А судді Мартиненка хто?
11.12.2018
Екс-нардеп від «Народного фронту» Микола Мартиненко підозрюється у заволодінні державними коштами, що належали ДП «СхідГЗК». За даними САП, злочинна організація за участі Мартиненка завдала збитків підприємству на 17 мільйонів доларів США.
Подібні справи буде розглядати ще поки не створений Вищий антикорупційний суд, однак наразі справа Мартиненка знаходиться в Шевченківському районному судді міста Києва. Засідання по справі Мартиненка проводяться з високою регулярністю, яка, зазвичай, не притаманна районним судам. Така оперативність в розгляді справи, можливо, тому, що колегія може прискорити слухання справи, аби виправдати підозрюваного до того, як почне роботу Антикорупційний суд. Це дасть змогу уникнути відповідальності у Швейцарії, де також розслідують оборудки Мартиненка.
Тому ми вирішили детальніше придивитися до складу колегії, на слуханні у якої і перебуває вказана справа.
Знайомтеся, суддя Шевченківського районного суду міста Києва, головуюча у справі М. Мартиненка – Лідія Леонідівна Щебуняєва.
У 2003 році Верховна рада призначила Лідію Щебуняєву у Харцизький міський суд Донецької області. У 2015 році Лідію Леонідівну перевели до Шевченківського райсуду Києва.
Співбесіду з Вищою кваліфікаційною комісією Лідія Леонідівна проходила у закритому режимі. Вона єдина з колегії по даній справі, хто вже має позитивне рішення комісії та підтвердила відповідність займаній посаді.
Суддя Щебуняєва розглядає й інше гучне кримінальне провадження, яке підпаде під компетенцію Антикорупційного суду – екс-голови ДФС Романа Насірова. За даними САП, посадовець давав безпідставні вказівки підлеглим щодо розстрочки податкового боргу фірмам з орбіти нардепа-втікача Олександра Онищенка.
Судить вона і відомого «суддю Майдану» Віктора Кицюка.
Відомо, що у 2017 році щодо Лідії Леонідівни Вища рада правосуддя відкрила дисциплінарну справу про затягування розгляду скарги адвоката на бездіяльність слідчого.
Ми також проаналізували майнові декларації судді за 2014, 2015, 2016 та 2017 роки. Основним доходом родини весь цей час була суддівська заробітна плата.
Згідно з декларацією за 2017 рік суддя володіє квартирою у Донецьку на 48,6 кв. м та частково двома квартирами в межах Донецької області.
Наразі місцем фактичного проживання судді Щебуняєвої вказаний Київ, хоча будь-яке житло у столиці в її деклараціях відсутнє. Зазначимо, що Лідія Леонідівна мала б внести відомості про нерухомість, яка належить їх на праві користування.
Суддя пересувається автомобілем Volkswagen Tiguan придбаним у 2012 році за 366 364 грн, що дорівнює майже річній зарплаті Лідії Щебуняєвої.
Іншим членом колегії по справі Мартиненка є суддя Шевченківського районного суду міста Києва Олена Вікторівна Мєлєшак.
У 2002 році суддю Мєлєшак вперше призначили до Авдіївського міського суду Донецької області. Однак у 2010 році Указом Президента Януковича Олену Вікторівну перевели до Шевченківського суду і вона одразу стала головою цього суду. Це був стандарний на той момент «донецький десант».
Співбесіда з Оленою Мєлєшак у ВККС відбулась у вересні цього року, але також у закритому режимі. Проте остаточного рішення поки немає через оголошену перерву.
Олена Мєлешак є суддею Майдану. Так, у 2014 році вона позбавила права керування автомобілем учасника автопробігу до Межигір’я на 4 місяці. Активіст начебто відмовився зупинятися на вимогу інспектора ДАІ. Вища рада правосуддя, розглядаючи цей випадок, прийшла до висновку, що правових підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення від 17 січня 2014 року стосовно особи про порушення ним пункту 2.4 Правил дорожнього руху України (невиконання вимоги про зупинку) не було.
Втім, суддя уникла покарання через закінчення терміну притягнення її до відповідальності.
Раніше суддя Шевченківського райсуду Києва Ірина Макаренко, колега, під час прес-конференції повідомила, що у часи Євромайдану на неї здійснювався тиск з боку голови суду і фактично прямо вимагала, щоб водія було позбавлено прав. Головою суду на той час була саме суддя Мєлєшак. До речі, у часи Майдану майже два десятки суддів Шевченківського суду засуджували невинних, у тому числі кидали їх за ґрати. Очевидно, без втручання Мєлєшак тут не обійшлося. Також очевидним є, що ця суддя вміє чути і виконувати вказівки з владних кабінетів.
Згідно з майновою декларацією судді за 2017 рік суддя Мєлєшак разом із чоловіком проживає у службовій квартирі в столиці площею 141 кв. м.
Зацікавила нас також і мати судді – Людмила Іванівна Колодяжна. Раніше вона була зареєстрована підприємцем і спеціалізувалася на торгівлі продуктами харчування у місті Авдіївка Донецької області. Згідно з реєстром речових прав у 2013 році вона придбала квартиру в Києві площею 107 кв. м.
До того ж у 2017 році мати судді купила чотири земельні ділянки в межах Київської області. Невже все це за гроші від торгівлі продуктами харчування у Авдіївці?
Похизуватися новими придбаннями може і донька судді – Мєлєшак Наталія Сергіївна. У 2018 році вона придбала автомобіль MERCEDES-BENZ V 250 2014 року випуску, вартість якого починається від 40 тис доларів США. Донедавна дочка судді працювала головним спеціалістом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області та не мала навіть житла. Наразі, за нашими даними, дочка не працює.
У іншої дочки – 26-річної Мєлєшак Марії Сергіївни теж є власне авто – HONDA CIVIC 2014 року. Вона також не працює.
Звідки у матері та дочок судді доходи для придбання такого майна – загадка.
Третім членом колегії у справі Мартиненка є суддя Володимир ВячеславовичБугіль.
Володимир Бугіль призначений на посаду Яготинського райсуду Київської області Указом Президента України від 2 червня 2007 року в межах п’ятирічного терміну. Однак вже 2011-го, за президентства Януковича, Бугіля переводять до Шевченківського райсуду Києва. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2012 року № 4858-VI обраний на посаду судді вказаного суду безстроково.
Видання “Українська правда” з посиланням на канал ТВi зазначає, що в 2011 році суддя Бугіль постановив закрити кримінальне провадження щодо помічниці судді Наталі Соловей, яка напідпитку джипом збила на смерть матір трьох дітей Світлану Тетеревкову. Підставою для закриття стало відповідне подання слідчим у зв’язку з Закону України “Про амністію у 2011 році”.
За часів Революції Гідності Володимир Бугіль виносив кілька рішень щодо активістів. Так, рішенням судді Бугіля від 5 грудня 2014 року було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання активіста Володимира Кадури. Прокуратура звинувачувала Кадуру в тому, що той 1 грудня 2013 року викрав бульдозер, з якого потім і виступав майбутній Президент Петро Порошенко біля Адміністрації Президента.
Окрім цього, 6 грудня 2013 року суддя Бугіль відправив за ґрати активіста «Дорожного контролю» Андрія Дзиндзю, якого звинувачували в участі в тому ж епізоді з трактором 1 грудня 2013 року під Адміністрацією Президента. Втім, на зафіксованому відео було чітко видно, що Дзиндзя лише знімав на відео рух трактора. Володимир Бугіль також звинуватив адвоката Дзиндзі, Віктора Смалія, у тому, що той вчинив замах на його життя під час судового засідання 6 грудня. Хоча на цьому відео чітко видно, що Смалій навіть не доторкнувся до судді Бугіля, його також посадили на 2 місяці в СІЗО. А сам Бугіль давав слідчим явно неправдиві свідчення.
Згідно з висновком Тимчасової слідчої комісії суддя Бугіль під час обрання запобіжного заходу Адрієві Дзиндзі та надання право на обшук житла Володимира Кадури порушив як Конституцію України, так і Європейську Конвенцію.
Втім, у 2015 році Вища рада юстиції відмовилась звільняти суддю Бугіля з посади, вважаючи висновок ТСК недостатньо об’єктивним, хоча визнала, що постановлена ухвала про обшук не відповідає вимогам КПК України.
Історія отримала своє продовження під час кваліфікаційного оцінювання. У липні 2018 року ВККС зупинила співбесіду з суддею через внесення недостовірних відомостей у декларацію доброчесності. У декларації Бугіль заперечував, що ним приймались рішення щодо обмеження прав громадян на проведення пікетів у часи Євромайдану. Але це відверта брехня. Це визнала навіть ВККС, а ВРП у зв’язку з цим відкрила дисциплінарну справу щодо Володимира Бугіля.
Але боятись ВРП Бугілю зовсім нема чого. Нещодавно Шевченківський суд повністю виправдав члена ВРП Павла Гречківського, якого звинувачували у хабарництві у розмірі 500 000 доларів. У колегію суддів входив і Володимир Бугіль. Прокуратура допустила настільки грубі порушення у справі Гречківського, що виправдальний вирок тут є цілком законним. Але Бугіль виконував тут специфічну роль – підстраховки. Справа у тому, що суддя Бугіль фактично завдячує своїй посаді Гречківському. Коли Вища рада юстиції розглядала питання про звільнення В. Бугіля за справи Майдану, саме Гречківський був доповідачем у його справі. Як вже згадувалось, Бугіль тоді повністю уникнув відповідальності. За таких умов Бугіль мав би заявити собі самовідвід, але не зробив цього. А коли за це на нього подали скаргу у ВРП, то її відмовились навіть розглядати. До речі, скаргу повернув член ВРП, який входить до тієї ж Дисциплінарної палати, що і Павло Гречківський. Тому у незалежності Бугіля є великі сумніви.
Згідно з майновою декларацією, суддя Бугіль проживає з родиною у Києві. Його дружина Світлана Петрівна володіє приватизованою земельною ділянкою у Київській області на 0.09 кв. м.
Квартира, у якій нібито мешкає сім’я, на 52,1 кв. м перебуває у власності батька Бугіля В’ячеслава Миколайовича, який отримав її від Міністерства оборони. Вказане житло не було вписане у паперову декларацію за 2014 рік, хоча право користування нею набуте ще у 2011-му.
Також згідно з декларацією Володимир Бугіль пересувається автомобілем Шкода Октавия А5 з 2010 року, а дружина Фордом Фокусом за 200 тис. грн.
Як бачимо питань до колегії, яка розглядає вкрай важливу корупційну справу більш ніж достатньо. Чи можна очікувати на справедливе рішення від суддів, щодо доброчесності яких є вагомі сумніви та які під час Майдану підтвердили, що готові виконувати будь-які вказівки влади, в тому числі й явно злочинні – питання риторичне. Ми ж будемо стежити за їхньою роботою в цьому провадженні.
