Правоохоронці, які виконували злочинні накази, продовжують служити?
22.02.2017
20 лютого – 3 роки після того, як ми “умовно” перемогли, а сьогодні 3 роки з дня втечі Януковича. Протягом цих трьох років в українців не так вже й багато бажань. Є лише декілька: щоб були покаранні винні, які вбивали людей та очікування певних змін, реформ.
Ніхто не казав, що після цієї умовної перемоги буде легше жити, принаймні та активна частина Майдану, яка розуміла, що буде важко, що потрібно багато працювати, не втомлюватись бути активними, продовжувати контролювати владу. Але ж протягом цих трьох років прогресу у розвитку держави немає взагалі. Генеральна прокуратура України звітує, що вони ведуть справи аж 5 беркутівців і 1 “тітушки”. Це “сміх і гріх”, враховуючи ту величезну кількістю людей, яка була на Майдані, з тим масивом інформації і з тим, що є цілий відділ, який займається розслідуваннями подій Революції Гідності, зокрема у прокуратурі.Оскільки у мене є доступ до інформації, я дуже дивувався, що мене не кличуть на жодні допити, щоби розказати, дати свідчення, тим паче, що я був активним учасником практично усіх активних подій Революції Гідності, в тому числі 30 листопада, під час вчинення одного із перших злочинів “беркутівців” – побиття студентів. Тому, як тільки мене було обрано депутатом Київради, з’явилась можливість на рівні місцевої влади спробувати допомогти, оскільки заклики до влади і потреба у цьому були.
Саме тому, ми разом із колегами подали звернення до трьох силових структур (МВС, ГПУ, СБУ), щоби вони надали інформацію, хто з правоохоронців, які в часи Майдану виконували злочинні накази і були причетні до розстрілів, продовжують працювати у правоохоронних органах. Відповіді отримали досить загальні: в МВС відповіли, що усі успішно пройшли переатестацію; в СБУ – що це таємниця, а від ГПУ отримали загальний список усіх працівників. Прекрасно зрозуміло, що це все “відписки”, але кожен їз зробив у своєму форматі.
Далі була депутатська робота. Під час одного із заходів нам вдалося чітко з’ясувати прізвища працівиків, зокрема “Беркуту”, які 30 листопада були на Майдані, оскільки вони складали протоколи про затримання “майданівців”. Незважаючи на це, під час моїх свідчень у ГПУ, мені заявляють: “Ми не знаємо, в нас немає облич, в нас немає прізвищ, в нас немає номерів, в нас нічого немає”. Проводячи власне розслідування, ми з’ясували прізвища правоохоронців, що були на Майдані 30 листопада і відомі слідству. По кожному із них я надіслав відповідні звернення з проханням повідомити про їхню службу в правоохоронних органах сьогодні. Недопустимо, щоб людина пройшла переатестацію, після того, як вона безпосередньо була на Майдані та знущалась з протестувальників. І немає значення чи вона брала участь у побитті людей, чи вона фальсифікувала відповідні протоколи під час затримання майданівців.
На мої звернення отримав відповіді, в яких зазначено, що з трьох десятків правоохоронців, по яких були запити, 12 досі продовжують службу в правоохоронних органах. Тобто, після правоохоронної реформи, переатестацій, розповідей, що все у нас прекрасно, все змінюється, в Поліції, як вона тепер називається, продовжують працюють люди, які 30 листопада вчиняли злочини проти українців. І це нам вдалось з’ясувати лише власними силами, враховуючи те, що, ми не є правоохоронцями, ми не займаємось виключно питаннями безпеки. Після цього мене насправді дивує, чому за 3 роки своєї діяльності ні прокуратура, ні МВС не можуть ефективно довести справу Майдану до завершення, зокрема київське управління Поліції. Для мене це залишається загадкою.
Інформацію, яку я отримав, робитиму публічною для того, щоб нарешті на неї відреагували і ми хоча б таким способом зрушити з місця розслідування. З мого боку, як громадянина, як депутата (не представника органів виконавчої влади), вдалось отримати первинну інформацію, яка дозволить покарати винних!
Я вже давно не вірю силовикам, м’яко кажучи, але якщо і надалі не робити кроки назустріч і не контролювати виконавців, то ніколи нічого не зміниться. Отримання інформації було першим кроком. Наступним своїм кроком ми будемо запитувати, наскільки ефективно слідчі використовують надану їм інформацію щодо кожного із правоохоронців, яких підозрюються у злочинах: чи їх звільняють і все-таки порушують справи, чи вони продовжують працювати. Ми хочемо мати детальну інформацію від правоохоронних органів, зокрема від Поліції та прокуратури. Вимагати, кого звільнять. Вони змінюють слідчих, “тасують“. Кожні два-три тижні змінюються люди, які ведуть справи Майдану. І як люди можуть ефективно працювати, якщо постійно відбуваються такі зміни? Не розумію сенсу цього неефективного підходу.
Я особисто був 30 листопада, мене теж били, але мене не затримали, оскільки я зумів звідти “вийти”. Тому, для мене, покарання винних перш за все буде свідченням існування Закону, а не особистою “вендеттою”. Так, це довго, так, це складно, так, із залученням усіх можливих способів, але необхідно таки довести цю справу до завершення, а головне, і для них (правоохоронців) це буде ознакою, що рано чи пізно, але відповідальність наступить і потрібно буде відповідати за злочинні дії. І це той перший крок, базовий, який повинен бути у стосунках громадськості з правоохоронною системою. Далі те, що буде відбуватись в судах – наразі невідомо, оскільки всі ми бачимо недосконалість судової гілки в Україні, назвемо це так. І навіть якщо є певні потуги від громадськості, їх можуть зупинити на судовому етапі. Але це вже буде наступним кроком. Давайте доживемо до нього..
