Прощавай, поліція! Сповідь розчарованого копа
08.06.2017
Скоріш за все – це останній мій допис з цим хештегом як поліціянта. Фактично, сьогодні мій робочий день. після цього я йду у відпустку, з якої виходжу цивільною людиною. Намір про це був давно. критично – у грудні. з певних об’єктивних причин я це відтерміновував, але настав і мій час.
Для мене реформа поліції закінчилася. я не буду дискутувати з людьми, які переконані, що все добре, або більш менш і вже завтра буде краще – мої висновки ґрунтуються виключно на власному досвіді. хто з цим не згоден – маєте право.
Я ж бо висловлюю своє бачення. не більше і не менше.
За три роки серйозно підійшли лише до змін у низовій ланці структури – створення патрульки. Але й вона потихеньку помирає, а нещодавні події у Львові остаточно показали – з такою системою цінностей і ставлення вищого керівництва ДПП до співробітників – це неминуче.
Чимало поліціянтів з патрульки уже звільнилося. ще немало кулуарно говорять про готовність вже на вихід. Але це ж не проблема – ми наберемо нових. а може й старих-нових)
Ше одна причина, чому це загнеться – відсутність адекватної законотворчої політики з боку МВС.
за три роки прийнятий один глобальний закон (профільний), кілька точкових змін КУпАПу (євроремонт похилого сараю), і у першому читанні розглянутий неадекватний дисциплінарний статут. Ну так, можна ще згадати ініціативу “сначала падчіняйся – патом абжалуй”…
Відносно нещодавно я опрацьовував лист від омбудсмана. Мова там йшла про те, що патрульні незаконно запроторили громадянку в психлікарню. Коли став з’ясовувати – патрульні зробили все адекватно і правильно в тій ситуації. Крім одного. вони не склали протокол про поліцейське піклування, який знімав би всі питання. Але чому не склали – бо його нема. не розроблений. не впроваджений.
Тобто, фактично молодих хлопців і дівчат, які прийшли в патрульку – просто підставляють.
Констатую факт – за три роки не було можливості впровадити згаданий протокол, але для впровадження верби і калини на мундирах єнералів – підсуєтилися дуже швидко.
Це про пріоритети.
Новостворене Управління забезпечення прав людини у теперішньому форматі – надзвичайно неефективне. Моя участь у подіях 9 травня у Печерському УП і “бурхлива реакція” керівництва на ці події – яскравий тому приклад. але про УЗПЛ пізніше. трохи пізніше.
Одним словом – я не бачу подальшої своєї доцільності перебувати у лавах Національної поліції. водночас. я тут неефективний, і в принципі – як п’яте колесо. Наскільки я знаю – мені вже заміну знайшли…
Це не відміняє того факту, що я завжди готовий сприяти і допомагати хорошим людям, що несуть службу. а це, як правило, “пересічні” співробітники.
Для себе ставлю мету на перспективу – повернутися у крісло Міністра або зама. І… перезапустити реформу наново.
Завіса.
З.І. Дописи під цим хештегом будуть. Особливо цікаві з’являться після 23 червня.
