Дмитро Сус
Є у ГПУ такий департамент – з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки. В народі його прозвали департаментом Кононенка-Грановського – за іменами впливових друзів Президента Порошенка, які начебто мають сильний вплив на ГПУ.
Справи у цього департаменту справді цікаві. Їхні успішні розслідування могли б стати не тільки сюжетом бестселеру, а й окрасою прокурорської кар’єри. Але, на жаль, мабуть, не стануть.
Натомість його співробітники створювали інші інформприводи. То співробітників НАБУ захоплять, то в заступника департаменту Дмитра Суса з’являється автівка, зареєстрована на 85-річну бабусю.
На хвилі скандалу з машиною Суса покарали доганою, а ще він буцімто добровільно пішов із заступника начальника департаменту на посаду звичайного слідчого в інший підрозділ – Головне слідче управління. Але через півроку Суса таки звільнили. Офіційна причина: не задекларував кімнату в прокурорському гуртожитку і продаж двох автівок.
Цікаво, що звільнення трапилось через тиждень після того, як у квітні цього року ЗМІ повідомили, що Сус фігурує в карній справі, якою займаються НАБУ і САП. З’ясувалося, що вдома у слідчого був обшук, і детективи вилучили й арештували деякі речі.
Не так давно ми зустріли Дмитра Суса в Апеляційному суді Києва, куди він прийшов оскаржувати арешт мобільного телефона і документів на Audi Q7.
Ані прокурори САП, ані сам апелянт подробиць справи повідомляти не захотіли. Сус іронічно зауважив, що він уже й не пам’ятає, скільки справ на нього відкрито. А прокурор САП порадив дочекатись судового процесу. Хороша порада, але до розгляду по суті суд не може приступити понад місяць, оголосивши перерву вже вдруге.
Вперше перерву призначили, щоб Дмитро Сус підготував документи, чи є підстави для відводу суддів Апеляційного суду, яких він свого часу обшукав. Після травневих свят перерву зробили вдруге, бо не прийшов Сус, якого звільнили з ГПУ. Пізніше він розповів журналісту, що поїхав садити картоплю, але до Києва ще обов’язково повернеться.
Чекаючи суду і по ходу розбираючись у хитросплетіннях цієї майже детективної історії, ми виявили дві карні справи проти співробітників ГПУ, які зареєструвало НАБУ. Перша – відкрита в травні, а друга в жовтні 2016 року. Розповімо і про одну, і про іншу.
“НАРУЖКА” НАБУ
Перше кримінальне провадження № 52016000000000154 НАБУ зареєструвало 24 травня 2016 року. І в рамках цієї справи НАБУ отримувало дозвіл на спостереження за будівлею ГПУ на вул. Петлюри 7/9, де знаходиться Департамент з розслідування особливо важливих економічних справ.
Можливо, саме активність НАБУ помітив Дмитро Сус, коли в червні 2016-го написав заяву в прокуратуру, що за ним стежать і він боїться за своє життя.
Широкій публіці про справу НАБУ стало відомо тільки в серпні 2016-го, коли співробітники ГПУ на чолі з Сусом викрили конспіративну квартиру в будинку напроти, звідки за ними спостерігали працівники НАБУ. Прокурори захопили НАБУшників, у відповідь спецназ НАБУ погрожував ГПУ штурмом. Ситуацію тоді дивом вдалося розрулити.
Одразу після інциденту в ЗМІ з’явилась інформація про машину Дмитра Суса, оформлену на його бабусю. Вартість машини оцінювалась до мільйона гривень. Користувався нею сам слідчий, плутано пояснюючи журналістам, що грошей міг і сам назбирати, а ще йому допомогла мама. Для чого тоді записувати авто на бабусю? Словом, не переконав.
Луценко пожурив Суса доганою. Але загалом за свого слідчого в ГПУ тоді заступилися: він розслідує особливо важливу справу – викрадення екс-голови “Нафтогазвидобування” – і через це за ним стежать, навіть хочуть убити. А про корупцію, яку шукає НАБУ, мовляв, нічого не знаємо. З цієї особливо важливої справи ми і почнемо.
СПРАВА СЕМІНСЬКОГО
Справу відкрили ще у 2012 році, коли в лютому був викрадений Олег Семінський, голова правління компанії “Нафтогазвидобування” – найбільшої приватної газовидобувної компанії країни.
На момент викрадення власниками “Нафтогазвидобування” були Нестор Шуфрич (60%), Микола Рудьковський (40%) і Олег Семінський (10%). Між Рудьковським і Семінським були непорозуміння з приводу розподілу акцій. Коли Семінський зник, то розсварилися між собою вже Рудьковський та Шуфрич, які в кінці 2013-го поступились половиною компанії Рінату Ахметову.
Після викрадення про Семінського 3,5 роки не було ні слуху, ні духу, і його визнали безвісно відсутнім. Аж поки 23 травня 2015 року викрадачі самі відпустили його в лісі під Києвом.
Чому зловмисники так різко змінили свої плани, яка була їхня справжня мета і чи добились вони чого хотіли? Про це ми можемо тільки здогадуватись.
Однак цікаво, що за рік перед звільненням Семінського, у червні 2014-го був затриманий такий собі Юрій Єриняк, відомий під прізвиськом Молдаван. У мережі Інтернет можна знайти багато публікацій про його зв’язки з кримінальним світом. Але цікаво, що Єриняк, за інформацією слідства, був причетний до викрадення Семінського.
Джерела у правоохоронних органах стверджують, що свого часу Рудьковський підписав договір, за яким зобов’язався переоформити на Єриняка частину “Нафтогазвидобування”, якщо той допоможе йому позбутись Семінського.
Але у 2014-му Єриняка затримали в іншій справі – за версією ГПУ, він очолював групу, яка позбавила чоловіка свободи і вимагала за звільнення $103 тис. Заручнику начебто погрожували вбивством, завдали ножового поранення і відпустили, коли він пообіцяв заплатити.
Буквально наступного дня після затримання Єриняка з’явилась інформація про побиття тенісиста Олександра Долгополова. Потерпілий упізнав серед нападників екс-президента “Федерації гандболу України” Андрія Мельника, якого зараховують до групи того самого Молдавана. Ми згадуємо цю подію, оскільки той же Мельник фігурував у справі Семінського.
За дивним збігом обставин, справами Єриняка і Мельника займався слідчий Дмитро Сус, який також розслідував справу Семінського. ГПУ намагалася запроторити Єриняка і Мельника в СІЗО. Пізніше обидва так само благополучно вийшли на свободу.
Але протягом травня-червня 2015 року можна було спостерігати цікаву хронологію. 18 травня 2015 Печерський суд продовжив тримання під вартою для Юрія Єриняка. 23 травня викрадачі відпустили Олега Семінського, із викраденням якого слідство пов’язувало Єриняка. 28 травня голова Апеляційного суду Антон Чернушенко зняв арешт зі свердловин “Нафтогазвидобування”, який накладався за заявою ГПУ у зв’язку зі справою Семінського. 8 червня цей же суддя Чернушенко скасував арешт Єриняка.
Сус обшукує Чернушенка
Чи є зв’язок між звільненням Семінського і скасуваннями судом арештів Єриняка і майна “Нафтогазвидобування” невідомо.
Однак вже 10 червня ГПУ відкрила справу проти судді Чернушенка. Йому інкримінувалось втручання в судову систему авторозподілу з метою ухвалення “потрібних” рішень. У фабулі провадження на Чернушенка конкретно йшлося про 7 справ: чотири щодо скасування арешту майна “Нафтогазвидобування”, дві про звільнення з-під варти Юрія Єриняка (“Молдавана) і ще одна щодо звільнення Андрія Мельника, про якого розповідалось вище.
19 червня з обшуком до Чернушенка прийшов, як це не дивно, той же слідчий Дмитро Сус. Суддю схопили перед самим засіданням, коли він начебто тримав у руках чергове готове рішення по “Нафтогазвидобуванню”. Після візиту ГПУ суддя Чернушенко втік із країни, а його карна справа, схоже, лягла у шухляду.
Що насправді сталося в ті гарячі дні між ГПУ і суддею Чернушенком, так і залишилось загадкою. Та й чи потрібно сьогодні комусь це з’ясовувати?!
Версії звучали різні. Колишній журналіст Сергій Лещенко стверджував, що з допомогою ГПУ свою частку у “Нафтогазвидобуванні” намагався повернути Президент Петро Порошенко. У кінці 90-х Порошенко був співвласником цього бізнесу. За даними ЗМІ, частку Порошенка “віджали” його екс-партнер Микола Рудьковський і Нестор Шуфрич.
Але у 2015-му арешти рахунків і свердловин “Нафтогазвидобування” куди більше дошкуляли новому власнику – Рінату Ахметову. Від біглого екс-депутата Онищенка звучала версія начебто Порошенко на компанію не претендував, а тільки вимагав в Ахметова $200 млн відкупних.
Втім, за розборками між власниками слідчі ГПУ не мали забувати про пошук викрадачів Семінського. Показання живого потерпілого, здавалося б, мали зрушити справу з місця. Однак за останні 2 роки ГПУ підозру так нікому і не оголосила.
Цю інформацію Цензор.НЕТ, підтвердив і сам Олег Семінський. Хоча офіційно у ГПУ повідомляють, що справа не закрита і перебуває під контролем керівництва.
“Я дав показання, що мене тримали на Західній Україні. На місці будь-якого слідчого я б терміново виїжджав туди на місце і шукав той підвал, де мене тримали. Але цього зроблено не було. Фаза активних слідчих дій припинилась під вересень 2015 року”, – описує свої враження Семінський.
Відомо, що інтерес слідчих ГПУ на чолі з Дмитром Сусом викликало котеджне містечко у Пущі-Водиці, під Києвом, де у червні 2015-го провели обшуки. В ухвалі суду ГПУ стверджує, що отримала наводку від СБУ, що в будинках начебто певний час утримувався екс-глава “Нафтогазвидобування”.
У судовому реєстрі є дані, що в кінці 2015-го запал слідчих почав стрімко йти на спад. Дмитро Сус раптом перестав наполягати на арешті активів “Нафтогазвидобування”. Як тільки арешт акцій було знято, на початку 2016-го 25% компанії відійшло нідерландській фірмі Salazie B.V. з невідомими власниками.
Зміна акціонерів збіглася в часі із неможливістю Генпрокуратури вручити підозру одному із давніх співвласників “Нафтогазвидобування” – Миколі Рудьковському.
У судовій ухвалі читаємо, що станом на 7 червня 2016 року у справі “об’єктивно підозрюються” три особи, але “вирішити питання повідомлення їм про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень не є можливим, оскільки за даними досудового розслідування зазначені особи перебувають за межами території України, з метою уникнення кримінальної відповідальності “.
За наявною інформацією, одним із трьох невловимих щасливчиків і є екс-нардеп Микола Рудьковський, чия частка в “Нафтогазвидобуванні” різко зменшилась на початку 2016-го. У жовтні минулого року журналісти зафіксували відпочинок Рудьковського на Лазуровому узбережжі Франції. Інший фігурант справи, за нашою інформацією, проживає у столиці однієї з країн ЄС. І, схоже, українські прокурори йому зовсім не докучають.
Відсутність успіхів ГПУ в розслідуванні справи Семінського стає все більш очевидна. А тому не дивує, що замість показових арештів співробітники ГПУ самі стають об’єктом розслідування з боку НАБУ.
В’ЄТНАМСЬКИЙ ПОГРОМ
Але однієї корупційної справи про Генпрокуратуру було б замало. І НАБУ заводить другу – за заявою громадян. А це вже цікавіше.
Йдеться про провадження №52016000000000394 від 26.10.2016 щодо співробітників ГПУ і ДФС, які, ” зловживаючи своїм службовим становищем, завдали шкоду правам окремих громадян, які охороняються законом, що спричинило тяжкі наслідки “.
Мало хто тепер пригадає дивні обшуки в Одесі 23 травня 2016 року ЖК “Деревня Лотоса” – компактному місці проживання в’єтнамської громади. ЗМІ облетіли кадри розгромлених квартирі автівок з заклеєними номерами, на яких правоохоронці начебто вивозили вилучене майно.
Обшук проводили співробітники департаменту з розслідування особливо важливих економічних справ ГПУ (колишнього департаменту з розслідування та нагляду у справах держслужби та власності) і Державної фіскальної служби. Був серед прокурорів і вже знайомий нам Дмитро Сус.
За словами очевидців, у квартирах вибивали двері і зламували сейфи. Обурених мешканців розганяли газом і кийками. Люди стверджують, що без жодних пояснень у них під виглядом обшуку забрали півмільйона доларів готівкою, а також ювелірні вироби і техніку.
Обурена громада звернулась із заявою в прокуратуру.
“Було порушено кримінальне провадження за фактом розбійного нападу і протиправного проникнення в житло. Потім на сайті ГПУ з’явилась інформація, що це етнічна міжнародна злочинна організація, яка друкує фальшиві гроші, в якої знайшли наркотики і зброю. Це смішно! Бо якби в когось знайшли наркотики чи зброю, то були б затримання. Жодної людини не затримали!..”, – сказав у коментарі Цензор.НЕТ адвокат потерпілих Олександр Нестеренко.
З листа ГПУ, що є в нашому розпорядженні, нам відомо, що ГПУ розслідувала провадження № 42016000000001165 від 29.04.2016 за ч.3 ст.212 – умисне ухилення від сплати податків та зборів в особливо великих розмірах членами транснаціонального угруповання, яке займається виготовленням та збутом контрафактної продукції відомих світових брендів.
І хоча з моменту відкриття справи минуло більше, ніж рік, нам не вдалося відшукати у судовому реєстрі жодного рішення по цій резонансній справі.
Адвокат запевняє, що, окрім обшуку, жодних інших слідчих дій і не проводилось. Він каже, що речі людям не повернули, як не показали рішень суду, на підставі яких був обшук, ані протоколу обшуку.
“Гроші забрали, цінності, телефони позбирали, ноутбуки, айпади, айфони, сережки, все що було цінного, вони позбирали в мішки і вивезли. Більше нічого. Тих людей, в кого проводились обшуки, нікуди не викликали. Ніякого слідства з їхнього боку вже не велось”, – сказав адвокат Нестеренко.
Ось як дії своїх підлеглих коментує Цензор.НЕТ керівник департаменту ОВС ГПУ Володимир Гуцуляк:
“За оперативною інформацією, вони (в’єтнамці, – ред.) нелегально шили одяг, виготовляли іншу продукцію, потім її збували в Одесі, розповсюджували по Україні без відповідного оподаткування. Ми виїхали на обшуки… На всі адреси ми мали рішення судів, на кілька не мали, але звернулися в Печерський суд і легалізували… Ми вилучили речові докази, у тому числі одиниці зброї і, зокрема, автомат Калашникова. Експертиза підтвердила, що це дійсно бойовий автомат. Однак ми не змогли направити в суд особу що зберігала, оскільки її вбили десь нещодавно в Одесі… Коли слідчі заходили на обшуки, ця вся діаспора активно протестувала, а потім звинувачувала слідчих, що вони повикрадали цінні речі, зокрема, суми великі коштів. Звучало 400 тис. доларів, потім 600 тис., потім 800. Навіть в окремих кулуарах говорили про12 млн доларів, що винесли слідчі незаконно, фактично вкрали під час виконання своїх службових обов’язків”.
У ГПУ кажуть, що справою в’єтнамців більше не займаються, а передали її в Головне слідче управління Нацполіції.
“Ми вже ним не займаємось. Ми займались ним десь місяць або півтора… Ми віддали провадження, щоб не було спекулювань… Було одразу зареєстровано кримінальне провадження по факту в Одесі начебто розбою і перевищення повноважень зі сторони слідчих. Було відео, що задокументували факти заволодіння побутовими предметами, технікою і т.ін., але наскільки мені відомо, на тих відео таких фактів немає”, – додав Гуцуляк.
Дії співробітників ГПУ спочатку вивчала місцева прокуратура, пізніше сама ГПУ, яка передала справу в прокуратуру Києва, де її на початку цього року і закрили, не знайшовши порушень.
Закриваючи справу, у прокуратурі озвучили свою версію: особи в’єтнамської національності поводились агресивно, блокували правоохоронців, жбурляли каміння і били палицями по їх автомобілях, у зв’язку з чим поняті відмовились брати участь в обшуку. Про крадіжки в офіційних документах не йдеться. Очевидно, також не підтвердилось.
Паралельно з жовтня 2016-го інцидент в Одесі розслідує НАБУ.
“В НАБУ ми звертались. Я знаю, вони провели кілька виїмок і обшуків у слідчих ГПУ. В них жорстка боротьба. В принципі, я вважаю, що вони діють нормально і правильно. Чи вистачає їм політичної волі, поки незрозуміло. Ми їм всю інформацію надали”, – сказав адвокат потерпілих Олександр Нестеренко.
І саме в цій справі НАБУ провело обшук в Дмитра Суса і арештувало мобільний і документи на Audi Q7. Машина, щоправда, оформлена на бабусю слідчого раніше від подій в Одесі, коли ГПУ трусила оточення Рудьковського у справі про “Нафтогазвидобування”. Чи були там потерпілі від обшуків ГПУ – цього ми поки що не знаємо.
Можна припустити, що випадок в Одесі не єдиний. Подробиці поки невідомі. З реєстру судових справ дізнаємося, що детективи НАБУ цікавились ще низкою обшуків, які проводили співробітники Департаменту ОВС ГПУ.
У зв’язку з цим пригадується одна схожа історія. У тому ж 2016-му Олексій Алфімов, який був слідчим департаменту ОВС, начебто присвоїв талони на пальне, знайдені при обшуку в голови села на Черкащині. Приїхав розслідувати справу про хабар у майже 5 млн грн, а сам спокусився талонами на 6 тис. грн. Сьогодні Алфімов звільнений і чекає вироку суду.
Коментувати обшуки ГПУ в Одесі Дмитро Сус відмовився.
“Я там вже не працюю, і тому не можу коментувати їх справи”, – сказав Дмитро Сус у коментарі Цензор.НЕТ.
Від себе додамо, що дуже вчасно Дмитра Миколайовича звільнили. Тепер і в ГПУ можуть говорити, що вони ні при чому. Причому взагалі у всіх справах, якими займався Дмитро Сус.
“Справу “Нафтогавидобування”, як і справу в’єтнамців, розcлідував Сус Дмитро Миколайович. Він був на місці, він давав вказівки. Я вважаю, що вони мали бути правомірними. У будь-якому випадку ніхто нікого не орієнтував на протилежне… Провадження по “Нафтогазвидобуванню” було визначено за департаментом, однак всі слідчі дії вів Сус. Коли він працював у департаменті, люди були в розшуку. За розшуком ця справа, здається, була призупинена. Єдиний, хто може коментувати провадження, це слідчий. І найкраще його знає, зрозуміло, Сус … Потім він перевівся (в Головне слідче управління, – ред.) і воно перекочувало за ним”, – коментує керівник департаменту ОВС Володимир Гуцуляк.
В обшуках в Одесі був задіяний цілий прокурорський десант. Однак у справі, яку веде НАБУ, ганебний обшук і арешт майна, поки зачепили тільки Дмитра Суса. Інформації про інших співробітників ГПУ знайти поки не вдалося.
Відтак цікаво, чи не виявиться звільнений Дмитро Сус єдиним винуватим у всьому. Принаймні, це зручно. Бо він і так заробив уже чимало негативу. І йдеться не тільки про Audi Q7. Бо хто зачитував підозру екс-замгенпрокурора Віталію Каську у “квартирній справі”? Дмитро Сус. Хто обшукував Апеляційний суд Києва? Сус. Хто спровокував конфлікт НАБУ і ГПУ? Той же Сус. Чому у справі Семінського досі ніхто не покараний? А Сус… так він же звільнений!
Безперечно, нам у всій цій історії дуже бракує версії самого Дмитра Суса. Ми багато разів просили його про інтерв’ю, але він щоразу знаходив причину, щоб відмовити. Що ж, будемо раді почути його в суді, під присягою.
З іншого боку, можливо, особисто для Суса все закінчиться і не так погано. Адже, варто пам’ятати, що результат кожної кримінальної справи залежить не лише від НАБУ і САП, а й від українського суду.
Ірина Салій
