обшуку фактично полягає в примусовому проникненні співробітників правоохоронних органів до житла чи будь-якого іншого об’єкту та проведення там пошуку і вилучення документів, предметів, грошей або виявлення розшукуваних осіб.

Примусове проникнення означає, що правоохоронцям не потрібно отримувати дозвіл на вхід до приміщення від власника. При цьому власник не має права відмовитися від допуску, наприклад в квартиру, співробітників правоохоронних органів. Отже, якщо власник не надає згоду на вхід до приміщення або навіть перешкоджає йому, таке проникнення для проведення обшуку буде здійснено примусово, в тому числі шляхом зламу замків, вибивання дверей, вікон тощо. Звичайно, як правило власники добровільно пускають правоохоронців у приміщення після пред’явлення документів, що дозволяють обшук, і в примусових діях потреби не виникає.

У яких випадках проводять обшук? Які підстави для проведення обшуку?

Обшук має проводитися тоді, коли є підстави вважати, що в конкретному приміщенні знаходяться певні особи, речі або документи, які мають значення для розслідування злочину і які можуть бути використанні як докази в суді.

Такі «підстави вважати» можуть мати конкретне формальне джерело (наприклад, коли свідки вказали на місце переховування знаряддя злочину чи вкраденого майна) або ж просто слідувати з загальної логіки і вірогідності варіантів поведінки людини (наприклад, розумним та високо вірогідним є припущення, що одяг та взуття, в якому підозрюваний перебував під час вчинення злочину, зберігаються у нього вдома). Отже, такі підстави та їх достатність для проведення обшуку розглядаються в кожному окремому випадку індивідуально.

Хто може дозволити проведення обшуку?

Одне з головних правил, яке необхідно знати про обшук, це те, що він проводиться з дозволу суду, який надається у формі ухвали слідчого судді. Це важливе правило і воно прямо закріплено не лише в законі (ст.13, ч.1 ст.233 КПК України), а й у Конституції України (ст.30). Ніхто не має права увійти до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою (не лише для обшуку), крім випадків, коли володільцем надана добровільна згода на це або коли є відповідний дозвіл суду.

Слід зауважити, що з даного правила існують виключення, проте на їх долю припадає дуже мала кількість обшуків. Такі виключення стосуються лише невідкладних випадків, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Ці випадки також передбачають необхідність звернення з клопотанням щодо обшуку до суду, проте вже після його проведення (при цьому якщо суддя прийде до висновку, що невідкладного випадку насправді не було, всі отримані під час проведення обшуку докази не матимуть юридичної сили – ч.3 ст.233 КПК України).

Хто проводить обшук? Хто присутній під час обшуку? Чи можуть провести обшук за відсутності володільця житла?

Проводити обшук можуть слідчі чи прокурори, а також оперативні співробітники разом з останніми.

Що стосується органів, які можуть здійснювати цю слідчу дію, – то це можуть бути співробітники прокуратури та будь-якого з органів досудового розслідування (в залежності від злочину, який розслідується), а саме: Національної поліції України, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, слідчого підрозділу Державної фіскальної служби України, органів державного бюро розслідувань1, органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Обшук повинен проводитися з обов’язковою участю не менше двох понятих, якими мають бути незаінтересовані особи (ч.7 ст.223 КПК України прямо забороняє, щоб понятими були потерпілий, родичі підозрюваного чи потерпілого, працівники правоохоронних органів).

Правоохоронці зобов’язані вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку будь-якої особи, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Крім того, на обшук можуть бути запрошені певні спеціалісти або інші учасники кримінального провадження (потерпілий, підозрюваний, захисник тощо) (ч.1 ст.236 КПК України). На практиці, це відбувається рідко.

Також, під час обшуку може бути присутнім адвокат особи, в якої проводиться обшук. Проте через певну недосконалість норм закону, правоохоронці досить часто протиправно не допускають адвоката на місце обшуку.

Слід знати, що проведення обшуку не відкладається у зв’язку з відсутністю власника у житлі. Навіть відсутність взагалі будь-кого в приміщенні не є перешкодою для проведення обшуку (у такому випадку копія ухвали про дозвіл на проведення обшуку повинна бути залишена на видному місці у приміщенні, де проведено обшук, а слідчий та прокурор зобов’язані забезпечити схоронність майна, яке там знаходиться, і забезпечити неможливість доступу до нього сторонніх осіб – ч.4 ст.236 КПК України).

1ДБР наразі не створено, його функції тимчасово виконують органи прокуратури

Де можуть проводити обшук?

Обшук може бути проведений в житлі або іншому володінні особи.

Під житлом тут розуміється квартира, будинок, дача і взагалі будь-яке приміщення, що пристосоване для постійного проживання. Ні справжнє призначення приміщення, ні його правовий статус в даному випадку значення не мають. Тобто, і власний садовий будинок, і орендована квартира, і сарай без адреси, і недобудований дім, – все це є житлом, якщо в них проживає людина.

Єдиним виключенням з зазначеного підходу є приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом: наприклад, «колонія» чи СІЗО (установи, де особи відбувають покарання у вигляді позбавлення волі або тримаються під вартою в порядку попереднього ув’язнення). Обшуки та огляди таких приміщень відбуваються, зокрема, без необхідності отримання дозволу суду.

Під іншим володінням особи розуміються фактично всі інші «простори», що знаходяться у володінні особи: земельна ділянка, двір, транспортний засіб, гараж, офіс, робочий кабінет, будівлі та приміщення побутового, службового, господарського, виробничого чи іншого призначення тощо.

Коли (в який час) можуть проводити обшук?

Згідно з вимогами закону обшук житла повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ним володіє (ч.2 ст.236 КПК України). Крім того, існує загальне правило, згідно з яким заборонено проводити слідчі дії у нічний час, тобто в період з 22 до 6 години (ч.4 ст.233 КПК України).

Разом з тим, існують винятки з зазначених правил щодо часу проведення обшуку – їх можна не дотримуватися, якщо мова йде про невідкладний випадок, коли затримка в проведенні слідчої дії може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного, або якщо їх дотримання може суттєво зашкодити меті обшуку.

На практиці, частіше правоохоронці приходять з обшуком вранці.

Проведення обшуку: процедура і правила. Що має право робити під час обшуку слідчий?

Загальна процедура проведення обшуку виглядає наступним чином: слідчий за погодженням з прокурором або сам прокурор звертається з письмовим клопотанням про отримання дозволу на проведення обшуку до суду, після чого слідчий суд розглядає клопотання та своєю ухвалою дозволяє проведення обшуку. Далі правоохоронці прибувають до житла чи іншого володіння, де проводять обшук на підставі ухвали слідчого судді.

Перед початком обшуку володільцю приміщення чи іншій особі (якщо володілець відсутній в цей час) пред’являється ухвала слідчого судді і надається її копія (ч.3 ст.236 КПК України).  Також присутнім роз’яснюються їх права, обов’язки та відповідальність (ч.3 ст.223 КПК України).

Як правило, правоохоронці пропонують добровільно видати речі чи документи, які планують шукати (проте навіть їх добровільна видача не завжди означає завершення проведення обшуку). Після цього здійснюється проведення безпосередньо пошукових дій: огляд речей, шаф, шухляд, інших місць зберігання, пошук тайників тощо.

Під час проведення обшуку правоохоронці мають право:

– забороняти будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку;

– відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа відмовляється їх відкрити добровільно (тобто, наприклад, ламати замки чи дверці комор, сейфів, шухляд столів, шкатулок);

– проводити особистий обшук осіб, які перебувають в приміщенні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження (у такому разі обшук особи повинен бути здійснений виключно особами тієї ж статі);

– проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого приміщення чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки;

– оглядати і вилучати документи та речі, які мають значення для кримінального провадження;

– вилучати предмети, які вилучені законом з обігу (наприклад, наркотики чи зброю, які незаконно зберігаються) навіть якщо вони не мають відношення до конкретного розслідування.

Після завершення пошукових дій складається протокол обшуку, другий примірник якого разом із описом вилученого вручається особі, у якої проведено обшук.

Які речі, предмети, документи, майно можуть вилучити під час обшуку?

Якщо вести мову про види майна, яке може бути вилучене правоохоронцями під час обшуку, то жодних обмежень немає: в залежності від обставин злочину, який розслідується,  це можуть бути одяг, взуття, записники, чернетки, телефони, комп’ютери, пристрої зберігання інформації (особливості вилучення деяких предметів з категорії телекомунікаційних зазначені нижче), документи, печатки, побутова техніка, гроші, кухонне приладдя та будь-які інші предмети.

Будь-який матеріальний об’єкт теоретично може бути, наприклад, знаряддям вчинення злочину, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ, або ж бути здобутим в результаті вчинення злочину, а отже – може бути вилучений за результатами обшуку.

Разом з тим, згідно з вимогами законодавства вилученню підлягають не будь-які речі чи документи на розсуд слідчого, а лише ті, які мають значення для досудового розслідування. Також, під час обшуку незалежно від їх відношення до конкретного розслідування підлягають вилученню виявлені предмети, які зберігаються незаконно, – наркотичні засоби, психотропні речовини, боєприпаси тощо.

Типи вилученого майна та шляхи його повернення

Вилучене майно, якщо відкинути наркотичні засоби і т.п., можна умовно поділити на два типи:

1. речі та документи, щодо яких в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку прямо надано дозвіл на відшукання та вилучення (згідно зі статтями 234, 235, 236 Кримінального процесуального кодексу України в ухвалі слідчого судді має бути зазначений такий перелік);

2. речі та документи, щодо яких в ухвалі не надано прямого дозволу на відшукання та вилучення, проте які мають значення для розслідування.

Перший тип майна фактично вважається речовими доказами та може зберігатися в державних органах до завершення кримінального провадження, тобто до прийняття кінцевого рішення у справі (закриття кримінального провадження чи ухвалення вироку суду). Цей строк, як правило, доволі тривалий.

Згідно з ч.9 ст.100, ст.374 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії розслідування питання про долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду за клопотанням слідчого чи прокурора, а на стадії судового розгляду – судом, при цьому такі докази і документи повинні зберігатися до набрання кінцевим судовим рішенням законної сили (тобто до спливу строку на апеляційне оскарження або до завершення процедури такого оскарження, якщо воно мало місце).

Питання зберігання речових доказів і документів регулюється ст.100 КПК України, яка передбачає деякі випадки, коли таке майно може бути повернуто володільцю до завершення кримінального провадження. Зокрема, згідно з ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був вилучений правоохоронцями, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю. Згідно з ч.3 ст.100 КПК України документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження, проте за клопотанням володільця документа слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього документа, а за необхідності і його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження завірені копії. Згідно з п.1 ч.6 ст.100 КПК України деякі види речових доказів також можуть повертатися власнику (законному володільцю) або передаватися йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Таким чином, в залежності від конкретних обставин існує можливість звернутися з клопотанням про повернення вилучених речей чи документів до слідчого (прокурора), відповідним чином обґрунтувавши своє прохання. Проте вирішення цього питання повністю залежить від розсуду правоохоронців (законом для них встановлено не обов’язок, а право повернути таке майно до завершення провадження).

Другий тип майна (щодо якого в ухвалі не надано прямого дозволу на відшукання) відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вважається тимчасово вилученим майном. Ця норма дуже важлива.

По-перше, слід звернути увагу, що згідно з абз.2 ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду про дозвіл на проведення обшуку, тобто вони не можуть бути вилучені без прямого попереднього дозволу суду.

По-друге, тимчасово вилучене майно протягом короткого проміжку часу повинно бути або арештоване судом (слідчим суддею), або повернуто володільцю. Так, згідно з ч.5 ст.171 КПК України слідчий чи прокурор повинен не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна звернутися в суд з клопотанням про накладення арешту на таке майно, інакше воно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. А відповідно до ч.6 ст.173 КПК України якщо суд протягом 72 годин із дня находження вказаного клопотання не прийме рішення про арешт, таке майно також має бути повернуто.

Якщо зазначені вимоги закону не виконані і таке майно не повернуто, його володілець згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України має право оскаржити в судовому порядку бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. За результатами розгляду такої скарги, слідчий суддя може зобов’язати слідчого чи прокурора повернути тимчасово вилучене майно, яке протиправно утримується.

Іноді ефективним рішенням може бути й письмово звернутися до слідчого, прокурора чи керівника органу досудового розслідування з вимогою повернути тимчасово вилучене майно. Проте, враховуючи, що скарга до суду на бездіяльність має бути подана протягом 10 днів з моменту її вчинення, важливо не пропустити цей строк оскарження, очікуючи на відповідь на звернення.

Скасування арешту вилученого під час обшуку майна

Якщо ж арешт на тимчасово вилучене під час обшуку майно був накладений судом (слідчим суддею) то його скасування може бути здійснено в такому порядку.

1) шляхом подання клопотання про скасування арешту до слідчого судді (суду) власником або володільцем майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна (абз.1 ч.1 ст.174 КПК України);

2) шляхом подання клопотання про скасування арешту до слідчого судді (суду) власником або володільцем майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 2 ч.1 ст.174 КПК України).

Потрібно звернути увагу, що зазначені клопотання можуть подаватися не тільки власником майна (особою, якій воно належить), а і законним володільцем (наприклад, особою, яка орендує майно). Також, слід мати на увазі, що законом не встановлено заборон щодо неодноразового звернення з зазначеними клопотаннями.

У випадку, якщо у скасуванні арешту за клопотаннями буде відмовлено, то відповідне питання буде розглядатися вже по завершенню кримінального провадження одночасно з його закриттям або ухваленням вироку. Так, відповідно до чч.3,4 ст.174 КПК України прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації; суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна (скасовує, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові).

Трапляються випадки, коли питання про долю арештованого майна всупереч вимогам закону не вирішується судом під час ухвалення кінцевого рішення в кримінальному провадженні. Проте, існує механізм порушення цього питання перед судом вже після ухвалення вироку.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України під час виконання вироку суд, який його ухвалив, має право вирішувати будь-які питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно з ч.1 ст.539 КПК України будь-які особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які пов’язані із виконанням вироку та безпосередньо стосуються їх прав, обов’язків чи законних інтересів.

Таким чином, у випадку, якщо суд, незважаючи на наявні для цього підстави, «забув» прийняти рішення про зняття арешту з майна, існує можливість звернутися до нього з відповідним клопотанням вже після ухвалення вироку.

Джерело