Перший заст.прокурора Донецької області Олександр Лівочка

14.10.2017

Відразу після окупації Донецька у 2014 році українські правоохоронні органи змушені були реорганізуватися та «переміститися» в інші міста області. Наприклад, обласна прокуратура Донецької області осіла у Маріуполі, де функціонує і нині. До цього міста переїхала і більша частина донецьких прокурорів, які внаслідок окупації втратили частину свого майна в Донецькій області. Та, незважаючи на фактичну відсутність для простих людей законних способів продати будь-яку нерухомість в окупованому Донецьку, прокурорам це успішно вдається. Навіть більше, отримуючи не надто високі зарплати, вони скуповують та будують елітне житло по всій Україні.

Знайомтесь, перший заступник прокурора Донецької області – Олександр Васильович Лівочка.

Весь трудових шлях Олександра Васильовича пов’язаний із органами прокуратури в Донецькому регіоні. Відомо, що після служби у лавах Радянської армії він вступив до юридичного факультету Кишинівського державного університету ім. Леніна, який закінчив у 1989 році. З 1990 року Олександр Лівочка стає стажистом прокуратури Ленінського району м. Донецька. З цього часу він займає ряд посад у прокуратурі Донецької області: від старшого слідчого районної прокуратури до прокурора міста Горлівка та заступника прокурора області.

На виборах у 2012 році Олександр Лівочка також балотувався до Верховної Ради, проте не набрав потрібної кількості голосів.

Свою нинішню посаду  першого заступника прокурора Донецької області отримав 3 квітня 2014 року. Протягом цього часу Олександр Лівочка був нагороджений нагрудним знаком «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» І ступеня, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Майже відразу після окупації Донецька в 2014 році відділення обласної прокуратури було перенесено до Маріуполя, куди і переїхав сам Олександр Лівочка. Тому фактичним місцем проживання для прокурора стало саме це місто. Однак у декларації Лівочки О. В. та членів його сім’ї відсутнє будь-яке житло у Маріуполі, а тому, де вони проживають – невідомо. Отже,  є достатні підстави вважати, що прокурор подав до декларації неправдиву інформацію про відсутність у нього будь-якого житла. З цими фактами ГО «ТОМ 14» написало відповідну заяву в НАБУ. А у 2017 році Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у вересні 2017 розглядала  дисциплінарне провадження з цього приводу. До речі, на цій комісії Генеральна інспекція також звинувачувала О.Лівочку у нецільовому використанні службового авто. Зокрема, Генеральною інспекцією було встановлено, що не за призначенням автомобіль проїхав понад 32 000 км., на що потрачено майже 3 тони палива на суму понад 50 000 грн. Але усе це не переконало КДКП і там вирішили закритидисциплінарне провадження по цих фактах

Дружина прокурора – Лівочка Людмила Іванівна теж працює в державних органах та є суддею Брусилівського районного суду Житомирської області. Сюди вона була переведена у 2016 році, а до цього була головою Ворошиловського районного суду м. Донецька.

В органах прокуратури працює і брат Олександра Лівочки – Павло Васильович. Як вказано у його деклараціїсьогодні він працює у Київській місцевій прокуратурі № 7. Відомо, що у 2015 році він намагався потрапити на посаду керівника підрозділу детективів у НАБУ та на посаду керівника Бориспільської прокуратури, однак, як бачимо, – безуспішно.

Та і це не всі члени родини Олександра Лівочки, які працевлаштовані в прокуратурі. Його син Максим Олександрович Лівочка теж працював у прокуратурі м. Києва до вересня 2017 року,а тоді подав декларацію про звільнення. Цікаво, що у жодній своїй декларації Максим Олександрович Лівочка не вказував житла в Києві, тож, де він живе – невідомо. Тому, як і в ситуації з його батьком, є всі підозри вважати, що Максим Олександрович намагався приховати свої статки.

Не менш цікавими є декларації прокурора за 201120142015 та 2016 роки. За цей період Олександр Лівочка заробив близько 1,1 млн грн та задекларував ще 3,1 млн грн інших доходів, більшість з яких отримані від продажу майна у 2015 та 2016 роках. Ще бл. 800 тис. грн заробила його дружина.

У 2016 році у прокурора з’являється будинок у місті Буча, що неподалік від Києва. Його площа – 161 м² та ще 1000 м² – площа землі. І саме цей будинок викликає найбільше питань.

У декларації Олександр Лівочка вказав тільки вартість земельної ділянки – 174 тис. грн, що очевидно не відповідає її ринковій ціні. Натомість вартість самого будинку невідома. Однак, за нашою інформацією, 2016 року будинок за цією адресою продавався за 255 тис. дол., або близько 6 млн грн.

З Реєстру речових прав на нерухоме майно нам стало відомо, що Лівочка Олександр Васильович 15.04.2016 придбав земельну ділянку у мальовничому районі міста Буча неподалік Києва. Вже через місяць після купівлі землі, а саме 20 травня 2016 року, прокурор набув право власності на житловий будинок, площею 161.2 кв.м., який знаходиться на даній земельній ділянці. При цьому відповідно до даних    з сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України 4 травня 2016 року Департаментом ДАБІ у Київській області зареєстровано зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт. Уже через 2 дні – 06.05.2016 проведено технічну інвентаризацію закінченого будівництвом об’єкту готового до експлуатації на вказаній земельній ділянці, а 13.05.2016 видано декларацію про готовність до експлуатації об’єкта.

Якщо коротко, то за документами земля куплена прокурором без будинку, а будинок був побудований за … 2 дні.

Ось як виглядає цей будинок сьогодні:

Такі схеми продажу готових будинків, які юридично з’являються лише після продажу землі, хоча і незаконна, але відома. Найоригінальнішим було пояснення О.Лівочки як цей будинок з’явився. На засіданні Кваліфікаційно дисциплінарної комісії прокуратури, де був і представник Автомайдану прокурор пояснив, що … він сам збудував цей будинок.

Мабуть, це звичайна справа для О.Лівочки – таке будівництво, бо на засіданні комісії він навіть точно не міг згадати, коли розпочав будівництво. У будь-якому випадку – не раніше зими 2016 року і у травні вже його завершив та ввів будинок в експлуатацію.

Таке пояснення викликає посмішка, особливо якщо подивитися на фото ми чітко бачимо, що більшість будинків на цій вулиці одинакові. Тож варіант, що мешканці всього мікрорайону домовилися будувати ідентичні будинки – малоймовірний.

Ще вагомішим аргументом є оголошення про продаж таких будинків, які вже досить давно розміщені у інтернеті та вказують і про те, як вони будуються і скільки вони коштують. А ось на цьому сайті ті будинки продаються до сих пір за ціною від 155 до 255 000 дол. з гарантією від забудовника. Невже прокурор Лівочка ще й гарантію дає?

Крім будинку в Бучі, у власності прокурора та його дружини є ще дві земельні ділянки в с. Нетайлове, що у Донецькій області. Як ми бачимо із фото, на цій землі теж розташований будинок, якого, на жаль, немає в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Та в декларації Олександра Лівочки саме в цьому селі зареєстрована недобудова, якою володіє його дружина Людмила. Тож ми припускаємо, що будинок на фото і є цією недобудовою площею 120м².

Більшість же свого майна прокурор із родиною мали в Донецьку. Однак у 2015 році Олександр Лівочка в інтерв’ю у ЗМІ повідомляв, що він займається розшуком бойовиків ДНР, а його нерухомість у Донецьку захоплено. Та, схоже, що така «ворожнеча» із терористами є дещо перебільшеною, адже з того ж таки 2015 року прокурор досить успішно продає усю свою нерухомість на тимчасово окупованій території. Так, наприкінці 2015 року йому вдається продати квартиру площею 136,8 м² у Донецьку за 1,5 млн грн. Її покупцем виявилася Алла Пилипівна Бухман – співзасновниця ТОВ «Донбас». Разом із нею керівником цієї компанії є Асояном Нодарі Жоржиковичем – громадянин Росії та відомий «злодій у законі». У 2016 році за 72 тис. грн прокурором та його дружиною було продано 2/3 ще однієї квартири в Донецьку. А у березні 2017 року Олександр Лівочка продав житловий будинок площею 208 м² у Донецьку за 1 350 000 грн.

Відомо, що продати чи придбати житло на окупованих територіях дуже важко без «зв’язків» із представниками ДНР/ЛНР. Тому, як прокурору, який до того ж перебуває у «чорному списку» бойовиків ДНР, вдалося так швидко позбутися донецької нерухомості – невідомо.

Крім дорогих придбань прокурора, купівлею нерухомості займаються його батьки-пенсіонери. Наприклад, його батько Василь Павлович придбав квартиру площею 91 м² на Регенаторній, 4. Це є відомий житловий комплекс «Комфорт Таун», де подібна квартира коштує бл. 100 тис. дол. У 2016 році Лівочка В. П. придбав ще одну квартиру загальною площею 40,4 м² в селі Софіївська Борщагівка у передмісті Києва. Середня ціна подібного житла за цією адресою – 40 тис. дол. У цьому ж будинку квартиру придбала і матір прокурора Лівочка Лідія Іванівна. Житлом загальною площею 71.7 м² сьогодні користується брат прокурора, а вказана у його декларації вартість цієї квартири – 219 тис. грн, що навряд чи відповідає дійсності, адже схожа квартира в цьому будинку коштує бл. 70 тис. дол.

Не менш вартісними є автомобілі родини Олександра Лівочки. Сам прокурор має у власності  Lexus RX-350 2012 року випуску. Задекларована вартість цього авто – 548 тис. грн. Його ж дружина Людмила Іванівна володіє TOYOTA RAV-4 2006 року випуску. Придбала вона це авто у тому ж 2006 році за 195 тис. грн.

Попри значні витрати на придбання нерухомості, прокурору вдається непогано заощаджувати. Серед збережень у Олександра Лівочки задекларовано 500 тис. грн, 20 тис. дол., та 10 тис. євро готівки.

Усі вищенаведені факти були зібрані та передані Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокуратури для перевірки та встановлення підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. 28 вересня 2017 року комісія відкрила дисциплінарне провадження за поданими нами матеріалами. Тепер ми забезпечимо контроль цієї справи і обов’язково поінформуємо про її результати. Сподіваємося КДКП дасть належну оцінку креативності прокурора у пояснені як він та його родина набули своє майно.

Дана інформація буде нами офіційно передана до Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Генеральної прокуратури України. PROSUD

Джерело

Минулі Розслідування

Нас підтримали

Підтримати альманах "Антидот"