Новий КПК і журналісти

Постійним джерелом інформації про всілякі зловживання, розкрадання й інші злочинні неподобства лишаються журналістські розслідування. Перевірка зібраної журналістом інформації завдає правоохоронним органам великого клопоту, бо йдеться, здебільшого, про те, що цікаво широкому загалу, збільшую читацьку і глядацьку аудиторію – про витівки високопосадовців, народних обранців, впливових бізнесменів, їх діточок. Саме тому, перевіряючі подекуди намагались зосередитися не на перевірці самих наданих непосидючим журналістом фактів, а на з’ясуванні того, від кого і яким чином незручна для влади інформація отримана.

Новий КПК, на відміну від старого КПК, містить положення, що покликані наведеній слідчій практиці покласти край. Так, стаття 65 нового КПК передбачає, що тепер забороняється допитувати журналістів про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації. Раніше стаття 69 старого КПК, що втратив чинність, надавала такий привілей лише адвокатам та іншим фахівцям у галузі права, нотаріусам, лікарям, психологам, священнослужителям – з приводу того, що їм довірено або стало відомо при здійсненні професійної діяльності, якщо вони не звільнені від обов”язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості.

Відповідно виникає питання, а кого, у наведеному контексті, можна вважати журналістами, кого не можна допитувати про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру?

Особи, які називають себе журналістами друкованих ЗМІ, мають відповідати вимогам, визначеним у ст.25 Закону України ” Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”. Журналістом редакції друкованого засобу масової інформації відповідно до цього Закону є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.

Належність журналіста до друкованого засобу масової інформації підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого засобу масової інформації. На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує її належність до друкованого засобу масової інформації, поширюються права і обов”язки, зазначені у статті 26 цього Закону.

Таким чином, аби за тобою визнали особливий статус з певним процесуальним імунітетом – слід бути “при комусь”, при певному друкованому ЗМІ і мати від нього відповідне посвідчення. За “вільними стрільцями”, які працюють самі по собі, подібний статус не визнається. Виходячи з цього, недостатньо й бути “просто” членом СЖУ або іншої подібної творчої професійної організації.

Що стосується телевізійників, то у ст.1 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” наводиться визначення телерадіожурналіста – штатний або позаштатний творчий працівник телерадіоорганізації, який професійно збирає, одержує, створює і готує інформацію для розповсюдження. Телерадіопрацівник – штатний або позаштатний працівник телерадіоорганізації, який за характером своєї професійної діяльності та відповідно до посадових обов”язків бере участь у створенні та розповсюдженні телерадіопрограм та передач.

Новий КПК забороняє журналістів допитувати, а як бути, коли до редакції завітали з обшуком?

Слід зазначити, що у цій ситуації журналіст має такі само гарантії, як і будь-який інший громадянин. Вони детально розписані у статтях 233-237 нового КПК та у деяких інших. У статті 234 встановлено, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді (має бути у кожному районному суді).

За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

КПК також чітко визначив, що вищенаведені гарантії поширюються й на транспортний засіб, земельну ділянку, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Таким чином, новий КПК розширив можливості правового захисту журналістів, далі слово за практикою застосування.

Трішки ЗАКОНУ:

Ст. 171 КК України. Перешкоджання законній професійній діяльності

1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

*Примітка

Законною є така діяльність журналістів, яка спрямована на реалізацію ними своїх повноважень у інформаційній сфері і здійснюється засобами та в порядку, передбачених законом.

Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів – це протиправне створення перепон, обмежень, заборон щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації окремим журналістом (журналістами) чи засобом масової інформації. Воно може виразитись у примушуванні до поширення певної інформації або відмові в її поширенні, здійсненні цензури, незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передачі з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, безпідставній відмові в акредитації засобу масової інформації чи окремому журналістові, позбавленні журналіста чи засіб масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації, необгрунтованій відмові у задоволенні запиту щодо доступу до офіційних документів або наданні письмової чи усної інформації, порушенні права власності на інформацію, навмисному приховуванні інформації, безпідставній відмові від поширення певної інформації тощо. Таке перешкоджання може здійснюватися шляхом погроз, застосування фізичного насильства, обману, шантажу, пошкодження чи знищення майна, підкупу тощо.

 Зверніть увагу!

Відповідно до ч. 2.ст.62  Не можуть бути допитані як свідки:

п. 6журналісти – про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації.

Виходячи з положення вказаної статті норми професійної етики вимагають від журналіста поважати гідність людини, її право на приватне життя. Журналіст зберігає у таємниці відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали, за умови нерозголошення її імені. Журналісти повинні отримувати конфіденційну інформацію лише з дозволу та відповідно до режиму, встановленого особами, яким належить така інформація.

Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі.

KPK

Адвокат Дмитро Стельмащук

Джерело