Навіщо суддям ВРП?
10.01.2023
11-13 січня відбудеться подія, яка може або забезпечити успіх судової реформи, або заморозити її ще мінімум на рік – саме в ці дні пройде всеукраїнський з’їзд суддів, на якому вони мають обрати вісьмох членів Вищої ради правосуддя за своєю квотою.
Важливість цієї події складно переоцінити. Від рішення з’їзду буквально залежатиме не тільки реформа, а й як Україна виглядатиме в наступні десятиліття. Адже найближчим часом саме ця Вища рада правосуддя і Вища кваліфкомісія суддів, яку вона сформує, мають заповнити 2500-3000 суддівських вакансій. Це майже половина всіх суддів у країні.
Від цього рішення також напряму залежить, чи почне Україна найближчим часом процес вступу до Європейського Союзу. Формування ВРП і ВККС згадані як ключова умова, пов’язана з наданням Україні статусу кандидата на вступ до ЄС і можливим (але не гарантованим) відкриттям перемовин про вступ.
Але попри очевидну важливість та історичність події, у суддівській спільноті є ті, хто агітує колег саботувати формування ВРП – мовляв, для чого вам цей “каральний орган”. Дійсно, дієздатна ВРП серед іншого відповідальна за розгляд дисциплінарних проваджень щодо суддів, які порушують закон. Утім це аж ніяк не вся картина.
У цьому матеріалі ми без жодних оцінок і персоналій спробуємо проаналізувати, що чекатиме на суддів, якщо ВРП не буде сформована на цьому з’їзді.
1. Боятися ВРП варто лише порушникам закону і суддям-колаборантам.
Однією з основних задач ВРП є розгляд дисциплінарних проваджень щодо суддів. Проте стару ВРП політики та їхні “партнери” в судовій владі використовували для тиску на незалежних суддів. Одна з головних причин перезавантаження ВРП – необхідність припинити цю практику. Сформована за новими правилами Вища рада правосуддя має карати передовсім суддів-колаборантів і порушників закону, а аж ніяк не доброчесних і сумлінних представників системи. Тому останнім навряд чи є за що переживати.
2. ВРП і ВККС – можливість заповнити 2500-3000 вакансій.
Ми неодноразово чули нарікання суддів на велике навантаження і недоукомплектацію судів. Єдине, що може вирішити цю проблему та позбавити суддів надмірної роботи, – заповнення суддівських вакансій, яких зараз є щонайменше 2500. А для цього необхідні чинні Вища кваліфікаційна комісія суддів і ВРП. Тож від того, чи сформують судді цього тижня ВРП, напряму залежить їхнє робоче навантаження на наступні роки.
3. ВРП і ВККС – можливість перевестися, піти у відставку, а також вирішити інші кар’єрні питання.
Ще одна проблема, з якою зіткнулися судді за останній рік без ВРП – неможливість вирішити кар’єрні питання. Навіть судді, які досягли відповідного віку й мають повне право завершити кар’єру та піти у відставку, наразі не можуть зробити це. Причина та сама – відсутність Вищої ради правосуддя. Хочете перевестися до іншого суду? Це також неможливо зробити без чинної ВРП. Якщо наступного тижня з’їзд суддів не заповнить свою квоту, ще мінімум рік, а то й більше можливість піти у відставку чи перевестися буде закрита.
4. Без ВРП і ВККС Україну не пустять до ЄС.
Як ми говорили раніше, формування ВРП і ВККС – ключова вимога нашого кандидатства до Європейського Союзу. Без заповнення восьми вакансій від суддів ВРП не запрацює, а отже, саботаж створення ВРП наступного тижня означатиме новий конкурс. Шанси встигнути провести новий конкурс і з’їзд до жовтня цього року мінімальні, а саме в жовтні нас оцінюватиме ЄС. Чи відкриє Європейський Союз перемовини про вступ без виконання першої зі своїх вимог? Питання риторичне.
5. Підвищити довіру до судів без ВРП неможливо.
Ми розуміємо, що суддів, які регулярно порушують закон, навряд чи турбує питання відсутності довіри населення до судової системи. Однак ми переконані, що далеко не всі судді такі і доброчесним суддям важливе питання їхньої репутації, як і довіра до системи в цілому. Проте навряд чи можна розраховувати хоча б на якесь підвищення довіри до судової системи, коли неможливо ні звільнити суддів-колаборантів, ні дати дозвіл на їхнє затримання. Тим більше, коли причиною є небажання самих суддів сформувати ключовий для системи орган. Останнє, що потрібно країні у стані війни – це укорінення в суспільстві думки про те, що одна з трьох гілок влади в країні допомагає ворогу або принаймні таку допомогу толерує.
Михайло Жернаков: “В Україні є ще багато суддів з російським громадянством. Усе, що більше за 0, – уже забагато”
І наостанок. Якщо з будь-яких причин (не вистачило голосів, не встигли проголосувати, вибрали двох, а не вісьмох) з’їзд суддів зірве формування ВРП, це продемонструє суспільству не просто неспроможність суддівського самоврядування, а його ворожість до ідеї європейської інтеграції, а значить, до розвитку і процвітання країни.
Вступ до ЄС сьогодні підтримує 91% населення України. Зрозуміло, що настільки відірване від загальносуспільних настроїв рішення просто не буде сприйнято.
Політична влада своєю чергою не зможе ігнорувати запит фактично всього населення країни і буде змушена реагувати відповідно, аби виправити помилки і забезпечити швидкий рух до ЄС. За таких обставин навряд чи хтось знову буде повторювати помилки й давати суддям хоча б найменший шанс ще раз саботувати судову реформу, а значить, і давати їм вплив на будь-які важливі процеси.
Таким чином, на одній шальці терезів – відновлення дисциплінарної функції, але також створення комфортних умов для роботи і кар’єрних можливостей суддів, для європейського майбутнього України. З іншого – саботаж руху до ЄС і розвитку країни, остаточна втрата довіри суспільства і нове коло змін, які, м’яко кажучи, навряд чи будуть комфортними для суддівства.
Так що, шановні судді, якщо хтось розповідатиме, що не треба голосувати за 8 членів ВРП, а вистачить двох чи трьох – подумайте, навіщо це потрібно цим людям? І головне, чи потрібно це вам?
Михайло Жернаков , Голова Правління Фундації DEJURE
Галина Чижик, Експертка Центру Протидії Корупції
Катерина Бутко, Голова Всеукраїнського Об’єднання «Автомайдан»
