Розширення повноважень Нацгвардії

На жаль, критику, якій проект був підданий з боку експертної спільноти, практично не чути. Вона тоне у хвилях нескінченних виступів на телеефірах та публікацій, якими бомбардують суспільство представники МВС, радники міністра Авакова та наближені до них парламентарії. І частково це працює — популістські гасла про безпеку і війну, маніпулювання фактами і посилання на «європейський досвід» поступово формують у непідготовленого глядача змінену картину реальності і забезпечують підтримку чергового кроку до побудови поліцейської держави. Однак слід розуміти, що не все, що говорять з екранів — правда, і не завжди права і свободи громадян представляють хоч якусь цінність для законотворців.

Вам кажуть, що це робиться для побудови безпечного суспільства, — це брехня. Ваше життя не стане безпечніше від того, що Національна гвардія отримає поліцейські повноваження, серед яких можливість для військовослужбовця строкової службі Національної гвардії затримувати та доставляти осіб, підозрюваних у скоєнні адміністративніх та кримінальних правопорушень; складати протоколи про адміністративні порушення за окремі види таких порушень; оглядати та обшукувати житло без санкції суду та взагалі застосовувати силу та вогнепальну зброю без чітко визначених умов.

Особливо це небезпечно в умовах реформи судів, прокуратури та відсутності громадського контролю за МВС. Нам вчергове пропонується просто повірити в добрі наміри правоохоронців, але як показує життя — в таких умовах система вдається до порушень прав громадян практично негайно і робить все, щоб зміцнити такий порядок речей. Бенджамін Франклін сказав: «Той, хто готовий проміняти свободу на безпеку, не гідний ні свободи, ні безпеки». І це слова, які довели свою силу в історії багаторазово.

Вам кажуть, що їх цікавить ваша думка, — це брехня. Положення цього законопроекту не обговорювалися публічно, не проходили обговорення в експертному середовищі. Більш того, необхідність його розробки нічим не обґрунтовувалася, суспільство в принципі не висувало запиту на зміни в цій сфері. Скандальні положення цього закону були розроблені невеликою групою осіб, що представляють партії влади і близькі до правоохоронних органів, і тихенько занесені в парламентські зали і кабінети, що, втім, традиційний хід для влади — «ми знаємо краще, що потрібно людям».

Вам кажуть, що законослухняних громадян це не торкнеться, — це брехня. Цей закон надає додаткові повноваження солдатам строкової служби та контрактникам Національної гвардії, які не мають ані юридичної освіти, ані спеціальної підготовки і просто виконують наказ командира. Крім того, ми вже бачили як в 2004, а потім і в 2013-2014 роках, законослухняні українці втрачали право на свободу слова, мирний протест, право на свободу пересування, а деякі — й право на життя. Прийняті владою рішення про жорсткий розгін Майдану в листопаді 2013, численні акти поліцейської жорстокості проти мирних громадян в 2014-му залишаються безкарними і сьогодні, через три роки після подій. Обмежити права законослухняних людей — найпростіше, досить продемонструвати силу і сказати, що тепер це закон.

Вам кажуть, що в Європі давно вже «так», — це теж брехня. Порівнювати з Європою нашу ситуацію, з війною, судами, корупцією, слабкою системою стримувань і противаг, в принципі некоректно, але навіть якщо намагатися, то в наявності — рух не туди. Багато європейських країн взагалі не мають Національної гвардії в тому вигляді, в якому вона існує у нас. Проте навіть в тих країнах, де вона існує, — вона є частиною Збройних сил і підпорядковується Міністерству оборони. Так, у Франції Національна гвардія була відновлена ​​після тривалих обговорень в 2016 році і підпорядковується вона Міністерству оборони. Національні гвардії Португалії, Литви також підпорядковуються Міністерству оборони.

У тому проекті, який пропонується нам, — зворотні тенденції. Національна гвардія отримає додаткову мілітаризацію; отримає додаткові функції за межами військового конфлікту і в мирний час; отримає можливість використовувати важке озброєння. Разом з цим, проект закону обмежує функції міністра оборони України з управління силами та засобами Національної гвардії та фактично посилює концентрацію прийняття важливих рішень в МВС.

Крім того, за законопроектом у Національної гвардії з’являється функція контролю за видобутком корисних копалин і окремо — видобутком бурштину. Фактично люди зі зброєю отримують вирішальне слово під час вирішення спірніх питань надрокористування, чого взагалі неможливо уявити в сучасній європейській державі.

Навіщо вони брешуть? Упевнений, що у різних авторів цього законопроекту різні цілі — хтось, будучи генералом міліції, просто ностальгує за часами «порядку», коли громадяни боялися людини в формі. Для них тоді було дуже зручно «працювати» — можна було не замислюватися про наслідки своїх дій. Хтось боїться повторення Майдану і прагне отримати додаткову страховку на всі можливі силові дії. Ну а хтось під соусом «децентралізації» та «реформ» продовжує будувати величезну піраміду правоохоронних органів, яка фактично керується з кабінету міністра внутрішніх справ.

Після 2014 року до МВС вже приєднали Міграційну службу, Прикордонну службу, Державну службу з надзвичайних ситуацій і відтворену Національну гвардію. І хоча остання є військовим формуванням зі своїми літаками, вертольотами, танками, бронетранспортерами, нам пропонується наділення їх функціями поліції, армії і більш незалежне управління. Непогана пісочниця для ігор перед виборами, чи не так?

І останнє, якщо вам в якийсь момент здасться, що людина з екрана телевізора говорить переконливо, і ви майже готові погодитися з тим, що потрібно запровадити «презумпцію правоти поліцейського», або надати ще більше повноважень МВС, згадайте 2007 рік. Тоді президент України Ющенко звільнив генерального прокурора Піскуна, а міністр внутрішніх справ України того періоду Цушко не погодився з цим, взяв спецназ МВС і провів силове захоплення Генеральної прокуратури. Будь у нього такі сили, як зараз, міг би захопити що-небудь ще.

Джерело