Судова реформа по-Одеські і її реформатор суддя Сергій Чванкін
30.07.2018
Одеські журналісти та громадськість навперебій розповідають про корумпованість Київського районного суду Одеси та злочинне його керівництво – Чванкіна Сергія Анатолійовича, що безперепонно працює з часів Януковича. Імунітет корумпованого головуючого судді до правосуддя настільки сильний, що йому не завадять ні борці з корупцією, ні Вища рада юстиції, ні Державна судова адміністрація.
Солідну посаду – стати головою Київського районного суду, Сергію Анатолійовичу допомогли сімейні зв’язки – його дружина рідна племінниця одіозного політика і тоді ще народного депутата від партії “Регіонів” . Міцний “дах” виявився настільки впливовим, що з грубим порушенням Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, Вища ради юстиції у 2011 році таки призначила його на посаду.
Зазначимо, що суддю з усього трьома роками суддівської практики в Суворовському районному суді призначають головувати Київським райсудом, хоча згідно з законодавством таку посаду може отримати лише суддя цього ж самого суду і за відповідним суддівським представленням.
На новій посаді підприємливий суддя знайшов порозуміння із тодішнім головою Одеської облдержадміністрації Едуардом Матвійчуком, який також виявився представником правлячих “регіоналів”. Так почалась взаємовигідна “співпраця”, під час якої Чванкін вирішував судові проблеми та брав під особистий контроль справи, що стосувалися високих чиновників та їхніх політичних опонентів.
Правда, їхня “співпраця” не обійшлась і без скандалів. Новий очільник області, Едуард Матвійчук, розставляючи своїх людей по місцях, вирішив через свого “ручного” суддю Чванкіна позбутися довіреної людини свого попередника – Неоніли Ткаченко, шляхом засудження її до ув’язнення терміном на 5 років. Розгляд справи тривав три роки, за цей час Ткаченко з начальника відділу кадрів в Одеській облдержадміністрації перетворюється у критикувальницю нової міської влади та громадську активістку ГО “За Одесу”. Але це їй не допомогло і 19 листопада 2013 року Київський районний суд Одеси визнав вагітну (на сьомому місяці) Неонілу Ткаченко винною за статтею 191 частиною 2, 3, 4 Кримінального кодексу (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) і засудив до 5 років позбавлення волі.
Далі – більше. Сергій Анатолійович Чванкін у свої царині розбудував цілу корупційну піраміду. На нього працювали не лише судді, а і створена ним група вимагачів, які “обробляли” потенційних клієнтів і домовлялись про вартість “правильного” рішення у їхній справі.
І от настав переломний 2014. Після Революції в країні почалося “генеральне прибирання” – очищення від корупціонерів, зрощених злочинною владою. У бурхливі процеси включились не лише активісти, а й новостворені органи – такі як Люстраційний комітет на чолі з Єгором Соболєвим. І Київський суд Одеси, який став вже брендом, асоційованим з корупцією, опинився в фокусі антикорупціонерів і люстраторів.
Однак, попри те, що голова Люстраційного комітету володів фактами, які свідчили про корупційну діяльність (про це він заявив в інтерв’ю виданню Громадське ТБ Одеси – матеріали надали йому навіть колеги Сергія Анатолійовича) – люструвати голову суду Чванкіна і його поплічників – місцевих суддів, в законний спосіб, виявилося не до снаги ні місцевим активістам, ні самому Люстраційному комітету.
З того часу минуло 4 роки, Соболєв уже не керує Люстраційним комітетом, а Чванкін лишається одним із топових “недолюстрованих” чиновників України.
Свавіллю і безкарності Чванкіна дивуються не лише активісти, а й колеги. І чергове тому підтвердження – розгляд (точніше, відмова від розгляду) резонансної справи що стосується трагічних подій 2 травня 2014 року в Одесі. Тоді під час масової сутички між проросійськими та українськими активістами загинули 48 і постраждали понад 200 осіб.
22 травня 2017 року Київський районний суд отримав матеріали резонансної справи, яка не мала жодних комерційних перспектив для голови суду Чванкіна. Тому не довго вагаючись, 24 травня, Київський райсуд відмовився від її розгляду і повернув до Апеляційного суду Одеси. Прес-секретар суду Ольга Карагіоз аргументувала кореспонденту інформаційного агентства “Укрінформ” це тим, що Київський райсуд не може сформувати колегію суддів для розгляду цієї справи через відсутність достатньої кількості спеціалістів, які мають право вести такі провадження.
Хоча насправді, на той момент установа мала в розпорядженні чотирьох суддів, які спеціалізуються на кримінальних справах. Першим “самоліквідувався”, тобто взяв лікарняний, суддя Галій – одразу, як у ЗМІ з’явилась інформація щодо направлення справи в Київський суд. Коли суд отримав усі 27 томів справи, його прикладу послідувала суддя Коротаєва. І за іронією долі, в той самий день судді Борщов та Іванчук раптово пішли у відпустку.
Такий крок обурив Голову Апеляційного суду Одеської області Григорія Колесникова і він поскаржився на Чванкіна С.А. у Вищу раду юстиції та Державну судову адміністрацію.
“Дії та бездіяльність голови суду не тільки не узгоджуються з моральними та етичними нормами професійної діяльності судді, а й підривають авторитет правосуддя і суспільну довіру до суду. При цьому слід взяти до уваги, що Чванкін С.А. обіймає посаду голови суду, тому порушення ним правил суддівської етики, завдає особливо великої шкоди авторитету правосуддя”, – написав у своїй скарзі до компетентних органів Голова Апеляційного суду Одеської області.
“Самовідвід” Київського райсуду обурив усі сторони конфлікту.
За інформацією порталу “Пушкинская.net”, проросійська активістка, тодішній координатор “групи 2 травня” Тетяна Герасимова була спантеличена такою поведінкою суддів. Адже деякі підозрювані були під вартою ще з 2 травня 2014 року, і затягування розгляду справи лише погіршує їхній моральний і фізичний стан. З іншого боку, прокурор Володимир Дудкевич висловив припущення, що це захист навмисно затягує процес, щоб розвалити справу.
Зрештою, кримінальні справи щодо “2 травня” передали до судів інших міст Одеської області, але і там почались нісенітниці і справи за наказом Генпрокурора відправили до суду Миколаєва.
Але факт залишився фактом – голова суду може вчиняти свавілля і залишитись не покараним. Більш того, Чванкін навіть заснував “Асоціацію слідчих суддів України”, яка займається реформуванням судового законодавства. Тому не слід дивуватись, чому в Україні судова реформа пройшла не то щоб без змін, а навіть з погіршенням.
Отже, Янукович втік, але його система залишилася. І працює на повну.
І щоб не розказували привладні чиновники народ бачить і розуміє, що коїться в судовій системі – ось один з прикладів реакції.
Олег Бойко
