Інструменти для отримання публічної інформації: звернення та запит на інформацію
07.04.2021
Керуючись ст. 5 Закону України “Про інформацію” – кожен має право на інформацію, тобто можливість вільного одержання, поширення, зберігання, та й будь-якого використання її – з метою реалізації прав, інтересів та свобод. У публічній сфері, особливо у сфері правовідносин із державою – це право набуває ЩЕ більшого значення. На рівні Основного Закону встановлено право на збирання та поширення інформації (керуючись свободою вираження думок, свободою слова – стаття 34 Конституції), обов’язок держави забезпечувати інфобезпеку (стаття 17), а деяка публічна інформація, як то – про стан екології, про якість предметів побуту і харчових продуктів, взагалі ніким не може бути засекречена.
Основними інструментами кожного громадянина, у реалізації цих можливостей – стали звернення громадян і запит на публічну інформацію – тож пропоную розглянути їх відмінність та практичні поради для застосування.
Що становить публічну інформацію?
Закон України «Про доступ до публічної інформації» (№2939-VI) від 13.01.2011 р. (надалі – «Закон №2939») визначає публічну інформацію як зафіксовану (задокументовану) будь-якими засобами інформацію яка отримана або створена внаслідок виконання суб’єктами владних повноважень (надалі – також «СВП») своїх обов’язків і знаходиться у їх володінні, або володінні інших розпорядників публічної інформації. Така інформація має бути доступною, крім деяких, законодавчих виключень. Які це виключення:
– якщо це конфіденційна інформація (такою є інформація, до якої доступ обмежено юрособою чи фізособою, а не СВП), або ж таємна інформація (розголошення якої може завдати шкоди особам або ж державі – тобто містить охоронювану законом таємницю, наприклад: державну, банківську, таємницю досудового розслідування тощо) або ж службова інформація (тобто внутрівідомча кореспонденція, зокрема, щодо розробки напряму діяльності або здійснення контрольно-наглядових функцій установи, прийняття певних рішень передуючих публ. обговоренням; чи такі відомості, що зібрані у сфері оборони країни, або ж в процесі контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності, і такі не віднесено до державної таємниці).
– якщо доступ до неї обмежено, виключно:
1.в інтересах нацбезпеки, територіальної цілісності України або громадського порядку;
2.для запобігання кримінальним правопорушенням (злочинам), заворушенням;
3.з метою охорони здоров’я громадян;
4.з метою захисту репутації або прав осіб;
5.з метою запобігання розголошенню, одержаних конфіденційно відомостей;
6.з метою підтримання неупередженості й авторитету правосуддя.
– або ж якщо розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, чи такої шкоди, що переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Зауважимо, доступ не може бути обмежено, якщо на це немає законних підстав, або якщо інфо вже було оприлюдненно самим володільцем-розпорядником, або ж якщо на розголошення є згода володільця конфіденційної інформації, чи до розголошення інформації конфіденційного характеру спонукають інтереси національної безпеки, прав людини, чи економічного добробуту.
При цьому, деякі види інформації, навіть якщо вони підпадають під вищезазначені критерії – не можуть бути обмеженою інформацією. Це інформація про:
-бюджети, кошториси та плани використання бюджетних (крім таємних видатків);
-взяття будь-яких бюджетних зобов’язань або розпорядження бюджетними коштами (в т.ч. публічні закупівлі (виняток, якщо окрема інформація про такі становить державну таємницю);
-про права власника (володіння/користування/розпоряження) щодо державного, комунального майна (копії документів про право власності, умови отримання цих коштів чи майна, особи, що їх отримали);
-стан і результати службових розслідувань, перевірки порушень, у вищезазначених сферах;
-про якість харчових продуктів, предметів побуту, або ж про стан довкілля (положення Основного Закону);
-будь-які надзвичайні події (аварії, небезпечні природні явища, катастрофи), що сталися або можуть статися і загрожують здоров’ю та безпеці людей;
-про те що становить суспільний інтерес.
Яка ж інфо має оприлюднюватись?
Доступність публічної інформації є необхідною для відкритості діяльності держави і її представників. Саме тому вільне використання (отримання, збір, поширення) такої інформації має гарантуватися. Загальносуспільний доступ до деяких відомостей взагалі не можна обмежувати.
Перелік обов’язкової інфо, що підлягає оприлюдненню подано в статті 15 Закону №2939. Так, не більше ніж протягом 5-ти робочих днів, оприлюднюються:
-інформація про діяльність СВП, інформація про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності, фінансові ресурси, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);
-нормативно-правові та акти індивідуальної дії (крім внутрішньовідомчих)
-проекти рішень, для обговорення,;
-інфо про адмінпослуги, що надаються цими органами, і також – зразки документів, зразки форм, інструкції по заповненню;
-порядок оформлення запиту на отримання інформацію, порядок оскарження дій/бездіяльності розпорядників;
-інформація про систему обліку та категорії інформації, яку зберігає розпорядник;
-перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних;
-інформація про представництво громадськості своїх інтересів;
-порядок денний та плани відкритих засідань;
-загальні правила роботи СВП, правила внутрішнього трудового розпорядку;
-звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;
-та інші відомості про діяльність СВП, що оприлюднюються згідно із законодавством.
Невідкладно і обов’язково підлягає оприлюдненню будь-яка інформація про факти, що загрожують життю, здоров’ю та/або майну осіб, і про заходи, які застосовуються у зв’язку з цим.
В цілому, публічна інформація опубліковується можливими засобами, але, відповідно до Закону №2939, виділяють такі види оприлюднення:
-систематичне оприлюднення (через офіційні веб-сайти, друковані видання, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних на інформаційних стендах тощо)
-надання інформації за запитами.
Порівняння цих двух інструментів
Отже, найпопулярнішими інструментами для отримання необхідних відомостей, що знаходяться у СВП (і не тільки) – є звернення громадян і запит про надання публічної інформації. Порівняємо такі:
|
КРИТЕРІЙ |
ЗВЕРНЕННЯ |
ЗАПИТ НА ПУБЛІЧНУ ІНФОРМАЦІЮ |
|
1) базовий закон |
Законом України “Про звернення громадян”. |
Закон України “Про доступ до публічної інформації”. |
|
2) дефініція |
Звернення – це викладені в письмовій чи усній формі заяви (клопотання), пропозиції (зауваження),чи скарги. |
Запит на публічну інформацію – це прохання до розпорядника надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. |
|
3) до кого може бути направлено |
До органів держ влади, місцевого самоврядування, об’єднань, підприємств, організацій, установ, будь-якої форми власності, до засобів масової інформації, чи посадових осіб відповідно до функціональних обов’язків. |
До розпорядників інформації належать особи, перелік яких подано в статті 13 вищезазначеного Закону. Це: – СВП; – юрособи, що фінансуються з бюджету – особи, що виконують делеговані повноваження; – господарюючі суб’єкти, які мають домінуюче становище на ринку, є природними монополіями, або ж наділені спеціальними чи виключними правами, або які володіють інформацією про екології про якість продуктів харчування і предметів побуту; про надзвичайні події, що сталися або можуть статися і стати загрозою для безпеки громадян; чи іншою суспільно необхідною інформацією. |
|
4) строк розгляду: |
не більше 1 місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – не більше ніж 15 днів від дня їх отримання. |
не більше 5 (п’яти) робочих днів з дня отримання, а якщо запит на інфо стосується необхідної для захисту життя чи свободи особи інформації, чи щодо стану навколишнього природного середовища; про якість продуктів харчування і предметів побуту; про надзвичайні події, що сталися або можуть статися і стати загрозою для безпеки – відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання такого. |
|
5) продовження строку для розгляду |
Може мати місце, за рішенням керівника і з повідомленням запитувача про це – але загалом, строк вирішення не може бути більшим ніж 45 днів. |
Допускається, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або що потребує пошуку серед великої кількості даних – до 20 робочих днів. При цьому розпорядник інфо письмово повідомляє про це і наводить обґрунтування причин продовження (протягом 5 робочих днів з дня запиту). |
|
6) вартість |
Безоплатно. |
Безоплатно, але якщо задоволення запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більше ніж 10 стор., той хто звертається із запитом зобов’язаний компенсувати фактичні витрати на копіювання та друк. Такі можуть нараховуватися лише В МЕЖАХ граничних норм, встановлених Постановою КМУ від 13.07.2011 №740. Якщо ж інформація стосується запитувача особисто, чи становить суспільний інтерес – витрати не стягуються. |
|
7) що повинен містити |
Форма довільна – має бути зазначено: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Підписується заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути – електронна адреса пошти (для відповіді), або відомості про інші засоби зв’язку. Застосування ЕЦП не вимагається. |
Подається у довільній формі і має містити: 1) ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. |
|
8) чи є обов’язкова форма |
Ні, але, для зручності можна використовувати електронну форму на сайті. Особливим видом звернень є електронні петиції (подаються до Президента, ВРУ, КМУ, до органів місцевого самоврядування через сайт зі зборами підписів). |
Ні, але для зручності – кожен розпорядник оприлюднює на своєму офіційному сайті форму запиту, із інструкцією куди і як направляти – щоб кожна особа могла без зайвих проблем подати зразок запиту на отримання публічної інформації і отримати відповідь на інформаційний запит. Запит на отримання публічної інформації зразок подано нижче. |
|
9) в якому вигляді існують |
Звернення може бути усним чи письмовим. |
Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір особи. |
|
9.1.) особливості усного звернення |
Усне звернення викладається на особистому прийомі (високопосадовці мають правила проведення таких прийомів) або за телефоном через визначені контактні центри, “гарячі лінії” та записуються (реєструються). |
Усний запит, як і усне звернення здійснюються особисто чи телефоном. Якщо з поважних причин викликаних інвалідністю/ обмеженими фізичними можливостями тощо – особа не може подати звернення письмово – їй має допомогти відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядника. |
|
10) яким чином і куди подаються |
Письмове звернення надсилається поштою (на офіційну адресу місцезнаходження) або передається до відповідного органу – а також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення) – контакти завжди є на сайтах. |
Інструкція про подання запит, поштова адреса, або адреса електронної пошти – куди подавати – має бути на сайті кожного розпорядника публічної інформації. |
Як звернення так і запити, що надійшли, повинні прийматися та централізовано реєструватися. Обов’язково здійснюється облік таких, зокрема, для запитів, у розпорядника може вестися журнал реєстрації запитів на публічну інформацію.
Запит про надання публічної інформації: зразок
У кожного державного органу може бути свій запит на інформацію – зразок. Допустимо, запит до поліції про надання інформації зразок міститься на їх офіцінйому сайті. В цілому – форма запитів на сайтах є рекомендованою для дотримання. Обов’язково, щоб сам запит містив всі передбачені до нього (див. таблицю) вимоги до змісту. Зазвичай форма запиту має такий вигляд:
Коли орган влади може відмовити в наданні публічної інформації
Є конкретний перелік випадків, коли розпорядник має право відмовити у наданні публічної інформації:
-коли не володіє і не зобов’язаний володіти – інформацією, щодо якої зроблено запит (при цьому, якщо розпоряднику за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто володіє такою інформацією – він направляє запит такому розпоряднику і відповідає запитувачу);
-інформація, що запитується є інформацією з обмеженим доступом;
-не оплачено передбачені фактичні витрати, пов’язані з копіюванням або друком;
-не дотримано вимог до запиту на інформацію (див.таблицю або статтю 19 Закону).
-Відмова має бути письмова і складена відповідно до закону.
Права громадян, щодо запиту і звернення, в розрізі практики ЄСПЛ
Варто звернути увагу на практику Європейського Суду з прав людини. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить окремо виділеного права на доступ до публічної інформації. Це право, прийнято вважати частиною закріпленого у статті 10 Конвенції права на свободу вираження поглядів. Вперше це питання розглядалося у справі “Леандер проти Швеції” (CASE OF LEANDER v. SWEDEN, заява № 9248/81), де у постанові від 26 березня 1987 року Суд вказав, що право на свободу отримувати інформацію, головним чином, забороняє Уряду перешкоджати будь-якій особі в отриманні інформації, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити йому. На сьогодні – практика сформувала ряд критеріїв – коли ж може бути визнано порушення права на інформацію. Так, у рішенні “Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини” (CASE OF MAGYAR HELSINKI BIZOTTSÁG v. HUNGARY, заява № 18030/11), від 8 листопада 2016 року, суд застосував 4 критерія виникнення права на доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні держави. Критеріями є:
1. мета звернення із запитом до надання інформації (людина, яка вимагає доступу до інформації, що знаходиться в розпорядженні державного органу, прагне до здійснення своєї волі «отримувати і поширювати інформацію та ідеї»);
2. характер витребуваної інформації (такі мають відповідати критерієм суспільного інтересу, щоб відповідно до Конвенції виникла необхідність в їх розголошенні);
3. роль заявника (Суд особливу увагу приділяє пресі, неурядовим і громадським організаціям, але і загалом, вказує, що тут важливо розуміти чи прагне людина отримати доступ до відповідної інформації, стоячи на сторожі суспільних інтересів);
4. готова інформація (тобто, той факт – чи знаходиться інформація у такому готовому вигляді, щоб це не вимагало від держави здійснення збору будь-яких даних).
Для отримання детальної інформації щодо звернень, запитів – можна скористатися послугою “Тендер на юридичну допомогу” від юридичного порталу Протокол.
Трофименко Ірина, адвокат
