Андрій Федорчук. Суддя Окружного адмінсуду міста Києва
04.06.2019
Окружний адмінсуд Києва славиться своїми одіозними рішеннями. Задовольнив позов олігарха Коломойського про скасування націоналізації Приватбанку, визнав відсутність повноважень у голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів Сергія Козьякова, призупинив перейменування УПЦ Московського патріархату, визнав законність засекречення декларацій військових прокурорів та Павла Демчини. Перелік можна продовжувати. До того ж переважна більшість працівників відомства відверто ігноруютьіспити у ВККС. Одразу 30 суддів «захворіли» в один день.
Знайомтеся, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва – Андрій Богданович Федорчук.
Як випливає з суддівського досьє, Федорчук розпочав свою кар’єру одразу з посади начальника юрвідділу тернопільського виробника мінеральної води ТОВ “Пром-Дорекс”. 2004 року лишив цю посаду та перейшов у ТОВ «УкрГазОйл». Також незначний час Андрій Богданович обіймав посади начальника сектору діловодства в державній судовій адміністрації міста Києва, а ще юрисконсульта ДП «Юрресурс» та «Юридичному агентстві «КИЙ-АВІА».
Перед призначенням на п’ятирічний строк суддею в Окружний адміністративний суд Києва у 2009 році, Федорчук був помічником судді. 2015-го постановою Верховної Ради Андрію Богдановичуподовжили повноваження безстроково.
Федорчук відомий тим, що у 2013 році разом із суддями Амельохіним та Абловим узакониввиключення Гостинного двору зі списку пам’ятників архітектури та відмовився від включення цієї будівлі до держреєстру нерухомих пам’яток України.
Для довідки! Рішення Кабміну про виключення Гостинного двору з переліку пам’ятників архітектури викликало протести серед захисників культури. Оскільки приміщення, що побудоване у 1809 році, вже розглядалося у якості перебудованого торговельно-офісного центру з гостьовою стоянкою.
Ще одна резонансна справа, яку розглядав Андрій Федорчук стосувалась засекречених декларацій військових прокурорів. Нагадаємо, Анатолій Матіос заховав частину декларацій своїх підлеглих, які певний час були доступні у реєстрі НАЗК. Центр протидії корупції оскаржив такі дії Матіоса. Але колегія суду, до складу якої входив і Федорчук, відмовилась визнати протиправною постанову Головного військового прокурора про засекречення декларацій військових прокурорів.
Анатолій Матіос може мати близькі стосунки з суддями Окружного адмінсуду Києва. Журналісти Слідства.Інфо зафіксували посадовця на дні народженні заступника голови Окружного адмінсуду м. Києва Євгена Аблова, де були присутніми Сергій Ківалов, голова суду Павло Вовк, багато суддів Окружного суду та сам Андрій Федорчук.
До речі, на цьому дні народжені були й інші важливі гості, які мали можливість поговорити у невимушеній обстановці за чарчиною алкоголю про одну дуже цікаву справу. Нещодавно до Федорчука потрапив позов про закінчення строку повноважень члена ВККС Станіслава Щотки. Нагадаємо, що останнім часом йдуть гарячі суперечки стосовно строку повноважень голови Комісії Сергія Козьякова, його заступника Станіслава Щотки та половини її складу. Завдяки неякісно написаному закону можна стверджувати, що їх повноваження закінчились ще у 2018 році, а можна доводити, що тривають до 2020 року. Це створює величезні юридичні проблеми та ставить під сумнів усі рішення ВККС після 2018 року. А це реальна міна під результати конкурсів та легітимність Антикорупційного та Верховного судів. Тому цей процес був дуже важливий для Комісії.
На наше переконання, саме справа щодо повноважень Щотки стала однією з причин візиту на святкування до Аблова голови Кваліфікаційної комісії Сергія Козьякова та ще двох її членів – Тараса Лукаша і Володимира Бутенка.
Цілком ймовірно, що обговорювалось і майбутнє проходження суддями Окружного суду кваліфікаційного оцінювання у ВККС.
Як би там не було, але 25 березня Андрій Федорчук розглянув позов до Станіслава Щотки та повністю відмовив у його задоволенні. Тобто Федорчук вважає, що строк повноважень члена ВККС триває до 2020 року. Цікаво, що вже наступного дня, 26 березня, Комісія призначає Федорчуку та ще 36 суддям цього суду іспит на 17 квітня. Дуже схоже на виконання якоїсь домовленості.
Але, мабуть, потім план дав збій. Після першого туру виборів, коли стало зрозуміло, що чинна влада серйозно похитнулась, 30 суддів цього суду раптово захворіли та не прийшли на іспит. Правда, Андрій Федорчук прийшов і успішно його написав. А вже 31 травня буде проводитись його співбесіда з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Схоже суддя Федорчук, на відміну від своїх колег, впевнений в успішному проходженні оцінювання, попри цілий ряд фактів, які б мали його змушувати хвилюватись за оцінку своєї доброчесності.
Відзначимо один факт: після обрання нового президента практика Окружного адмінсуду щодо строку повноважень членів ВККС різко змінилась. Так, 15 травня інший суддя цього суду Ігор Погрібніченко, який вже успішно пройшов оцінювання та визнаний Комісією доброчесним, задовольнив позов до голови Комісії Сергія Козьякова та визнав, що строк його повноважень закінчився ще у жовтні 2018 року.
Ми проаналізували доступні декларації Андрія Богдановича за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017та 2018 роки. Рахувати його заробітки нескладно, бо основним доходом родини за вказаний період була суддівська зарплата – 1,42 млн грн. Загалом дружина Марія Федорчук мала, окрім соцвиплат, незначний прибуток, а саме 142 734 грн за шість років. До речі, у 2017-му мати судді Федорчук Олександра Леонідівна зробила родині подарунок у негрошовій формі, але його вартість заповнювач декларації проігнорував.
У власності дружини Марії Федорчук ми нарахували 33 земельні ділянки, які вона набувала у період з 2006 по 2011 роки. Усі, за винятком однієї, знаходяться у Вишгородському район Київської області. Ділянка площею 0,15 га перебуває у межах престижного села Буча, що під Києвом. До речі, не всі вони вносилися у декларацію за 2014 рік.
Звідки ж молода дівчина, якій на той момент не виповнилося й 30-ти років, взяла стільки землі? А це, на хвилиночку, близько 60 гектарів. На жаль, у реєстр речових прав інформації про це немає.
Окрім величезної кількості землі, у судді з 2006 року у власності є й чималий маєток під Києвом площею 444,4 кв. м. Ось як він виглядає.
Але це лише на перший погляд видається, що суддя більш ніж забезпечений житлом. Якщо вірити документам, то насправді Федорчук потребував поліпшення житлових умов. Виявляється він у 2013 році жив не у великому будинку під Києвом, а у … гуртожитку, і не лише з своєю дружиною та дочкою, але ще й з мамою. Принаймні так вказано у протоколі житлово-побутової комісії Окружного адмінсуду від 25.02.2013 року, яким судді вирішено надати новеньку службову квартиру площею 96 кв. м.
Цікаво, що у декларації судді за 2012 та 2013 рік мати не вказана як член сім’ї. Немає там і квартири у гуртожитку, у якому начебто проживав суддя з сім’єю. Тобто, як мінімум, в одному з двох документів суддя вказав неправду – або у декларації, або у документах про склад сім’ї, яку подав до житлової комісії суду.
За законом службова квартира надається винятково на строк повноважень судді та не підлягає приватизації. Але не у випадку з Федорчуком. Він разом з іншими суддями, які отримали службові квартири, знайшли спосіб обійти цю заборону.
У 2013-му Федорчук, та ще 4 судді (Аблов Є. В., Амельохін В. В., Погрібніченко І. М, Власенкова О. О.) подали позов до голови Окружного адмінсуду Києва із вимогою виключити квартиру із числа службових. Суддя Колеснікова позов задовольнила. У подальшому за зверненням голови Павла Вовка їх вивели із числа службових, а потім приватизували.
Журналісти bihus.info перевірили, а як взагалі використовується ця квартира. Виявилось суддя приватизованим житлом не користується, а поселив туди квартирантів. Хоча жодних доходів від здачі майна він не задекларував.
Отже, суддя Федорчук очевидно не потребував поліпшення житлових умов, а подав сумнівні твердження про склад сім’ї та банально використав своє службове становищедля власного збагачення.
А сім’я судді явно не бідує. У розпорядженні подружжя є дорога біжутерія. Суддя носить золотий годинник відомого бренду Ulysse Nardin, окремі екземпляри якого коштують як квартира у райцентрі. Також у нього є кишеньковий золотий годинник на ланцюжку. Дружина має золоті сережки Chopard з діамантами. Однак Андрій Богданович уникає згадок про конкретні моделі та вартість.
Мати Федорчук Олександра Леонідівна зареєстрована підприємцем і спеціалізується на роздрібній торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Жінка прописана у приватизованій Андрієм Федорчуком квартирі, хоча до цього мешкала у місті Борщів Тернопільскої області, де й працювала у районній раді.
На Тернопільщині Олександра Федорчук контролює мале підприємство «Затишок» з мінімальною виручкою, дочірнє підприємство торговий дім «Нова Загора» з прибутком в 100 тис. грн у 2017 році та збиткове приватне підприємство «Прометей».
Від ПП «Прометей» раніше отримував дохід батько судді – Федорчук Богдан Петрович, котрий також працював у державній податковій адміністрації у Тернопільській області. Також особа з таким ПІБ була помічником нардепа від Тернопільщини Михайла Полянчича.
За реєстром, у нього є 24 земельні ділянки та великий будинок у Борщеві площею 279,7 кв. м., дійсна площа якого значно більша.
Водночас у власності Олександри Федорчук є п’ять нежитлових приміщень у Борщівському районі, частина будинку та дві земельні ділянки отримані за державним актом й передані в оренду ТОВ «Агрополіс».
У розпорядженні Андрія Федорчука та його дружини три автівки: у судді є Mersedes-Bens Sprinter, а Марія Федорчук пересувається автомобілем Range Rover Evoque з 2012 року. Обидві не вносились у декларацію за 2012 рік. Також з 2017-го у Андрія Богдановича є право користування батьковим TOYOTA HILUX (не вносився у декларацію за 2017 рік)
Співбесіда з Федорчуком Андрієм Богдановичем запланована на 31 травня 2019 року. Як бачимо, питань щодо майна судді більш ніж достатньо. Але поки його колеги відверто саботують кваліфікаційне оцінювання, суддя Федорчук вочевидь впевнений, що отримає підтвердження своєї доброчесності від Кваліфікаційної комісії. І досвід судді Ігоря Погрібніченка, який виносив рішення на користь члена ВККС, а потім успішно пройшов оцінювання, додає впевненості Федорчуку. Тільки от суспільство теж стає все переконується, що такі перевірки суддів є лише імітацією та протягуванням недоброчесних суддів, які встигли вислужитись.
