Ігор Мороз. Кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя

03.03.2018

10 січня Вища рада правосуддя оголосила про початок прийому документів кандидатів для обрання членів ВРП з’їздом суддів України. Наразі вакантними залишаться посади чотирьох членів цього органу. Саме Вища рада правосуддя є центральним органом суддівського врядування, до обов’язків якої входить формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм  Конституції та законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. За таку роботу щомісяця кожен член Ради отримує близько 200 тис. грн заробітної плати. Втім, серед кандидатів на заняття вакантних посад до цього органу подалися і особи, стосовно професійної діяльності яких є доволі багато запитань.

Знайомтесь, кандидат на посаду члена Вищої ради правосуддя – Ігор Миколайович Мороз.

Свою суддівську кар’єру Ігор Миколайович розпочав у 1990 році. Він  виконував обов’язки  народного судді Шевченківського районного народного суду міста Києва. З грудня 1991 року по листопад 2008 року він був суддею цього з суду. Наступним щаблем у кар’єрі Ігоря Миколайовича став Апеляційний суд міста Києва, де він почав працювати з листопада 2008 року. Пропрацювавши у ньому 8 років, у 2016 році Ігор Мороз звільнився за власним бажанням.

У 2018 році Ігор Мороз опинився у списку кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя.

У поданій ним декларації доброчесності суддя в окремих розділах НЕ підтвердив, що ним вживалися передбачені законом заходи з метою запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; що ним вживалися заходи щодо повідомлення відповідних органів про випадки втручання у його діяльність щодо здійснення правосуддя; та його не було притягнуто до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність.

Серед переліку справ, які розглядав Ігор Мороз, є доволі відомі та скандальні. Наприклад, саме Ігор Миколайович Мороз був головним суддею під час розгляду справи Ганни Сінькової.Нагадаємо, що Ганна Сінькова у грудні 2010 року взяла участь у перформансі, під час якого кілька людей смажили яєчню та сосиски на полум’ї «вічного вогню»  в Києві. За це вона була арештована та у підсумку провела під арештом три місяці, з 29 березня до 17 червня 2011 року, а згодом суд визнав її винною у паплюженні могили та засудив на три роки умовно. І лише 27 лютого 2018 року Європейський суд з прав людини визнав Україну винною у триманні під вартою Анни Сінькової, через що зобов’язав Україну виплатити їй 4000 євро.

Також відомо, що Апеляційний суд м. Києва за участі  Ігоря Миколайовича Мороза залишив під вартою Шпару В. М., Бевза С. В., Мосійчука І. В. у відомій справі «васильківських терористів».

Ми проаналізували майнові декларації судді за 2014, 2015 та 2016 роки. У них він задекларував 960 тис. грн доходу. Оскільки пан Ігор подався до ВРП, він подав декларацію за 2017 рік. У ній він вказав свою пенсію або «довічне грошове утримання судді» у розмірі 323 тис. грн (26 тис. грн на місяць).

У своїй найпізнішій декларації Ігор Миколайович задекларував квартиру в Києві, якою володіє разом із своєю дружиною та дочкою.

Також суддя задекларував земельну ділянку в Київській області, а його дружина гаражний бокс у Києві.

У декларації судді відсутні будинок в с. Щасливе, що під Києвом. Власником цього житла є матір судді, 1936 року народження.

Серед автомобілів у власності подружжя новенькі PEUGEOT EXPERT 2017 року вартістю 669 тис. грн та HONDA CRV 2013 року, придбана за 306 тис. грн.