Посібник з суддівської етики: історія Валерія Чорнобука

До свого 40-річчя Валерій Чорнобук пройшов кар’єрними сходами від слідчого в органах МВС до судді Апеляційного суду Києва, коли в грудні 2011 року був призначений головою Апеляційного суду Криму. Останні підвищення пов’язували з тим, що Чорнобук вважався креатурою Андрія Портнова, який на той час очолював управління з питань судоустрою в Адміністрації президента Віктора Януковича. І входив до Вищої ради юстиції, яка власне і призначала Чорнобука в Крим.

В Криму Валерій Чорнобук знаходив час і для теоретичної роботи. Зокрема брав активну участь у діяльності Національної школи суддів. “Суддя в будь-якій ситуації повинен поводитися так, щоб зберегти не тільки особисту гідність, а й не заподіяти шкоди суддівській репутації та державі в цілому”, – пише Чорнобук в жовтні 2013 року у статті для “Слова національної школи суддів”. І дуже скоро вчинить дії, які не лише будуть суперечити цим навчанням, але й будуть кваліфіковані слідством за статтею 111 Кримінального кодексу України – “державна зрада”.

В березні 2014 року, під час активної фази російської окупації Криму голова Апеляційного суду автономії перейшов на службу окупантам. Промовистих свідчень залишилось багато. Наприклад, Чорнобук був присутнім на представленні Наталії Поклонської колективу окупаційної прокуратури Криму. Це у 2018 році в залі суду він буде запевняти, що був доставлений в прокуратуру під конвоєм. Але на кадрах від 12 березня 2014 року видно, як Чорнобук задоволено аплодує “прокурорці Криму”, сидячі в президії разом з відомими кримськими сепаратистами – Сергієм Аксьоновим, Ольгою Ковітіді, Сергієм Абісовим.

Про свою активну діяльність на ниві переведення кримських судів на російське законодавство Валерій Чорнобук розповідав в інтерв’ю для кримського Центру журналістських розслідувань 24 березня 2014 року. Він стверджував, що українські судді, що залишаються працювати на окупованій території, присягу не порушили. “Ми складали присягу не президенту, ми складали присягу не народу. Ми складали «присягу судді», вона так називається. Тому жоден суддя, який залишився працювати в Апеляційному суді, у місцевих судах Республіки Крим, не порушує присяги судді України. Це як клятва Гіппократа ‒ яка різниця, в якій країні”, – казав Чорнобук.

І не лише казав. В той же день журналісти стали свідками навчального процесу: в актовій залі на Павленко, 2 в Сімферополі Валерій Чорнобук доповів колегам про результати так званого “референдуму” і в якості першої лекції розповів про засади конституційного устрою Російської Федерації.

25 березня Чорнобук брав участь у зборах суддів, на яких була присутня делегація росіян – заступник голови Верховного суду Росії, заступник керівника Судового департаменту РФ, та інші. Як згодом було встановлено Вищою кваліфікаційною комісією суддів з показів однієї з учасниць наради, на зборах обговорювали питання здачі українських паспортів та здійснення судочинства іменем Російської Федерації. Невдовзі на сайті Апеляційного суду з’явилися посилання на сайт російського президента і звернення Чорнобука до кримських суддів, де той закликав брати російське громадянство. Сайт Апеляційного суду Криму вже чотири роки, як видалено, але залишились копії тексту, наприклад на сайті “Юридична практика”.

“Я призываю всех судей и работников аппаратов судов Республики в кратчайшие сроки принять гражданство Российской Федерации для законного осуществления правосудия согласно законодательству Российской Федерации”.

Звернення голови Апеляційного суду Криму Валерія Чорнобука до кримських суддів. 26 березня 2014 року.

Вочевидь Валерій Чорнобук мав намір і далі працювати в судовій системі Криму на високій посаді. Однак в окупантів була інша думка з цього приводу. Як йдеться у свідченнях вищезгаданої судді, на зборах 25 березня “голова суду Чорнобук В.І. сидів у першому ряду, був присутній під час обговорення зазначених вище питань та залишив приміщення після представлення виконувача обов’язків голови Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Радіонова І.І.”. 1 квітня Чорнобук потрапив до списків “небажаних персон” окупаційної влади Криму і виїхав на материк. За інформацією джерел, Чорнобука не залишили керувати так званим “Верховним судом Криму” через давній конфлікт з самозваним прем`єром Криму. І дійсно – на момент окупації майно Сергія Аксьонова було арештоване кримськими судами за борги.

Валерий Чернобук

Наступні чотири роки Чорнобук проведе, намагаючись відбілити власну репутацію і зберегти право носити суддівську мантію.

На материковій частині України Чорнобук не розгубився – миттєво записався в патріоти України, пішов служити в АТО, публікував світлини в солдатському однострої, писав патріотичні тексти. Щоправда, у бойових діях суддя участі не брав, а відбув більшу частину служби в тилу на посаді начальника бані (фактично возив командира батальйону на своєму позашляховику). Результат – статус УБД і нагорода “За участь в АТО”. Позитивна легенда сприяла переведенню Чорнобука в суд на материковій частині України. Що врешті і сталося – указом Петра Порошенка 19 липня 2014 року Чорнобука було переведено на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетрорвської області у м. Кривий Ріг. Там Чорнобук ще півтора роки виносив рішення іменем України, і, що не менш цікаво, продовжив навчати суддівської етики у рамках Національної школи суддів.

Невідомо, скільки б ще це могло тривати, якби до нового місця роботи Чорнобука навесні не приїхали журналісти. Самого Чорнобука тоді побачити не вдалося – попри наявність його прізвища у розкладі засідань він виявився у затяжній відпусці. Телефоном Чорнобук визнав свою провину, заявив про каяття і намір звільнитись, аби не паплюжити честь суддівської мантії.

Але звільнення за власним бажанням – це не той фінал, на який заслуговує історія людини, що здала судову владу в Криму окупантам. За зверненням журналіста телеканалу 2+2 Владислава Сидоренко Вища кваліфікаційна комісія призначила перевірку висловлювань і дій Валерія Чорнобука на посаді голови Апеляційного суду Криму. За результатами розгляду Верховній Раді України було рекомендовано звільнити суддю за порушення присяги.

Чорнобука звільняли у вересні 2016 року, разом з суддями майдану, фактично в останній день, коли це було можливо. Рішення фактично довелося продавлювати – спікер парламенту Андрій Парубій кілька разів повертав звільнення Чорнобука на голосування, доки не було набрано необхідну кількість голосів.

Але й тут екс-суддя не розгубився – за даними ЗМІ і активістів Дніпра, Валерій Чорнобук на час позбавлення статусу судді вже був влаштований позаштатним радником мера Дніпра Бориса Філатова, де, займаючи кабінет №432, відповідав за комунікацію з правоохоронними структурами (!). Це зараз в мерії Дніпра відхрещуються від зв’язків з суддєю-зрадником, а от раніше із задоволенням фотографувались з Чорнобуком за спільною вечерею.

litsa.com.ua

Розслідування кримінальної справи Валерія Чорнобука – окрема історія про те, як інколи правоохоронні органи можуть впритул не бачити складу злочину, навіть за наявності щиросердного зізнання. Вперше автор цих рядків звернув увагу правоохоронних органів на історію судді-зрадника ще влітку 2015 року. Тоді Назар Холодницький, який обіймав посаду прокурора Автономної республіки Крим, в прямому ефірі Громадського телебачення обіцяв призначити перевірку висловлювань і дій колишнього голови апеляційного суду. Далі була довга тяганина з експертизою висловлювань судді – експерти ніяк не могли знайти у словах Чорнобука складу злочину, що врешті викликало публічне обурення заступника Генпрокурора Анатолія Матіоса. Відчутне зрушення справи з місця відбулося тільки після передачі справи Чорнобука Прокуратурі Автономної республіки Крим за ініціативи новопризначеного на той час прокурора Криму Гюндуза Мамедова.

Таким чином, лише в липні 2018 року Валерію Чорнобуку було оголошено про підозру та проведено обшуки. Сам суддя зник, його було оголошено у розшук. 10 жовтня Генеральний прокурор України Юрій Луценко публічно запропонував втікачу угоду зі слідством – як людина, яка брала безпосередню участь в процесі повалення української влади в Криму, Чорнобук може стати корисним свідком для встановлення перебігу подій в березні 2014 року, і причетних до них осіб. Але поки що, як ми бачимо з коротких інтерв’ю затриманого Чорнобука, колишній суддя обрав стратегію заперечення власної провини.