Туалет у спадок. Як родина судді захоплює сквер у центрі Києва
28.10.2019
У парку в середмісті столиці — паркан, за яким видно кілька будівель і фундамент громадської вбиральні. Поряд Михайлівський золотоверхий собор, управління столичної поліції та кілька п’ятизіркових готелів. Раніше на цій території була громадська вбиральня, яка належала громаді Києва, та літній майданчик. Саме ці приміщення отримала у власність родина київського судді.
Суддя Печерського райсуду Києва В’ячеслав Підпалий неодноразово ставав фігурантом гучних скандалів. Чотири роки тому він зняв арешт з рахунків першого віцепрем’єра часів Януковича Сергія Арбузова, який перебував під слідством. А також відзначився рішенням, яким надав прокуратурі доступ до інформації з телефонів українських журналісток Наталки Седлецької та Христини Бердинських.
Слідство.Інфо з’ясувало, що родина Підпалого може бути пов’язана з привласненням нерухомості на майже 400 квадратних метрів у центрі столиці. Київська влада знає про захоплення майна, розслідування цього факту триває вже кілька років.
Вкрадена вбиральня
Історія про те, як родина судді отримала у власність низку приміщень у центрі Києва, почалася ще у 2013 році. Батько судді Валерій після смерті дружини вирішив успадкувати кілька будівель. Зокрема й приміщення на 125 квадратів у сквері неподалік Михайлівської площі.
Нотаріусу, яка мала оформити на нього спадкове майно, чоловік надав договір купівлі-продажу. Згідно з цим документом його дружина нібито ще в 90-х купила будівлю в приватної компанії «Злагода ЛТД». До речі, співзасновницею якої вона й була. Адреса ж успадкованого приміщення збігалася з адресою громадської вбиральні, яка справді розташовувалася у сквері й належала громаді Києва. Однак, оскільки договір не був нотаріально засвідченим, нотаріус відмовила батькові судді в оформлені спадщини.
Однак Валерій Підпалий пішов з цією відмовою до суду. Його звернення розглядав столичний суддя Олег Малинников. Він став на бік родини колеги й підтвердив право на спадщину. У рішенні Малинников посилався на те, що згідно із законодавством тих років, купівлю нежитлових приміщень було не обов’язково завіряти нотаріально. Водночас суддя не встановлював, чи справді ця будівля колись належала компанії «Злагода, ЛТД», в якої нібито й купила її дружина Підпалого, та чи взагалі ця будівля реально існувала.
Таким чином батько судді став власником «віртуального» приміщення, яке розташовувалося за тією ж адресою, що й громадська вбиральня.
Батько судді став власником «віртуального» приміщення, яке розташовувалося за тією ж адресою, що й громадська вбиральня. Слідство.Інфо
Відтак Валерій Підпалий звернувся до органів влади, щоб провести реконструкцію свого приміщення. Зрештою в процесі «перебудови», яка відбулася лише на папері, він отримав пакет технічних документів уже на реальне приміщення — громадську вбиральню. Це дозволило стати повноцінним власником будівлі, яка належала громаді.
Нині від громадської вбиральні, яка розташовувалася у сквері, лишився тільки фундамент. У профільному комунальному підприємстві Київводфонд про маніпуляції з майном знають. Слідству.Інфо повідомили, що кілька років тому керівництво підприємства звернулося до поліції, триває розслідування. Але громадська вбиральня — не єдина будівля, яку родина судді Підпалого отримала за схемою зі спадщиною.
Віртуальна нерухомість
За дивним збігом батько судді отримав від дружини у спадок ще кілька приміщень у тому ж сквері, площею 262 квадратних метрів. Вони розташовані за вбиральнею. Ольга Підпала нібито також купила цю нерухомість у своєї ж фірми ще в 90-х.
За дивним збігом батько судді отримав від дружини у спадок ще кілька приміщень у тому ж сквері, площею 262 квадратних метрів. Вони розташовані за вбиральнею. Слідство.Інфо
Щоб родина судді змогла зареєструвати право власності на ці приміщення, спадкоємець знову пішов до суду. Рішення на його користь виніс той самий суддя, що й в історії з громадською вбиральнею — Олег Малинников. Але щоб справу про спадкові приміщення розглядав саме він, Підпалий десятки разів подавав один і той же позов до суду, аж поки його не розподілили саме на Малинникова. Експертка Центру протидії корупції Галина Чижик пояснює, що це відома схема маніпуляції з авторозподілом справ.
«Якщо потрібно, щоб справа потрапила до конкретного судді, подається велика кількість позовів. Система розподіляє позови на різних суддів, але судді не починають розгляд справи, поки не сплачений судовий збір. Судовий збір сплачується лише в тій справі, яку розглядає потрібний суддя. Інші провадження закриваються, а це слухається», — пояснила вона.
Усі договори купівлі-продажу нерухомості, які нібито укладала померла дружина Підпалого 20 років тому, датовані одним днем. Поліція вже два роки розслідує історію із захопленням майна громади, слідчі отримали доступ до документів. В іншому кримінальному процесі встановили, що підписи й печатки відрізняються по оформленню.
Експерт з містобудування Георгій Могильний бачить великі ризики, що на місці громадської вбиральні та за адресами неіснуючих будівель може з’явитися чергова новобудова. Адже їхній власник — батько столичного судді — може подати документи на «реконструкцію» будівель, а далі під її виглядом звести нову споруду. Адже закон це дозволяє. Єдиною вимогою є не виходити за межі фундаменту старої будівлі. Крім того, тепер родина Підпалих може також отримати в користування землю навколо будівель, які перейшли в їхню власність. «Тобто власник будівель може отримати в оренду ділянку навіть без конкурсу», — пояснює Могильний.
Захоплення громадської вбиральні та самобуду в столичному сквері, схоже, не надто турбує ані владу столиці, ані правоохоронні органи.
Олексій Ярильченко
