Обранні, але не призначенні керівники ДБР

10.04.2019

Державне бюро розслідувань – новий державний орган в правоохоронній системі України, який остаточно перебрав на себе функцію досудового слідства від прокуратури. Створення цього органу було важливим етапом реформування старої «радянської» правоохоронної системи. Втім, формування Державного бюро розслідувань від самого початку зіткнулося із політичними інтересами і, як наслідок, процес його становлення важко назвати прозорим та незалежним.

Одними із найважливіших елементів створення ДБР була Конкурсна комісія. Відповідно до ЗаконуУкраїни «Про Державне бюро розслідувань» її завданням є обрання центрального керівництва Держбюро, а також за її поданням призначаються Директори територіальних органів та керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань.

Конкурсна комісія складається із 9 членів та формується наступним чином:

1) три особи, призначаються Президентом України;

2) три особи, призначаються Верховною Радою України;

3) три особи, призначаються Кабінетом Міністрів України.

Виходячи лише із принципу утворення Конкурсної комісії,  очевидно, що формування ДБР було важко убезпечити від політичного впливу. Все це вилилося в боротьбу між оточенням Порошенка та представників «Народного фронту» за «квоти» в ще не сформованому органі.

Найгучніший скандал пов’язаний із формуванням Бюро стався минулого року. 18 липня Конкурсна комісія визначила переможців конкурсу на 27 ключових керівних посад в ДБР: директори всіх територіальних органів, керівники всіх управлінь центрального апарату, в тому числі слідчих та оперативних, а також працівники управління внутрішнього контролю. Однак Директор Державного бюро розслідувань Роман Труба відмовився їх призначати начебто через відсутність результатів проходження поліграфів та недоброчесність частини з переможців конкурсу.

У листопаді 2018 року Роман Труба після повторно проведеного дослідження на поліграфі все ж погодився призначити лише 23 із 27 вищезгаданих переможців конкурсу.  То ж в результаті частина із конкурсантів так і не отримала свої посади. Зокрема, з семи територіальних відділень ДБР – три мають вакантні керівні посади. Мова йде про Територіальні управління, розташовані у місті ЛьвовіМелітополіта Миколаєві.

Саме на прикладі цих трьох відомств ми вирішили продемонструвати «якість» роботи Конкурсної комісії, її «неупередженість» та «незалежність».

Знайомтеся, Каміль Юрійович Примаков – переможець конкурсу на посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі.

Каміль Юрійович Примаков – один із небагатьох претендентів на керівні посади в Державне бюро розслідувань, який ніколи не працював в правоохоронних органах. Каміль Примаков є доволі успішним політиком та бізнесменом. Починаючи з 2010 року він є депутатом Дніпровської міської ради (м. Дніпро). Сьогодні Каміль Юрійович Примаков зазначається головою фракції «Блок Петра Порошенка» у міськраді.

Каміль Примаков встиг побувати і помічником народного депутата у Андрія Васильовича Павелка (фракція БПП). Окрім цього, він був у списку довірених осіб кандидата на пост Президента України Порошенка П.О.

Цікавою є офіційна біографія Каміля Юрійовича. Наприклад, з 2005 року він вказує, що працював виключно у приватних компаніях. Юридичну освіту Каміль Примаков отримав лише у 2013 році, закінчивши юридичний факультет Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Таким чином, беручи участь у конкурсі в Держбюророзслідувань, Каміль Юрійович Примаков не мав жодного досвіду роботи в галузі права. Натомість, однією з ключових вимог на посаду першого заступника є «досвід роботи в галузі права не менше п’яти років (після здобуття вищої освіти), у тому числі на керівних посадах не менше трьох років». Попри очевидну невідповідність цим вимогам, Камілю Юрійовичу вдалося перемогти у конкурсі.

Втім, отримати бажану посаду Каміль Примаков не зміг. В останній момент Директор ДБР Роман Труба відмовився призначати переможців конкурсу. Як наслідок, до сьогодні теруправління ДБР у Мелітополі не має першого заступника, а сам Каміль Юрійович безрезультатно судиться із Романом Трубою

Не менш цікавою є і діяльність Каміля Юрійовича у бізнесі. Відомо, що до 2016 року він був зареєстрований фізичною-особою підприємцем та займався орендою нерухомого майна. Також він був засновником наступних компаній ТОВ “КОМПАНІЯ “ПАЛИВНІ РЕСУРСИ” та ТОВ “НК “ЄВРОНАФТА”. Остання, зокрема, протягом 2012-2013 року успішно вигравала тендери на постачання палива. Постачанням палива займалися і компанії бізнес-партнерів Каміля Примакова.

Саме до бізнес діяльності компаній Примакова і виникли питання у правоохоронних органів. Наприклад, вищезгадані компанії, співзасновником яких був Каміль Юрійович фігурували  у кримінальному провадженні. Завдяки системі YouControl можемо віднайти цілий ряд судових рішень з цього приводу.

Зокрема, ось цитата одного із них: «Відповідно до клопотання, службові особи державних установ Дніпропетровської області, вступивши у попередню змову з посадовими особами ТОВ «Східна нафтогазова компанія» (код 38837424), ТОВ «НК Євронафта» (код 37006364), ТОВ «Компанія паливні ресурси» (код 36495762), ТОВ «НК «Паливні ресурси» (код 38837419), ТОВ «НТК Паливні ресурси» (код 39061186), ТОВ «Континентсервіс» (код 37732025), зловживаючи своїми службовими повноваженнями, в продовж 2012-2014 років, шляхом проведення фіктивних тендерних процедур та подальшої закупівлі паливно-мастильних матеріалів по завищеним цінам, привласнили бюджетні кошти». Як бачимо, мова йде про період 2012-2014 років, коли співзасновником ТОВ «Компанія паливні ресурси» був безпосередньо Каміль Юрійович Примаков.

Ми також проаналізували декларації Каміля Юрійовича Примакова за 2014201520162017роки. За цей час, його загальний дохід склав понад 11 млн грн. Втім, варто зазначити, що більшу частину цієї суми складають подарунки від його батьків. Наприклад, у 2018 році він отримав 5,6 млн грн подарунку. Ще 3 млн грн подарунку у вигляді грошей вказано в декларації за 2016 рік. Дружина Каміля Юрійовича – Оксана Олександрівна Примакова за аналогічний період вказала 1,7 млн грн.

Варто відразу зазначити, що відповідно до судового рішення за 2017 рік пані Оксана та Каміль Примаков розлучилися, втім в усіх деклараціях депутата Оксана Олександрівна ще є.

Безпосередньо у власності Каміля Примакова є дві квартири квартири у м. Дніпро та два паркувальні місця. Одна з квартир має площу 320 кв.м. Це житло обійшлося чиновнику лише у 148 тис. грн у 2016 році. Власником іншої квартири площею майже 61 кв.м. Каміль Юрійович став у 2011 році. Однак чомусь у декларації за 2014 рік це житло він не вказав.

Решта задекларованого майна належить вже колишній дружині депутата. Зокрема, пані Оксана є власницею будинку площею 511 кв.м. та двома земельними ділянками у смт Обухівка.

 

Окрім цього, Оксана Олександрівна є власницею 2 квартир у м. Дніпро, 3 нежитлових та складських приміщень та 7 земельних ділянок.

 

Серед цінного рухомого майна у Каміля Примакова є годинники від Rolex та Audemars Piguet. Його колишня дружина задекларувала теж годинник Rolex та прикраси від Omega , Van Cleef , Chopard, Tiffany.

 

Каміль Юрійович Примаков є власником двох автомобілів: Skoda Оktavia 2007 року та Toyota Camry 2017. Що цікаво, Toyota він придбав у 2017 році, однак, ціни авто не пам’ятає. Окрім цього, Каміль Юрійович з 2017 року орендує автомобіль Toyota LC 200  2017 року випуску.

 

Ще більшу кількість автомобілів задекларувала Оксана Примакова. У її власності Audi Q7 2008 р., Toyota LC200 2013 р. та два вантажні автомобілі МАЗ.

 

Також у колишньої родини доволі велика кількість готівки. Безпосередньо у Каміля Юрійовича є 4 млн грн, а у пані Оксани – 100 тис. дол.

Варто також згадати і про батьків подружжя. Зокрема батько Каміля Юрійовича – Юрій Ісаакович Примаков був помічником свого сина-депутата. Також був представником в ОВК від Ліберальної партії України та від нинішнього президента Петра Порошенка.

Знайомтесь, інший переможець конкурсу, якому так і не судилося отримати свою посадуДиректора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові – Микола  Васильович Друзюк.

Свою кар’єру в органах прокуратури Микола Друзюк почав ще у 2005 році. Відомо, що в 2014 році його було призначено на посаду заступника прокурора Франківського району м.Львова. Вже через рік він зайняв посаду заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №3. На момент подачі документів на конкурс до ДБР Микола Васильович був керівником Радехівської місцевої прокуратури. На цій посад він працює з 29.09.2017 року.

У ЗМІ неодноразово ширилася інформацію, що призначення Миколи Друзюка в Державне бюро розслідувань лобіював народний депутат від партії “Свобода” Ігор Кривецький. Також в місцевих мас-медіа розповідається, що Микола Васильович відомий, як людина, яка фабрикувала справи проти автомайданівців на підтримку злочинної влади Януковича.

Не менше запитань і до статків прокурора. У своїх деклараціях за 2014,2015,2016,2017 та 2018роки Микола Друзюк вказав 1,6 млн грн доходу. Його дружина Мар’яна Михайлівна Друзюк за аналогічний період заробила 682 тис. грн.

Мар’яна Михайлівна Друзюк була помічником судді Львівського апеляційного господарського суду. У 2016 році вона намагалася стати суддею, та безрезультатно. У 2018 році Мар’яна Михайлівна була зарахована слухачем до Національної школи суддів України, то ж в найближчому майбутньому пані Мар’яна має всі шанси стати суддею.

У власності Миколи Друзюка є лише земельна ділянка в с. Комарники, що розташоване в гірській місцевості Львівщини. Площе цієї ділянки 20 тис. кв.м. Також з 2017 року прокурор користується будинком своєї матері у Львові. Його площа – 112 кв.м.

Дружина прокурора володіє земельною ділянкою та невеличким будинком у селі Верхнє. Також Мар’яна Михайлівна користується квартирою у Львові, площею 83 кв.м. Цікаво, що ні цього будинку, ні квартири не було в декларації прокурора за 2014 рік, що є очевидними порушенням.

 

Власного автомобіля родина прокурора не має. Натомість у 2018 році Микола Друзюк вказав право користування автомобілем свого батька – Skoda Superb 2013 р.в.. Цікаво, що прокурор задекларував право користування автомобілем тільки у 2018 році, хоча в інтерв’ю підтвердив що користується автомобілями родичів регулярно.

Знайомтесь, переможець на посаду директора територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Миколаєві – Олег Петрович Денега.

Олег Петрович – ще один кандидат, якого так і не було призначено в ДБР. Проект PROSUD вже публікував розслідування про цього кандидата. Зокрема, було виявлено порушення правил декларування та невідповідність рівню доходів до способу життя.

Отже, після конкурсу відкритим залишається питання до Конкурсної комісії, яким чином Каміль Юрійович Примаков, не відповідаючи кваліфікаційним вимогам, зумів отримати посаду першого заступника Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань у місті Мелітополі. Враховуючи політичну діяльність цього кандидата та його приналежність до провладної політичної сили, важко повірити, що це ніяк не вплинуло на рішення Конкурсної комісії. Питання виникають і до Миколи  Васильовича Друзюка та Олега Петровича Денеи, які працюючи правоохоронцями самі порушують закон, не декларуючи своє майно. 

Джерело