Тюремна земля: хто намагається заробити на ділянках колоній

30.09.2021

Грати, колючий дріт, переповнені камери. Саме цю картинку зазвичай уявляєш, коли чуєш слово “тюрма”. Система тюремних закладів є однією з найзакритіших в країні, конкуруючи хіба що зі Службою безпеки і оборонними структурами. Час від часу з-за тюремних стін пробиваються історії про тортури, нелюдські умови утримання і наркотики, які і формують наше уявлення про це місце. Дуже рідко тюрми згадуються в якихось інших контекстах.

Дарма. Бо на балансі тюрем і спеціалізованих підприємств Міністерства юстиції – чимало нерухомості, техніки і сотні земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які потрібно обробляти. Це разом – величезна і доволі неочевидна золота жила.

Ми дослідили, що відбувається з землями двох підприємств Державної кримінально-виконавчої служби на Кіровоградщині та виявили, що в останні роки ці структури обросли кримінальними провадженнями та корупційними скандалами.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ

«До 2015 року колонії обробляли землю, вирощували сільськогосподарську продукцію, яка реалізувалася в установи виконання покарань, працювало виробництво. Також могли заробити кошти в’язні, які там відбували покарання– розповідає про суть діяльності таких підприємств ексголова Державної пенітенціарної служби України Сергій СтаренькийОдна так звана сільськогосподарська колонія, яких в Україні було близько 14, за рік заробляла майже мільйон гривень прибутку. Тобто, засуджені отримували зарплати, сплачували податки, колонії мали прибуток».

Це звучить доволі логічно. Є земля, є техніка, є можливість працювати і заробляти. Але потім все змінилося. Зміни в Міністерстві юстиції, яке і завідує усією цією системою, змінювали й підходи у використанні тюремної землі. За словами Старенького, колонії почали здавати свої землі в оренду, коли міністерством керував Павло Петренко (міністр юстиції у 2014-2019 роках – ред.)

«Звісно, йшлося про мінімальну вартість оренди. Ті начальники установ, які сперечалися, їх або звільняли або на них повідкривали кримінальні провадження. Ідея з орендою підносилась під виглядом того, що там працюватимуть засуджені, а оборотними коштами все забезпечуватимуть підприємці, які щось там вирощуватимуть. Така схема працювала близько двох років, поки ті фермери й агрокорпорації не відмовились від використання праці засуджених і поукладали довготривалі договори оренди. Тобто земля формально належить колоніям, але фактично там хазяйнують інші люди, які й отримують прибуток», – говорить експосадовець.

Що ж відбувається з цими землями на Кіровоградщині зараз?

ІСТОРІЯ ПЕРША. СУМНА

Держпідприємство «Сільськогосподарське підприємство ДКВС (№37)» зареєстроване у селі Інгульське Кропивницького (раніше Устинівського) району. Тут же діяв Устинівський виправний центр №37. “Діяв”, бо в рамках ініціативи Мін’юсту щодо розпродажу старих майнових комплексів тюрем, його вирішили оптимізувати. Підприємство ж лишилося. І має воно широкий спектр видів діяльності – вирощування і продаж зернових, розведення худоби, виробництво текстилю. У його користуванні знаходиться близько 6 тисяч гектарів земель.

Саме ці гектари стали приводом для розслідування ймовірного хабарництва високопосадовців Мін’юсту. Минулого року СБУ повідомила, що викрила злочинну групу, яка вимагала хабар з фермера за можливість влаштувати «свою» людину на підприємство й розпоряджатися землями. За версією слідства, кошти вимагали замначальника Адміністративно-господарського департаменту Мін’юсту, який на той момент також виконував обов’язки заступника голови ліквідаційної комісії Держпенітенціарної служби та експосадовець міністерства, який позиціонував себе «тіньовим куратором виконавчої служби із земельних питань».

Перемовини з посередниками навіть проходили в приміщенні ДКВС. В матеріалах справи йдеться про суму 75 тис. дол., при передачі частини з яких фігурантів і затримали.

Фермером, якому буцімто пропонували схему, виявився керівник ТОВ «Агрофірма П’ятихатська». За даними Держреєстру, фірму очолює агробізнесмен Олександр Поворознюк, також відомий як президент футбольного клубу «Інгулець».

За інформацією з останньої наявної в Реєстрі судових рішень ухвали по справі, минулого року термін розслідування було продовжено.

А що ж сталося з землею? Історія з хабарем, схоже, наробила переполоху в установі й вирішувати, хто оброблятиме гектари стали шляхом проведення тендерів. Декілька спроб закупівель виявились невдалими через відсутність претендентів. Але навесні цього року все вдалося.

Тендери, за якими переможець мав отримати землю під культивацію, обробку гербіцидами і вирощування соняшника, проса і сої, а також майже 7 мільйонів гривень за ці послуги одноосібно як уповноважена особа, провів тодішній в.о. директора Дмитро Непіга. На тендери прийшло 4 підприємства: два з Кіровоградщини – ПП «Агро-Ленд» і ТОВ «Горизонт», що працюють в агросфері майже 20 років кожне та два з Одеси – ТОВ «Альянс Каліпсо» і ТОВ «Гранд-Аполлон», зареєстровані приблизно рік тому.

Одеські компанії виглядали підозріло споріднено. І зараз навіть не про географію і назви з давньогрецької міфології. Ми знайшли чимало дивних збігів в документації, яку вони подавали для участі в торгах.

Дивіться самі. Виписку з Держреєстру юросіб підприємці брали в один день з різницею у кілька годин.

Синхронно робили статути й завіряли в одного й того ж нотаріуса.

І навіть директорів у двох різних фірмах призначили в один і той же день

При цьому, судячи з пакета документів, «Каліпсо» на перемогу особливо не розраховувало. Адже окрім набору формальних довідок на кшталт згоди на обробку персональних даних, інших підтверджень наявності техніки, складів, зерна, відомостей про працівників, фірма не надала, зазначаючи, що в разі виграшу укладе угоди з субпідрядниками. Особливо вона й не конкурувала на аукціоні, торгуючись мінімально, або взагалі не знижуючи цінову пропозицію.

Також цікаво, що власники обох одеських компаній ніяк не пов’язані з сільськогосподарським бізнесом. Засновниками “Гранд-Аполлону” є Дмитро Тимченко та Аркадій Коротаєв. Більше інформації про першого нам знайти не вдалося, якихось інших бізнесів окрім ФОПа – теж. Другий теж паралельно зареєстрований як ФОП, що спеціалізується на ремонті транспорту.

Засновниками «Альянс Каліпсо» вказані Валентина Мазурак та Андрій Чернявський, він же й директор. Мазурак також очолює сільську освітянську профспілку, а Чернявський числиться серед засновників громадської організації «Всеукраїнське об’єднання правової допомоги громадянам» та має ФОП, серед видів діяльності якого – торгівля деталями, ремонт транспорту, страхування.

Попри ці дивні збіги і той факт, що найбільш вигідні пропозиції були саме у місцевих підприємств, перемогу отримала “Гранд-Аполлон”. Документи компаній з Кіровоградської області просто відхилили через нібито порушення.

Місцеві аграрії спробували скаржитись замовнику, доводили, що порушення, які їм закидають, такими не є, або ж формальні. Ба більше – до переможця з’явилися додаткові питання. Компанія, щоб довести, що має гербіциди та насіння сої, нібито подала укладені з неіснучим підприємством договори купівлі-продажу та гарантійні листи.

Фахівчиня з громадського моніторингу публічних закупівель Аліна Логінова каже, що до тендерів є справедливі зауваження.

«В 6 закупівлях внаслідок найбільшої економічної вигоди технічно перемогло ТОВ “ГОРИЗОНТ” і в одній ПП “АГРО-ЛЕНД”. Проте в усіх закупівлях пропозиції цих постачальників були відхилені через невідповідність вимогам тендерної документації, в той час як невідповідність в документації переможця Замовник проігнорував, а саме відсутність підтвердження необхідної матеріально-технічної бази, чим самим підкреслив позицію нерівного ставлення до учасників», – зауважила фахівчиня.

«У 6 з 7 закупівель учасників було 3, де третій учасник ТОВ «АЛЬЯНС КАЛІПСО» за своєю позицією схожий на технічного. Цікаво, що цей учасник був створений та зареєстрований в один і той самий день у одного й того ж приватного одеського нотаріуса, що і обраний Замовником переможець. Це дає можливість припускатися про пов’язаність таких учасників. У випадку, якщо третій та четвертий учасник не брали б участі, ТОВ «ГРАНД-АПОЛЛОН» переміг би з достатньою конкуренцією у технічного учасника. Ще одним цікавим фактом є що ТОВ «ГРАНД-АПОЛЛОН» і ТОВ «АЛЬЯНС КАЛІПСО» брали участь через ProZorro лише в цих 7 закупівлях, де в усіх перемогло ТОВ «ГРАНД-АПОЛЛОН». Всі ці факти дозволяють припускати пов’язаність як учасників між собою, так і замовника із організацією-переможцем», – констатувала Аліна Логінова.

Але скарги і звернення не вплинули на рішення замовника і протягом червня в.о. директора держпідприємства уклав договори з «Гранд-Аполлоном».

Уклав і… і договори довелося розривати. Держаудитслужба провела моніторинг цих закупівель, виявила низку порушень, через які замовник мав відхилити пропозицію «Гранд-Аполлону» і держпідприємство зобов’язали розірвати щойно укладені договори.

Станом на серпень на держпідприємстві вкотре змінився керівник, але інших закупівель сільськогосподарських послуг не оголошувалось.

У вересні ж прокуратура Кіровоградської області заявила, що повідомила про підозру керівнику фірми, яка хотіла у шахрайський спосіб отримати півмільйона гривень від держпідприємства за нібито обробіток землі, який насправді не мав відбутися. За цим фактом триває розслідування.

Величезні ж земельні ділянки через постійні корупційні скандали так і простоюють без діла.

ІСТОРІЯ ДРУГА. ЩЕ СУМНІША

Сільськогосподарське держпідприємство ДКВС №104 працює в Олександрівці, де також розміщений Олександрівський виправний центр №104. Серед його видів діяльності – вирощування зернових, розведення худоби, виготовлення продуктів.

Нині підприємство у стані припинення. За інформацією з системи Youcontrol щодо фінансового стану ДП, за 2020 рік воно отримало виручки ледве в півмільйона гривень від реалізації продукції, що суттєво менше, ніж у попередній період.

З минулого року підприємство очолює Костянтин Бурківський. За даними з сайту ЦВК, на місцевих виборах він балотувався до Олександрівської селищної ради від партії «За майбутнє», а його дружина Анастасія Бурківська стала депутатом цієї ж ради від «Слуг народу».

В останні роки держпідприємство також супроводжують кримінальні справи і суди. У 2020 році Кіровоградська облпрокуратура відкрила два кримінальні провадження за фактом невиплати робітникам зарплати, а також розкрадання майна. Зокрема, з підприємства нібито вивезли худобу, а техніку здали на металобрухт.

Були і махінації із землею. У 2020 році перевірка Держгеокадастру виявила, що землі Олександрівського центру №104 площею у понад 80 гектарів незаконно обробляв приватний підприємець. Збиток державі, за підрахунками земельників, склав 120 тис. грн. Той же в суді доводив, що ділянки засіяв на підставі угоди. Але не з центром, у користуванні якої значилась земля, а з ДП №104. Втім, договір цей скасували. Як йдеться у судовій ухвалі, суди господарської юрисдикції дійшли висновку, що договір підряду був удаваним задля приховування оренди земельних ділянок поза волею їхнього власника – «Олександрівського виправного центру (№104)».

Ми не знаємо чи пов’язані ці події, але вже в лютому 2021-го 12 ділянок площею у понад 1 300 гектарів наказом головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області було таки перекинуто з колонії на держпідприємство. Цікаво, що звернення з таким проханням до управління подав народний депутат від партії «Слуга народу» Ігор Мурдій. Відомий він ще й в контексті зв’язку зі скандальним заступником голови Офісу президента Олегом Татаровим, з котрим вони уродженці Новоукраїнки. Михайло Ткач з “Української правди” зафіксував, що серед низки гостей на дні народження Татарова був присутній і нардеп від Кіровоградщини.

Чому раптом цілий народний депутат, який до того ж обирався по округу, куди не входить колишній Олександрівський район, де знаходиться вищезгадане підприємство, так переживає за його долю? Ми направляли запит до управління Держгеокадастру з проханням надати копію такого звернення нардепа. Але нам двічі відмовили.

Втім, відповідь ми, після скарги юриста проєкту “Свої люди” до уповноваженого Верховної Ради з прав людини, таки отримали.

У зверненні нардепа йдеться, що до нього «дійшла інформація про складну ситуацію, що склалася в держпідприємстві №104 через ненадання в постійне користування земельних ділянок для забезпечення належної реалізації функцій, покладених на підприємство, та цільове їх використання». І у зв’язку з цим він попросив передати низку ділянок у користування ДП. Держгеокадастр нардепа послухав.

І вже за тиждень, 23 лютого, керівник держпідприємства Костянтин Бурківський підписав договір про виконання сільгоспробіт на цій землі з ТОВ «Оміс Агро».

Згідно з умовами договору, підприємство мало вирощувати для ДП сільгосппродукцію за 3 млн 370 тис. грн на рік. Строк дії угоди – 31 грудня 2025 року. Цьогоріч, якщо вірити  додатку до договору, на площі 1158 га замовили висадку й обробіток кукурудзи та соняшнику. Додатковою угодою від 12 квітня вартість робіт збільшили до 4 млн 632 тис. грн.

«Оміс Агро» створене у Кропивницькому за місяць до укладення держпідприємством з ним угоди – 22 січня 2021 року. Нині засновницею вказана Світлана Сенченко. Окрім «Омісу» на ній числиться ТОВ «УКРТЕХЦЕНТР-АВТО». Іншим співзасновником цієї фірми є агробізнесмен Сергій Таровик. До 2020 року він очолював обласну організацію «Аграрної партії», балотувався від неї до Кропивницької райради. Також спробував обратися до Великосеверинівської сільради. На очільницю цієї ж громади від партії «Слуга народу» балотувалася і Світлана Сенченко.

В одній з груп у соцмережі Фейсбук є згадка про запрошення на зустріч з кандидаткою у Созонівці. У дописі йдеться, що буде присутній і нардеп Ігор Мурдій. Той самий, який прохав Держгеокадастр передати землі держпідприємству і до прохання якого Держгеокадастр дослухався, що й створило умови для підписання з фірмою Сенченко угоди.

Найімовірніше, це не єдиний зв’язок Сенченко з Таровиком. У соцмережах ми знайшли фото Світлани Сенченко із партійного заходу, на якому поряд з жінкою сидить Микола Сенченко, якого за даними від наших джерел називали її чоловіком і який з минулого року працює заступником міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (нині відсторонений через підозру у вимаганні хабара), а до цього працював на підприємстві “Шанс”, що належить родині Таровиків.

Цікаво, що в деклараціях Сенченка згадок про дружину немає, але вказане користування квартирою, яка належить жінці з ідентичним ПІБ – Сенченко Світлана Сергіївна.

Є також додатковий зв’язок і зі “Слугою народу”. Мешканці Олександрівки розповіли нам, що помітили на полях держпідприємства №104 автоцистерни “Кіровоградського облавтодору”. Його філію нині очолює Андрій Онищенко, який на місцевих виборах балотувався до Кропивницької міськради від «Слуги народу». У додатку до відповіді на інформаційний запит до автодору за підписом Онищенка сказано – виконують підряд з перевезення води для сільськогосподарського підприємства.

«Оміс Агро» вже засіяли й почали обробляти поля.

Зібравши докупи всі ці факти, можна припустити, що таким чином була просто розіграна схема, за якою “слуга” з Верховної Ради перейнявся долею землі, яку миттєво “перекинули” держпідприємству, а те – так само миттєво – державним коштом знайшло цій землі нових господарів, пов’язаних і зі “слугами”, і з агробізнесом.

Ми направляли запит до держпідприємства з проханням повідомити за якими критеріями там обирали для співпраці саме цю новостворену фірму і чому не проводили публічну закупівлю. Але у відповіді в ДП відмовили.

Також ми попросили про коментар Світлану Сенченко. Цікавились, яким чином ДП №104 вийшло на її новостворену фірму і чи не лобіював її бізнесові питання нардеп Мурдій.

Знайомство з Мурдієм вона підтвердила, але від коментарів відмовилась. Жінка каже –  це її приватна справа, а відповіді має надавати держпідприємство.

«А з яких причин вас зацікавила моя діяльність? Звертайтесь до цього державного підприємства. В мене немає часу відповідати на заказні статті. Я забороняю використовувати моє ім’я і прізвище», – зазначила у телефонній розмові Сенченко.

Ми намагалися отримати коментар нардепа, але протягом кількох тижнів він не відповів ні на телефонні дзвінки, ні на повідомлення у месенджерах, ні на запит.

Активіст і депутат Кропивницької райради Андрій Лаврусь, який родом з Олександрівки й намагався перевірити хто обробляє землю на території району, говорить, що ініціював звернення до Кабміну з проханням передати ці землі у власність громади. Проте депутати райради ініціативу не підтримали.

«Судячи зі стану матеріально-технічної бази держпідприємства, воно не в змозі самостійно обробляти ці землі. Відтак залучає підрядників, сплачує за це чималі бюджетні кошти. За яким принципом обирають ці фірми не зрозуміло. Принаймні, мали б провести відкритий аукціон, де обирали б виконавця з найбільш економічно вигідною пропозицією. На мій погляд, тут узаконена корупційна схема. А модель управління, запропонована державою, є неефективною і збитковою. Маючи таку кількість земель, навіть при неврожайності, вони повинні бути в прибутку. Раніше ці землі годували тюрми, там працювали в’язні. А зараз вони годуватимуть наближених до влади», говорить активіст.

Такої ж думки Сергій Старенький. Каже – сьогодні сільськогосподарські колонії збиткові.

«Не вони заробляють на себе, а їх ще й утримує держава коштом держбюджету, бо грошей за оренду не вистачає. Засуджені не працюють. Сільськогосподарська продукція, яка там мала б вирощуватись, закуповується за бюджетний кошт. За моїми оцінками втрат, близько 100 доларів йде на оплату хабара з гектара це те, що отримують ці люди за лобіювання такої схеми», – сказав експосадовець.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ

За інформацією з сайту ДКВС, станом на 2020 рік в Україні працює 136 таких держпідприємств. На балансі кожного перебуває чимало землі й техніки. Минулого року за ініціативою Офісу Генерального прокурора регіональні та місцеві прокуратури почали перевірки установ Державної кримінально-виконавчої служби України щодо законного та ефективного використання землі і державного майна. Аудит виявив мільйонні порушення, пов’язані з розтратою, привласненням, нераціональним використанням і псуванням державного майна та землі.

Хоча, зазвичай нераціональне використання і розтрати для держави і стають годівничкою для тих, хто представляє її інтереси.

Анастасія Зубова

Матеріал створено в рамках проєкту “Лабораторія викриттів 3.0”. Проєкт реалізується спільно Bihus.Info та Interlink Academy за підтримки German Foreign Ministry.

Джерело

Минулі Розслідування

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"