А судді хто?

Рівно півроку тому, у вересні 2016 року, в Україні вступила в силу судова реформа. Ключовим органом стала Вища рада юстиції, яка згодом трансформувалась у Вищу раду правосуддя. Призначення, просування по кар’єрних сходах, покарання та звільнення абсолютно усіх суддів тепер залежить саме від ВРП.

ВРП має складатися з 21 члена: 10 обирає з’їзд суддів України, ще по 2 делегують президент, Верховна Рада, з’їзд адвокатів України, всеукраїнська конференція прокурорів і з’їзд представників юридичних навчальних закладів. Голова Верховного Суду входить до складу ВРП автоматично і є 21-м.

Наразі в головному суддівському органі 15 членів, ще шістьох оберуть в березні на з’їзді суддів.

З тих 15, яких вже маємо в ВРП, широкому загалу можуть бути відомі хіба що прізвища Павла Гречківського – воно лунало в контексті справи про хабар на півмільйона доларів, та Ярослав Романюк – який публічно підтримав “диктаторські закони” 16 січня, отримав посаду голови Верховного суду за Януковича, а тепер претендує на крісло у оновленому ВСУ.

Решта членів головного судового органу країни – менш відомі люди, втім – не менш цікаві персонажі. Ми вирішили проаналізувати дані відкритих реєстрів та декларації 15 діючих його членів, щоб перевірити, хто є хто у ВРП – і чи здатен взагалі цей орган очистити наскрізь корумповану судову гілку влади?

Суддівські статки

Перше, що впадає у вічі, якщо аналізувати досьє членів ВРП – це заможність їхніх родин та чимала кількість майна, незалежно від того, чи прийшла людина сюди з бізнесу, а чи постійно жила на одну зарплатню судді.

Наприклад, Вадим Нежура, який разом з дружиною регулярно декларує річні доходи в районі 500-600 тис. грн, нажив нерухомості на мільйони гривень. За останні кілька років Нежури спромоглись звести два маєтки загальною площею понад 600 квадратів в Борисполі (485 метрів) та Вишеньках (138 метрів), а також додати до п’яти квартир у Києві та Трускавці апартаменти площею 120 метрів в елітній новобудові Riviera Riverside в 50 метрах від берега Дніпра в Києві з видом на Києво-Печерську Лавру. Станом на сьогодні вартість такого житла становить близько $285 тисяч або більше 7 млн грн – це 26 річних зарплат Нежури станом на 2015 рік.

Не сильно відстає від Нежури і голова ВРП, креатура президента Ігор Бенедисюк, який все своє життя пропрацював у судах. Один тільки будинок Бенедисюка на столичних Осокорках площею 245 метрів коштує більше, ніж загалом три останні річні доходи судді. Дружина Бенедисюка Наталія, попри скромні річні доходи (близько 30 тис. грн), зуміла заощадити $12 тисяч.

Нерухомість на кілька мільйонів записана і на юриста Порошенка на виборах у 2014 році Олексія Маловацького. Екс-депутат Київради від блоку УДАР-Солідарність придбав хороми площею 445 метрів, вартість яких перевищує 2,1 млн грн. Член ВРП також володіє квартирою площею 81 метр. Цю нерухомість оцінили майже в 2 млн грн. Заради справедливості потрібно зазначити, що Маловацький тривалий час працював адвокатом.

Питання викликають статки Алли Лесько, яка ніколи не займалась бізнесом і працює суддею ще з 90-х років. Вона в 2012 році придбала квартиру в Києві площею 78 метрів. Вартість помешкання перевищує 1,2 млн грн. І це при річних доходах Лесько до 300 тис. грн. Того ж року власником квартири в Києві площею 97 метрів став 73-річний батько Лесько Олексій. Пенсіонер виклав за столичну нерухомість 530 тис. грн. Чи міг батько судді назбирати таку суму коштів – питання риторичне.

Заступника голови ВРП Вадима Беляневича ЗМІ називають вчителем головного юриста Банкової Олексія Філатова, який, власне, і відповідає в Адміністрації Президента за судову реформу. Обидвоє разом працювали у юридичній компанії Василь Кісіль і Партнери. Статки Беляневича виглядають так: дім площею 290 метрів та дві квартири, одна з яких площею 103 метри.

Будинок площею 268 метрів – таким маєтком може похвалитись Андрій Бойко, багаторічний декан юридичного факультету Львівського університету ім. Франка.

Володимир Комков задекларував немаленький будинок площею 225 метрів. Комкова називають людиною колишнього генпрокурора Шокіна, з яким член ВРП працював у прокуратурі Московського району Києва ще у 80-х роках.

Найбільшою квартирою може похвалитись вже згаданий вище Гречківський. Апартаменти колишнього члена «молодої команди» Леоніда Черновецького, який свого часу засвітив годинник вартістю 400 тисяч євро, мають площу більше 360 квадратів.

Суддівський автопарк

На додачу до величезних будинків та квартир члени ВРП задекларували чимало люксових авто. Тут безперечним лідером є також Гречківський, який володіє чотирма VIP-авто. Автопарк Гречківського вражає: Maybach 57, Mercedes ML 55, Land Rover 2014 року, BMW 645.

Колишній юрист Порошенка Маловацький теж може похвалитись кількома дорогими авто: BMW х4 2015 року, Infiniti QX 70 2013 року, Toyota Camry. Тетяна Малашенкова, яка кілька років працювала юрисконсультом в структурах Порошенка, в своїх гаражах тримає чотири недешевих авто: Lexus RX350, Acura mdx, Hyundai Elantra, Honda Civic.

Микола Гусак, який призначений за квотою президента, пересувається на Nissan X-Trail 2012 року. Зараз таке авто коштує більше $20 тисяч, що в кілька разів перевищує річний дохід судді.

Алла Олійник у 2013 році придбала Toyota Rav4, вартість якого приблизно дорівнює річному доходу судді. Аналогічно Алла Лесько в 2011 році стала власницею Volkswagen Tiguan. Ціна автомобіля перевищує річний дохід судді.

А от ще один член ВРП – Андрій Бойко, як свідчить запис у його декларації, використав популярну схему уникнення розмитнення авто, оформивши свій недешевий Lexus 2011 року як гуманітарну допомогу на родича-інваліда.

Родинні зв’язки

Також ми проаналізували родинні зв’язки чинних членів ВРП, щоб перевірити припущення про те, що більшість з них або пробились у високі кабінети завдяки родичам або зараз використовують своє становище задля просування по кар’єрних сходинках своїх рідних.

Свіжий яскравий приклад – призначення заступником міністра вугільної промисловості 27-річної Наталії Бойко. Вона є донькою члена ВРП Андрія Бойка. Вже на наступний рік після закінчення юрфаку Львівського університету, де батько працював деканом, Наталія стала власницею квартири у Львові площею 139 метрів. В 2012 році її вартість оцінили майже в 900 тис. грн. В кінці 2016 року Наталія Бойко, яка до переходу в Мінпаливенерго працювала консультантом в Адміністрації Президента, стала власницею Toyota C-HR вартістю 750 тис. грн.

Донька Ярослава Романюка Христина пішла по стопах батька – з 2014 року вона є спеціалістом у Вищому господарському суді. Там же спеціалістом працює племінник Алли Олійник Максим. За «дивним» збігом обставин, саме в цьому суді вершить правосуддя Алла Олійник.

Син Наталії Волковицької Олександр вирішив пов’язати свою кар’єру з прокуратурою Миколаївської області. Якраз у Миколаєві розпочинала суддівську кар’єру сама Волковицька. Попри невисокі доходи прокурора, Волковицький-молодший в 2012 році придбав Toyota Land Cruiser Prado.

Батько Павла Гречківського Микола був впливовим юристом ще в радянські часи та на зорі незалежності України. З 1981 року був заступником, а потім і першим заступником головного арбітра Держарбітражу УРСР, а з 1991 до 2002 – першим заступником голови Вищого господарського (до липня 2001 – Вищого арбітражного) суду України. Як пишуть ЗМІ, саме завдяки батьку Гречківському були відкриті високі кабінети.

Крім цього, Гречківський пов’язаний із Миколою Мартиненком, який був одружений на сестрі Гречківського Майї. За інформацією ЗМІ, Мартиненко і Гречківський були бізнес-партнерами. Це не все. Після роботи в Київраді Гречківський став почесним консулом Республіки Мальта в Києві. Головою канцелярії консульства став його син Іван. Сьогодні він – керівник адвокатського агентства, заснованого батьком.

Досвід

Члени ВРП постійно підкреслюють, що володіють необхідним досвідом, який доцільно використати при оновленні судової системи. Досить сумнівне твердження через кілька обставин.

По-перше, частина з них сформувались як професіонали ще в Радянському Союзі. Вони отримали освіту в радянських вузах та розпочинали свої кар’єри в судах та прокуратурах ще за СРСР (Бенедисюк, Комков, Гусак, Волковицька, Мамонтова, Романюк). Чи зможуть ці люди побудувати якісно нову, зразкову судову систему?

Дехто з п’ятнадцяти одягнув суддівську мантію вже за часів незалежної України (Нежура, Олійник), але навряд чи й це можна записати їм в актив. Українські суди та корупція сприймаються суспільством як слова-синоніми.

Виходить парадокс: реформувати наскрізь прогнилі Верховний, Вищий господарський, адміністративний та спецсуд доручили членам ВРП (Бенедисюк, Романюк, Гусак, Волковицька, Лесько, Олійник), які роками вершили правосуддя в цих самих судах.

Результат: судова реформа поки що все ще є фарсом і про бодай якесь оновлення системи не йдеться. Судді, які приймали неправосудні рішення, переслідували активістів Майдану, не тільки не покарані – вони продовжують вершити правосуддя.

Матеріал підготовано спільними зусиллями НВ та Центру протидії корупції

Джерело